Бумеранг джихадизму: чому стратегія Пакистану обернулася проти нього самого
Конфлікт між Пакистаном і Афганістаном розпочався в лютому 2026 року на тлі серії терористичних актів у Пакистані, які уряд Ісламабада пов'язав із діяльністю руху "Техрік-е-Талібан Пакистан" (ТТП), що базувався на афганській території. Після чергового сплеску насильства з численними жертвами 21-22 лютого пакистанські військово-повітряні сили здійснили ряд авіаударів по регіонах Нангархар, Пактіка та Хост в Афганістані. У відповідь, 26 лютого, Афганістан ініціював "велику наступальну кампанію" вздовж Дюрандської лінії, атакуючи пакистанські військові пункти та оголосивши про захоплення кількох прикордонних позицій.
Вочевидь, в Ісламабаді тільки й чекали на привід розпочати повномасштабні бойові дії проти Афганістану, оскільки вважали, що в прямому зіткненні з використанням авіації та ракетного озброєння матимуть вирішальну перевагу. Тому 27 лютого Пакистан розпочав операцію "Праведна лють" (Ghazab Lil Haq) із масових авіаударів по військових об'єктах у Кабулі, Кандагарі, Пактії та інших районах. Пакистанський міністр оборони Хаваджа Асіф оголосив "відкриту війну" з Талібаном, звинувативши Афганістан у "експорті тероризму" та перетворенні країни на "хаб терористів". Бойові дії тривають вже тиждень, і Пакистан нарощує інтенсивність атак.
Уряд Талібану в 1990-х роках рішуче відмовлявся визнавати "лінію Дюранда", яка окреслює кордон між Афганістаном і Пакистаном. Ця межа стала символом розділеної пуштунської нації для багатьох афганських лідерів. Сучасний режим Талібану продовжує політику своїх попередників. У Ісламабаді це сприймають як перешкоду та виклик до концепції "стратегічної глибини" Пакистану в Афганістані. На сьогоднішній день рух "Техрік-е-Талібан Пакистан" став символом єдності пуштунів з обох сторін кордону.
ТТП сформувалася як союз пуштунських бойових угруповань на прикордонних територіях Пакистану, заселених традиційно пуштунськими племенами, приблизно в 2007 році на фоні "війни з тероризмом", що проводилася США. Ідеологія цього руху базується на деобандському джихадизмі і має глибокі історичні зв’язки з афганським Талібаном та Аль-Каїдою. Основна діяльність ТТП зосереджена в провінціях Хайбер-Пахтунхва і Белуджистан, проте організація також має певні можливості в великих містах Пакистану.
Після довгої та жорстокої кампанії, підтримуваної США, проти повстанців у 2015 році пакистанські військові оголосили про "вражаючий успіх" у боротьбі з бойовиками ТТП. Проте вже у 2018 році новий лідер організації Нур Валі Мехсуд почав відновлювати її структури. ТТП отримала нове дихання після того, як Талібан захопив владу в Афганістані. За останні чотири роки кількість атак у Хайбер-Пахтунхві суттєво зросла, викликавши побоювання у багатьох щодо повернення до жахів, які спостерігалися на піку активності ТТП наприкінці 2000-х. Хоча відродження ТТП здебільшого обмежене Хайбер-Пахтунхвою, експерти висловлюють занепокоєння, що бойовики Талібану можуть розширити свою діяльність в інші регіони, як це було десять років тому.
Афганські тилові зони мають для ТТП стратегічне значення, оскільки забезпечують необхідну глибину для операцій. Саме в Афганістані бойовики проходять підготовку, відновлюються, отримують нові ресурси та спорядження, а також мають можливість відступити в разі потреби. Військова стратегія групи нині відзначається поєднанням методів індивідуального терору, засідок і складних атак на поліцію, армію та державні структури. У період 2024-2025 років багато експертів у сфері тероризму вважали ТТП однією з найсмертоносніших організацій у світі. Зараз чисельність цієї групи оцінюється приблизно в 30 тисяч бойовиків, які фактично контролюють певні райони штату Хайбер-Пахтунхва та окремі ділянки пакистано-афганського кордону.
Згідно з інформацією, наданою дослідницькою групою Armed Conflict Location & Event Data (ACLED), у 2025 році ТТП провів понад 600 атак, що стало найвищим показником за останні десять років. Тисячі співробітників правоохоронних органів і військових загинули, а кількість жертв серед цивільних осіб продовжує зростати внаслідок спроб ТТП дестабілізувати ситуацію в регіоні. Лише за останні три місяці Центр досліджень безпеки в Пакистані зафіксував збільшення насильства з боку бойовиків на 75%.
Ситуація дійшла до того, що ТТП почав встановлювати контрольні пункти та блокпости. Згідно з інформацією місцевих ЗМІ, бойовики вільно пересуваються по житлових районах, забираючи їжу у жителів, вимагаючи гроші та викуп від підприємців. У зонах, де панують представники ТТП, бізнеси закриваються, а атмосфера страху стає все більш відчутною.
Пакистанський уряд поклав на режим Талібану в Афганістані повну відповідальність за відновлення конфлікту, звинувативши його в забезпеченні безпечного укриття для угруповання та в регулярному фінансуванні його лідера Нур Валі Мехсуда.
Унікальний політичний контекст Пакистану значно ускладнив боротьбу з ТТП. Затримання популярного колишнього прем'єр-міністра Імрана Хана, який походить з Хайбер-Пахтунхви, призвело до зниження довіри до державних інститутів у цьому регіоні. ТТП використовує цю втрату легітимності для залучення нових прихильників. За інформацією місцевих ЗМІ, населення виявляє страх перед центральним урядом і військовими так само, як і перед Талібаном.
Афганський Талібан заперечує будь-яку причетність до ТТП. "В Афганістані немає безпечних місць для ТТП", -- заявив міністр закордонних справ афганського Талібану Амір Хан Муттакі.
У жовтні 2025 року Пакистан розпочав обмежену військову акцію. Того місяця зіткнення між пакистанськими та афганськими військовими призупинилися, коли почалися переговори, які традиційно відбувалися за посередництвом Катару та Туреччини. Однак з листопада ці перемовини зайшли в глухий кут. В умовах продовження атак бойовиків Ісламабад заявив, що залишає за собою право на дії проти території Афганістану, і це дійсно сталося наприкінці лютого цього року.
Ісламабад вживав різноманітні заходи тиску на Кабул. Серед них були економічні санкції, закриття кордонів та припинення двосторонньої торгівлі. Крім того, з країни було депортовано сотні тисяч афганських біженців, які тривалий час мешкали в Пакистані. Тепер пакистанська влада вимагає від афганців оформлення віз для легального перебування на своїй території.
З кінця лютого цього року Пакистан реалізує те, що його офіційні особи характеризують як "постійно активну та ретельно сплановану кампанію". Ця операція охоплює як наземні наступальні акції, так і авіаудари, спрямовані на знищення інфраструктури, яка підтримує транскордонні терористичні акти. На практиці, пакистанська армія концентрується на ліквідації всієї військової інфраструктури Афганістану. Основна увага приділяється військовим базам Талібану, складами боєприпасів та іншими стратегічними об'єктами. Також передбачено захоплення важливих позицій на афганській території для створення буферної зони, що допоможе уникнути вторгнень з боку ТТП. Головною метою є послаблення Талібану настільки, щоб інші конкуруючі групи могли мати можливість претендувати на владу.
Протягом останнього тижня пакистанські збройні сили здійснили більше 50 повітряних атак на військові об'єкти в Афганістані. Проте жодна з цілей, які Пакистан атакував до неділі, не могла зрівнятися за значенням з Баграмом – ключовим арсеналом країни.
За словами джерела, яке цитує пакистанська преса, кампанія триватиме доти, доки Кабул не зробить "чіткого й незворотного вибору" між ТТП і Пакистаном: "Афганський Талібан не може плавати на двох човнах". Ісламабад вимагає видати Нур Валі Мехсуда та інших терористів.
Таліби активізують залучення цивільного населення, оскільки концепція "відкритої війни", запропонована Пакистаном, починає втілюватися в життя. Проте, на сьогоднішній день, переправи через кордон не є найважливішою проблемою для Ісламабада. Значно більшу загрозу становлять бойові групи, які вже діють на території Пакистану і не потребують перетворення кордону. За численними повідомленнями, ТТП надіслав вказівки своїм бойовикам готувати атаки в Пакистані на підтримку Талібану. Пуштунські загони можуть намагатися вести бойові дії з обох сторін кордону, але істотнішу загрозу для Ісламабада уявляють терористичні акти у великих містах. Також у пакистанських медіа поширюються чутки про можливість терактів проти важливих ядерних об'єктів та критичної інфраструктури.
Прем'єр-міністр Пакистану Шехбаз Шаріф висловив звинувачення на адресу ТТП, стверджуючи, що вони працюють на індійські спецслужби. Проте ці твердження виглядають недостатньо обґрунтованими. Наразі можна спостерігати більш широкий контекст співпраці між Афганістаном та Індією. Коли Талібан вперше захопив владу в Кабулі, співпраця з Нью-Делі здавалася малоймовірною. Проте вже незабаром обидві країни почали обережно досліджувати можливості відновлення контактів, що в результаті призвело до встановлення повноцінних відносин всього за кілька років. Сьогодні Кабул і Нью-Делі є надійними партнерами, що викликає відверте невдоволення в Ісламабаді.
Вкрай малоймовірно, що Талібан погодиться виконати будь-які умови Пакистану щодо дій проти лідерів ТТП у прикордонних територіях Афганістану. Навіть наявність у структурах Талібану потужної про-пакистанської партії не змінить існуючої ситуації. Більше того, якщо Талібан поступиться ТТП, це може створити можливості для більш радикальних угруповань, таких як Ісламська держава провінції Хорасан (ІДХП). Лідери Талібану діють за тією ж логікою, що й Пакистан впродовж майже двох десятиліть, ігноруючи вимоги попереднього афганського уряду та США щодо обмеження своїх дій на пакистанських територіях. Як і Пакистан раніше, Талібан сьогодні наполягає на тому, що ТТП є внутрішньою справою Пакистану і що країна повинна самостійно вирішувати свої проблеми. В Ісламабаді налаштовані досить рішуче, а традиційні посередники зараз зайняті іншими справами. Отже, з високою ймовірністю, світ стане свідком тривалої військової операції Пакистану, наслідки якої можуть бути зовсім непередбачуваними.
