Чи зможуть затримати Путіна за міжнародним ордером: правові аспекти в контексті політичних маневрів.
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) зробив важливий крок в історії, видавши ордер на арешт президента Російської Федерації Володимира Путіна. Це вперше, коли міжнародний суд вживає заходів проти чинного глави держави, який є одним з п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН. Путіна звинувачують у вчиненні воєнних злочинів, зокрема у незаконній депортації та переміщенні українських дітей з окупованих територій на територію Росії. За даними МКС, ці злочини тривають з 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала своє повномасштабне вторгнення в Україну. Хоча ордер зберігається в таємниці для захисту свідків і постраждалих, його зміст чітко вказує на те, що Путін несе особисту відповідальність як за свої дії, так і за неспроможність запобігти злочинам, вчиненим його підлеглими.
Цей ордер - не лише юридичний акт. Він ставить під сумнів міжнародне правосуддя: чи зможе бути покараний лідер впливової держави за злочини, які шокують увесь світ? Жоден чинний глава держави ще не був затриманий Міжнародним кримінальним судом, тому реалізація цього ордера залежить від складної взаємодії права, політики та рішучості країн. Розглянемо, які перепони можуть виникнути на шляху до справедливості та чи є реальний шанс на її досягнення.
Як працює механізм арешту за МКС?
Римський статут, який визначає основи функціонування Міжнародного кримінального суду (МКС), чітко прописує процедуру виконання ордера на арешт. Коли країна-учасниця отримує запит від суду, вона зобов'язана терміново затримати підозрюваного. Правоохоронні органи доставляють його до національного суду, де перевіряється, чи справжній ордер стосується цієї особи, чи дотримані процедури арешту та чи забезпечені її права. Підозрюваний може подати клопотання про тимчасове звільнення до моменту передачі в Гаагу, але держава повинна врахувати серйозність звинувачень і гарантувати, що особа не зможе втекти. Якщо ухвалено рішення про її передачу, затриманого якомога швидше транспортують до МКС.
Держави, що підписали статут, мають зобов'язання активно співпрацювати з судом на всіх етапах — від розслідувань до виконання арештів. У випадку, якщо країна відмовляється виконувати ці зобов'язання, Міжнародний кримінальний суд (МКС) може звернутися до Асамблеї держав-учасниць або, у випадках, коли справу передано Радою Безпеки ООН, до цієї організації. Навіть ті країни, які не ратифікували статут, можуть надавати підтримку суду, уклавши спеціальні угоди чи визнавши його юрисдикцію в окремих випадках. Хоча це звучить логічно, на практиці ситуація часто далека від ідеалу, адже політичні інтереси, загрози та інші національні пріоритети значно ускладнюють процес.
Загрози з боку Кремля та міжнародна відповідь.
Росія, яка не визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, миттєво та агресивно відреагувала на виданий ордер. Вже через кілька днів Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки РФ, загрожував світові війною. "Уявіть собі, що лідера ядерної держави, скажімо, затримають у Німеччині. Це стане casus belli - приводом для війни. Наші засоби враження націляться на Бундестаг і канцлерський офіс", - наголосив він. Такі висловлювання - це звична стратегія Кремля: залякати, аби спонукати до відмови виконувати ордер. Москва чітко продемонструвала, що рішення МКС перешкоджає її планам, зокрема щодо міжнародних поїздок Путіна.
Європа відповіла рішуче. Німеччина заявила: якщо Путін з'явиться на її території, його арештують і передадуть до Гааги. "Ми зобов'язані це зробити", - наголосив міністр юстиції Марко Бушман. Франція підкреслила, що ніхто, незалежно від посади, не уникне відповідальності за злочини в Україні. "Правосуддя не має винятків", - заявили в МЗС Франції. Велика Британія привітала ордер, назвавши його кроком до покарання винних у "жахливих воєнних злочинах". Міністр закордонних справ Джеймс Клеверлі додав: "Відповідальні мають постати перед судом".
Сполучені Штати, які не є членом Міжнародного кримінального суду (МКС), зайняли обережну позицію. Державний секретар Ентоні Блінкен висловив підтримку європейським країнам, зобов'язаним виконувати ордер, проте уникнув чіткої відповіді стосовно можливих дій США. "Ми не підпадаємо під юрисдикцію МКС, і малоймовірно, що Путін з'явиться у нас", - зазначив він, залишаючи можливість для різних інтерпретацій. Така обережність демонструє, що навіть союзники України коливаються, коли йдеться про відкриту конфронтацію з Росією.
Асамблея держав-учасниць МКС висловила стурбованість погрозами Росії проти суду, його прокурора та суддів. "Ці дії підривають зусилля міжнародного правосуддя", - заявили в Асамблеї, закликавши країни не піддаватися тиску. Але погрози Кремля створюють атмосферу страху, яка впливає на готовність держав діяти.
Які думки мають союзники Росії?
Позиція країн-сусідів Росії ускладнює реалізацію ордера ще більше. Угорщина, хоча й ратифікувала Римський статут, фактично відмовилася від співпраці з Міжнародним кримінальним судом (МКС). Глава адміністрації прем'єр-міністра Віктора Орбана, Гергеї Гуйяш, підкреслив, що арешт Путіна неможливий, оскільки статут МКС "не був опублікований в Угорщині". Це аргумент виглядає юридично сумнівно, адже Угорщина підписала статут ще в 2001 році. Сам Орбан висловився обережніше, назвавши звинувачення у воєнних злочинах недоречними під час конфлікту й зазначив, що арешт Путіна може завадити мирним переговорам. "Як можна закликати до переговорів і одночасно погрожувати арештом?" - запитав він. Така позиція свідчить про небажання Будапешта псувати відносини з Москвою.
Китай, який не визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС), зайняв передбачувану позицію. Представник Міністерства закордонних справ Ван Веньбінь закликав суд уникати політичних ігор та подвійних стандартів, підкреслюючи важливість поваги до імунітету глав держав відповідно до міжнародного права. Пекін стверджує, що єдиним шляхом для розв'язання "кризи в Україні" є діалог і мирні переговори. Ці заяви фактично виступають на підтримку Росії, зменшуючи тиск на президента Путіна.
Бразилія, учасниця МКС, спочатку дала суперечливі сигнали. Президент Луїс Інасіо Лула да Сілва заявив, що Путіна не арештують, якщо він приїде на саміт G20 у Ріо-де-Жанейро в 2024 році. "Ми хочемо, щоб він був там", - сказав Лула, натякаючи на політичне рішення. Але після критики він змінив тон: "Це не я вирішую, а суди". Така зміна риторики показує, що навіть у дружніх до Росії країнах політична влада не може гарантувати Путіну безпеки, якщо судова система незалежна.
Південна Африка (ПАР) має попередній досвід ігнорування міжнародних запитів: у 2015 році країна не заарештувала президента Судану Омара аль-Башира, незважаючи на виданий ордер. Під час підготовки до саміту БРІКС у Йоганнесбурзі в серпні 2023 року ПАР знову опинилася у подібній ситуації. Уряд намагався надати Путіну дипломатичний імунітет, проте опозиційна партія "Демократичний альянс" звернулася до суду, і він підтвердив, що ПАР зобов'язана арештувати президента Росії. Прокурор навіть подав клопотання на видання ордера на арешт. В результаті Путін скасував свій візит, відправивши замість себе міністра закордонних справ Сергія Лаврова. Ця ситуація продемонструвала, що суди та активні громадяни можуть вплинути на дотримання міжнародного права владою.
Монголія стала єдиною країною, що прийняла Володимира Путіна після видачі ордера Міжнародним кримінальним судом (МКС) 2 вересня 2024 року. Улан-Батор запросив його на святкування 85-річчя перемоги в битві на річці Халхін-Гол. Незважаючи на запити МКС про співпрацю, Монголія не затримала Путіна, посилаючись на його імунітет як глави держави. МКС вважає це порушенням Римського статуту та передав справу на розгляд Асамблеї держав-учасниць. Монголія намагалася виправдати свої дії, стверджуючи, що Росія не є членом МКС, а імунітет Путіна забезпечується міжнародним правом. Проте суд відхилив ці доводи, підкресливши, що імунітет не звільняє від відповідальності за воєнні злочини.
Чому правосуддя буксує і де шанси на успіх?
Ордер МКС - це не лише юридичний інструмент, а й тест для міжнародної спільноти. Суд чітко заявив: імунітет глави держави не є перепоною для арешту. Ще в 2017 році, у справі Омара аль-Башира, МКС постановив, що країни-учасниці зобов'язані затримувати підозрюваних, незалежно від їхнього статусу. Це підтвердили й у рішенні щодо Монголії в 2024 році. Але реальність показує, що право часто поступається політиці. Ось ключові бар'єри:
Проте існують й позитивні моменти. У Південноафриканській Республіці опозиція та судові органи продемонстрували, що можуть змусити уряд дотримуватися норм Міжнародного кримінального суду. У Бразилії також є потенціал, що судова система зіграє ключову роль у цьому процесі. Навіть у Монголії ігнорування ордера не залишилося без відповіді: МКС офіційно визнав відповідальність Улан-Батора. Це свідчить про те, що безкарність може мати серйозні наслідки.
Арешт Путіна можливий у кількох сценаріях:
Поки Путін обережно оминає ризики, обираючи "безпечні" країни, такі як Монголія, або скасовуючи свої поїздки, наприклад, до Південної Африки, ордер Міжнародного кримінального суду залишається символом надії на справедливість. Він нагадує світові, що за військові злочини має бути покарання, незалежно від статусу винних. Чи зможе цей ордер стати дієвим механізмом покарання? Це залежить від мужності держав, незалежності їхніх судових систем та готовності протистояти російському тиску. Лише час і політична воля зможуть дати відповідь на це питання.
