Чи здатна Європа захиститися від Росії без підтримки США: сценарій від The Economist.

За оцінками фахівців, Європа здатна чинити опір Росії лише в умовах швидкого конфлікту.

Якщо Росія у 2027 році нападе на одну із країн НАТО, наприклад Латвію, і США відмовляться брати участь у війні, то Європа зможе протистояти Росії лише у короткій війні.

Такого висновку дійшли професор кафедри військових досліджень Королівського коледжу Лондона, академічний директор Кембриджської ініціативи з безпеки Девід Джіо, а також колишній заступник начальника штабу оборони Великої Британії та викладач коледжу Еммануїла в Кембриджі Даг Чалмерс, після моделювання ситуації. Вони висловили свої думки в статті, опублікованій у The Economist.

Експерти змоделювали потенційний розвиток подій, в якому в березні 2027 року російські танкові підрозділи перейшли кордон Латвії неподалік Резекне, захопивши залізничну станцію, і рушили в сторону Даугавпілса — другого найбільшого міста Латвії, де значна частина населення є етнічними росіянами.

"Їхня ціль полягає в захопленні невеликої ділянки землі, виправдовуючи це необхідністю захисту "російськомовних спільнот" з боку Москви. Російські збройні сили оперативно створюють укріплення та розгортають мобільні системи ППО, в той час як президент Володимир Путін спостерігає за реакцією НАТО", - зазначають автори.

Проте, згідно зі сценарієм, президент США Дональд Трамп заявляє, що Сполучені Штати не втручатимуться у конфлікт за невелику частину Латвії, яку він характеризує як "по суті, вже російську". Він аргументує, що Росія є занадто сильною для відкритого протистояння. Крім того, Трамп вважає, що слабкість європейських країн насправді стала каталізатором цього вторгнення, зазначають аналітики.

"Цей вигаданий акт агресії в Латвії змушує НАТО переосмислити те, що раніше здавалося неможливим: чи здатний Альянс обійтися без підтримки США для стримування, а згодом і відбиття російського наступу?" - зазначається в статті.

На думку авторів, будь-яка концепція досягнення перемоги НАТО без участі американських військових базується на розумінні: Європа може проводити короткострокові бойові дії, але не здатна на тривалі конфлікти.

"Без наявності важкої техніки, системи повітряного дозаправлення, управлінських та контрольних авіаційних систем, супутникової розвідки й значних запасів боєприпасів, які постачаються США, європейські війська не зможуть підтримувати активні бойові дії довше кількох тижнів", - підкреслили Джіо і Чалмерс.

Вони підкреслили, що це не призводить до неминучого програшу Європи, адже без Сполучених Штатів Європа має значні демографічні та економічні переваги. Проте, проблема полягає в тому, що економіка та суспільство Росії вже налаштовані на військові дії. Тому, щоб країнам НАТО вдалося швидко відстояти свої інтереси від агресорів, необхідно терміново приймати політичні рішення, посилювати східний фланг і перехоплювати ініціативу ще до того, як Росія зможе скористатися промисловими та логістичними ресурсами Європи.

"На жаль, Путін продемонстрував готовність до тривалих воєн - за умови, що Китай надає підтримку... Він менш чутливий до втрат і матеріальних жертв, ніж його демократичні опоненти. Якщо Кремль побачить, що внутрішня політика в Західній Європі починає хитатися, він може просто пережити початкові невдачі й продовжувати тиск, як це відбувається в Україні. Чим довше триватиме війна, тим гірші шанси Європи без Америки як "арсеналу демократії"", - наголосили експерти.

За їхніми словами, перший етап війни полягатиме у стримуванні та локалізації початкового російського удару:

"Європейські армії, особливо Польщі, країн північної Європи, Балтії, Німеччини, мають сучасне озброєння, відпрацьовані плани й доступ до залізничних і автомобільних мереж, що дозволяють відносно швидко перекидати підкріплення на схід. Якщо Європа зможе уникнути розгрому в перші дні, вона здатна стримати вторгнення достатньо надовго, щоб наростити сили", - йдеться у матеріалі.

Утім, на думку Джіо і Чалмерса, повернення захоплених територій буде складним, адже для цього Європі знадобиться не лише локальна перевага, а й придушення російської ППО на території самої Росії - крок, на який багато членів НАТО можуть не піти. А Путін, зазначається, добре розуміє цю логіку і, звісно, скористається нею.

Крім того, можуть загостритися політичні розбіжності всередині НАТО. Якщо Велика Британія, Польща, країни Балтії та північної Європи вважають Росію головною загрозою, то багато середземноморських членів відчувають меншу небезпеку й, відповідно, готові йти на менші ризики.

Автори зазначають, що різні погляди на загрози можуть призвести до перетворення НАТО на більш обмежену "коаліцію охочих" з відчутно зниженою бойовою здатністю. Легко уявити, що такі країни, як Угорщина або Словаччина, можуть вирішити не брати участь; Туреччина, будучи також членом НАТО, може намагатися виступити в ролі посередника.

Крім того, оперативні можливості в Європі мають свої особливості, як зазначають Джіо та Чалмерс. Вони вважають, що на суші Європа досить непогано підготовлена до короткотривалих бойових дій. Що стосується повітряного простору, то у Європи є перевага у вигляді більш сучасних винищувачів у порівнянні з Росією, однак існує значний дефіцит в літаках для дозаправлення та системах управління і контролю повітряного простору — ресурсах, які протягом тривалого часу забезпечувалися Сполученими Штатами. На морі ж Європі доведеться розподіляти свої сили, щоб утримувати контроль одночасно в Балтійському та Чорному морях, а також у північних водах.

"Європа зберігає стабільність у сфері кібероперацій, проте частина її критичної інфраструктури контролюється американськими компаніями, співпраця з якими може бути обмежена рішеннями уряду США. Ще однією вразливою складовою є космос. Без доступу до американської супутникової розвідки Європі довелося б покладатися на різноманітні національні ресурси та потенційно ненадійних приватних постачальників, таких як Starlink", - зазначається в статті.

На думку авторів, Європі необхідно терміново вкладати кошти у свої оборонні можливості, розширювати оборонно-промисловий сектор та бути готовою діяти незалежно від американського лідерства. В іншому випадку, покладання на автоматичну підтримку з боку США залишатиметься серйозним ризиком.

Як повідомляв раніше УНІАН, нещодавно колишній начальник ГУР МО Кирило Буданов розкрив плани Росії на країни Балтії та Польщу. За його словами, Європі слід бути готовою до нападу вже у 2027 році, мовляв, у планах Путіна - окупація країн Балтії. "Згідно з основним планом, РФ мала бути готова до початку дій у 2030 році. Зараз плани скореговані, переглянуті в бік скорочення термінів на 2027-й", - зауважував він.

На думку аналітиків Інституту вивчення війни, хоч Путін пообіцяв не нападати на ЄС і НАТО, однак йому не можна вірити, оскільки Росія вже неодноразово демонструвала готовність ігнорувати будь-які міжнародні угоди у своїх інтересах.