Чому Трамп і Путін можуть домовитися між собою?
Експерт Офісу реформ Кабінету Міністрів України, фахівець зі стратегічних комунікацій Максим Гардус про відносини Трампа та Путіна
Яким чином харизматизм може бути ключем до розуміння політичного альянсу між Трампом і Путіним? Які чинники сприяють тому, що Дональд Трамп і Володимир Путін здатні знайти спільну мову? Чому їхні висловлювання викликають відгук, незважаючи на кардинально різні політичні шляхи?
Безліч людей намагається пояснити це через теорії "підкупу", "впливу КДБ" або ж через прагматичні геополітичні розрахунки. Проте існує щось набагато більш суттєве.
Відповідь криється у світогляді, який вони поділяють. І одна з найпотужніших течій, що формує цей світогляд, -- це New Apostolic Reformation (NAR).
У кінці 90-х років минулого століття американський теолог Чет Пітер Вагнер представив ідею, що кардинально змінила традиційний протестантизм. Він стверджував, що християнству необхідна нова епоха апостолів, в якій духовні керівники виступатимуть не просто як пастори, а як безпосередні посланці Бога.
Це була не просто релігійна революція. Це був виклик ліберальній демократії як такій.
Прихильники NAR переконані, що управління світом відбувається не завдяки волевиявленню народу через вибори, а під божественним керівництвом через тих, кого обрав Господь.
Держава, культура, економіка, освіта, медіа -- все це має перейти під владу тих, хто "чує Божий голос". Політична демократія? Це тимчасове непорозуміння, яке заважає встановленню істинного порядку.
Основна концепція NAR стверджує, що секуляризм є негативним явищем.
Права людини, толерантність, поділ влади -- усе це штучні перепони, що заважають світу повернутися до первісного, "Божого ладу".
Коли Трамп розпочав свою президентську кампанію, багато хто бачив у ньому цинічного маніпулятора, який застосовує релігійні висловлювання для залучення виборців. Проте справжня ситуація виявилася набагато більш заплутаною.
На старті його кампанії до нього приєдналися "апостоли" NAR, які стверджували, що він є вибраним Богом. Вони проводили паралелі між ним і біблійним Кіром, який, незважаючи на свою недосконалість, був покликаний здійснити Божий план.
Під час свого президентства Трамп активно залучав прихильників цього руху. Ці люди не лише підтримували його, а й визначали його риторику "Make America Great Again", перетворюючи її на не просто політичний слоган, а на справжню місію. Вони не сприймали його як звичайного президента — для них він був харизматичним лідером і пророком, що прагнув повернути Америку до її автентичних, "християнських" коренів.
Після перемоги Байдена у 2020 році ті ж самі апостоли висловили свою думку: "Це неможливо. Бог не міг би цього дозволити. Нам потрібно боротися."
Багато хто з учасників штурму Капітолія 6 січня 2021 року належали до конгрегацій, що проповідували ідеї NAR. Вони не просто підтримували Трампа. Вони вважали, що Бог дав їм місію повернути країну до "правильного" шляху.
Якщо придивитися до ідеологічної бази путінського режиму, вона виглядає дивовижно схожою на концепцію NAR.
Сучасна державна ідеологія Росії базується на поглядах Івана Ільїна, філософа-емігранта, який у 1920-х роках XX століття сформулював концепцію "духовної диктатури". Ільїн стверджував, що демократія здатна підривати моральні основи суспільства, і вважав, що лідер повинен здобувати владу не через виборчий процес, а завдяки божественному покликанню.
Путін безпосередньо звертається до ідей Ільїна, наводячи його цитати під час своїх промов. У 2005 році він також ініціював перепоховання його залишків у Росії. Для Путіна Ільїн є своєрідним ідеологічним компасом, який обґрунтовує позицію, що Росія не повинна слідувати західному курсу.
Як і NAR, режим Путіна стверджує, що ліберальна демократія є ілюзією, створеною для підриву справжніх християнських націй. Натомість пропонується концепція духовного лідерства, в якій держава і релігія об'єднуються в єдине ціле.
Трамп і Путін налажують взаєморозуміння не через таємні угоди, а завдяки спільним філософським поглядам.
NAR стверджує, що демократичні структури повинні віддати своє місце "Божим обранцям", які реалізують Його наміри.
Доктрина Путіна проголошує, що громадяни не повинні самостійно визначати своїх лідерів, а повинні покладатися на "духовного монарха".
Як у Сполучених Штатах, так і в Росії ці концепції спонукають суспільства до авторитарного устрою, де влада зосереджується у руках харизматичних керівників, які ігнорують звичайні демократичні процеси.
Тому, коли хтось говорить, що між Кремлем і правими республіканцями існує "спецоперація", це лише частина правди.
Власне, вони просто мають віру в досить подібну структуру світу.
Отже, коли ми обговорюємо ризики для демократії, важливо усвідомлювати, що це не лише питання конкретних виборів чи одного політичного етапу.
Це зіткнення двох ідей -- тієї, що вірить у силу вибору, і тієї, що вірить у силу харизматичного лідера.
Безсумнівно, це важливо враховувати.
