Корпорація "Трапезунд". Як козаки разом із римським аристократом зуміли організувати свій анклав на території Туреччини та стати лідерами у постачанні шовку до Європи.
"Загартовані, як гуни. Вірні зброї, як готи. Обпалені сонцем, як індійці. Жорстокі, як сармати. Підступні, як турки", - такими словами француз Ніколя де Монтре охарактеризував козаків в кінці 16 століття.
У сприйнятті українців тієї епохи як "християн, проте нецивілізованих і грубих" можна виявити не лише зверхність, але й певну повагу з боку французького ренесансного діяча де Монтре.
На фоні османської загрози в Європі дедалі частіше згадували козаків як про дикий та відважний народ, який став на заваді турецьким завоюванням. Зростала увага до їхніх нападів у Чорному морі проти Османської імперії. А згодом почали говорити і про те, як козаки виступили проти самої Речі Посполитої.
У 17-му столітті, приблизно за три десятиліття до подій Хмельниччини, римський дипломат, автор і музикант П'єтро Делла Валле в своїх мандрівних записках висловлював думку: "Спостерігаючи за їхнім життєвим укладом та звичками, я щиро вірю, що вони зрештою збудують потужну республіку для себе".
"Адже саме за схожими принципами розпочинали свої досягнення відомі спартанці, а також сицилійці, картагенці і навіть римляни, не кажучи вже про голландців у наші дні," - ділився своїми думками П'єтро у листах до свого друга Маріо Скіпано, професора медицини в Неапольському університеті.
Делла Валле не відвідував ранньомодерну Україну, проте здобув інформацію про козаків, яка була змістовною та відповідала подіям того часу. Це знання він отримав під час своєї подорожі в період з 1614 по 1620 рік, коли відвідав Стамбул, а також регіони Близького та Середнього Сходу, включаючи територію сучасного Ірану.
Як зазначав Олександр Баран, закарпатський священник й історик, який 1961 року емігрував з Європи в Канаду - Делла Валле мав доступ до інформації венеційської та франузької амбасад у Стамбулі. Спілкувався там з урядовцями турецького двору, місцевими християнськими спільнотами.
А згодом у Персії він зустрів козака на ім'я Степан. Ця зустріч могла стати вирішальною в контексті геополітичних змін в Європі та на Сході, а також вплинути на майбутнє України, надавши йому зовсім новий напрямок.
У 1980-х роках в Канаді Олександр Баран здійснив переклад творів П'єтро Делла Валле українською мовою.
Спираючись на дослідження та листування П'єтро, УП описує, як козаки через римського аристократа шукали союз із перським правителем. Вони мали можливість створити власну територію в Туреччині, встановити контроль над Чорним морем і стати ключовими постачальниками шовку в Європу, обминаючи османських торговців.
Ця історія могла б і не розпочатися, якби 25-річний П'єтро Делла Валле не відчув гіркоту невзаємного кохання і не потрапив у глибоку депресію, розмірковуючи про самогубство. Його товариш Маріо Скіпано дав йому іншу пораду: "Поїдь у подорож на Схід".
Заповзятливий колекціонер Маріо доручив П'єтро збирати цінні манускрипти, а також ділитися в листах найцікавішими спостереженнями з його подорожей.
У 1614 році Делла Валле прибуває з Венеції до Стамбула. Вже наступного року козаки знищать дві гавані та прилеглі райони міста. Раніше, кілька років тому, вони прославилися своїми походами на Кілію, Ізмаїл і Білгород (сучасна Одещина), Гьозлів (Євпаторія), Месембрію та Варну (Болгарія), а також на Бабадаг (Румунія). У 1614 році козаки також здійснили рейди на Трапезунд (Трабзон) і Сіноп у Туреччині.
У 1616 році в Криму впаде неприступна фортеця Кафа (сучасна Феодосія).
Нестачі інформації про зухвалого противника в османів у першій половині 17 століття не було. Щонайменше сто років перед тим козаки докучали своїми спробами перехопити ініціативу на шляхах у Чорне море в пониззі Дніпра та Подунав'ї.
Зокрема, ще у першій чверті 16 століття до цього йшов Остафій Дашкевич. Уродженець Овруча з Житомирщини, один із перших відомих командирів козацьких загонів, який став черкаським старостою і канівським намісником Сигізмунда Першого.
П'єтро Делла Валле повідомляв своєму другові Маріо, що на усті Борисфена, річки Дніпро, що впадає в Чорне море, постійно перебуває більше двох тисяч відважних воїнів. Вони не мають зведеного міста і живуть переважно в наметах, частково – в куренях.
Взимку охороняють свої кораблі та озброєння. Проводять сухопутні рейди, схожі на дії кінноти, проти сусідніх європейських татар.
Влітку в них буває час і натхнення "на морські імпрези". До козаків приєднуються всі охочі, "приманені бажанням здобичі". Приїжджають "зо всіх усюдів Польщі". Вибирають поміж себе ватажка. Вирушають озброєними чайками, що везуть від чотирьох до восьми тисяч війська.
Ці бійці, за словами Делла Валле, вміють чудово веслувати і мають неабиякі навички моряків. Адже серед них немає жодного, хто не був би обізнаний у багатьох аспектах.
"З тими силами вирушають проти турків, - зазначав П'єтро. - Все, що попадається їм на морі, вони грабують. І вже так багато награбували, що турецькі торгові кораблі у літній час остерігаються виходити в море."
Незадоволені з морської добичі, козаки виходять також і на сушу. І вже немає таких турецьких міст навколо Чорного моря, які б ними не були зайняті та пограбовані".
"Сьогодні вони мають значну силу на Чорному морі, - зазначав римський мандрівник. - Якщо ще трохи попрацюють, стануть беззаперечними володарями цього регіону. Козаки нині сильніші, ніж раніше, і можна впевнено очікувати їх подальшого зростання в майбутньому."
Читайте також: "Ми можемо атакувати ворога навіть через територію Туреччини". Командир "Братства" ділиться думками про характер диверсантів і десантування в Криму.
Після року, проведеного в Стамбулі, П'єтро Делла Валле вирушив у нову подорож. Він мандрував Єгиптом, побував у Єрусалимі та Сирії. У Багдаді він знайшов свою любов і одружився з чарівною місцевою дівчиною.
Залишився у Персії. Зумів отримати аудієнцію у правителя Аббаса I Великого. Навіть виконував роль неофіційного радника у питаннях міжнародних зв'язків.
Згідно з твердженнями Делла Валле, ще до його зустрічі з шахом він працював над геополітичним проектом, який мав би привернути увагу персів. Однією з основних ролей у цьому проекті відводилася козакам.
Римлянин висловив ідею використання важкодоступних грузинських територій, щоб забезпечити шаху вихід до Чорного моря. Для реалізації цього плану він пропонував або примусити, або захистити місцевих правителів від турецького впливу, схиляючи їх на свій бік. Найважливішим аспектом було б створення постійної бази для козаків поблизу турецького Трапезунда.
"Якби козаки мали на тому березі Чорного моря - що для них стало б альтернативним домом - надійний осередок, вони не лише могли б ефективніше і безпечніше знищувати турецьке царство, але, маючи підтримку сусідніх персів, утримували б і захищали всі землі, які можна було б повернути від турків", - роз'яснював Делла Валле своє бачення другу Маріо.
"Об'єднання козаків з Персією та включення Польщі до цього альянсу могли б створити надзвичайно потужне і значиме майбутнє, - зазначав він. - Це вже не було б просто питанням захоплення та втечі, як це траплялося раніше."
Це створило б можливість контролювати певну ділянку території на турецькому боці, а найважливіше - околиці портового міста Трапезунд, які мають сухопутний кордон з перською імперією.
Зустрівшись з Аббасом Першим у Фаражабаді, гість із Риму розвивав думку: якщо не вдається зв'язати турків у Червоному морі, їх, за його словами, "легко придушити" в Чорному.
"Цілком ймовірно, що цілий Константинополь міг би загинути від голоду, - ділився своїми думками П'єтро Делла Валле, згадуючи розмову з шахом. - Це місто отримує з моря зерно, олійні вироби, шкіру, деревину для опалення та будівництва, а також безліч інших необхідних для існування ресурсів."
"Що потрібно зробити для цього?" - запитав Аббас Перший.
"Тільки запевнити собі козацьку приязнь на Чорному морі, - відповів П'єтро. - Вони вже зробили на цім морі стільки шкод (туркам - УП), скільки лише Ваша Величність може уявити.
Щодо морського шляху на суші, то в тих районах, що знаходяться поблизу володінь шаха, можна було б надати їм певну допомогу, створити належні умови для забезпечення території та гарантувати захист для козацьких експедицій.
Це можна зрозуміти досить просто: якби зміцнити певну пристань, а оскільки такої немає, варто укріпити устя однієї з рік, яких там чимало. Це суттєво посилило б козаків.
Будучи настільки близько, вони могли б досягти значних результатів. Це створило б загрозу для узбережжя Трапезунда та всього регіону, а також ускладнило б навігацію турецькому флоту в Чорному морі.
Дивіться також: Повернення України. УП показує оцифровані в США столітні фотоархіви легіону Українських січових стрільців
Всього через кілька днів після прибуття в Фаражабад, Делла Валле, немов герой східної повісті, стикається з козаком на ім'я Степан, який також прагне знайти шлях до перського двору.
"Боже, цей чоловік став для мене справжньою підтримкою, - з радістю висловив римлянин, вражений випадковою зустріччю. - Він запропонував таку ж ідею, як і я."
За переказом П'єтро, Степана відокремили від групи з сорока товаришів, які залишились чекати його на території Грузії. Зробили це, щоб мінімізувати можливі втрати, бо не знали якою буде реакція персів.
Спершу прибулі з берегів Борисфена зупинилися у одного з князів-християн грекоязичного обряду, який отримував від них підтримку для безпечної торгівлі в Чорному морі. Розуміючи плани козаків щодо налагодження зв'язків з персами, князь направив гостей через Колхіду далі в Імеретію.
З того місця Степана відправили до Тбілісі, де він отримав допомогу від місцевих жителів та рекомендовані листи. У цих документах було викладено, хто він та з якою метою прагне зустрітися з шахом.
Тож майбутнє мало всі шанси стати райдужним.
"Але наш козак чувся у Ферагабаді (Фаражабаді - УП) дуже погано, - згадував Делла Валле. - Бо не знав, як стоять його справи, і не знав жодної мови крім польської та рутенської (староукраїнської - УП)".
Степанову бентегу допоміг зрозуміти перекладач, який з вікарієм босих кармелітів провів два роки на Московщині, після чого "белькотав трохи по-рутенськи".
"Я висловив Степану готовність допомогти на благо його народу, - поділився Делла Вале. - Він вирішив обрати мене своїм представником і консультантом для козацької спільноти. Ми залишилися пліч-о-пліч, адже, спілкуючись з міністрами або шахом, мені доводилося обов'язково радитися з ним."
Завдяки одному з радників шаха, П'єтро продовжував відстоювати свої амбіційні проекти, які він обговорював зі Степаном, підкреслюючи фінансові переваги.
Контроль над Трапезундом та його околицями обіцяв значні вигоди. Козаки мали можливість забезпечити торгові маршрути, що обходили Туреччину, які були в пошуку Персії.
"Козацький шлях був би коротшим, простішим і безпечнішим, ніж шлях через Алеппо або будь-які інші можливі маршрути, - запевняв Делла Валле. - Адже всі перські провінції, що є основними виробниками шовку, можуть миттєво відправляти його на кораблі, уникаючи тривалих шляхів до Алеппо (потім через Середземне море - УП) або до протоки Гормуз (з виходом до Індійського океану - УП), де англійці скуповують їхню продукцію (перекуповують - УП)."
За розрахунками П'єтро, новий торговельний шлях під захистом козаків дозволив би поставляти Чорним морем шовк у Європу протягом десяти - п'ятнадцяти днів. Це значно менше, ніж комерційні експедиції через Середземне море, які тривали б щонайменше три місяці. Не кажучи вже про океанську подорож довкола Африки, яка забрала б десять місяців.
Альянс з персами обіцяв суттєві зміни. Він мав підвищити статус козаків на європейській арені, зміцнити позиції Персії та ослабити Османську імперію. Цей союз також міг би стримати амбіції країн, які мали значний вплив на світову торгівлю, від Португалії та Іспанії до Фландрії та Британії. Крім того, це б створило додаткові можливості для італійських торговців у Причорноморському регіоні, а також надавало б нові перспективи Речі Посполитій у Європі.
У своїх листах Делла Валле дещо заплутано описував події: зрештою, Степана відправили до його "козацького командира", супроводжуючи його охороною та листом від шаха. Аббас Великий висловив готовність надіслати іншу особу, що володіє фарсі. Проте, з невідомих причин, Степана на півдорозі повернули назад до Персії.
Як зазначав П'єтро, місцевий правитель Імереті зрадив козаків, котрі чекали на Степана. Тридцять дев'ять воїнів потрапили до полону турків, але деяким з них вдалося втекти. Що стосується Степана, то, схоже, йому довелося освоїти перську мову, адже козака залишили при дворі шаха.
За спогадами П'єтро Делла Валле, Аббас Великий, вочевидь, вже мав контакти з Польщею щодо можливої антиосманської коаліції із залученням козаків.
16 квітня 1620 року вірменські християни доставили лист домініканському монаху, отцю Павлу. У документі, підписаному якимось Оліваріусом де Марконесом П.К., йшлося про те, що шаху направили важливе послання щодо коаліції, а в Польщі все ще очікують на відповідь.
Делла Валле доходить висновку: загадковий Оліваріус є впливовою фігурою в польському королівстві, котра має особистий інтерес у справах чорноморських козаків.
Італійський переклад акроніму "П.К." розглядає як Оліваріус Палатина Київського.
Сучасні науковці асоціюють "П.К." з Петром Конашевичем-Сагайдачним. Саме в той період, коли Делла Валле мандрував Середнім Сходом і Азією, він став гетьманом Війська Запорозького.
Проте сходознавець і історик Ярослав Дашкевич вважав цю версію занадто елементарною. У постаті Оліваріуса він розгадував образ Оліфера Голуба, товариша та наступника Сагайдачного.
Згідно з інформацією, наведеною Дашкевичем, абревіатура "П.К." була популярною в ті часи і означала "pułkownik kozacki".
Читайте також: Війна - лотерея. Ми на своїй шкурі відчуваємо, як робити прогнози - історик Сокирко про те, як переміг і програв Мазепа
Бути коаліції козаків і персів не судилося. Причини варто шукати в розкладах на тодішніх фронтах. У тому, що прийнято називати "реальна політика", але аж ніяк не в прогалинах у знанні східних мов тужливим козаком Степаном.
1959 року отець Атанасій Великий, уродженець села Туринка на Львівщині, оприлюднив листи Франциска Діоталеві, папського нунція у Варшаві. В них йшлося про приїзд посланця перського короля в Польщу 1618 року.
Аббас Перший звернувся до поляків з проханням атакувати турків і надати 10-12 тисяч козаків, обіцяючи влаштувати для них фортеці в Персії. Шах підкреслив, що не планує укладати мир з османами. Польща розглянула ці пропозиції, однак справа так і не перейшла до практичних дій, обмежившись лише листуванням. Можливо, поляки не хотіли провокувати турків або не мали достатньо ресурсів для реалізації цього плану.
У той час Річ Посполита була втягнута у виснажливі конфлікти з московськими силами. Після багатьох років боротьби, завдяки військовим зусиллям Петра Сагайдачного, війна завершилась облогою Москви та підписанням Деулінського мирного договору у 1618 році.
У 1618 році Аббас Великий вкотре вирішить укласти мир з турками. Однак новий конфлікт між персами та османами спалахне в 1623 році на території Месопотамії. Лише через п'ять років шах зустріне свою долю.
На протилежному від Стамбулу боці Чорного моря 1621 року відбудеться легендарна Хотинська битва. Козаки під проводом гетьмана Сагайдачного разом із поляками розіб'ють переважаючі сили турків, змусивши юного султана Османа II укласти мирну угоду та відмовитися від намірів йти далі, у центральну Європу.
Після подорожей Індією та укладення другого шлюбу — тепер з грузинською красунею — аристократ П'єтро Делла Валле у 1626 році знову відправиться додому.
У Римі він здобуде славу, обійме престижну посаду при папському дворі. Викладатиме східні мови в університеті Риму. Ділитиметься знаннями про козаків. І, безумовно, не забуде згадати про свій прогноз стосовно виникнення козацької республіки – ще за життя П'єтро на арені з'явиться Богдан Хмельницький.
Ті, кого Делла Валле так прославляв у своїх амбіційних геополітичних планах, через три століття все ж візьмуть Трапезунд. У складі російської імператорської армії підкорені нащадки козаків, які під час Першої світової війни активно битимуться на Кавказі, 15 квітня 1916 року захоплять цей портове місто.
Після оголошення Української Народної Республіки в Києві у 1917 році в Трапезунді було засновано Український Комітет для військових сил на Анталійському узбережжі. Цей комітет зосередив свою увагу на впровадженні українізації в армії. Також планувалося видавати два видання: "Військові вісті" та "Вісті української громади Трапезунда".
Коли збройні конфлікти між українськими військовими та російськими силами досягнуть нового піку, рятувальні кораблі організують евакуацію тих, хто бажає сприяти становленню незалежної України, перевозячи їх з Одеси до Туреччини і назад.
Серед них вирізнятиметься вражаючий лінкор з синьо-жовтим стягом та перспективною назвою: "ВОЛЯ".
