"Ситуація стає дедалі складнішою, і все залежить від Західних країн". Панченко аналізує політичні події в Грузії після виборів. 27 листопада 2024 року.

Мітинг під будівлею парламенту, Тбілісі, Грузія, 28 жовтня 2024 року. Фото: Суспільне Новини/Оксана Сенів

Політична криза в Грузії стала ще більш серйозною.

25 листопада новообраний парламент Грузії провів перше засідання. У залі була лише партія влади. Жоден представник опозиції не долучився до цього засідання. Тисячі людей, які проводять на вулицях безстроковий протест, прийшли під будівлю парламенту. Партія влади "Грузинська мрія", яка отримала майже 54% голосів у новому парламенті, оголосила про перше засідання напередодні. За даними медіа, реєстрацію пройшли 88 депутатів. У залі, зокрема, був олігарх Бідзіна Іванішвілі - почесний голова "Грузинської мрії", який став депутатом. У засіданні беруть участь лише депутати "Грузинської мрії". Усі чотири опозиційні політсили, які пройшли до парламенту, вважають вибори сфальсифікованими та вимагають проведення нових. Отже, перше засідання грузинського парламенту, який опозиція не визнає. Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі теж вважає неконституційними ці вибори. Вона, як президентка, відмовилася скликати першу сесію, а Конституція Грузії не визнає нікого іншого, хто може це зробити. В Конституційному суді на розгляді перебуває її позов щодо виборів. Які інструменти мають зараз опозиція і президент і чи можлива політична криза через ці події?

Політична криза в Грузії продовжується з моменту попередніх виборів, які опозиція також не визнала. Однак, під тиском західних країн, вони змушені були розпочати свою діяльність у парламенті. На мою думку, це стало помилкою з боку Європейського Союзу. Ситуація тільки ускладнилася. Правляча партія вжила заходів для своєї безпеки. Раніше існувала вимога, що для відкриття роботи нового парламенту необхідно, щоб на першому засіданні була конституційна більшість, що неможливо без участі опозиції. Проте цього разу цю норму скасували. Таким чином, парламент розпочав свою діяльність з простої більшості, що дозволило йому функціонувати в однопартійному режимі. Скільки це може тривати – невідомо. Правляча партія заявляє про готовність продовжувати працювати самостійно, проте це виглядає дуже підозріло. Напевно, будуть спроби змусити опозицію повернутися до активної діяльності. Наразі три з чотирьох опозиційних партій не лише склали свої мандати, але й анулювали свої списки, що означає, що жоден депутат від них більше не може бути обраний. Питання залишається щодо партії "Гахарія - За Грузію". Це досить специфічна політична сила в контексті опозиції, адже вона була заснована колишнім прем'єром від "Грузинської Мрії", і в її складі є чимало політиків, які раніше представляли правлячу партію.

На даний момент Захід не визнав ці вибори, проте також не оголосив їх нелегітимними.

Які варіанти розвитку подій, на вашу думку, можуть виникнути в цій обставині?

Очевидно, що мирні протести, тобто, ненасильницька зміна влади в Грузії, зараз малоймовірна. Єдиним шансом для опозиції стає невизнання цих виборів Заходом. На даний момент Захід не визнав ці вибори, проте також не оголосив їх нелегітимними.. Потрібна досить жорстка і послідовна позиція Заходу. Формально Захід чекає остаточної відповіді міжнародних спостерігачів від ПАРЄ. Однак, я думаю, що звіт буде таким, що можна і так, і так рішення ухвалити. Це політичне рішення. Чи вистачить у Заходу мужності, політичної волі сказати, що це такі вибори, як, умовно кажучи, в Білорусі, тому ми чинну владу не можемо визнати легітимною? І, відповідно, не буде визнаний і наступний президент Грузії. Якщо на це підуть, то тоді є шанси для мирного протесту, тому що така позиція Заходу може зробити розкол у правлячій команді. Наразі ми бачимо, що команда пре, як бульдозер, бо вони контролюють суди. Тобто, всі спроби оскаржити результати виборів у судовому порядку просто закінчуються нічим.

Інший варіант - це ненасильницька зміна влади. Зараз у Грузії тривають протести, проте вони не блокують магістралі, не створюють ніяких загроз для влади. Варіант другий теж можливий, але ми не знаємо, чи готове грузинське суспільство до такого протистояння. Тобто, багато чого залежить від влади. Шанси на зміну влади залишаються. Але шанси на мирну зміну влади і мирне визнання виборів нелегітимними наразі виглядають не дуже високими.

Трамп, Орбан і Німеччина.

Хто зможе ініціювати процес, якщо ми обговорюємо Європейський Союз або інші західні країни? Яка з них демонструє найбільшу рішучість у взаємодії з Грузією та може розпочати процедуру невизнання виборів у цій державі?

Зазвичай серед усіх західних країн найбільшу політичну вагу мають Сполучені Штати. Вони вже подолали шок від своїх виборів і готові до активних дій. Щодо критики виборів у Грузії, то тут спостерігається єдність обох політичних сил. Сподівання "Грузинської мрії", що перемога Трампа, як друга особи Орбана, змінить ситуацію і що Трамп не буде засуджувати їхні недемократичні практики, можуть виявитися ілюзорними. Адже серед республіканців є політики, які ініціювали законопроект про запровадження санкцій проти Грузії. Якщо таке рішення буде ухвалене, це може спонукати Європу до дій. Звісно, є Орбан, який перешкоджатиме будь-яким спробам, але подібні кроки можуть бути реалізовані на рівні окремих країн. Особливу роль у цьому процесі відіграє Німеччина, яка суттєво впливає на формування політики в Євросоюзі.

Юрій Панченко. Зображення: facebook.com/Юрій Панченко

Того, кого вибере Іванішвілі, стане президентом Грузії.

Президентські вибори в Грузії наближаються, і цього разу голосування проходитиме в парламенті. Вперше в історії країни президент буде обраний не безпосередньо народом, а через виборчу колегію. Чи можемо ми в такій ситуації стверджувати, що результати вже відомі?

Completely.

Хто має право стати президентом?

У Грузії не проводять праймериз: все вирішує Бідзіна Іванішвілі. Незважаючи на обмежені повноваження президента, після приходу "Грузинської мрії" до влади, йому вдалося просунути свого кандидата. І хоча нинішня президентка Зурабішвілі та її попередник обиралися від "Грузинської мрії", вони мали певну підтримку серед народу, що призводило до конфліктів з правлячою партією. У зв'язку з цим, було вирішено перенести парламентські вибори. Їх проводить спеціальна колегія, що складається з депутатів та представників місцевої влади. "Грузинська мрія" фактично контролює весь процес: кого вони висунуть, за того і проголосують. Наразі стало відомо, що вибори відбудуться в грудні, і партія висунула кандидатом депутата та колишнього футболіста Мхаїла Кавелашвілі.

Наскільки це публічні, не публічні персони і чим вони запам'яталися в контексті України, якщо були якісь їхні висловлювання або дії?

Публічне те, що він спортсмен. Політичних заяв у нього не так багато, але він відомий досить гострою критикою Заходу. Тому тренд грузинської влади очевидний. Вони, можливо, хочуть розіграти варіант, при якій президент стає антизахідним і на цьому фоні "Грузинська мрія", якою б вона не була, вже виглядає не такою поганою, щоб стимулювати Захід до співпраці. Можливо, план виглядає таким чином.

Грузія - це ніби друга Сербія.

Наскільки влада Грузії зараз налаштована на реальну євроінтеграцію і реальне потрапляння Грузії до Євросоюзу? І чи можна порівнювати із Україною?

До 2022 року Україна не мала справжньої можливості на інтеграцію в Європу. Європейський Союз не лише не бажав надати нам статус кандидата, але й вагався визнати нашу європейську перспективу. Іноді в офіційних документах навіть виключалася фраза про те, що "Україна є європейською країною", аби не створювати враження визнання нашого європейського шляху. Все змінилося лише в 2022 році, коли як для України, так і для Грузії відкрилися реальні шляхи до Європи. Це стало несподіванкою для Грузії, оскільки їх влаштовував існуючий статус-кво. Для грузинського уряду оптимальним варіантом залишалася ситуація на кшталт Сербії: мати статус кандидата в ЄС, отримувати фінансову допомогу з Європи, проводити певні реформи в не критичних сферах, аби продемонструвати прогрес, але уникати суттєвих політичних змін, які могли б загрожувати монополії влади правлячої партії.

І гордитися тим, що не ввели санкції проти Росії?

Так, саме так. Поточний варіант другої Сербії є тим ідеалом, до якого прагне "Грузинська мрія". Це означає уникати конфліктів, не розривати зв’язки з Європейським Союзом, створювати видимість євроінтеграції, отримувати фінансування від ЄС, але насправді не здійснювати істотних перетворень.

Абхазія: є більш-менш демократичні процеси, але "будь-яка влада буде проросійською"

15 листопада в окупованій Абхазії, яка є частиною Грузії, розпочалися масові протести. Люди вийшли на вулиці, виступаючи проти угоди про інвестиції з Росією. Яка ваша думка про цю ситуацію? Як це може відображати політичний клімат у Грузії? І якими можуть бути наміри нової влади щодо повернення Абхазії та Південної Осетії?

Ні, це не має жодного стосунку до подій у Грузії. Хоча передвиборчий слоган "Грузинської мрії" акцентує на ідеї об'єднання країни і натякає на можливість реального зближення, їхня повна байдужість до ситуації в Абхазії свідчить про те, що у них відсутні конкретні плани. Це лише порожні слова. Грузія тут не відіграє жодної ролі.

Що відбувається в Абхазії? Хоча Абхазія є на 100% сателітом Росії, там є якісь процеси більш чи менш демократичні, пов'язані з тим, що це маленька країна, всі всіх знають і тому там неодноразово були варіанти, коли населення "прокатувало" політика, на якого ставила Москва. В Москві на це досі заплющували очі, тому що зовнішній курс був незмінний: тільки на Росію. Хоча я уточню, що на відміну від всіх інших оцих утворень нелегітимних, створених за сприяння Росії, Абхазія є єдиною, яка не ставить на меті входження в склад Росії. Вони якби хочуть залишатися незалежними. І серед іншого там є досить жорстке законодавство, яке, фактично, унеможливлює придбання землі іноземцями, а участь у бізнесі треба брати партнерами обов'язково абхазців. І росіян це дуже дратувало. Вони в якийсь момент пробили від абхазької влади інвестиційну угоду, де все ж таки мали бути сприятливі умови для росіян, що не подобається абхазам. Абхази підписали, але не думали це виконувати. Росія стала тиснути. Влітку цього року вперше раптом заморозила всі субвенції в державний бюджет абхазький, без якого абхази просто жити не можуть. І влада пішла на поступове виконання цих планів. В Абхазії це сприйняли вкрай негативно. Там є побоювання, що от тепер прийдуть росіяни, всю землю скуплять, все тепер буде належати росіянам, ціни зростуть, а абхазам нічого не залишиться. І саме через це виникли протести. І от це особливість Абхазії. Президент був змушений подати у відставку, тому що, навіть маючи підтримку Росії, якось треба ж людям потім дивитися в очі. Тому будуть дострокові вибори, але проблема залишається. Будь-яка влада, яка буде в цій нелегітимній республіці, зіштовхнеться із тиском Росії. А Росія хоче все-таки якось монетизувати свої інвестиції в Абхазію і отримати від цього певні прибутки. Тобто час, коли вони не вимагали нічого, просто якісь там антигрузинські заяви, вже минув. Вони тепер хочуть мати від цього якийсь прибуток. А абхазці від цього не в захваті.

Хто може прийти на цю посаду? Це буде проросійська людина? Росія може пролобіювати когось свого чи ні?

Там немає людей, які б не підтримували російські інтереси. Президент Абхазії, який залишив свою посаду у час, коли ще були надії залишитися при владі, почав натякати на те, що протестуючі мають прозахідні та протурецькі настрої, але це не зовсім так. Учасники акцій, які атакували адміністрацію президента, виступали з абхазькими та російськими прапорами. Не варто ілюзорно сприймати ситуацію. Будь-яка влада в Абхазії буде проросійською. Навіть незважаючи на те, що Росія там діє досить жорстко. У абхазців просто немає альтернативи. Вони не можуть покластися на когось, хто б протистояв Росії, адже фактично незалежність цієї території визнає лише Нікарагуа та кілька тихоокеанських країн. Переговори з Грузією вважаються недоцільними, оскільки будь-яка угода вимагатиме повернення майна, яке було відібрано у грузинів, а цього ніхто не бажає.

Із Зурабішвілі "Грузинська мрія" може вчинити як із Саакашвілі

Про президентку Грузії Саломе Зурабішвілі. Що може бути з нею?

Коли її запитали про можливі наслідки перемоги "Грузинської мрії", вона відповіла: "Мене можуть заарештувати". На жаль, це ризик, який справді існує. Вона активно виступає проти чинної влади, що, очевидно, робить її мішенню. Після втрати президентського імунітету можуть початися пошуки порушень, і ймовірність її арешту стає цілком реальною. Можливо, краще було б дати їй можливість виїхати на Захід, щоб уникнути конфліктів. Наразі вона дійсно є супротивником "Грузинської мрії".