"Кульгавий яструб": Байден ризикує всім на кону.
"Старий, проте все ще дієвий," - говорить персонаж Шварценегера у фільмі "Термінатор: Генезис", готуючи дробовик до стрільби.
Цей вислів міг би стати неформальним девізом для прощального етапу Джо Байдена на посаді президента США. Раніше його суперники вже порівнювали його з термінатором через унікальний стиль ходьби, але вперше це порівняння набуває позитивного відтінку. За останні два тижні він виявився більш рішучим, ніж за всі чотири роки свого президентства в цілому.
За американською традицією чиновника, на місце якого вже призначено іншого, але який досиджує свої повноваження останні дні, називають "кульгавою качкою". Але Джо Байден, який скинув з себе передвиборчий образ "миротворця-деескалатора" і згадав бентежні молоді роки часів Холодної війни, став раптово справжнім "кульгавим яструбом" - рішучим і непередбачуваним. Який хоч і завершує свій строк через два місяці, проте впевнено "кульгає" через "червоні лінії", ним же раніше й встановлені.
Ось лише те, що є найбільш потужним, і чого адміністрація демократів ніяк не могла зробити, як би її раніше не вмовляли:
А є ще поставки на мільярди доларів снарядів та ракет, БМП та іншої техніки, а також поставка тисяч модулів автонаведення дронів Skynode для українських виробників (модуль дозволяє не лише обходити РЕБ, але й робити перехоплення інших дронів у повітрі) і т. д.
Перелічувати можна довго, але Топ-5 перетнутих "червоних ліній" достатньо, щоб показати, наскільки може відрізнятися американський президент під час передвиборчої кампанії та одразу після неї.
Це, до речі, і Дональда Трампа буде стосуватися, хоча зараз не про нього.
Перші два пункти про американські ATACMS для Брянщини та англо-британські Storm Shadow/SCALP-EG для штабу північнокорейців на Курщині, яким потрібне наведення саме американськими системами, не писав вже хіба що ледачий. Проте це найбільш потужна та складна "червона лінія", яка вела до тієї самої ескалації, якої так боялися на Заході.
Те, що нам надали у вигляді "доброго жесту", свідчить про те, що нинішня адміністрація США ретельно зважила всі можливі ризики та переваги. Відповідь Кремля у формі запуску міжконтинентальної балістичної ракети з "холостим" зарядом (не ядерним) була прогнозованою для всіх. А те, що перші ракети були запущені на територію Росії вже через добу після перших витоків інформації, вказує на те, що цей сценарій був підготовлений заздалегідь – ще до виборів! Це не є "вчинком відчаю" для адміністрації Байдена, а радше свідчить про наявність у демократів свого роду "Плану Б".
Дозвіл на перебування американського та загалом натівського персоналу на території України теж важливий - не кількістю цих фахівців, а своїм прецедентом. Причому на тлі інших перетнутих "ліній" це взагалі пройшло майже непомітно для всіх. Але це рішення, можливо, має значно більше перспектив, ніж дозвіл бити західними ракетами по "болотах". Бо відчиняє двері для західних військових. Не сьогодні і не завтра, проте тепер така опція є.
По протипіхотних мінах, які є начебто забороненою зброєю (але ці конвенції не підписували ані Україна зі США, ані РФ) все трохи складніше. Їх вже раніше передавали нам у складі касет для снарядів 155 мм. Але то був дозвіл на снаряди, а не на міни. А інформація про міни стала приводом для досить потужної ІПСО проти "антигуманних" американців. Тепер же ці суперечки майже ніхто й не згадує - дозвіл є безпосередньо на протипіхотні міни.
Уявіть, що було б, якби ми отримали цей дозвіл та самі міни до наступу РФ на Авдіївку? Можливо, тоді б ми її не втратили, і не пішла ця смуга невдач, у якій ми перебуваємо й зараз. Проте краще пізно, ніж ніколи. Тим паче, що, ймовірно, ці міни можна буде використовувати і для зупинки контрнаступу РФ на Курщині.
Можна констатувати, що таким чином американці відповідають на залучення північнокорейців з боку Кремля. Це логічно, адже повідомлення про постачання мін зі США співпадають з новинами про залучення РФ найманців з КНДР.
Дозвіл на використання ракетних ударів по території Росії став відповіддю на інформацію про те, що до РФ надходять корейські самохідні артилерійські установки та реактивні системи залпового вогню великої дальності.
Отже, реакції США можна вважати симетричними з усіх напрямків: протипіхотні міни націлені на корейську піхоту, а керовані ракети використовуються для нейтралізації ракетних систем Північної Кореї. Поставки ракет для HIMARS та артилерійських снарядів є відповіддю на північнокорейські самохідні гаубиці M1989 Koksan калібру 170 мм.
Остання частина - про економічні санкції - є не менш показовою для США. Адже вся ця історія зі "стелею на нафту" та інші "танці з бубнами" в якості санкцій були спрямовані на те, щоб ні в якому разі не сприяти збільшенню цін на нафту та не сприяти дефіциту газу у ЄС. Це теж була "червона лінія". Бо демократам під вибори високі ціни на нафту та порушення "євроатлантичної єдності" були ні до чого. Але тепер можна - хай Трамп розбирається з наслідками.
Історія санкцій проти "Газпромбанку" є дуже показовою. Це був останній російський банк, який все ще функціонував на Заході, отримуючи платежі за російське паливо. Уся система, що дозволяла зберігати російський газ в Європі, була пов'язана саме з цим банком. Тепер же ця схема розпалася. Виник "каскадний ефект" — країни, які раніше купували російське паливо, почали одна за одною відмовлятися від нього.
Найбільш показовими були заяви австрійців та словаків. Звісно, вони рапортують про закупівлі "азербайджанського" газу (а Азербайджан зараз постачає більше газу, ніж видобуває і, паралельно, закуповує великі обсяги газу у РФ - навіщо вам імпортувати газ, якщо свого вдосталь?). Але це вже інша велика історія.
Проте істина очевидна: останні споживачі газу в Європі почали відмовлятися від російських постачань, що створює нові перспективи для фактичного завершення транзиту "блакитного пального" з Росії вже цієї зими.
І це ще без урахування реакцій європейських країн на спроби Кремля залучити "корейців хворої людини", що може стати темою для обширної статті. Адже серед них є чимало друзів України, і від кожної з цих країн нам вдалося отримати деякі цікаві матеріали.
Путін відкрив "ящик Пандори", до якого, очевидно, не був готовий. Варто зазначити, що цей крок він зробив з відчаю, адже Збройні сили Росії вже не можуть самостійно вести війну. Північнокорейські боєприпаси тепер займають до 60% на російському озброєнні, а кількість корейських ракет зростає. Багато з російських ракет обладнані застарілими радянськими двигунами, що знижує їхню точність до рівня корейських аналогів.
Про російську "прірву", яка очікується 2025-го року, вже теж було написано багато, а сталося за останні тижні ще більше. Достатньо сказати, що вже другу заступницю Набіуліної було звільнено - саме голова Центробанку РФ та її команда, а не російські генерали чи виробники, є головним "активом" на цій війні. Бо попри всі складнощі та санкції саме вона втримала російський платіжний баланс від розпаду та оптимізувала кошти так, щоб продовжувати війну до сих пір і не завалити економіку.
Але якщо навіть в неї вже не виходить, то... Скажімо, інтрига зростає. А звільнення Набіуліної стане важливим індикатором наближення білої хутрової тваринки з хижим оскалом...
Повернемося до Сполучених Штатів. Яким чином ці рішення впливають на контекст нашої війни та глобальної політики загалом? У двох словах – кардинально змінюють. Вони не лише зміцнюють переговорну позицію України, але й підвищують "планку" протистояння, що ускладнить Дональду Трампу можливість знизити її, якщо це зашкодить інтересам України та західної геополітики. Це сприйматиметься як прояв слабкості, чого Трамп, як відомо, не терпить. Тепер він буде змушений вести діалог з Кремлем з позиції сили. Байден прагне не залишити своєму наступнику жодних можливостей для маневру.
Байден прагне впроваджувати більше перешкод для Трампа, щоб той сам розбирався з наслідками своїх дій. Але це не єдина його мета — більш активна політика також передбачає визнання невдачі підходу до "мироудаваності", який демократи підтримували ще за часів Обами. Опозиція завжди повинна діяти в контексті, протилежному до дій влади. Якщо Трамп пропонує "мир", то демократи зобов'язані відстоювати концепцію "супротиву". Сучасні кроки Байдена, ймовірно, закладають основу для майбутньої політики демократів в ролі опозиції.
Отже, демократи займаються "аналізом помилок" і намагаються знайти нові можливості після значного поразки на виборах різних рівнів. Байден, виступаючи в ролі "лідерa демократів", протягом найближчих двох місяців активно пропагує ідею "озброєної демократії" як новий напрямок.
"Полювання" на північнокорейців західними ракетами стає ключовою темою, яку нова адміністрація не зможе ігнорувати, оскільки Трамп особисто обирає "китаєзнавців" для свого державного апарату. Санкції проти Китаю, який виступає "патроном" КНДР та Росії, також, ймовірно, стануть однією з головних тем під управлінням Трампа.
А що далі? Перетинати нові "червоні лінії", звісно. Якщо у військовому сенсі нам, формально, дозволено вже майже все, крім хіба що ударів західною зброєю по Москві, то з економікою все складніше. І по нафті, і по газу ще можна багато чого зробити. Тим паче, що Трамп та його нафтогазове лобі цього теж дуже хоче.
Теж саме стосується різного обладнання, станків з ЧПК та самих ЧПК - чіпів, які досі йдуть до РФ з західних та прозахідних країн. Той же цивільний флот РФ вкрай залежить від південнокорейських корабелів, бо сама РФ майже втратила можливості до виробництва корабельних двигунів.
У сфері авіації Росія значно більше залежить від західних виробників, причому вже близько третини російського авіапарку літаків Airbus виявилися бездіяльними. Крім того, існує критично важливе питання стосовно нітроцелюлози (бавовни) та інших компонентів вибухових речовин, в постачанні яких РФ не може забезпечити власні потреби.
Справжні економічні санкції стають для рішучого американського президента справжнім "незасіяним полем". Є ймовірність, що "кульгавий яструб" Байден найближчими місяцями продемонструє свою позицію у цій сфері, так само як і в питаннях постачання "гостинців" для Збройних Сил України. І, що найважливіше, з усіма цими викликами в майбутньому доведеться впоратися Трампу. Адже в більшості з цих питань вже пройдений "момент істини" у відносинах з Росією, і навіть найбільш запеклі "москволюби" в оточенні новообраного президента США не зможуть нічого змінити.
Це позитивні новини для нас у цей нелегкий період. Сподіваємося, що нічого не заважатиме цим сподіванням, а загальна політична атмосфера в ЄС, яка все більше стає на підтримку України (вибори в Німеччині, втрата більшості у Фіцо та інші фактори), також створить "точку неповернення". Це не дозволить ключовим партнерам залишити Україну на призволяще перед пораненим, але все ще надзвичайно небезпечним "звіром".
