Максим Гардус: Які чинники сприяють взаєморозумінню між Трампом і Путіним?

Відомий український експерт у сфері комунікацій та аналітик Максим Гардус вважає, що президенти США та Росії знаходять спільну мову завдяки схожості своїх поглядів на світ і спільному переконанню, що вони є Божими посланцями. Цю думку він висловив на своїй сторінці у Facebook:

"Як харизматизм пояснює політичний союз Трампа і Путіна?

Які причини зближення Дональда Трампа та Володимира Путіна?

Чому їхні висловлювання знаходять відгук, незважаючи на кардинально різний політичний досвід?

Численні люди намагаються розтлумачити це через концепції "підкупу", "впливу КДБ" або ж через прагматичний геополітичний аналіз. Однак існує щось більш суттєве.

Причина лежить у спільному світогляді, який вони мають. Однією з найвпливовіших сил, що визначають цей світогляд, є Нова Апостольська Реформація (NAR).

У кінці 90-х років минулого століття американський теолог Чет Пітер Вагнер запропонував ідею, яка кардинально змінила традиційний протестантизм. Він висловив думку, що християнство потребує нової апостольської ери, в якій духовні лідери виступатимуть не лише як пастори, а й як безпосередні посланці Божі.

Це не була лише релігійна революція. Це стало випробуванням для ліберальної демократії в її основах.

Послідовники NAR вірять, що світ керується не народом через вибори, а Богом через своїх обранців.

Держава, культура, економіка, освіта та медіа повинні потрапити під контроль тих, хто сприймає божественні вказівки. Політична демократія? Це лише короткочасне непорозуміння, яке заважає створенню справжнього порядку.

Ключова ідея NAR полягає в тому, що секуляризм -- це зло.

Права людини, терпимість та розподіл влади — це лише штучні бар'єри, які перешкоджають світу повернутися до його первісного, "Божественного порядку".

Яким чином це пов'язано з Трампом?

Коли Трамп розпочав свою президентську кампанію, багато людей сприймали його як маніпулятора, який експлуатує релігійні наративи задля залучення виборців. Проте, ситуація виявилася набагато більш заплутаною.

На старті його виборчої кампанії з'явилися "апостоли" NAR, які заявили, що він є вибраним Богом. Вони проводили паралелі з біблійним Кіром, який, хоча й не був чесною людиною, але все ж виконував божествену волю.

Під час свого президентства Трамп покладався на підтримку прихильників цього руху. Ці люди не лише створювали його слоган "Make America Great Again", а й перетворювали його на місію, що має глибше значення. Вони сприймали його не як звичайного главу держави, а як харизматичного вождя та пророка, який прагне повернути Америку до її справжніх, "християнських" основ.

Коли у 2020 році Байден переміг, ті ж апостоли заявили: "Це неможливо. Бог не міг цього допустити. Ми маємо боротися".

Чимало осіб, які брали участь у штурмі Капітолія 6 січня 2021 року, були пов'язані з релігійними громадами, що просували концепції NAR. Вони не лише висловлювали підтримку Трампу, а й переконані, що їхнім покликанням є повернути державу на "правильний" курс, заданий Богом.

Чому ця ідеологія є компліментарною для Росії?

Якщо придивитися до ідеологічної бази путінського режиму, вона виглядає дивовижно схожою на концепцію NAR.

В основі сучасної російської державної ідеології лежать погляди Івана Ільїна -- філософа-емігранта, який у 20-х роках XX століття розробив концепцію "духовної диктатури". Він вважав, що демократія руйнує моральність суспільства, а лідер має отримувати владу не через вибори, а через божественне покликання.

Путін відкрито посилається на Ільїна. Він цитує його у своїх виступах, а у 2005 році навіть організував перепоховання його останків у Росії. Для Путіна Ільїн -- це ідеологічний маяк, який пояснює, чому Росія не повинна йти шляхом Заходу.

На зразок NAR, путінський режим стверджує, що ліберальна демократія є ілюзією, створеною для підриву справжніх християнських націй. Натомість просувається концепція духовного керівництва, в якій держава і релігія функціонують як єдине ціле.

Трамп і Путін досягають взаєморозуміння не завдяки таємним угодам, а через спільні філософські погляди.

NAR стверджує, що демократичні інституції повинні віддати свою владу "божим помазаникам", які реалізують Його задум.

Доктрина Путіна проголошує, що громадяни не повинні самостійно визначати своїх лідерів, а повинні покладатися на "духовного правителя".

І в США, і в Росії ці ідеї підштовхують суспільства до авторитарної моделі, де влада концентрується в руках харизматичних лідерів, які відкидають традиційні демократичні механізми.

Тому, коли хтось говорить, що між Кремлем і правими республіканцями існує "спецоперація", це лише частина правди.

Насправді вони просто вірять в доволі схожий світопорядок.

Тож коли ми говоримо про загрозу для демократії, варто розуміти: це не просто питання однієї виборчої кампанії чи одного політичного циклу.

Це протистояння двох концепцій: однієї, що сповідує віру у важливість особистого вибору, і другої, яка покладається на силу харизми лідера.

І це, безумовно, варто усвідомлювати".