Національний відбір 2025: Абіє розкриває ключову проблему конкурсу та період значних трансформацій – інтерв'ю з Фокусом.
Абіє -- нове ім'я на українській музичній сцені, яке вже встигло привернути увагу текстами та музикою. Її пісня "Дом", яка прозвучить у фіналі Нацвідбору на Євробачення-2025, -- це маніфест проти насильства, натхненний реальними історіями українських жінок.
Як виникла концепція "Абіє" і яке значення має цей псевдонім? Чому композиція "Дім" є відображенням особистої боротьби? Яким чином волонтерський досвід та допомога в деокупованих регіонах вплинули на творчість співачки? Яке символічне значення несе число "40" у її творчості? Більше деталей -- в ексклюзивному інтерв'ю з Фокусом.
Я з'явилася на світ та провела свої перші роки в Миргороді, що розташований на Полтавщині. Моя родина має творчі схильності, тому з раннього дитинства я займалася танцями. Я більшість часу проводила на сцені, отримуючи задоволення від репетицій, костюмів і концертів. У день виступу мені дозволяли робити макіяж, що робило цей момент особливим і незабутнім!
Мене захоплювало мистецтво перевтілення, створення чогось нового. Можливо, це генетика, адже обидві мої бабусі були творчими жінками: одна була балериною, а друга (оскільки мешкала в селі та була "радянською кріпачкою" без паспорта) не могла собі дозволити мистецьку освіту, проте все життя була артисткою, грала на гітарі, любила театр, кіно та літературу.
Деякий час я наслідувала свою маму і мріяла стати художницею. Малювання приносило мені велике задоволення. Я захоплювалася великими полотнами та різноманітними текстурами. Одного разу я вирішила втілити свої ідеї в життя: взяла свій улюблений светр, розрізала його, а потім намалювала себе на фоні цього светра. Також я створила великий малюнок моря на стіні в кімнаті батьків. Цей витвір мистецтва залишається там і донині.
Сестра грала на скрипці -- скрипка мені не подобалася! Мабуть тому я стала співати. Десь у середній школі я пішла до музичної школи і згодом вступила до університету, щоб навчатися музики там.
У старших класах моя увага привернула українська мова та література, і в одному з словників я натрапила на це слово. З того часу я стала Абіє. (ред. словник застарілих слів визначає абіє як – тепер, миттєво, одночасно, несподівано, вже, раптово, знову)
Мене мотивують повсякденність, оточуючі, культурні традиції, діалекти і прості життєві історії. Я черпаю натхнення з міського та сільського життя, природи, літератури, музики та біографій відомих особистостей. Наразі я активно займаюся волонтерством і подорожами. Маю хобі, пов’язані з шиттям та апсайклінгом, а також іноді готую (хоча зараз роблю це рідше, але це заняття мені дуже до вподоби). Раніше я також любила малювати, але тепер важко знайти час і спокій, щоб зануритися в цей процес. На даний момент моє основне захоплення — психологія.
Це період дитинства. Я щиро ціную своє місто, адже воно наповнене спогадами. Проте саме через це мені нелегко там перебувати. Я прагну досягти багато за своє життя, але для цього необхідні зміни. Проте спогади та ностальгія за минулим часто стримують мене, завдають болю. Тому я постійно шукаю нові горизонти, свободу думок і можливостей.
Пісня "Дім" відображає мою індивідуальну боротьбу з явищами сексуалізації та об'єктивізації жіночого тіла, включно з моїм. Мені довелося пережити численні ситуації, які не повинні були трапитися в жодному разі. Це й настирливі жарти, і недоречні дотики, і осуд, нав'язаний радянськими стереотипами, а також переслідування і погрози — з цим стикається кожна українська жінка: я, мої подруги, сестри, матері. Часто люди уникають обговорення цих тем, адже вони викликають дискомфорт. Багато хто просто не бажає бачити проблему насильства і розуміти її масштаби. Тому я вирішила підняти це питання, адже для жінок важливо бути поміченими серед інших жінок! Я вірю в силу солідарності і впевнена, що завдяки меседжу моєї пісні багато жінок, які зазнають насильства, відчують підтримку і наважаться звернутися до правоохоронних органів.
Твір "Дім" створено під час моєї волонтерської роботи на звільнених територіях Херсонщини. Політика Росії завжди супроводжується агресією та хаосом, а російсько-українська війна виявилася надзвичайно жорстокою стосовно українського народу.
Вражаючі розповіді жінок, що пережили окупацію, глибоко мене торкнули, і я не змогла залишитися осторонь. Я підтримую їхню боротьбу! Моя пісня "Дім" присвячена всім жінкам, які коли-небудь зазнали насильства. Згідно з застарілими даними, в Україні 70% жінок стали жертвами насильства. Ця композиція – це маніфест проти будь-якої форми насильства.
З цією композицією я вийду на фінал Національного відбору, щоб здобути можливість представляти Україну на Євробаченні 2025 року. Я переконаний, що це стане відправною точкою для значних змін. Підписавши Стамбульську конвенцію, ми зобов'язалися діяти на захист від насильства і його запобігання. Моє бажання — щоб кожен в Європейській Україні відчував себе в безпеці. Цей конкурс — моя можливість бути почутою.
Сорок — це число, яке має сакральне значення. Його присутність у Біблії вказує на те, що настає час для змін і трансформацій. Цикл вагітності, що триває близько сорока тижнів, символізує перший "притулок" для нового життя. Мойсей супроводжував єврейський народ через пустелю протягом сорока років у їхній подорожі до свободи. У нашій традиції вважається, що на сороковий день душа залишає тіло. Отже, сорок — це не просто число; воно також може бути інтерпретоване як наша культурна спадщина.
Моя головна проблема полягає в тому, що мені бракує як рук, так і часу. Багато процесів я виконую самостійно, тому, коли сталася травма ока і мені знадобилася госпіталізація, це стало справжнім випробуванням. На щастя, поруч зі мною були друзі та рідні, а також я отримала підтримку від Бога, кваліфікованих спеціалістів і людей з усіх боків. Цього року я ніколи не відчувала такої віри в магію Різдва, як зараз. І, як результат, сталося справжнє диво!
Коли мене охоплює смуток, лише музика дарує мені справжню радість. Я ніколи не стомлююся від свого голосу; завжди є нові способи, які здатні мене здивувати, як заспівати так, аби відчути задоволення і спокій. Рік тому я переживала важкий період, коли все йшло не так, як хотілося, і я відчула сильне вигорання. Тоді я серйозно задумалася, чи варто мені продовжувати цю справу.
Я зважувала, запитувала себе. А потім продовжила.
Зовсім ні! Я, навпаки, ціную спонтанність. Кожен виступ має свою унікальність. І навіть якщо щось йде не за планом, саме ці миті залишаються в пам'яті як найяскравіші.
Глобально ніяк, зараз маю трохи більше досвіду, але мені завжди не вистачає нових знань. Мені подобається та легкість, з якою я ставилася до музики на початку шляху. Іноді занурююся в цей ресурсний стан, напевно, він і є моїм джерелом натхнення.
