Чому Трамп і Росія прагнуть "конфлікту" за Гренландію?
Гренландія, яка є найбільшим островом у світі, нині стала центром світових політичних і економічних інтриг. Її виняткове географічне положення, багатства природних ресурсів та стратегічна важливість привертають увагу провідних держав. Останні події, зокрема резонансна телефонна бесіда між Дональдом Трампом і прем'єр-міністром Данії Метте Фредеріксен, тільки підсилюють міжнародну напруженість навколо цього регіону.
На минулих вихідних відбулася жвава дискусія між Дональдом Трампом і Метте Фредеріксен, яка знову підняла питання контролю над Гренландією. Трамп, відомий своїми несподіваними висловлюваннями, ще у 2019 році висловив ідею "придбати" цей острів, чим викликав обурення Данії. Наразі він знову звернувся до цієї теми, наголошуючи на стратегічній важливості Гренландії для США. У відповідь Фредеріксен охарактеризувала ці спроби як неприйнятні, але визнала, що посилення співпраці з союзниками є важливим. Окрім США, ряд європейських держав підтвердили готовність активізувати свою присутність у цьому регіоні, підтримуючи європейський суверенітет. Наприклад, Норвегія, Німеччина, Франція та Велика Британія висловили намір направити військові сили до Гренландії з метою забезпечення регіональної стабільності.
Данія опинилася в непростій ситуації. Незважаючи на наявність сучасних оборонних технологій, її ресурси значно поступаються можливостям більш потужних держав. Прем'єр-міністерка Метте Фредеріксен закликала міжнародну спільноту до більш тісної співпраці з метою захисту арктичного регіону. Одночасно Гренландія прагне до більшої самостійності, активно розвиваючи свою економіку та підвищуючи політичний статус. Прем'єр-міністр автономії Муте Егеде наголошує на важливості того, щоб майбутнє острова визначали його власні мешканці, а не зовнішні сили.
Зменшення льодового покриву відкриває нові можливості для розробки родовищ корисних копалин, видобуток яких раніше був технічно недоступним або занадто дорогим. Серед цих ресурсів виділяються рідкісноземельні метали -- такі як неодим, диспрозій та ітрій, які є життєво важливими для технологій сучасної економіки. Ці елементи використовуються в електромобілях, акумуляторах, смартфонах, військовій техніці та вітрових турбінах, що робить їх ключовими в переході до "зеленої" енергетики. Зокрема родовища в районі Кванефьєлд мають потенціал стати стратегічною альтернативою китайському домінуванню на ринку рідкісноземельних металів, адже Китай наразі забезпечує понад 70% глобального постачання цих матеріалів.
Однак Гренландія -- це не лише геополітика й ресурси. У контексті глобального потепління острів також відіграє важливу роль у новостворених торговельних шляхах. Арктичні води завдяки змінам клімату й таненню льодовиків стають дедалі більш прохідними, відкриваючи можливості для використання Північного морського шляху (ПМШ). Це робить регіон об'єктом посиленої уваги з боку великих держав та бізнесу, які бачать перспективу значного скорочення часу транспортування між Європою та Азією. Наприклад, ПМШ дає змогу скоротити маршрут між Роттердамом і Шанхаєм майже вдвічі порівняно з популярним зараз шляхом через Суецький канал. Така економія часу може істотно зменшити витрати для міжнародних перевізників.
Проте використання цього маршруту пов'язане з низкою серйозних викликів. По-перше, прохідність ПМШ залишається сезонною -- він доступний для судноплавства лише кілька місяців на рік (з липня до жовтня). Решту часу криголами є обов'язковими для супроводу суден. По-друге, інфраструктура маршруту значно менш розвинена порівняно з традиційними транспортними шляхами, такими як Суецький канал. На маршруті бракує сучасних портів, рятувальних служб і технічного обслуговування суден. Крім того, більша частина маршруту проходить через води, які контролює Російська Федерація. Це створює політичні ризики, оскільки використання ПМШ потребує дозволів російської влади, що ускладнить логістику.
Росія займає ключову позицію в арктичному регіоні, володіючи найбільшою територією в Арктиці та розвинутою інфраструктурою, що дозволяє ефективно діяти в екстремальних умовах півночі. Влада країни активно реалізує програму модернізації Північного морського шляху, інвестуючи значні ресурси в зведення портів, криголамів та військових об'єктів. Наприклад, військова база "Арктичний трилисник", розташована на острові Земля Олександри в архіпелазі Земля Франца-Йосифа, виконує функції протиповітряної оборони та зміцнює російську військову присутність у цьому стратегічному регіоні. Додатково, згідно з указом президента РФ, що був виданий у 2020 році, уряд планує реалізувати проекти зі створення нових трубопроводів, залізничних маршрутів та підводних комунікацій, що сприятиме розвитку інфраструктури в Арктиці.
Російський арктичний шельф містить величезні запаси природних ресурсів, зокрема понад 90 мільярдів барелів нафти і приблизно 30% світових нерозвіданих запасів газу. Зміни клімату підвищують доступність цих ресурсів, що спонукає Росію активніше освоювати цей регіон. Внаслідок ізоляції, викликаної вторгненням в Україну, Росія звернулась до Китаю за фінансуванням інфраструктури для видобутку та експорту цих ресурсів. У цьому контексті співпраця між Китаєм і Росією стає все більш інтенсивною. Протягом 2022-2023 років військові кораблі Китаю та Росії проводили спільні навчання в міжнародних водах поблизу Аляски, а Берегова охорона Китаю та Федеральна служба безпеки Росії уклали меморандум про співпрацю в сфері морського правопорядку. Ці ініціативи можуть сприяти збільшенню присутності Китаю в Арктиці та на Північному морському шляху.
Гренландія перебуває на перехресті численних глобальних інтересів, і її майбутнє залежить від розвитку ряду факторів. Серед них важливу роль відіграє непередбачуваність президента Трампа, чия політична діяльність може змінити співвідношення сил в Арктиці і навіть спровокувати нові конфлікти між великими державами, які нещодавно були союзниками. Водночас Європі стає дедалі складніше сформулювати єдину позицію через різноманіття національних інтересів, що ускладнює реагування на нові виклики. У цьому контексті виникає питання: чи зможе Європа подолати свої внутрішні суперечності і виробити узгоджену стратегію для забезпечення стабільності як Гренландії, так і регіону в цілому? Без чіткої стратегії та злагодженої реакції європейських країн, а також враховуючи постійні зміни в міжнародному середовищі, Гренландія може опинитися в ролі розмінної монети в геополітичних іграх.
Для України питання Гренландії має велике значення, що потребує уважного аналізу та стратегічного планування. В умовах агресивних дій Росії в Арктиці, які впливають на безпеку регіону, Україні слід розглянути свою роль у контексті посилення суперництва великих держав за вплив у цьому ключовому районі. Чи доцільно Україні інтегруватися в формування європейської політики щодо Арктики, укріплюючи партнерство з ЄС і НАТО, чи варто діяти незалежно, щоб захистити свої національні інтереси у разі загострення ситуації, зосередившись на протидії російському впливу та всім факторам, які можуть ослабити РФ?
