Шантаж і новобудови на тлі трагедії: як виглядає життя в окупованому Маріуполі сьогодні.
В окупованому Маріуполі триває цілеспрямована політика витіснення місцевих жителів та закріплення російського впливу. Проте українці, які там залишилися або повернулися, стикаються з низкою проблем, зокрема майновими утисками, дискримінацією та пропагандою.
Головна редакторка сайту 0629.com.ua, Анна Мурликіна, в інтерв'ю для Video NV поділилась своїм баченням ситуації в Маріуполі, який знаходиться під окупацією. Вона висвітлила реалії життя в місті під російським контролем, спростувала міфи про масове повернення населення та розповіла про умови, в яких наразі живуть мешканці Маріуполя.
Скільки осіб знову приїхали до захопленого Маріуполя?
За словами журналістки, наразі відсутня офіційна інформація про кількість осіб, які повернулися до Маріуполя. Вона підкреслює, що фактичні дані суттєво відрізняються від тих, які наводять політики. Наприклад, нардеп від "Слуги народу" Максим Ткаченко стверджував, що приблизно 150 тисяч людей нібито повернулися в окуповані райони, з яких 70 тисяч — у Маріуполь. Проте ці цифри не мають підтвердження. Більшість людей, що повертаються, роблять це через особисті причини, такі як догляд за літніми батьками чи важкохворими родичами.
Мурлікіна поділилася, що її знайомі, які вирушили назад до окупованого міста для вирішення особистих справ, незабаром знову покидали його. Водночас вона підкреслила, що не можна оцінювати загальну ситуацію, спираючись лише на досвід її оточення, адже це люди, для яких "саме існування в окупації є абсолютно неприйнятним".
Вона додала, що точно невідомо, скільки людей загинуло в Маріуполі, а більшість озвучних цифр -- припущення. Єдина приблизно достовірна інформація стосується підрахунків, зроблених до 16 березня 2022 року, коли представники місцевої влади ще перебували в місті. Тоді вони обходили двори, фіксували кількість загиблих і місця їхнього виявлення. Частину тіл ідентифікувати не вдалося, а загальна цифра -- близько 22 тисяч -- не враховує загиблих у лівобережній частині міста, доступ до якої було швидко втрачено. Тож навіть ці дані не можна вважати точними.
"Я чула про 140 тисяч загиблих у Маріуполі. Люди нібито посилалися на дані з місцевих моргів. Проте особисто я не бачила цих даних і не знаходила їх в інтернеті. Більше того, я не бачила, щоб ті, хто говорив про цифру 140 тисяч, надавали якісь документи. Я не заперечую, що це може бути правдою, але наразі у нас немає підтверджень", - зазначила журналістка, додавши, що для встановлення істини необхідно повернутися до Маріуполя та розпочати ексгумацію тіл.
Вона зазначила, що точна кількість людей, які вижили, але виїхали за межі країни або на територію Росії, залишається невідомою. Європейський Союз надає більш загальні дані щодо біженців.
Чому люди знову обирають повернення до Маріуполя, що підпав під окупацію?
За словами головної редакторки сайту 0629, наприкінці 2023 року дедалі більше маріупольців почали повертатися до окупованого міста. Однією з головних причин стало розчарування у сподіваннях на швидку деокупацію Маріуполя. Проте рішення повернутися часто продиктоване не політичними міркуваннями, а особистими обставинами.
Зазвичай люди повертаються додому через обставини, пов’язані з родиною — догляд за літніми батьками, дітьми або іншими близькими, які потребують підтримки. Мурликіна розповіла про випадок жінки, яка не змогла залишити свого батька в умовах окупації. Чоловік втратив зір під час обстрілів і, опинившись без допомоги, був змушений повзти до сусідів за порцією супу. Після того, як жінка побачила це зображення, вона вирішила повернутися, незважаючи на всі небезпеки, пояснивши: "Мене не цікавлять ні прапори, ні ризики. Коли я усвідомила, що відбувається, мені було вже все одно".
Ще однією ключовою причиною є питання власності. Для багатьох українців їхні домівки мають надзвичайну цінність, і люди намагаються зберегти їх. Вони повертаються, щоб привести у відповідність документи відповідно до російських законодавчих норм та захистити своє майно від можливого переходу в руки інших. Під час окупації регулярно оновлюються реєстри так званих "безгоспних" квартир. Якщо житло потрапляє до таких списків, власник має два місяці, щоб особисто з'явитися, надати документи на право власності та перереєструвати свою нерухомість. В іншому випадку, власність можуть передати іншим особам.
Однак, для оформлення документів на своє житло необхідно мати російський паспорт. Через це деякі мешканці Маріуполя повертаються, щоб переоформити своє майно, а потім знову виїжджають. Інші вирішують продати свої квартири, оскільки ціни на нерухомість у Маріуполі зараз вдвічі вищі, ніж були до окупації. Отримані від продажу кошти часто вистачають для придбання житла в інших містах України або для оформлення іпотеки. Це стає єдиним виходом для тих, хто залишився без підтримки з боку держави.
"Дехто перереєструє і залишає окуповану територію, дехто продає це майно, ціни на житло зараз вдвічі вище, ніж до окупації. Тобто курс росіяни підняли на вартість квадратного метра, він такий високий, що середня родина може продати свою квартиру в Маріуполі, в розбомбленому, і купити собі квартиру у Вінниці, наприклад, або в Миколаєві чи Одесі. Тобто це нормальні гроші, які дозволять, якщо не купити, то принаймні точно оформити іпотеку і швидко її виплатити. Тому люди наважуються на це", - пояснила Мурликіна.
На її думку, жителі Маріуполя, так само як і мешканці інших міст, що знаходяться під окупацією, залишаються позбавленими як виплат для переселенців, так і компенсацій, які належать жителям деокупованих або прифронтових регіонів.
Ще одна група осіб, яка повертається назавжди, — це ті, хто вміє адаптуватися до будь-яких обставин і не звертає уваги на національність. При цьому Мурликіна зауважує, що більшість мешканців Маріуполя залишали своє місто не через політичні погляди, а в пошуках порятунку від смертельних загроз під час активних бойових дій.
"Це люди, для яких не принципово в якій країні жити, під якими прапорами, вони пристосовуються до будь-яких обставин. Такі люди є всюди, в будь-якому місті", - пояснила журналістка.
З часом змінюються настрої серед переселенців. У 2022 році більшість мешканців Маріуполя активно засуджували окупацію, надавали свідчення для міжнародних судів та не боялися висловлювати свою думку. Проте вже в середині 2023 року ситуація зазнала змін. Люди стали більш обережними у своїх висловлюваннях, остерігаючись можливих наслідків. Деякі навіть просили видалити попередні інтерв'ю, особливо ті, які могли б вплинути на їх плани повернення до окупованого Маріуполя.
Російські окупанти використовують житлові проблеми та обмеження на в'їзд як засіб тиску на мешканців Маріуполя.
Мешканці Маріуполя, які були вимушені залишити своє місто через військові дії, стикаються з серйозними труднощами при намаганні повернутися, повідомила журналістка. Власники квартир змушені доводити свої права на майно, навіть якщо їхні будинки частково відновлені після руйнувань. Перевага надається особам, які мають російський паспорт, тоді як українці часто опиняються у вразливій ситуації, фактично позбавлені юридичних засобів для захисту своєї власності.
Ситуація ускладнюється тим, що в грудні 2024 року окупаційна адміністрація оголосила про зупинку будівництва нового житла. Натомість планується перерозподіл існуючих квартир, зокрема шляхом використання майна тих, хто покинув регион.
Окрім тиску через житло, російські окупанти ввели жорсткі обмеження на в'їзд українців через аеропорт Шереметьєво, який є єдиним транспортним вузлом для подорожей до окупованих територій. Відмову у в'їзді можуть отримати люди через давні публікації або навіть лайки в соцмережах, а термін заборони може сягати 20 років. Мурликіна навела випадок 72-річної жінки, яка після евакуації з Маріуполя опинилася в Італії. Вона зібрала кошти для повернення додому, але їй було відмовлено у в'їзді через зображення соняшників та фразу "Слава Україні", які вона опублікувала у 2014 році.
Журналістка наголосила, що такі випадки -- це не виняток, а систематична практика. В умовах правової невизначеності маріупольці живуть у постійному страху: за своє майно, за можливість повернення та за власну безпеку. У цих обставинах російська влада фактично використовує житло як інструмент тиску, змушуючи людей приймати складні рішення.
Проблема з житлом для мешканців Маріуполя.
Власники квартир, які зазнали руйнувань, стикаються з серйозними труднощами у відновленні своїх прав на житло, навіть якщо воно було відновлено. Після проведення так званого "ремонту" такі приміщення стають "безхазяйними" і переходять до інших осіб, які мають можливість оформити документи лише за умови наявності російського паспорта. Це призводить до абсурдної ситуації, коли люди втрачають своє майно, хоча формально воно залишається на своєму місці.
Окупаційна влада поступово скорочує програми компенсаційного житла. У 2022 році будівництво активно фінансувалося, але наразі темпи зведення нових об'єктів майже зупинилися. Замість безкоштовного житла для постраждалих, російські чиновники зосередилися на іпотечних програмах з вигідними умовами — лише 2% річних на захоплених територіях, в той час як у Росії ставки перевищують 20%. Проте ці умови залишаються недоступними для більшості місцевих мешканців, оскільки одним з основних вимог є офіційне працевлаштування на російських підприємствах не менше шести місяців. У Маріуполі, де домінує неформальна зайнятість, українці фактично позбавлені можливості отримати такі кредити.
Таким чином, Росія прагне заселити окуповані міста якомога більшою кількістю своїх громадян, витісняючи місцеве населення. Раніше до Маріуполя привозили російських будівельників, але їх послуги почали обходитися уряду занадто дорого. Тоді вирішили залучити трудових мігрантів з азіатських країн, але й вони виявилися не такими вже й дешевими. Їхня зарплата перевищувала місцеві ставки вдвічі.
"Ця дискримінація існувала з самого початку. З кожним днем все активніше залучають місцевих будівельників", - зазначила Мурликіна.
За словами журналістки, одним із засобів впливу стала пропагандистська інфраструктура. Росія активно відновлює школи та культурні заклади, які слугують для поширення своїх ідеологічних наративів. Особливо вражаючим є будівництво Нахімовського училища, куди збирають дітей з усіх окупованих регіонів, включаючи Донеччину, Луганщину, Херсонщину та Запоріжжя.
Також відновлюються бібліотеки, наповнені російською літературою, та відкриваються культурні заклади, що працюють на зміцнення окупаційної влади. Усе це свідчить про системну спробу не просто контролювати територію, а змінити її ідентичність, витіснивши українську культуру та пам'ять.
Яким є Маріуполь сьогодні під російським контролем?
Маріуполь, який опинився під російською окупацією, переживає значні зміни. Місто активно використовують як стратегічний транспортний вузол для забезпечення окупованого Криму та фронтових потреб окупантів, що стало основною причиною його часткового відновлення. Однак реальна картина далека від показної "стабільності", яку показує російська пропаганда.
Як розповіла маріупольська журналістка, після масових руйнувань було демонтовано близько 30% зруйнованих багатоповерхівок, що кардинально змінило вигляд міста. Багато місцевих жителів, які повертаються, не впізнають знайомих вулиць і проспектів. Хоча фасади будинків у центрі пофарбовані й мають нові вікна, за кілька десятків метрів від головних вулиць все ще видно пошкоджені будівлі, що нагадують про війну.
"У Маріуполі нараховувалося приблизно 2 600 будівель, з яких близько 2 500 — це багатоповерхові будинки, а решта — 43 тисячі приватних. Приватний сектор зазнав майже повного руйнування або серйозних пошкоджень. Насправді, знайти будинок, який не постраждав, стало надзвичайно складно", — зазначила Мурликіна, вказуючи на те, що програми відновлення є обмеженими. Незважаючи на наміри відремонтувати близько тисячі приватних будинків протягом року, реальні зміни поки що не відбуваються.
Крім цього, економічна ситуація в місті залишається складною. Більшість робочих місць зосереджені в будівництві та на підприємствах із демонтажу металолому, зокрема на залишках комбінату "Азовсталь", контроль над яким здійснюють чеченські угруповання. Вони фактично взяли під контроль і значну частину місцевого бізнесу, витіснивши старі кримінальні структури. Наявність озброєних осіб у місті створює атмосферу небезпеки -- місцеві правоохоронці не мають впливу на "недоторканих" із чеченськими номерами автомобілів.
Знайти роботу жінкам виявляється ще важче: їхні можливості зазвичай обмежені сферами торгівлі, обслуговування в кафе або індустрії краси. Освітня система також практично не виконує своїх функцій, адже лише мала кількість шкіл і дитячих садків продовжує працювати.
У сфері медицини ситуація також не радує, зазначає Мурликіна. Незважаючи на відкриття нової лікарні із сучасними технологіями, країна стикається з серйозною нестачею кваліфікованих медичних працівників. Навіть базові спеціалісти, такі як алергологи та гастроентерологи, є рідкістю, що змушує пацієнтів шукати медичну допомогу в інших містах, таких як Бердянськ, Новоазовськ або Донецьк.
За інформацією OBOZ.UA, мешканці devastated Маріуполя продовжують надсилати емоційні звернення до російського лідера Володимира Путіна. Вони висловлюють свої обурення щодо того, що ніхто не займається відновленням зруйнованих будівель, а так звана "влада ДНР" намагається конфіскувати квартири, які залишилися більш-менш цілими.
