Тіньові нафтодолари для Путіна: Як США, Великобританія та Європейський Союз можуть позбавити Росію фінансових ресурсів для ведення війни.

Чому РФ вдається обходити міжнародні санкції та заробляти на нафті

Запровадження санкцій проти "тіньового флоту" Росії є ще одним етапом у зміцненні міжнародного тиску на Кремль, що має на меті зменшити його основні доходи від нафтового експорту. Великобританія, яка виступає одним із провідних учасників у світовій боротьбі з обходом санкцій, ввела нові обмеження, фокусуючись на суднах, які Росія використовує для транспортування енергетичних ресурсів, намагаючись уникнути встановленого цінового ліміту.

"Тіньовий флот" виступає не лише як економічний інструмент для агресора, але й становить серйозну загрозу для глобальної морської безпеки. Ці судна часто діють поза межами міжнародного права, використовуючи фальшиві реєстрації та таємні методи. Останні санкції, введені Великобританією, мають на меті ускладнити ці схеми, зменшуючи можливості Росії фінансувати війну за рахунок доходів від продажу нафти.

"Тіньовий флот" являє собою систему кораблів, що функціонують поза рамками міжнародного законодавства для перевезення нафти та інших ресурсів, прагнучи уникнути контролю санкцій. За різними оцінками, кількість таких суден коливається від 400 до 800 одиниць.

Цей флот зазвичай формується з застарілих танкерів, які користуються підробленими документами, вимикають свої транспондери, змінюють реєстраційні дані або плавають під прапорами країн, що не підлягають санкціям. Для Росії такий підхід став основним засобом збереження доходів від нафтового експорту після запровадження суворих міжнародних обмежень.

Після запровадження стелі цін на російську нафту та заборони страхування танкерів із санкційним вантажем, "тіньовий флот" став основою для транспортування російських енергоресурсів до таких країн, як Китай, Індія чи Туреччина.

Такі дії не тільки ускладнюють моніторинг виконання санкцій, але й спричиняють додаткові загрози: від екологічних катастроф через використання небезпечних суден до підвищення фінансової підтримки агресії Кремля.

Ця структура надає Москві можливість зберігати експорт, але нові санкції націлені на знищення логістичних мереж "тіньового флоту", що може значно зменшити обсяги постачання російської нафти.

Термін "тіньовий флот" часто перебільшується у засобах масової інформації, але оскільки він став загальноприйнятим, доводиться його вживати. Всі судна, що займаються транспортуванням нафти, підлягають ретельному моніторингу, адже міжнародне морське право вимагає, щоб транспондери AIS були увімкнені при проходженні важливих морських шляхів. "Тіньовий" не означає "невидимий", а скоріше "зареєстрований під прапором, що не є російським, а є більш вигідним; флот, який Росія експлуатує через компанії-обманки".

Таким чином, справа не в "невидимості" цих танкерів, а у браку рішучих заходів для їхнього припинення.

Росія істотно збільшила свій "тіньовий флот" для перевезення нафти, обходячи міжнародні обмеження. Згідно з даними Київської школи економіки (KSE), у червні 2024 року обсяги російської нафти, що транспортується такими суднами, досягли 4,1 млн барелів на день, що є значним зростанням у порівнянні з 2,4 млн барелів у червні 2023 року.

Росія вклала приблизно $10 мільярдів у формування цієї флотилії, що дає їй змогу обходити західні обмеження та зберігати обсяги експорту нафти.

Основні шляхи транспортування нафти охоплюють балтійські порти, з яких відправляється близько 60% російської сировини, що дорівнює приблизно 10-12 мільйонам тонн щомісяця. Інші 20% експортуються через чорноморські порти, тоді як залишок у 20% вивозиться з портів Далекого Сходу та Північних регіонів.

Щоб обійти санкції, Росія активно вдається до використання "тіньових перевалок" (перевантаження з борта на борт у відкритому морі, STS) у нейтральних водах. Ці операції в основному відбуваються неподалік узбережжя Малайзії, Оману, Марокко, а також в Егейському морі. У травні 2024 року грецька влада почала перешкоджати таким перевалкам, розгорнувши військово-морські навчання поблизу своїх берегів, що призвело до зниження кількості STS-операцій у даному регіоні.

Проте, незважаючи на ці зусилля, "тіньовий флот" все ще знаходить нові шляхи і способи обійти санкції, що дає змогу Росії підтримувати суттєві доходи від продажу нафти та фінансувати свої військові операції.

Велика Британія впровадила найбільш масштабний пакет адресних санкцій, що стосується російського "тіньового флоту" нафтових танкерів, метою яких є підвищення тиску на економіку Росії та ускладнення її можливостей обходити міжнародні обмеження. Оновлені санкції охоплюють 18 російських нафтових танкерів та чотири судна для транспортування скрапленого природного газу, що збільшує загальну кількість заблокованих танкерів до 43.

Глава Міністерства закордонних справ Великої Британії Девід Леммі підкреслив: "Ми завдаємо удару по основним джерелам енергетичних доходів Росії, які підтримують війну, розв'язану Путіним... Наша особиста мета полягає в тому, щоб зупинити всі форми небезпечної діяльності Росії".

Санкції включають заборону на вхід зазначених суден у порти Великої Британії та обмеження використання важливих морських послуг цієї країни. Цей захід має на меті протидію спробам "тіньового флоту" ухилятися від санкцій і є відповіддю на загрози безпеці, а також на екологічні ризики, пов'язані з порушенням експлуатаційних стандартів суден.

Велика Британія діє у тісній координації з партнерами, зокрема США, Канадою, ЄС та європейськими країнами, у спільній роботі над подоланням ризиків, пов'язаних із "тіньовим флотом".

Експерти вказують на те, що ці санкції здатні значно ускладнити процес логістики експорту російської нафти. Відсутність доступу до страхування та портових послуг змушує більшість світових портів відмовлятися обслуговувати танкери. Це може призвести до зменшення обсягів експорту російської нафти і, відповідно, до посилення економічного тиску на Москву.

Європейський Союз активно працює над збільшенням тиску на Росію у відповідь на її агресивні дії щодо України. 27 листопада відбулося обговорення 15-го пакету санкцій, що, зокрема, вплине на російські танкери та китайські компанії, які постачають Москві елементи для безпілотників.

Цей пакет охоплює 29 компаній та 54 приватних осіб, які можуть підпадати під обмеження на в'їзд до держав ЄС і блокування активів. Цей крок є суттєвим сигналом про те, що, незважаючи на складні обставини всередині блоку, робота над санкціями продовжується, а готовність підтримувати Україну залишається на високому рівні.

Особливу увагу привертає рішення стосовно танкерів: включення 48 суден, що перевозять російську нафту, має на меті знизити фінансові надходження Росії. Хоча "цінова стеля" G7 працює, її ефективність поступово знижується, тому ці заходи покликані підвищити її вплив.

Цікаво, що значні санкції можуть бути введені вже на початку наступного року, коли Польща стане головуючою країною в ротаційному президентстві ЄС. Враховуючи більш рішучу позицію Варшави стосовно Росії, можна очікувати новаторських підходів і підвищення ефективності санкційної стратегії.

Слід посилити тиск на фінансові установи, що сприяють ухиленню від санкцій. Економічна ізоляція Росії є важливим чинником у зменшенні її можливостей для ведення війни.

Санкції Великобританії проти російського "тіньового флоту" -- це важливий, але здебільшого символічний крок. Адже заборона на захід у британські порти чи доступ до страхування від місцевих компаній звучить суворо, але не принципово впливає на реальні обсяги експорту російської нафти.

Ці танкери фактично не відвідують ці порти, оскільки страхуються в компаніях з Росії, Китаю чи Індії, які не дотримуються санкцій. Таким чином, незважаючи на обмеження, близько 100 танкерів щомісяця продовжують транспортувати російську нафту з Балтійського моря.

Санкції, запроваджені проти "тіньового флоту", виявляються малоефективними, що лише підкреслює серйозність ситуації. Росія майстерно обходить ці обмеження, завдяки розгалуженій мережі терміналів для перевалки нафти в нейтральних водах, альтернативним схемам страхування та підтримці держав, які не долучилися до санкцій. Проблема полягає не лише в чисельності танкерів, що транспортують нафту, а й у відсутності цілісного глобального підходу для її вирішення.

Річ у тім, що санкції фактично не зачіпають танкери, які працюють у коридорі між російськими портами та країнами-покупцями, такими як Китай та Індія, які не підтримують санкційний режим.

Протягом дев'яти місяців 2024 року в Малайзії було перевезено 350 мільйонів барелів нафти на загальну суму $20 мільярдів. Це свідчить про те, що існуючі санкційні механізми не охоплюють усі важливі аспекти ситуації. Проблема залишається глобальною. "Тіньовий" флот танкерів переміщається в інші регіони, що ускладнює контроль за ним.

Тож боротьба з "тіньовим флотом" вимагає нових підходів. Одним із таких може стати блокування критичних морських вузлів, як-от проток у Балтійському чи Чорному морях, через які проходить більшість російського нафтового експорту.

Серед дієвих заходів -- обмеження для танкерів у Балтійському морі та протоках, які контролюються країнами НАТО. Наприклад, можна заборонити прохід суден зі "списку небезпечних" через проблеми технічного стану. Це створить додаткові витрати для Росії та зробить експорт менш вигідним.

Окрім цього, західним державам варто вдатися до ринкових механізмів. Наприклад, обмеження доступу санкційних танкерів до ключових портових хабів, навіть у нейтральних країнах, або запровадження додаткових витрат на перевезення нафти можуть суттєво ускладнити логістичні процеси.

Крім того, важливо впроваджувати новаторські методи, зокрема автоматизовані системи контролю STS-операцій та формування міжнародного реєстру танкерів, які беруть участь у транспортуванні російської нафти.

Це не лише підвищить витрати на російський експорт, але й уповільнить його обсяги, завдаючи серйозного удару по фінансам Кремля.

Сучасні виклики вимагають нестандартних підходів. Санкційна стратегія повинна адаптуватися до умов воєнного часу і переосмислити традиційні принципи міжнародного морського права. Обмеження доступу до важливих маршрутів для танкерів "тіньового флоту" є лише однією з складових цього рішення.

Основним залишається питання узгодження дій з країнами-імпортерами. Індія, Китай, Туреччина та інші споживачі російської нафти повинні відчувати економічний тиск у результаті вторинних санкцій, що могло б стимулювати їх до зменшення співробітництва з Росією.

Російська нафтова галузь -- не лише економічний, а й геополітичний ресурс Кремля. Знищення її експертної системи є стратегічною необхідністю для глобальної безпеки. Лише рішучі дії, спрямовані на повний демонтаж "тіньового флоту" і усунення його з глобального ринку, можуть стати основою для зупинки фінансування агресії.