Три роки конфлікту: як трансформувалося українське суспільство, - новини з України
Україна переживає вже третій рік війни, що кардинально вплинула не лише на політичні та економічні аспекти, але й на самих людей. Від початкових місяців, коли панувала єдність і оптимізм, до усвідомлення тривалого конфлікту — суспільство пройшло через складний процес змін. Фокус разом із соціологом аналізує, як змінилися настрої українців, їхня довіра до уряду та уявлення про майбутнє.
З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна переживає безпрецедентні соціальні трансформації. Ці зміни охоплюють усі сфери суспільного життя - від демографічних тенденцій до геополітичних орієнтацій, від змін у ставленні до державних інституцій до переосмислення ідентичності. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведені протягом останніх трьох років, дозволяють не лише зафіксувати ці зміни, але й окреслити їхні довгострокові наслідки. Про ці дослідження Фокусу розповів соціолог Володимир Паніотто, президент КМІС, професор НаУКМА.
За словами соціолога, умовно можна виділити два періоди соціальних змін - від початку вторгнення до жовтня листопада 2023 (тобто 2022 і 2023 роки) і від листопада-грудня 2023 по теперішній час (перш за все 2024 рік).
Головним аспектом першого етапу стало "об'єднання навколо національного символу", яке мобілізувало людей до боротьби з агресором. Як зазначив Євген Головаха, це була "шокова ейфорія". Україна витримала першу хвилю атаки, успішно відбила наступ на Київ, який ворог сподівався захопити за три дні, викликавши захоплення та повагу в усьому світі. Країна досягла значних результатів у звільненні окупованих територій і з нетерпінням очікувала контрнаступу, активно обговорюваного в медіа та соціальних мережах. Багато хто вірив, що війна незабаром завершиться нашою перемогою, — ділиться думками Паніотто.
Другий етап розпочався, коли стало очевидно, що контрнаступ не виправдав сподівань і, по суті, виявився невдалим. Це змусило зрозуміти, що війна триватиме ще довго, йдеться не про місяці, а про роки. Ми перейшли від динамічних бойових дій до позиційної війни, яка стала війною на виснаження, і ресурси в Росії значні. Суспільству слід усвідомити, що конфлікт затягнеться, і перспективи повернення захоплених територій виглядають все більш сумнівно.
Об'єднання чи гуртування навколо прапору ("rally around the flag") - згуртування населення довкола лідера та керівництва країни у дуже важких ситуаціях, особливо - під час війни (поняття, які вживають американські політологи).
Ситуація з відношенням до держави та соціальних інститутів виглядає доволі парадоксальною. Внаслідок війни, що розпочалася, рівень життя в Україні істотно впав, зросли показники бідності та безробіття, проте оцінка загальної ситуації покращилася. У листопаді 2021 року, за два місяці до початку конфлікту, лише 5% населення вважали, що центральні органи влади виконують свої обов'язки належним чином, тоді як у грудні 2022 року ця цифра вже сягнула 41%. Аналогічна тенденція спостерігається й щодо прогнозів щодо майбутнього України. До війни українці демонстрували песимістичні настрої: 35% вважали, що ситуація, скоріше за все, погіршиться, а лише 13% висловлювали надію на поліпшення. Натомість у грудні 2022 року кількість песимістів зменшилася до 8%, в той час як оптимістів стало 76%, що свідчить про кардинальні зміни у світогляді громадян, зазначає соціолог.
Найбільшою довірою в Україні користувалися Збройні сили, і за перший рік війни рівень довіри зріс 72% до 96%.
За інформацією Паніотто, в грудні 2021 року рівень довіри до Президента становив 27%, що супроводжувалося негативним балансом у -23% — кількість тих, хто не довіряв, перевищувала тих, хто довіряв. Однак через рік, у грудні 2022 року, цей показник зріс до 84%, а позитивний баланс досяг +80%.
Після початку конфлікту спостерігається зростання довіри до волонтерських організацій, а також помітне поліпшення ставлення до Уряду та Верховної Ради.
В цілому, можна відзначити, що загроза втрати державності спонукала українців переосмислити свої довоєнні погляди. Вони почали значно більше цінувати свою країну. Порівняння демократичної України з тоталітарною Росією підсилило усвідомлення важливості суверенітету, свободи та прав людини. Війна стала каталізатором для об'єднання нації проти спільного ворога. Це почуття єдності та спільної мети сприяє зростанню патріотизму та гордості за свою державу. Те, що раніше сприймалося як недоліки, тепер, в умовах війни, може виглядати привабливо та оцінюватися як щось цінне і значуще. Успішне протистояння агресії Росії, незважаючи на численні виклики, зміцнює національну гордість та віру в власні можливості держави, -- зазначає Паніотто.
Україна зробила остаточний і незворотний геополітичний вибір -- переважна більшість українців підтримує вступ до ЄС та НАТО і в цілому в країні, і в усіх регіонах України.
Ставлення українців до Російської Федерації, яке значно погіршилося ще в 2014 році після анексії Криму, стало ще гіршим: кількість тих, хто підтримує Росію, зменшилася до 2%. Також помітно зменшилося позитивне ставлення до росіян, з 75% у 2021 році воно впало до лише 3%. Подібні тенденції спостерігаються і в ставленні до Білорусі, яку більшість українців вважає учасником конфлікту.
Війна сприяла об'єднанню нації, збільшенню соціальної згуртованості, української ідентичності, використання української мови, збільшенню патріотизму та гордості за країну. Зріс рівень взаємодопомоги, рівень довіри до волонтерів і поширеність волонтерської діяльності. Регіональна і лінгво-етнічна диференціація суттєво зменшилася.
Процес формування української національної ідентичності прискорився, демонструючи активне зростання та глибоке проникнення в різні сфери суспільного життя. Це проявляється як у зміцненні самоусвідомлення громадян як українців, так і в новому осмисленні історичної спадщини та культурних впливів. Наприклад, частка громадян, які вважають себе насамперед громадянами України, зросла з 40% у період 1992-2004 років до 80% після початку війни в 2022-2023 роках. Збільшилася популярність державних свят, зросла підтримка Православної церкви України (ПЦУ), а також покращилося ставлення до ОУН-УПА, -- зазначає соціолог.
Серед негативних тенденцій з’явилися нові можливі джерела соціального напруження, що стали результатом війни. Зокрема, статус та поведінка людей в умовах конфлікту стали новою основою для соціальної диференціації. Це може призвести до потенційних соціальних конфліктів між різними групами українців, включаючи біженців, які виїхали за кордон, внутрішньо переміщених осіб, а також тих, хто залишився на своїх місцях проживання, та мешканців окупованих територій. Водночас, негативно змінилося ставлення до російськомовних українців і до етнічних росіян, які проживають в Україні.
Коли "шокова ейфорія" вщухла і стало очевидно, що війна затягується, українці почали менше скупчуватися біля ТЦК за власною ініціативою. Натомість, усе частіше почали звучати терміни "ухилянт" і "бусифікація". З'явилися повідомлення про те, як українські чоловіки намагаються будь-якими способами перетнути кордон, навіть ризикуючи своїм життям — будь то через річку Тису чи через засніжені гори в Румунії.
"Після невдалого контрнаступу та усвідомлення тривалості війни спостерігається зниження оптимізму. Водночас, політична боротьба значно активізувалася. Важко сказати, хто більше винен у цьому — влада чи опозиція, але політики стали менш стриманими, що призвело до зниження єдності в суспільстві та підвищило його вразливість до ворожих інформаційних атак. Неконструктивна критика уряду в умовах, коли проведення виборів неможливе, тільки погіршує ситуацію. Чутки про термінові вибори активно поширюються. Окремі приклади невдалих дій ТЦК перебільшуються, створюючи враження, що це є поширеною проблемою. Медіа та соціальні мережі, особливо телеграм-канали, розвивають панічні настрої. Хоча за три роки війни більшість охочих приєднатися до військових формувань вже це зробили, багато чоловіків призовного віку (і чимало жінок) готові вступити до ЗСУ, якщо їх закличуть," — зазначає Володимир Паніотто.
Крім того, згідно з результатами міжнародного дослідження Гелапа, на кінець 2023 року готовність українців захищати свою батьківщину становить 62%, що вдвічі перевищує показник у Росії (32%). Цей рівень також значно вищий, ніж у провідних країнах Європи: Іспанії (29%), Німеччині (23%), Австрії (20%) та Італії (14%).
Соціологічні дослідження не свідчать про істотне погіршення ситуації. По-перше, деякі показники залишаються практично незмінними і навряд чи зазнають значних змін у майбутньому. Це стосується, зокрема, геополітичних орієнтацій, ставлення до Росії та російських громадян, а також проєвропейської спрямованості і ставлення до НАТО. По-друге, в Україні спостерігається значне зменшення, а в деяких випадках і зникнення регіональної, етнічної та мовної диференціації. Зміни за іншими показниками відбуваються не різко, а поступово і повільно.
"Дійсно, процес "гуртування навколо прапору" значною мірою завершився, і ставлення до уряду, парламенту та судової системи повернулося на рівень, притаманний до війни. Хоча довіра до президента також знизилася, вона залишається на безпрецедентно високій позначці для українських лідерів. Згідно з нашим грудневим опитуванням, 52% респондентів довіряють Зеленському, тоді як 39% висловлюють недовіру, що дає баланс +13%, у той час як до початку війни він становив -15%", -- зазначає соціолог.
Протягом перших двох років повномасштабного вторгнення 72% людей були готові терпіти війну стільки, скільки знадобиться, тоді як лише 18-20% (залежно від опитування) були готові до короткочасних труднощів менше ніж на півроку. Однак, за минулий рік цей показник знизився до 57%, а готовність витримати війну менше ніж півроку зросла до 21% (станом на грудень 2024 року). Незважаючи на важкі умови та постійні обстріли, більшість населення все ще готова терпіти війну стільки, скільки буде потрібно.
Рівень щастя за останній рік (з грудня 2023 до грудня 2024) знизився з 69% до 58%, але не за рахунок зростання кількості нещасних, а за рахунок тих, кому важко визначитися - було 17% тих, хто вважав себе нещасним, стало 15% (ця зменшення статистично не значуще, тобто нещасних залишилося стільки ж, скільки було). Тобто кількість щасливих у країні, яка вже три роки знаходиться у важких умовах війни, майже в 4 рази більша, ніж кількість нещасних.
Загалом, майбутні події залежать від ситуації на фронті та можливостей її покращення. У разі, якщо ворог продовжить демонструвати навіть незначні, але регулярні успіхи, то ситуація може поступово погіршитися. Натомість, якщо українські сили досягнуть успіхів, ситуація може поліпшитися, як це було під час захоплення частини Курської області. Проте наразі українці мають значний запас стійкості, і більшість готова боротися з агресором стільки, скільки знадобиться, -- зазначає Паніотто.
Дослідження КМІС фіксують кардинальні зміни в українському суспільстві за час війни. Війна стала каталізатором не лише економічних та демографічних зрушень, але й масштабного переосмислення ідентичності, геополітичних орієнтацій та державотворчих процесів. Ці трансформації можуть стати визначальними для майбутнього України на десятиліття вперед.
Раніше Фокус розповідав, що аби зберегти українську націю жінки мають народжувати від 5 дітей. Проте є і інший шлях до збереження України.
