Запобігти виникненню нової залежності: чому Європейська Комісія повинна взяти на себе ініціативу щодо відмови від російських енергоресурсів.

Важливість відданості Європи стратегії зменшення залежності від російських енергоресурсів не можна переоцінити.

Після виборів у США, де перемогу здобув Дональд Трамп, з'явилася інформація, що містить деталі щодо можливої ініціативи новообраного президента, спрямованої на запобігання повномасштабному вторгненню Росії в Україну.

План нібито передбачає "заморожування" конфлікту шляхом створення автономних регіонів по обидва боки демілітаризованої зони та недопущення України до НАТО.

Проте ця пропозиція не менш прикметна тим, що вона залишає невисловленим, що станеться з масштабними західними санкціями проти Росії, передусім з тими, що спрямовані на її нафтовий та газовий сектори.

Одним із можливих майбутніх сценаріїв може бути те, що нова адміністрація США може використати енергетичні санкції в переговорах з Москвою, запропонувавши скасувати їх в обмін на припинення вогню.

У цьому контексті новий склад Європейської комісії отримує унікальний шанс проявити своє лідерство в історії.

Європейський Союз має можливість створити ясний план для відмови від російських викопних ресурсів та підтримати суверенітет України через стійкі стратегічні кроки. Європа повинна залишатися на обраному шляху, незмінно виконуючи свої зобов'язання щодо зменшення залежності від російських енергетичних ресурсів і зберігаючи діючі санкції.

У короткостроковій перспективі це означало б обмеження доходів, що підживлюють агресію Росії проти України; у довгостроковій перспективі це послабить здатність Москви фінансувати свою армію.

Ця концепція гармонійно вписується в рамки ініціативи Європейського Союзу під назвою RePowerEU, яка має на меті поступово відмовитися від російських енергоресурсів до 2027 року. Однак, незважаючи на амбіційні плани, втілення RePowerEU стикнулося з істотними викликами, що створює можливості для Москви продовжувати експлуатувати ці слабкості.

Нова Комісія отримала важливий шанс вирішити ці виклики, посилити енергетичну безпеку Європейського Союзу та продемонструвати свою підтримку Україні.

Ембарго Європейського Союзу на російську нафту стало важливим кроком у підтримці України. Проте, винятки для країн-членів, які не мають морського узбережжя, дозволили російській сирій нафті продовжувати надходити на ринки ЄС, що ускладнює зусилля щодо зменшення залежності від Москви.

Протягом першого півріччя 2024 року імпорт російської нафти в Угорщині та Словаччині зменшився лише на 4% і 3% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, при цьому країни витратили на закупівлю 1,9 мільярда євро у Росії.

Винятки не є єдиним способом, яким російське викопне паливо може потрапити на ринок Європейського Союзу.

Нафтопродукти, перероблені з російської нафти, часто потрапляють до ЄС через треті країни.

За перші три квартали 2024 року країни ЄС імпортували 12,3 млн тонн нафтопродуктів з Індії, Китаю і Туреччини, причому 4,8 млн тонн на суму 3,6 млрд євро було безпосередньо отримано з російської нафти.

Для ефективного вирішення цієї проблеми нова Європейська комісія має звернути увагу на необхідність впровадження чітких рекомендацій та визначених термінів для поетапного припинення імпорту російської нафти країнами-членами, які не мають доступу до моря. Введення конкретних часових меж сприятиме тому, щоб ці винятки не заважали досягненню прогресу.

Додатково, Комісія має вжити заходів для ліквідації прогалин у нафтопереробній галузі та розглянути варіанти введення обмежень для нафтопереробних підприємств, які істотно залежать від російської сировини. Це відповідатиме загальній меті зниження залежності від російських енергетичних ресурсів.

Проблема з російською нафтою не обмежується лише питаннями імпорту; це також стосується "незалежних" танкерів, що функціонують поза межами морських норм та регуляцій.

Ці кораблі, які часто не мають страхування та не підлягають регулюванню, становлять серйозні екологічні загрози, перевозячи російську нафту через водні артерії Європейського Союзу, обходячи встановлені санкції та цінові обмеження. Так звані "тіньові" судна дозволяють Росії обминати обмеження, здійснюючи транспортування нафти з портів Балтійського моря через європейські протоки, включаючи Данію, Дувр та Гібралтар.

Загроза екологічної катастрофи викликає значні побоювання. Активні дії для реагування на цю уразливість є надзвичайно важливими, а санкції повинні стати пріоритетом у співпраці між різними секторами, такими як енергетика та захист навколишнього середовища.

Раніше запроваджені санкції з боку Заходу продемонстрували свою результативність, змусивши чимало суден або зменшити свою діяльність, або зовсім зупинитися. Європа має можливість ефективно протистояти цій серйозній загрозі, активно співпрацюючи зі Сполученими Штатами та іншими партнерами, щоб ускладнити доступ до "тіньових" російських танкерів.

Незважаючи на постійний імпорт російської нафти, природний газ продовжує залишатися серйозною слабкістю для Європейського Союзу.

Попри те, що Брюссель оголошує про зменшення залежності від російського газу, більшість цих змін можна пояснити діями Москви, а не активними заходами з боку Європейського Союзу.

Росія фактично вплинула на європейську енергетичну стратегію, вибірково скорочуючи постачання певним державам-членам. За іронією долі, навіть коли Путін обмежив газові потоки, імпорт російського природного газу до ЄС у першій половині 2024 року зріс на 27% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

У 2023 році імпорт природного газу з Росії складав приблизно 10% від загального річного споживання в Європейському Союзі, при цьому ступінь залежності суттєво відрізняється в різних країнах-членах.

Нова Європейська комісія має оцінити здатність кожної держави до диверсифікації газових постачань, розробивши відповідну стратегію, яка враховує специфіку кожної країни. Навіть у світлі можливого майбутнього ембарго, нинішні закупівлі газу безпосередньо підтримують військові дії Росії.

Оцінки річного імпорту з Росії в 2023 році та поточні ціни на природний газ в ЄС свідчать про те, що країни-члени можуть заплатити приблизно 11 млрд євро за російський газ у 2025 році.

Отже, разом із визначенням остаточних цілей, Європейському Союзу необхідно виокремити пріоритетні механізми для зменшення доходів Росії під час переходу.

Довгострокові контракти з російськими постачальниками ще більше ускладнюють ситуацію, оскільки багато з них виходять за межі цілі RePowerEU 2027, що призводить до невиконання плану.

Деякі держави-учасники можуть знову перейти до традиційних торгових методів, не маючи чіткої стратегії виходу, особливо враховуючи, що деякі політичні групи намагаються переглянути обмеження на російські енергоресурси через економічні труднощі.

Несмотря на спокусу відновлення імпорту недорогого російського газу, державам Європейського Союзу слід усвідомити, що така короткозора стратегія має високу ціну.

Залежність від доступного російського газу супроводжується істотними політичними загрозами, які лягають на плечі громадян Європейського Союзу. У зв'язку з цим, юридично обов'язкові цілі програми RePowerEU є ключовими для уникнення можливих відкатів і забезпечення більш стабільного енергетичного майбутнього.

З вступом нової Єврокомісії до влади настає критичний етап для активного лідерства в сфері енергетичної політики. Враховуючи вказівки нової адміністрації США щодо можливих корективів у стосунках з Україною,

Важливість зменшення залежності Європи від російських викопних енергоресурсів не можна недооцінювати.

Не лише для її безпеки, а й як глобальний сигнал рішучості.

У даному контексті Європейський Союз повинен зосередитися на впровадженні обов'язкової політики, яка має на меті зупинку імпорту енергетичних ресурсів з Росії, протистоячи тиску з боку груп, які закликають до повернення до звичних відносин з Москвою.

Виконуючи ці дії, Європа має можливість укріпити підтримку України, підвищити свою енергетичну автономію та стати надійним гравцем у часи глобальної нестабільності.

Це шанс для Європи встановити сталий курс на енергетичну безпеку, продемонструвавши внутрішню єдність і глобальне лідерство в часи зламу альянсів і підвищення геополітичних ставок.