Візит до Орбана: чому Угорщина перетворилася на укриття для політиків, які перебувають у розшуку з Польщі.

Для Орбана можливість надати притулок спірному політикові стала шансом підтримати польську опозицію. Він сподівається, що вона найближчим часом знову займе владу і оцінить цю допомогу.

Угорський прем'єр Віктор Орбан не вперше рятує від ув'язнення польських політиків - представників попередньої влади.

Проте випадок із колишнім міністром юстиції та генеральним прокурором Польщі Збігневом Зьобро все одно вийшов особливим. Саме Зьобро протягом майже десятиліття був ключовою фігурою трансформації польської судової системи - її критики називали ці зміни підпорядкуванням судів політичній волі, прихильники - відновленням справедливості й суверенітету.

Однак після парламентських виборів 2023 року політична ситуація зазнала змін. Схвалення Сейму щодо можливого арешту Зьобро стало ключовим моментом, коли тривалий політичний конфлікт перетворився на кримінальний процес.

Для Орбана можливість надати притулок скандальному політику виявилася шансом підтримати польську опозицію.

Сподіваюся, що вона знову отримає владу і не залишить без уваги цю підтримку.

А для прем'єра Дональда Туска та президента Кароля Навроцького цей конфлікт став тестом, який має показати, яким шляхом піде Польща і хто матиме кращі шанси на перемогу на наступних виборах.

7 листопада польський Сейм (нижня палата парламенту) прийняв постанову про затримання та арешт Збігнева Зьобро. За це рішення висловились 244 депутати, 198 - проголосували проти, жоден не утримався.

Рішення отримало повну підтримку від чинної владної більшості: "Громадянська коаліція", "Польська селянська партія", "Польща-2050" та "Лівиця" об'єдналися у своєму прагненні.

Замість цього, депутати партії "Право і справедливість" (ПіС), які були присутні в залі, проголосували проти. У підтримку Зьобро також виступила ультраправова організація "Конфедерація".

Незадовго до цього Сейм ухвалив рішення про позбавлення колишнього міністра юстиції депутатського імунітету. При цьому голосування проводилося окремо щодо кожного з 26 обвинувачень, які були висунуті Національною прокуратурою.

Саме ці 26 пунктів формують ядро звинувачень: прокуратура заявляє, що Зьобро керував організованою групою, яка мала доступ до коштів так званого Фонду справедливості - державного спецфонду Міністерства юстиції Польщі, створеного для підтримки жертв і свідків злочинів та допомоги тим, хто повертається з місць позбавлення волі.

Згідно з інформацією, отриманою під час розслідування, кошти фонду не розподілялися відповідно до реальних потреб, а керувалися політичними мотивами. Обрані організації отримували фінансування в обмін на свою відданість, тоді як чиновники отримували вказівки з вищих ешелонів влади щодо своїх дій.

Ключовим аспектом цієї справи є те, що в епіцентрі подій знаходиться ціла команда осіб, які мають зв'язок із Збігневим Зьобро.

Серед фігурантів справи виявилися колишні заступники міністра Марчин Романовський та Міхал Вось, яких підозрюють у фінансових зловживаннях з коштами Фонду справедливості. Варто зазначити, що Вось уже отримав офіційні звинувачення.

У справі також згадується давній партнер Зьобро, активіст "Суверенної Польщі" - Даріуш Матецький, який нещодавно об'єднався з "ПіС". Йому пред'явлено обвинувачення в таких злочинах, як відмивання грошей, створення фіктивних робочих місць у Державних лісах та перевищення службових повноважень.

Цікаво, що Романовський зараз ховається в Угорщині, в тій самій країні, де, за словами джерел, знаходиться і Зьобро. Останній 30 жовтня зустрічався з прем'єр-міністром Віктором Орбаном.

"Справедливість для Польщі! Польські праві партії здобули впевнену перемогу на виборах президента. Уряд, який підтримує ЄС, ініціював політичний скандал проти них. Сьогодні в Будапешті я мав зустріч зі Збігневом Зьобро, колишнім міністром юстиції, якого польська влада прагне затримати. І все це відбувається в самому серці Європи. Тим часом Брюссель спостерігає. Яка ж ситуація!" - написав Орбан у своїх соціальних мережах.

Зьобро висловив думку, що Дональд Туск перебуває під впливом Берліна і виконує завдання, що ґрунтуються на принципах протидії демократії.

Та додав, що польський прем'єр нібито "не поважає букву закону, тлумачить нормативні акти специфічним чином, а для нього верховенство права - це порожнє гасло, яке він насправді висміює".

Вже опісля голосування у Сеймі Зьобро зазначив, що "не дозволить заткнути собі рота" та пообіцяв вживати як юридичних, так і політичних кроків у відповідь на дії польської влади.

Він заперечив твердження про "втечу з країни", стверджуючи, що опинився в Угорщині заздалегідь і відкрито, а початок процедури зняття імунітету назвав політично вмотивованим та "спрямованим на дискредитацію".

Колишній міністр публічно звинуватив Дональда Туска в політизації правосуддя.

Зокрема, він висловив думку, що деякі представники прокуратури виконують політичні вказівки уряду. Він провів аналогію між звинуваченнями, які висунули проти нього, і методами 1950-х років, коли, за його словами, "невинні громадяни ставали жертвами політичних репресій".

Зьобро підкреслив, що він має намір працювати над відновленням свобод, нормалізації ситуації й справедливості в Польщі, зокрема в системі правосуддя, а також на те, щоб, як він зазначив, "злочинні дії не мали успіху".

Він зазначив, що регулярно інформуватиме про свої плани та подальші дії. Проте, акцентував, що ці кроки "не відповідатимуть сценарію Туска" і, на його думку, "в перспективі принесуть більше труднощів, ніж вигод".

Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск висловив свою негативну оцінку щодо позиції Віктора Орбана, підкресливши, що подібні дії лише поглиблюють напруженість у стосунках між Польщею та Угорщиною.

"На даний момент суди та прокуратура функціонують абсолютно незалежно. Міністрів моєї адміністрації не раз викликали на допити до прокуратури. Збігнев Зьобро має відстоювати свою репутацію в Польщі та з'явитися перед судом," - підкреслив лідер Туск.

Туск підкреслив, що не планує направляти спецпідрозділи до Будапешта, оскільки такий підхід не є ефективним. Він зазначив, що питання можливого затримання є прерогативою прокуратури і буде вирішене в момент, коли це стане юридично допустимим – в цьому процесі спецслужби не беруть участі.

Справа Збігнева Зьобро - це не лише історія однієї політичної фігури. Вона відображає основи, на яких правляча партія "Право і справедливість" формувала свої позиції у владі.

Зьобро не був звичайним міністром: він став символом і ініціатором концепції, що мала на меті реформувати судову систему.

Для прихильників це стало символом боротьби з закритою суддівською кастою, яка, за їхніми словами, складалася з не люстрованих комуністів. Для противників же це виглядало як спроба встановити політичний контроль над прокуратурою та судовою системою.

Тому атака на нього розглядається в межах партії не як юридичний процес, а як напад на основи їхнього політичного задуму.

Для теперішнього кабінету Дональда Туска ця ситуація має подвійний сенс.

З одного боку, ця ініціатива відкриває шлях для відновлення довіри з боку Єврокомісії, яка протягом багатьох років висловлювала критику щодо судової реформи, впровадженої урядом "ПіС". Вона вважала, що ця реформа підпорядковує суддів політичним впливам, що, зокрема, призвело до блокування фінансування з боку ЄС для Польщі. У цьому контексті, демонтаж спадщини Зьобро стає частиною політичної стратегії.

З іншого - це елемент історичної розв'язки: чи справді попередня влада будувала нову модель правосуддя, чи насправді творила вертикаль контролю над судами та прокурорами.

Водночас ситуація з Зьобро відбувається на фоні нових політичних реалій у Польщі, де прем'єр Дональд Туск та президент Кароль Навроцький представляють різні політичні течії та концепції державного управління. Для урядовців ця справа слугує можливістю показати відновлення незалежності судових органів та відокремлення від епохи, коли прокуратура була під контролем політичних структур.

Для президента - ризик послаблення позицій консервативного електорального табору.

Таким чином, навколо цього процесу, здається, виникає конфлікт щодо його трактування: чи мова йде про відновлення принципів верховенства права, чи про політичне переслідування важливих фігур минулої влади.

Окремий аспект цієї історії - інформаційний. Політичний контекст, що оточує Зьобро, активно торкається тем, які викликають значний суспільний інтерес: дебати про наявність українських біженців, суперечки стосовно історичної пам'яті та інші подібні питання.

Ці питання слугували ефективним інструментом політичної мобілізації і водночас посилювали внутрішню поляризацію.

Тому процес у справі Зьобро - це не лише питання прозорості та правової відповідальності. Це також перевірка на здатність Польщі захищати власну інформаційну стійкість і зберігати передбачуваність у зовнішній політиці. Для України це означає стабільність ключового партнера на східному фланзі ЄС та НАТО.

Чи може це сигналізувати про завершення політичної діяльності Збігнева Зьобро?

У найближчій перспективі - так. Однак у польській політиці є випадки, коли політики, яких вважали вичерпаними, знову повертаються на сцену. Якщо ця справа зазнає краху, вона може стати символом мобілізації правих виборців перед парламентськими виборами 2027 року.

Якщо справу завершать обвинувальним вироком, це стане безпрецедентним випадком для Польщі, оскільки вперше відповідальність понесе особа, що керувала усією прокуратурою. Це може мати серйозні політичні наслідки для партії "Право і справедливість".

Отже, це тест: чи зможе Польща відновити модель правосуддя, де суд та прокуратура є незалежними інституціями, а не продовженням політичної влади.

Також важливим є те, як діятиме Угорщина, на території якої перебувають Збігнев Зьобро і його колишній заступник Марчин Романовський. І як на такі дії Орбана реагуватиме ЄС. Адже ніхто не хоче створення всередині Європи притулку для злочинців-втікачів.

Якщо справа Романовського не призвела до серйозних наслідків, то резонансна справа Зьобро може стати потужним каталізатором для численних процесів у Європі.

Отже, в даний момент у Варшаві вирішується не лише судьба одного політика.