Виктор Каспрук: Политический феномен Виктора Орбана: "орбанизм" как злокачественное новообразование в контексте всей Европы — Блоги | OBOZ.UA

Позиция венгерского премьер-министра Виктора Орбана по отношению к Украине давно вызывает вопросы. Он действует на мировой арене так, словно является представителем российского лидера Путина. Как только в рамках Европейского Союза или НАТО обсуждается поддержка Украины в ее борьбе с Россией, Орбан сразу же появляется на сцене с множеством вымышленных аргументов, обосновывающих отказ в помощи этому государству. Стоит вспомнить его неоднократные уловки и маневры, когда Венгрия занимала председательствующую позицию в Евросоюзе.

Далее текст на языке оригинала

Політичний феномен Віктора Орбана, відомий як "орбанізм", можна порівняти з раковою пухлиною для європейського спільноти. Незважаючи на це, реакція Європейського Союзу залишається надто млявою на присутність цього політика, який відкрито відстоює інтереси Росії. Майбутнім історикам знадобиться докладно дослідити сумнівну спадщину цього заангажованого представника Москви. Однак загроза, яку становить Орбан для України, полягає ще й у його сумнівній ролі посередника між Путіним і можливим новим президентом США Дональдом Трампом.

Трамп звертається до наративів Орбана, які насправді є лише відображенням думок та амбіцій безумного російського диктатора. Ці ідеї він майстерно підлаштовує під сприйняття західних політиків. Оскільки у Європи бракує сил, а, можливо, й бажання протистояти його руйнівній діяльності, Європейський Союз змушений пристосовуватися до його небезпечних дій, що постійно підривають єдність континенту. Ця єдність ніколи не була досконалою і часто базувалася на ситуативних домовленостях.

Сучасна Угорщина перебуває під контролем однієї особи, чия головна мета — зберегти владу безкінечно. Віктор Орбан зробив усе можливе, щоб у своїй країні унеможливити демократії протистояти його політичним маніпуляціям, як тільки вони виникають. Це призводить до створення своєрідних "політичних антитіл" проти хронічної диктатури. Його режим практично захопив більшість угорських медіа, водночас закриваючи доступ до альтернативних інформаційних джерел, які базуються на журналістиці з твердими цінностями та адекватно відображають дійсність.

Сьогоднішня боротьба проти авторитарного режиму Орбана є справжньою інформаційною війною. Угорський прем'єр, вміло маневруючи між Путіним та Трампом, здобув прихильність обох лідерів. Безперешкодний візит Віктора Орбана до резиденції американських консерваторів — маєтку Дональда Трампа в Мар-а-Лаго, говорить сам за себе.

На сьогоднішній день Угорщина перетворилася на повністю авторитарний режим. Незважаючи на те, що більше половини угорських виборців уже не підтримують чинного прем'єра, його правління, дивним чином, вдається маніпулювати виборчими процесами, аби забезпечити свою перемогу. Орбан відкрито веде країну в обійми Росії, однак багато впливових політиків Європейського Союзу намагаються ігнорувати цю ситуацію. Вони вважають, що виключення Угорщини з ЄС та НАТО може закрити можливість для позитивних змін у майбутньому.

Віктор Орбан, вважаючи себе спадкоємцем диктатора адмірала Міклоша Горті, впевнений у своїй позиції довічного прем'єр-міністра і почувається в ній цілком комфортно. Якщо звернути увагу на історію Угорщини, можна помітити, що, крім кількох короткочасних моментів демократії, країною завжди управляли "сильні особистості". Ці авторитарні лідери формували політичний ландшафт і встановлювали власні правила гри.

Зрозуміло, що після 14 років безперервного правління Орбан не має наміру йти у відставку. Тому не дивно, що він зміг використати Путінську агресію в Україні на свою вигоду. Останні кілька років він активно позиціонує себе як "миротворець", який нібито єдиний здатний забезпечити безпеку для Угорщини.

Раніше йому вдавалося використовувати невдоволення значної частини угорського суспільства через наслідки Тріанонського договору, але тепер до цього додалися нові страхи, на які угорці також реагують з тривогою. У світлі жахливої війни в сусідній країні, населення особливо прагне відчувати безпеку і не бажає втягуватися в кровопролитний конфлікт між Росією та Україною. Відтак, він постійно застерігає, що у випадку перемоги опозиції, угорські війська та зброя можуть опинитися на фронті.

Влада цього політика тримається ще й на тому, що багатьох угорців більше хвилює економіка, ніж зовнішня політика Орбана. Не дивлячись на те, що угорська валюта форинт досягла рекордно низького рівня, а інфляція зросла до критичного максимуму, велика частина угорського соціуму переконана в тому, що нехай усе залишається так, як воно є, аби тільки їм не було гірше.

За великим рахунком, Віктор Орбан не менш небезпечний для західної демократії, ніж Путін. Тільки російський деспот намагається підірвати її із зовні, а Орбан руйнує її із середини. І схоже, що в Брюсселі й досі не усвідомили небезпеку, яка нині надходить з Угорщини. Коли вже більше десятиліття Віктор Орбан виконує роль "крота" Путіна в Євросоюзі.

Його абсолютний контроль над медіа може не виглядати серйозною загрозою, поки європейці не усвідомлять, що лише 29% угорців володіють іншою мовою, окрім угорської. Інші, хто міг би це зробити, ймовірно, вже залишили країну. Подібна ситуація викликає занепокоєння, адже отримавши монополію на "істину", Орбан робить все можливе, щоб для більшості населення альтернативні джерела інформації стали недоступними.

Питання, що виникло з угорським прем'єром, є досить складним і не має простого вирішення. Установчі документи Євросоюзу не передбачають механізму для виключення держави-члена. ЄС не має юридичних повноважень для цього. Хоча стаття 7 дозволяє призупинити деякі права країн-членів, повне виключення неможливе. Євросоюз може тиснути на Угорщину, обмежуючи фінансування, що вже відбувається, але питання про анулювання членства не стоїть на порядку денному.

Парадокс ситуації полягає в тому, що Віктор Орбан демонструє здатність адаптуватися до будь-яких обставин, які складаються в даний момент. Так, Орбан з 1990-х років цілком міг би виступити проти Орбана 2012 року, а обидва ці варіанти Орбана були б незадоволені версією себе 2024 року. Він є ідеальним соціопатом, чия ідеологія та політика зосереджені на збереженні влади. Його електоральна підтримка базується на найбільш неосвіченій та недостатньо поінформованій частині угорської нації, і ця стратегія виявляється досить ефективною.

Тепер ситуація дійшла до такого етапу, що Угорщина та Європейський Союз виявилися на протилежних сторонах конфлікту в Україні. У Брюсселі прагнуть, аби Україна не зазнала поразки від тоталітарної Росії, тоді як у Будапешті сподіваються на те, що Київ погодиться на "мир" за умов Москви, що фактично означає капітуляцію. Наразі неможливо вирішити цю суперечність. Виглядає так, що Орбан настільки активно захищає інтереси Кремля, що складається враження, нібито він не є представником європейської держави, а скоріше частиною Західного Федерального округу Росії.

Орбан не відчуває симпатії до Європейського Союзу, але його політичний клан має меркантильні інтереси, які тримають його в цій спільноті. Теоретично, Угорщина могла б ініціювати процес виходу з ЄС. Однак, прем'єр усвідомлює, що угорська економіка залежить від дотацій, які надходять з Євросоюзу, вільної торгівлі в його межах та доступу до дешевих енергоресурсів з Росії, що вимагає постійної лояльності до Путіна. Якщо ж Угорщина свідомо обрала шлях неліберального сателіта Росії, то Євросоюз не повинен заважати її вибору.

Протягом багатьох років своєї політичної кар'єри Віктор Орбан без вагань застосовував державні ресурси для підриву демократичних принципів і зміцнення однопартійної системи. Він змінював Конституцію, реорганізовував судову систему, а також використовував державні та приватні телеканали, а також шкільні підручники, щоб просувати свої ідеї та розповсюджувати дезінформацію про своїх опонентів.

Приклад з угорським прем'єром мав би спровокувати політичну дискусію в самому Євросоюзі. Скільки часу одна людина повинна залишатися у владі, перш ніж її можна зарахувати до стану диктаторів? Орбан перебуває при владі вже 14 років, а очолює свою політичну партію "Фідес" 30 років. І незалежно від того, наскільки популярним раніше він був у своїх виборців, така тривалість перебування однієї особи на посаді відображає виродження в Угорщині демократичних інститутів. Не говорячи вже про те, що його авторитарна клептократія є плямою на репутації ЄС.

Найбільш тривожним наслідком впливу "Орбана-Фідес" на виборчий процес і медіа є глибока деморалізація молодого угорського покоління, яке втрачає інтерес до політичних дискусій. Ця ситуація нагадує те, що відбувається в путінській Росії, де люди, які регулярно стверджували, що їх не цікавить політика, виявилися на фронтах російсько-української війни.

Важко не помітити, що Орбан, який зробив політичні махінації основою своєї кар'єри, наслідує стиль Путіна, прагнучи усієї влади в своїх руках. Під його керівництвом Угорщина все більше відходить від європейських цінностей. Європейський Союз повинен бути спроможний реалізувати механізми, які дозволять виключати країни з членства, якщо вони порушують демократичні стандарти та права людини. Брюссель не повинен фінансувати авторитарний режим Віктора Орбана. Лише перспектива виключення Угорщини з ЄС, яка не має виходу до моря, з зони вільної торгівлі, повинна була б відштовхнути достатньо свідомих виборців від нього.

Відвертий авторитаризм, який Орбан намагається представити як унікальний угорський шлях в європейському розвитку, призвів до загострення відносин Угорщини з ЄС. Тепер країна повинна остаточно вирішити, на чиєму вона боці — на стороні Брюсселя чи Москви. Адже неможливо одночасно займати дві позиції, і Євросоюз не повинен продовжувати робити вигляд, що це прийнятно.

Після початку Великої війни у лютому 2024 року, коли агресор Путін здійснив вторгнення в незалежну Україну, що відкинула його тиранічні наміри, підтримка Орбана Москви мала б давно призвести до його виключення з Європейського Союзу.