Виктор Каспрук: Америка и Европа предали Грузию, отдав её в руки России. Уроки грузинской беды для Украины – Блоги | OBOZ.UA

Грузинская революция оказалась неудачной. На события в Сакартвело с интересом следила мировая общественность, но активных действий никто не предпринял. Что можно было сделать, если выборы прошли формально демократично? Хотя все осознают, что при приходе прокремлевских сил обошлось без манипуляций и нарушений. Интересно, каким образом демократическая Грузия снова оказалась под влиянием Москвы? Может ли подобный сценарий повториться в Украине?

Далее текст на языке оригинала.

Президентом Грузії став колишній російський футболіст Міхеїл Кавелашвілі, що вказує на відновлення впливу Росії в так званому "пострадянському просторі". Це відбувається через "унікальну політику" колективного Заходу, яка надає підтримку країнам, що намагаються звільнитися від московського контролю, але при цьому не дає можливості Росії зазнати поразки. У результаті можна стверджувати, що Сполучені Штати та Європа фактично "здали" Грузію під вплив Росії. Чи буде наступною Україна?

Варто пригадати, що у 2008 році Україна та Грузія були реальними кандидатами на вступ до НАТО. Але позиція Німеччини і Франції, які категорично виступали проти їхнього вступу - на довгі роки забрала шанс у грузинів та українців приєднатися до цього оборонного альянсу.

Тепер Грузія вже в ніяке НАТО й не збирається вступати. Не виключено, що новий її президент Міхеїл Кавелашвілі вже в січні 2025 року ініціює подачу заявки в контрольовану Москвою Організацію договору про колективну безпеку (ОДКБ). До якої входять Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія та Таджикистан, а Вірменія призупинила свою участь у 2024 році. Місце Вірменії дістанеться Грузії?

Безсумнівно, що на саміті НАТО в Бухаресті 2008 року канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Ніколя Саркозі свідомо поставили Україну та Грузію в уразливе становище перед агресією Росії. Вони заблокували можливість надання цим країнам Плану дій щодо членства в Альянсі, що дало змогу російському диктатору Володимиру Путіну скористатися ситуацією. Вторгнення Росії в Грузію сталося незабаром після саміту НАТО, у серпні 2008 року, а в Україні — у лютому 2014 року.

Після московської акції, що призвела до обрання Міхеїла Кавелашвілі на пост президента Грузії, можна очікувати, що Кремль спробує реалізувати подібні політичні маневри і в Україні. Як і в 2008 році, Грузія у 2024 році стала майданчиком, на якому Володимир Путін тестує різноманітні підривні стратегії, які згодом можуть бути використані проти нашої країни.

Грузія не змогла вибороти своє право на свободу, на право визначати своє майбутнє і зовнішню політику без стороннього втручання. І з цього усі ми в Україні маємо зробити серйозні висновки. Беручи до уваги та проаналізувавши всі помилки та стратегічні прорахунки колишньої президентки цієї країни Саломе Зурабішвілі. Враховуючи й те, що за всі роки правління в неї не вистачило сміливості випустити на волю заарештованого експрезидента Міхеїла Саакашвілі, передавши його тепер до рук ставлеників Путіна.

Не викликає сумнівів, що після успішних дій Кремля в Грузії, найближчим часом вони вкладуть значні кошти та докладуть колосальних зусиль, щоб перед президентськими виборами в Україні виникла промосковська політична сила з умовною назвою "Мирна і щаслива Україна". Це буде своєрідний аналог "Грузинської мрії", на обіцянки якої повелася чимала частина грузинського виборчого корпусу. "Мирнощасливі українці" готові обіцяти нашому населенню все, що завгодно, аби отримати їхні голоси. Проте тепер вони можуть переформулювати обіцянку "перестати стріляти" на "перестати чинити опір". Звучатиме це так: "війна не може тривати вічно, тому її слід завершити "миром" з Росією на її умовах", що фактично означатиме неминучу капітуляцію перед Москвою.

Грузія вчинила своєрідне "політичне харакірі", але багато грузинів, які підтримали промосковського кандидата, усвідомлять наслідки своїх дій лише тоді, коли буде запізно. Сценарій перевороту, що маскується під вибори Кавелашвілі, не залишає сумнівів у присутності Москви. Кремлю не вдалося це приховати.

Враховуючи, що 20% міжнародно визнаної території Грузії нині перебувають під російською військовою окупацією, обрання в президенти московського ставленика де-факто легітимізує загарбання грузинських земель. Це трагічний день для тих, хто в цій країні сповідував принципи демократії, боровся та підтримував її прозахідний, європейський вибір.

Невдовзі Грузія може перетворитися на авторитарну однопартійну державу, що міцно в'яжеться з російським впливом, поки Захід просто спостерігає за діями російських спецслужб та їх фінансуванням. Відновлення радянських реалій у Грузії стане трагедією не лише для грузинського народу, але й для українців. Путін використає уроки маніпуляції грузинським виборцем, фальсифікації та підтасовок, щоб здійснити подібні дії на значно ширшій арені в Україні.

Наступним кроком промосковської політичної мафії в Грузії стануть репресії щодо опозиції. Противників кремлівського режиму посадять під надуманими приводами або знищать. Ті, кому пощастить - стануть вигнанцями. Російський диктатор не здатен вигадати нічого кардинально нового. Почнуться вбивства опозиційних політиків, правозахисників, громадських активістів, журналістів, митців, та науковців. Виконавців, так само, як і в Росії, ніколи не знайдуть. Грузинське суспільство, застосовуючи всілякі терористичні методи, будуть залякувати, примушуючи опонентів проросійського режиму добровільно замовкнути, або ж їх заглушать силоміць.

Після 33 років незалежності Грузія знову опинилася під контролем російської імперії. Це нагадує ситуацію, коли людина, яка втекла з в'язниці, знову вирішує повернутися туди після тривалого перебування на волі. Хоча в тюрмі її свобода буде повністю обмежена, там принаймні щодня забезпечать мінімальний раціон.

На таку російську допомогу частина грузинського населення піддалася спокусі, але вирватися з кривавих обіймів Москви буде значно складніше, ніж це було в 1991 році. Кремль врахує всі свої попередні прорахунки, які вони допустили під час розпаду Радянського Союзу, і зробить усе можливе, аби Грузія назавжди залишилася підконтрольною Російській Федерації.

На століття з моменту створення СРСР, наприкінці 2022 року, Путін задумав відновлення цієї організації. Це стало однією з причин початку Великої війни. Очевидно, що без участі України російський лідер не міг уявити собі повноцінне відновлення Радянського Союзу. Однак поразка демократії в Грузії відкриває для Москви альтернативний шлях. Наприклад, у 2025 році Кремль може досягти повного контролю над Білоруссю, усунувши узурпатора Лукашенка.

Отже, Путін, умовний ПостЛукашенко та, за чутками, президент Грузії Міхеїл Кавелашвілі зустрічаються в Біловезькій Пущі, де оголошують про створення нового державного об'єднання, яке можна було б назвати Суверенним союзом соратників Росії (СССР). Таким чином, улюблена абревіатура Путіна повертається на політичну арену. Російський лідер при цьому підкреслить, що двері для всіх охочих приєднатися до нового СССР залишаються відкритими, особливо чекають "братню" Україну.

Нам потрібно проаналізувати, які уроки має винести Україна з державного перевороту, що відбувся на наших очах в Грузії. Адже процес відмови грузинів від самих себе відбувався поступово, крок за кроком, і призвів до катастрофічних наслідків для грузинського народу. Партія "Грузинська мрія" спромоглася перетворити Грузію на країну-катастрофу. А коли ви критикуєте її власника Бідзіна Іванішвілі публічно - то ризикуєте втратити роботу, якщо працюєте на державній службі. Або, ще гірше - прийшовши додому, побачите під дверима бандитів в толстовках і масках, які чекають, щоб "поговорити" з вами.

Грузинів вдалося залякати? Донедавна більшість населення Грузії вважало, що їхнім інтересам краще відповідає членство в Європейському Союзі - мільярдні інвестиції з фондів розвитку ЄС, вільний рух товарів, капіталу, послуг і людей в рамках Шенгену... Однак на виборах - перемогли ставленики нечистого на руку олігарха, який напряму зав'язаний на Росію.

Ті, хто в Грузії сподівалися, що можна просто перечекати зло, аби уникнути конфлікту з Москвою, тепер на власному досвіді зрозуміють, що їх можуть притягнути до кримінальної відповідальності за висловлення критики влади у Facebook та інших соціальних мережах. Як і в Росії, може статися тотальне блокування YouTube та суттєве обмеження доступу до будь-якої альтернативної інформації.

Всі, хто жили під російським ярмом розуміють моторошні перспективи повернення в руки Москви. Грузинську революцію розчавили на очах всього світу, а на Заході вважали, що врятувати демократію в цій країні неможливо, тому не варто й намагатися це зробити.

З грузинської трагедії українці мають зробити для себе наступні висновки:

Жодна з країн, що мають спільний кордон з Росією, не підтримає прокремлівський уряд, якщо вона функціонує як вільна демократична держава.

Росія здатна формувати уряди-союзники тільки через корупційні схеми, маніпуляції виборчими процесами, використання психічного тиску, а також розповсюдження пропагандистських матеріалів і дезінформації.

3. Будь-який уряд, що підтримує проросійську політику на теренах "пострадянського простору", неминуче стане авторитарним або перейде до повної диктатури.

У 2025 році в Україні можуть відбутися президентські вибори. Тому українцям варто вже зараз зайнятися ретельним аналізом помилок, допущених у Грузії. Щоб маніпулювати свідомістю грузинських виборців, меседж "Грузинської мрії" та російської пропаганди звучав так: "Голосуйте за нас, інакше Москва знову розгорне війну, адже Росія вже воювала і відібрала 20% території Грузії".

В Україні можливий лозунг "Мирнощасливих українців" може звучати так: "Війна з Росією не може тривати назавжди. Тому краще мати поганий мир, аніж постійну війну. Обираючи мир, ви обираєте спокійне майбутнє для України". Отже, українці повинні зрозуміти, що у 2025 році їм належить прийняти складне рішення між ілюзорним "миром" на умовах Росії, що неминуче призведе до повної окупації, або ж продовженням боротьби за демократичне та європейське майбутнє України. Вибір, звісно, залишиться за самими українцями.