Віктор Каспрук: США та Європа "віддали" Грузію Росії. Уроки грузинської трагедії для України — Блоги | OBOZ.UA
Грузинська революція потерпіла невдачу. Події в Сакартвело спостерігав увесь світ в реальному часі, але жодних дій не було вжито. І що можна було зробити, якщо вибори відбулись на папері демократично? Хоча всі розуміють, що прихід до влади прокремлівських сил не обійшовся без фальсифікацій та обману. Яким чином демократична Грузія могла знову звернутися до Москви? І чи може подібний сценарій повторитися в Україні?
Президентом Грузії став колишній російський футболіст Міхеїл Кавелашвілі, що свідчить про відновлення позицій Росії в так званому "пострадянському просторі". Це явище є наслідком "специфічної політики" колективного Заходу, яка намагається підтримати країни, що прагнуть звільнитися від впливу Москви, проте не допускає повної поразки Росії. Виходить, що США та Європа фактично "злили" Грузію Москві. Чи може Україна стати наступною жертвою?
Необхідно зазначити, що у 2008 році Україна і Грузія мали всі шанси стати членами НАТО. Однак, рішуча позиція Німеччини та Франції, які були проти їхнього вступу, на тривалий час позбавила грузинів і українців можливості приєднатися до цього військового альянсу.
Грузія більше не має наміру приєднуватися до НАТО. Існує ймовірність, що новообраний президент Міхеїл Кавелашвілі вже у січні 2025 року може ініціювати заявку на вступ до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), яка перебуває під контролем Москви. Ця організація включає Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росію та Таджикистан, а Вірменія призупинила свою участь з 2024 року. Чи може Грузія зайняти місце Вірменії в цій структурі?
Можна із впевненістю сказати, що на Бухарестському саміті НАТО в 2008 році канцлер Німеччини Ангела Меркель та її політичний подільник, президент Франції Ніколя Саркозі свідомо підставили Україну та Грузію під вторгнення агресивної Росії. Наглухо перекривши можливість надання їм Плану дій щодо членства в Альянсі. Чим не забарився скористатися російський диктатор Путін. Вторгнення Росії в Грузію відбулося незабаром після саміту НАТО, - в серпні 2008 року, а в Україну - в лютому 2014 року.
Після московської операції з приведення Міхеїла Кавелашвілі у президенти Грузії, варто чекати схожого політичного трюку Кремля і в Україні. Адже, як і в 2008 році, в 2024 Грузія слугувала для Путіна полігоном, на якому він відпрацьовує варіанти підривних дій, котрі дещо пізніше будуть застосовуватись щодо нашої держави.
Грузія не змогла здобути своє право на незалежність, на можливість самостійно визначати своє майбутнє та зовнішню політику без зовнішнього впливу. Це має стати серйозним уроком для нас в Україні. Нам слід уважно проаналізувати всі помилки та стратегічні прорахунки колишньої президентки цієї країни Саломе Зурабішвілі. Також важливо зазначити, що за весь час її правління їй не вистачило мужності звільнити заарештованого експрезидента Міхеїла Саакашвілі, внаслідок чого він опинився в руках людей, пов'язаних із Путіним.
Не викликає сумніву, що після успіху Кремля в Грузії, вони найближчим часом інвестують значні кошти та докладатимуть величезних зусиль для створення промосковської партії в Україні перед президентськими виборами. Ця партія, можливо, отримає назву "Спокійна та щаслива Україна", що стане аналогом "Грузинської мрії", обіцянки якої виявилися привабливими для багатьох грузинських виборців. "Спокійні та щасливі українці" будуть готові обіцяти нашому народу будь-що, аби заручитися їх голосами. Хоча тепер гасло "зупинити стрілянину" вони можуть переформулювати в "припинити опір". Вони стверджуватимуть, що "війна не може тривати вічно, тож її слід завершити миром з Росією на її умовах", що фактично означатиме капітуляцію перед Москвою.
Грузія вчинила своєрідне "політичне харакірі", проте багато грузинів, які підтримали про-російського кандидата, усвідомлять це лише тоді, коли буде запізно. Сценарій перевороту, замаскований під вибори Кавелашвілі, має явні ознаки московського впливу. Кремлю не вдалося приховати свої сліди.
З огляду на те, що 20% міжнародно визнаної території Грузії наразі знаходяться під контролем російських військових, обрання на пост президента кандидата, пов'язаного з Москвою, фактично узаконює анексію грузинських земель. Це сумний момент для всіх, хто в цій країні дотримувався демократичних принципів і боролися за підтримку європейського, прозахідного курсу.
Незабаром Грузія може перетворитися на авторитарну однопартійну державу, яка опиниться під впливом Росії, в той час як Захід залишиться на узбіччі, спостерігаючи за діями російських спецслужб та фінансовими маніпуляціями. Відновлення радянського способу життя в Грузії стане трагедією не лише для грузинського народу, але й для українців. Адже Путін скористається досвідом маніпуляції грузинським електоратом, фальсифікаціями та підтасовками, щоб застосувати ці методи вже у значно більших масштабах на українських землях.
Наступним кроком промосковської політичної мафії в Грузії стануть репресії щодо опозиції. Противників кремлівського режиму посадять під надуманими приводами або знищать. Ті, кому пощастить - стануть вигнанцями. Російський диктатор не здатен вигадати нічого кардинально нового. Почнуться вбивства опозиційних політиків, правозахисників, громадських активістів, журналістів, митців, та науковців. Виконавців, так само, як і в Росії, ніколи не знайдуть. Грузинське суспільство, застосовуючи всілякі терористичні методи, будуть залякувати, примушуючи опонентів проросійського режиму добровільно замовкнути, або ж їх заглушать силоміць.
Після 33 років самостійності Грузія знову опинилася під впливом російської імперії. Це можна порівняти з випадком, коли людина, яка втекла з в'язниці і тривалий час насолоджувалася свободою, вирішує повернутися назад. Хоча в тюрмі її свобода буде повністю обмежена, принаймні там щодня забезпечать мінімальний рівень життєзабезпечення.
Частина грузинського населення піддалася спокусі російської пропаганди, але вирватися з кривавих обіймів Москви буде значно складніше, ніж у 1991 році. Кремль враховуватиме всі свої минулі помилки, допущені під час розпаду Радянського Союзу, і докладе всіх зусиль, щоб Грузія назавжди залишалася підконтрольною Російській Федерації.
На століття заснування СРСР, в кінці 2022 року, Путін запланував відновлення цієї структури. Це й стало однією з причин початку Великої війни. Зрозуміло, що без участі України російський диктатор не уявляв для себе повноцінного відновлення Радянського Союзу. Однак поразка демократії в Грузії відкриває для Москви інший, проміжний варіант. Скажімо, в 2025 році Кремлю вдасться взяти Білорусь під свій повний контроль, замінивши узурпатора Лукашенка.
У той час, коли Путін, умовний ПостЛукашенко та самопроголошений президент Грузії Міхеїл Кавелашвілі зустрічаються в Біловезькій Пущі, вони проголошують створення нового політичного об'єднання, яке можна назвати Суверенним союзом соратників Росії (СССР). Таким чином, улюблена абревіатура Путіна знову набуває актуальності. Російський лідер підкреслить, що двері для всіх бажаючих добровільно вступити до нового СССР залишаються відкритими, особливо вітається приєднання "братньої" України.
Необхідно провести глибокий аналіз уроків, які Україна може винести з недавнього державного перевороту в Грузії. Цей процес, що відбувався поступово, поступово призвів до тяжких наслідків для грузинського народу. Політична сила "Грузинська мрія" змогла перетворити країну на арену криз. Критика її лідера Бідзіна Іванішвілі у публічному просторі може мати серйозні наслідки, особливо для тих, хто працює в державних установах — ризикуєш втратити роботу. Ще гірше — повернувшись додому, можна натрапити на людей у толстовках і масках, які чекають на розмову.
Чи вдалося залякати грузинів? Ще зовсім недавно більшість громадян Грузії вважали, що їхні інтереси найкраще задовольняє членство в Європейському Союзі. Це обіцяло мільярдні інвестиції з європейських фондів розвитку, а також вільний обіг товарів, капіталу, послуг і людей у рамках Шенгенської зони. Проте на виборах перемогли кандидати, пов'язані з сумнівним олігархом, який має тісні зв'язки з Росією.
Ті в Грузії, хто вважали, що зло можна якось перетерпіти, аби лиш не було конфронтації з Москвою - тепер на своїй шкурі вповні відчують, як їх почнуть притягувати до кримінальної відповідальності за критику влади у Facebook або інших соціальних мережах, коли, як в Росії - наглухо заблокують YouTube, і повністю обмежать доступ до всієї альтернативної інформації.
Усі, хто пережив тяжкі часи під російським гнітом, усвідомлюють жахливі наслідки можливого повернення під контроль Москви. Грузинська революція була придушена на очах у всього світу, а на Заході поширювалася думка, що врятувати демократію в цій державі неможливо, тому немає сенсу навіть намагатися це зробити.
З грузинської трагедії українці повинні винести такі уроки:
Жодна країна, що межує з Росією, не вибере уряд, орієнтований на Росію, якщо вона функціонує як незалежна демократія.
Росія може формувати лояльні до себе уряди лише за допомогою підкупу політичних діячів, маніпуляцій на виборах, залякування, а також завдяки розповсюдженню московської пропаганди і дезінформації.
3. Будь-який уряд, що має проросійську орієнтацію в "пострадянських країнах", неодмінно набуде авторитарного характеру або перетвориться на відкриту диктатуру.
У 2025 році в Україні можуть відбутися вибори президента. Тому вже зараз українцям слід провести ґрунтовний аналіз помилок, допущених у Грузії. Для маніпуляції свідомістю грузинських виборців використовувався меседж "Грузинської мрії" та російської пропаганди: "Голосуйте за нас, інакше Москва знову розв'яже війну, адже Росія вже вела бойові дії та анексувала 20% території Грузії".
В Україні можливим гаслом "Мирнощасливих українців" може стати: "Війна з Росією не може тривати вічно. Тому краще мати поганий мир, ніж нескінченну війну. Обираючи мир, ви забезпечуєте спокійне майбутнє для України". Отже, українці повинні усвідомити, що в 2025 році їм належить прийняти складний вибір: між ілюзорним "миром" на умовах Росії, що неминуче призведе до повної окупації, або продовженням боротьби за демократичне європейське майбутнє України. Остаточне рішення, безумовно, повинні ухвалити самі українці.
