Виктор Каспрук: Запад постоянно смещает границы допустимого. Однако это только подталкивает Путина к новым актам агрессии — Блоги | OBOZ.UA
Путин не проявляет интереса к миру с Украиной. Каждый день он подтверждает это своими действиями, однако президент США Дональд Трамп продолжает пытаться вести диалог с российским диктатором, притворяясь, что имеет дело с полноценным политическим союзником. Потери среди российских военнослужащих с начала масштабного конфликта уже близятся к миллиону человек, и чьи-то сыновья, братья и родители жертвуют своими жизнями ради тщеславия одного безумца, укрывшегося в Кремле, и его маниакального стремления захватить чужие земли, легитимность которого никогда не будет признана международным сообществом.
Далее текст на языке оригинала.
Путін користується тим, що колективний Захід постійно відсуває червоні лінії. Але це лише заохочує його до нової агресії та зміцнює впевненість Кремля в тому, що він може нав'язати світові домінування Росії. Задля захоплення українських земель тиран кидає в м'ясорубку війни все нові й нові свіжі сили, знаючи, що це не спровокує незадоволення пересічних росіян, яким телевізор постійно віщає про чергові "перемоги" московитів в Україні.
Росіяни традиційно недооцінюють поточну ситуацію, саме тому їхня триденна війна в Україні триває вже четверний рік. І це при тому, що ні Америка, ні Європа не надають Україні зброї та боєприпасів в необхідній кількості, хоча і в НАТО, і в Пентагоні чудово знають, що потрібно для того, щоб вигнати росіян з української землі. Не кажучи вже, що від самого початку війни українці просили наших західних союзників закрити небо над Україною, та лише зараз західники підходять ближче до цього питання.
Невдовзі Путін опиниться в ситуації, коли фінансувати війну Росії стане неможливо. Однак не всі західні країни прагнуть спостерігати за розпадом Російської Федерації, викликаним економічною кризою чи величезними втратами на фронті. Хоча з моменту початку московського вторгнення минуло вже більше 11 років, наші західні союзники продовжують обережно ставитися до надання допомоги, побоюючись спонукати Путіна до застосування ядерної зброї. Проте саме ця обережність може стати каталізатором для його ухвалення радикальних рішень.
Нині ситуація складається таким чином, що Європа більше вже не може відкладати своє остаточне рішення. Прикладом чого є затягування з протидією Гітлеру, що коштувало європейцям мільйонів життів. Тому, якщо об'єднана Європа нарешті не прокинеться від політичного летаргічного сну, то це може призвести до загибелі нових мільйонів європейців. Вирішувати, як цього уникнути потрібно вже зараз, а не колись там потім, коли вже може бути занадто пізно.
Якщо Захід продовжуватиме демонструвати свою вразливість перед Російською Федерацією, то використання нею живої сили на війні може виявитися ефективним. Адже вже очевидно, що Путін не має наміру припиняти конфлікт; він просто тягне час, щоб виграти кілька тижнів, перш ніж оголосить Дональду Трампу, що досягти миру неможливо. Він обґрунтує це рішення тим, що таке припинення вогню дало б Україні стратегічну перевагу, тому Москва не може погодитися на це, оскільки це суперечить її інтересам.
Коли Трамп відкрито висловлює свою думку про цю недоцільну та безрезультатну війну, українці сприймають її як боротьбу за виживання великої європейської нації та за збереження суверенітету і незалежності України. Як видно, пріоритети офіційного Вашингтона зазнали змін, і новому американському президенту важко довести інше.
Як і не вдається ніяк переконати Захід у тому, що Путіна не хвилюють його втрати, однак досі в західному світі не було сильного уряду і жодного політика, щоб протистояти йому. Ситуацію погіршує те, що в Кремлі переконані, що в Україні вони воюють не з українцями, а з НАТО. Тому якщо Україні не вдасться виграти в цій війні, то вони вважатимуть, що взяли верх над Північноатлантичним альянсом і будуть готуватися диктувати свої вимоги Європі. А цього в жодному разі допустити не можна.
Цінність людського життя ігнорується в тоталітарному режимі Росії. Внаслідок цього мільйонні втрати стають лише статистикою, незначною для кремлівського диктатора та його злочинного оточення. Путін перебуває у стані "геополітичної одержимості", в якій він не сприймає реальності. Його манія знищення української незалежності стала рушійною силою, і зупинити його можна лише застосуванням сили. Ніякі спроби переконати або знайти компроміс з вбивцею, який прийшов з наміром знищити, не принесуть результату.
Щоб підтвердити свою серйозність у прагненні до миру, режим Путіна спершу має зупинити свої злочинні атаки на цивільних осіб у прикордонних районах України, зокрема на Донбасі, в Херсонській та Запорізькій областях. Адже щодня сучасні російські послідовники Гітлера здійснюють полювання на невинних і беззахисних людей, використовуючи безпілотники. Ці дрони, озброєні вибухівкою, націлюються на кожного, хто потрапляє в їхнє поле зору.
Відморожені бандити Путіна ракетами та дронами нещадно обстрілюють жінок, людей похилого віку та дітей, намагаючись вражати житлові будинки, магазини, школи, дитячі садочки, лікарні, об'єкти соціальної та транспортної інфраструктури. Це дії не тих, хто хоче миру. Всі ці факти наглядно свідчать про те, що в плани путінської хунти не входить припинення вогню та досягнення політичного врегулювання конфлікту. Режим Путіна не має політичної волі до миру. Він і його прихильники патологічно одержимі кровопролиттям, терором, завданням шкоди та максимальних страждань цивільному населенню України. І нарешті потрібно відкрити очі на відвертий геноцид Російською Федерацією українського народу.
Водночас російська пропаганда активно поширює інформацію, що нібито саме Україна не бажає досягти миру. Проте українська сторона висловила готовність до припинення вогню, тоді як Москва це відкинула. Росія, яка підступно здійснила напад на Україну, продовжує обвинувачувати її у насильстві, яке сама ж і вчиняє. Незабаром можна очікувати, що російські пропагандисти почнуть стверджувати, ніби Україна сама напала на них, змусивши росіян захищатися. Проте всім очевидно, хто є справжнім ініціатором цієї війни — він знаходиться в Кремлі.
У слабо освітлених приміщеннях Кремля збирається група старіючих маразматиків, які, переслідувані привидами холодної війни, прагнуть вирішити долю України. Вони впевнені, що залізну завісу слід відновити, бачачи загрозу з боку українців у кожній тіні на стіні. Ці фанатичні путіністи застрягли у часах 1991 року, вважаючи своєю основною метою відновлення СРСР будь-якою ціною. Вони відкидають будь-які дипломатичні зусилля, розглядаючи їх як прояви слабкості, а свою відверту параною переносять у велику політику.
Вірус російського імперського реваншизму становить серйозну загрозу не лише для України, а й для всього світу. Путін, не задумуючись, провокує можливість Третьої світової війни та продовжує лякати світ перспективою застосування ядерної зброї, вважаючи, що зможе уникнути наслідків у одному з численних своїх підземних укриттів. У разі ескалації з боку Москви ми можемо стати свідками ядерного обміну, внаслідок чого можуть загинути мільярди людей. Схоже, що в епоху холодної війни радянські керівники були набагато більш обачними, ніж нинішні кремлівські старці, які своїми діями відкрито ведуть до можливого Армагеддону.
Як відомо, для танго потрібні двоє. Російська Федерація намагається виграти час, а Дональд Трамп чомусь потрапив під вплив геополітичних маніпуляцій Путіна. Останній не має жодного наміру припиняти війну, а Китай, Північна Корея та Іран активно підтримують його в цьому. З початку Великої війни російський лідер постійно змінював причини свого вторгнення в Україну. Але тепер усім стало зрозуміло, що справжня мета полягає в знищенні українського народу, викресленні Української держави з карти світу та захопленні українських територій.
А проміжний варіант тимчасового "миру" полягає в тому, що Москва готова погодитися лише на своїх умовах на призупинення військових дій, що включає стратегічну поразку України та незаконне відторгнення частини її суверенних територій. А далі вона продовжить свою війну перегрупувавши свої сили.
Проте кегебешного гнома нічого не навчила доля його попередників-диктаторів Саддама Хусейна, чи Муаммара Каддафі. Він грає жорстоко, але занадто зациклений на своїй ідеї-фікс, щоб зрозуміти, що його гра підходить до завершення. Кошмарити світ Путін довго далі не зможе.
Він настільки зациклений на війні в Україні, що може воювати доти, поки в Росії нікого вже буде посилати на цю війну. Єдина його можливість продовжити протистояння полягає в тому, що не дивлячись на свою зарозумілість та пихатість, президент Сполучених Штатів Дональд Трамп абсолютно неефективний для успішного протікання мирного процесу. Оскільки єдиний мир, який визнає Путін - це потужна демонстрація своєї сили колективним Заходом.
Наразі він опинився в складній політичній ситуації. Як тільки оголосять про припинення бойових дій, росіяни усвідомлять повний провал його так званої "спеціальної військової операції". Найбільше, чого боїться Путін, - це втратити свою безмежну владу в Росії. Адже в такому випадку постане питання про його відповідальність за численні злочини, які здійснив його режим протягом 25 років на чолі держави.
Довіра зомбованого населення Росії та його відстороненість від політичних процесів стали можливими завдяки жорсткому контролю держави над усіма медіа. Незалежні засоби масової інформації були або ліквідовані, або змушені залишити країну. Абсурдні твердження про те, що в Україні панує "нацистський режим", – це те, що росіяни бачать у своїх телевізійних новинах і читають у місцевих медіа. Альтернативні джерела інформації в Росії повністю заблоковані. Хоча не всі вірять у цю путінську пропаганду, проте вони не мають можливості отримати інші відомості.
Європі варто усвідомити, з ким вона має справу в Московії, і перестати жити в ілюзіях. Наразі необхідно запровадити потужні нові санкції проти Росії. Інакше в Москві продовжать вважати, що брюссельські лідери — це слабкі особистості, які не розуміють реальних загроз, що можуть їх очікувати, якщо європейці й далі демонструватимуть свою геополітичну недосвідченість.
Враховуючи, що Путін не має наміру зупинятися, незважаючи на заклики Дональда Трампа, американцям варто повернутися до тієї обіцянки, яку їхній президент дав, намагаючись переконати Путіна припинити військові дії. Це стосується надання Україні всього необхідного озброєння, якщо він відмовиться від мирних переговорів. У травні ми матимемо можливість оцінити, наскільки Трамп готовий реалізувати цю обіцянку.
