Загроза не обмежується лише Україною: яким чином Росія змогла досягти прогресу у виробництві морських "камікадзе" та хто став її союзником у цьому процесі.
Здійснюючи повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, російське командування не лише не очікувало повного провалу свого загарбницького плану, а й припустити не могло, що Чорне море стане для їхнього флоту пасткою. Росія виявилася абсолютно неготовою до викликів у вигляді українських безекіпажних катерів, які повністю нівелювали потенціал Чорноморського флоту РФ. І на прикладі України країна-агресор прискорила спроби створити власний флот БЕК.
Детальнішу інформацію можна знайти в матеріалах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
Сьогодні в Росії реалізується ряд проєктів безпілотних катерів, які перебувають на різних етапах розробки, зокрема "Оркан", "Мурена-300С", "БЕК-1000", "Сардіна", "Візір", а також підводні апарати ММТ-300, Х-300, "Галтель" та інші. Проте, перш ніж оцінювати потенціал російського військово-промислового комплексу в цій сфері та загрози, які він може створювати як для країн Чорноморського регіону, так і для інших морських зон, важливо ознайомитися з історією створення БЕК в Росії з самого початку.
Наприклад, Україна до 2022 року не була відома як виробник БЕК. Ба більше, для потреб ВМСУ була зацікавлена у придбанні таких систем у закордонних партнерів.
Магура V5 та Sea baby — це наразі популярні назви українських безекіпажних катерів, які знають всі. Проте ще в 2021 році ніхто не міг уявити, що серійне виробництво та домінування БЕКів у Чорному морі стане реальністю. А що ж відбувалося у росіян?
Російські банки до 2022 року.
У Росії ситуація з розробкою безпілотних катерів, як і передбачалося, залишалася складною. Нестача необхідної інфраструктури, досвіду, а головне, сучасних технологій заважала російським виробникам досягти успіху в реалізації власних проєктів. У результаті, вони змушені були активно співпрацювати з закордонними компаніями, зокрема з французькою ECA Group.
Ця компанія була ключовим гравцем у розвитку російського БЕК-будівництва, оскільки її продукція використовувалася для оснащення мінних тральщиків проекту 12700 "Алєксандріт". Незважаючи на вторгнення Росії в Україну та введені проти неї санкції, французька фірма ECA Group продовжувала здійснювати постачання своїх БЕК Inspector Mk2 до Росії.
У 2015 році генеральний директор Середньо-Невського суднобудівного заводу Володимир Середохо, намагаючись замаскувати ситуацію, стверджував, що компанія ECA Group більше не має жодних зв'язків із російською стороною. Однак, дивним чином, Росія продовжувала отримувати нові моделі Inspector Mk2 в 2015, 2017 та 2018 роках.
У 2017 році без зайвого галасу в Росії відбувався процес локалізації виробництва безекіпажного катера Inspector Mk-2 та безпілотних підводних човнів протимінної оборони Seascan Mk2 для потреб ВМФ РФ. Але жорстка санкційна політика США, мабуть, все ж таки налякала керівництво ECA Group і вони припинили співпрацю з Росією, але після цього "розриву" стався неймовірний ривок у розвитку БЕК-проєктів РФ.
У Кронштадті відбулася презентація безекіпажного катера "Іскатєль", розробленого АТ "Науково-виробниче підприємство "Авіаційна та морська електроніка". Цей катер викликав відчуття знайомості, оскільки його дизайн виявився практично ідентичним французькому Inspector Mk 2.
У той же час російський БЕК "Тайфун", що виник на основі надувного швидкохідного судна БЛ-680, швидко отримав міцний, одноцілий корпус, ставши при цьому помітно схожим на французький Inspector Mk2.
Очевидно, що, виходячи з російського ринку, ECA Group не лише продовжувала постачання БЕКів для російського військово-морського флоту до останнього моменту, але й без зайвого галасу передала технології Inspector Mk 2, що дозволило Росії зробити значний крок вперед у виробництві подібної продукції. Проте, наявність технологій не гарантувала їх ефективного використання та правильного впровадження в Росії, що й призвело до затримки в розвитку цієї сфери на кілька років. Ситуація змінилася лише тоді, коли російські війська зіткнулися з українськими БЕКами та концепцією ударного морського дрона - брандера.
Російські сучасні БЕК
Після зіткнення російського флоту з українськими брандерами виникла необхідність розробити подібний ударний морський засіб.
Проте, як це зазвичай трапляється у росіян, вони переважно адаптували основну ідею українських безекіпажних катерів "Магура V5" і "Sea baby". Однак, їм не вистачає технологічних ресурсів для вдосконалення цих моделей, поліпшення їх характеристик та налагодження серійного виробництва. Це ускладнюється наявністю різних виробників та прагненням кожного отримати свою частку бюджетних коштів.
Станом на сьогодні російська лінійка БЕК включає в себе найбільш успішні проєкти, які досягли певного логічного етапу розвитку:
БЕК-1000 має довжину 7 метрів, може подолати відстань до 400 км, а його максимальне корисне навантаження становить 1 тонну.
"Мурена-300С" має радіус дії 250 км і може бути оснащена додатковими паливними баками. Максимальна вага корисного навантаження становить від 250 до 350 кг.
"Візір" має довжину приблизно 7 метрів, може подолати відстань до 435 км і розвиває швидкість до 45 вузлів.
"Оркан" має дальність плавання до 500 км та може розвивати швидкість до 40 вузлів.
Необхідно також звернути увагу на підводні апарати ММТ-300, Х-300 та "Галтель". Хоча вони офіційно представлені як дослідницькі та протимінні засоби, варто згадати про знаменитий атомний підводний човен АС-12 "Лошарик". Його позиціонували як науковий апарат для проведення гідрографічних досліджень, але насправді він виконував зовсім інші функції – був диверсійною підводною лодкою.
Отже, будь-який підводний апарат Росії, який представляється як науково-дослідний, завжди виконує подвійні функції та слугує засобом для проведення диверсійних операцій.
По суті, Росія, отримавши технологічну підтримку від французької ECA Group та вивчивши досвід українських брандерів, тепер інтегрує у свої бойові системи концепцію, яка максимально відповідає її вимогам. Це передбачає створення загрози в будь-якому морському просторі з використанням обмежених ресурсів. В найближчому майбутньому зони, де присутній російський флот або флотилії, а також де є російські інтереси, не можуть вважатися безпечними.
Безсумнівно, що після Чорного моря Балтійське море також можна вважати зоною підвищених ризиків. Це особливо актуально в контексті зростання гібридних загроз у цьому регіоні та вже здійснених гібридних атак, які були реалізовані російськими судами. Крім того, не можна виключати можливість підвищених ризиків і в акваторії Каспійського моря.
Для України, яка не має повноцінного військового флоту, ризики, що виникають на морі або в прибережних зонах, можуть мати переважно терористичний характер. Можливі удари по узбережжю з використанням реактивних систем залпового вогню, які планується розмістити на російських бойових кораблях, запуск масових дронів для атак на цивільне населення, а також удари по торгових суднах. При цьому російська пропаганда може спробувати подати терористичні акти проти цивільних суден у Чорному морі як діяльність українських військових.
Присутність подібних засобів у Росії суттєво збільшує ризики терористичних актів на водних шляхах.
Слід усвідомлювати, що без відповідної технологічної інфраструктури Росія не змогла б самостійно за два роки досягти такої різноманітності бойових електронних засобів, які б відрізнялися як тактико-технічними характеристиками, так і сферами застосування.
Це вкотре свідчить про те, що зростання ризиків у морських регіонах безпосередньо пов'язане з безтурботністю європейських компаній, які забезпечували Росію технологіями, завдяки яким вона швидко опановує і адаптує такі рішення, як БЕК.
