ЦДПЦ

Валентина Семенюк заявила, що відразу після того, як ФДМ висунув претензії до власника «Криворіжсталі» декілька компаній висловили зацікавлення покупки металургійного комбінату. Чи варто знову реприватизувати «Криворіжсталь», розмірковують політологи. „«Криворіжсталь» взагалі повинна знаходитись у власності держави, тому що він є одним із стратегічних підприємств України і його втрата позначиться на майбутньому" - заявив політолог Віталій Кулик.

http://rep-ua.com/34627.html

Віталій КУЛИК (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

„«Криворіжсталь» взагалі повинна знаходитись у власності держави, тому що він є одним із стратегічних підприємств України і його втрата позначиться на майбутньому. Це підприємство повинно увійти в реєстр компаній, що не підлягають приватизації взагалі.

Щодо реальних умов, чи можна довести цю реприватизацію, тут є певна доля соціального популізму з боку пані Семенюк, яка намагається підвищити власний імідж. У той же час слід зазначити, що власники «Криворіжсталі» не йдуть на поступки профспілці, і, як показує практика їх діяльності в інших країнах, досить складно проходить процес уживання нової адміністрації з трудовим колективом.

Нещодавно була заява топ-менеджменту «Криворіжсталі» про те, що ФДМ і топ-менеджмент по-різному розуміють і трактують угоду про купівлю-продаж та інвестиційні зобов’язання й зокрема, пункт про підвищення зарплатні. Топ-менеджмент вважає, що підвищення має бути одноразовим, а ФДМ і профспілки – що це має бути постійне підвищення зарплатні відповідно до мінімальних зарплат встановлених Кабміном. Подібних речей є досить багато.

Різнопрочитаність державою і новим власником, вона полягає в більшості пунктів угоди про купівлю-продаж підприємства. Варто все ж таки покласти політичну відповідальність за можливу реприватизацію на нинішню владу, яка прийняла політичне рішення продати це підприємство саме «Mittal Steel»”.

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„Если будут выгодные условия. Есть чётко прописаны обязательства инвестора, и «Mittal Steel» не соглашается с этими обязательствами, поэтому нужно чтобы уровень выполнения этих обязательств был проверен в присутствии максимально справедливого и честного посредника. Я бы выбрал какую-нибудь известную западную консалтинговую фирму, чтобы не было нареканий со стороны «Mittal Steel». Если международный аудит подтвердит, что инвестор не выполняет свои обязательства, а очевидно, что он это подтвердит, тогда «Криворожсталь» нужно выставлять на аукцион ”.

Олександр РЯБЧЕНКО (директор Інституту приватизації і управління власністю та інвестиціями):

„Ми з вами повинні радіти, що у неї є такі стосунки з найвпливовішими світовими металевими компаніями і що вони стежать за кожним її словом і відразу реагують, як тільки вона щось скаже, – щастя для України. Повторна реприватизація «Криворіжсталі» – це досить швидкий крок для того, щоб узагалі зробити Україну зоною закритою для інвестування. Ніхто не буде купувати «Криворіжсталь» дорожче, ніж 4 млрд. 800 млн., якщо держава захоче ще раз забрати й продати ”.

Олексій БЄЛИШЕВ (провідний експерт з політичних питань Центру досліджень політичних цінностей):

«Досить дивним є той факт, що нинішня влада дозволила придбати «Криворіжсталь» саме «Mittal Steel», оскільки ця структура має досить сумнівну репутацію щодо виконання своїх інвестиційних зобов’язань. Варто згадати лише ситуацію, що склалася на приватизованому «Mittal Steel» металургійному комбінаті в Тимертау.

Заслуговує на увагу і той факт, що саме протест польських профспілок не дозволив польській владі продати «Гуту Ченстохову» цій бізнес-структурі, в результаті чого цей польський металургійний гігант було продано українському ІСД. Ми підібрали того інвестора, від якого шарахалися польські робітники.

Однак, «Криворіжсталь» приватизовано. До того ж сумнівно, що інвестори, про яких говорить пані Семенюк, існують у природі. І при будь-якій спробі чергової реприватизації «Криворіжсталі» інвестиційна привабливість України зменшиться на кілька порядків. Відповідно, оптимальним шляхом виходу із ситуації є «порозуміння» з інвестором, хоча б і через суд.

Що стосується пані Семенюк, то очевидно, що цією заявою вона переслідує і свої власні інтереси. Це можуть бути й бізнес-інтереси, про які такі так багато говорилося під час виборів, чи спроба попіаритися та натиснути на «Нашу Україну» під час коаліційних торгів.»

Ігор БУРАКОВСЬКИЙ (співдиректор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій):

„Я не бачу жодних підстав для подібного роду заяв у плані того, щоб забирати у поточного власника комбінат і знову виставляти його на продаж. На сьогоднішній день ті проблеми, які існують між державою і «Mittal Steel» багато в чому пов’язані з технічними проблемами, а зокрема з текстами контрактів, очевидно там є кілька моментів, що дають можливість сторонам трактувати їх трошки по різному. І тому тут потрібно домовлятись і пояснювати свою позицію, а не кидатися такими заявами. Я, чесно кажучи, не вірю в те, що існують інші покупці, які можуть ще більше заплатити за «Криворіжсталь» і тим самим перекупити це підприємство у «Mittal Steel» або в України”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

„Пані Семенюк є елементом великої гри, і в цій грі власне «Криворіжсталь», як об’єкт, не є головною мішенню. Серед цілей, які можна спроектувати, дивлячись на весь цей бардак є такі. По-перше, спроба по-новому спозиціонувати правлячу верхівку соціалістичної партії, яка намагається загравати з інтересами власників як в Україні, більшість з яких вона залучила до своїх списків, так і з деякими інвесторами з Росії. В рамках вирішення проблеми «Криворіжсталі» є ще проблема КГКОРу, так ось дискредитація «Mittal Steel» - посилення привабливості КГОКОРу разом із російськими інвесторами. По-друге, елемент політичного шантажу, оскільки поява інформації про те, що насправді діючий уряд не володіє будь-якими резервами у разі бюджетних криз, а вони можливі ближче до осені. Можливий секвестр, можливо, потрібно буде залучати ресурси для подолання бюджетного дефіциту. Семенюк використовує свою інформацію для того, щоб блокувати можливість використання державного майна для латання цих дірок. Це політична позиція, оскільки це позиція сили, що зараз торгується в коаліційних переговорах. Семенюк піднімає ціну Соціалістичної партії в цих торгах, використовуючи свою позицію як демонстративний ролик. І власне реприватизація – це блефовий підхід, адже спроба реприватизувати призведе до обвалу інвестиційного ринку в державі, на це відразу відреагують більшість інвесторів, що приходили з пропозиціями і які займалися бізнесом в Україні. Для них це буде сигналом того, що починається знову чистка іноземних інвесторів. На нас чекатиме дуже потужний міжнародний судовий процес, тому що «Mittal Steel» не буде погоджуватись з цим. Мало того, що буде проблема виплати, буде іще проблема іміджових збитків. Ми ж маємо справу не з українським бізнесменом, який лякається навіть власної тіні, а ми маємо справу з суб’єктом, який може судитися з усією країною, і чи виграє в такому суді Україна в мене є великі сумніви. Процедурно Україна не готова до цього, до речі, міністр економіки Яценюк саме про це і говорив: «А на яких основах Україна зможе розіграти таку велику гру. Таку розкіш собі може дозволити лише дуже сильна держава з нормально функціонуючою правовою базою». Тому Семенюк в питанні «Криворіжсталі» переходить межу політичної гри, я не виключаю, що саме на цих підставах у влади нові аргументи для того, щоб піти на зміни у держкоммайна в ході коаліційних переговорів”.