Президент Обама здійснив свій перший візит до Китаю.
Попри економічну стагнацію в усьому світі, китайська економіка демонструє чудову форму, а Китай стає дедалі поважнішим гравцем у міжнародній політиці.
Президент Обама запропонував Китаю концепцію спільного лідерства. Що це означає і що може відповісти Китай?
Інтерв'ю слухати тут
Із цим запитанням Бі-Бі-Сі звернулася до директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія Кулика.
Віталій Кулик: Фактично Обама намагається подати певні меседжи для китайського керівництва про необхідність відновлення стратегічного партнерства, або спільне лідерство. Воно лягає в концепцію, яку раніше озвучував Бжезінський про необхідність створення «G-2» і розподіл сфер відповідальності між Китаєм та Сполученими Штатами.
Бі-Бі-Сі: Тобто, «G-2» – це дві найвпливовіші світові держави?
Віталій Кулик : Так, і фактично таким чином мав відбутися якщо і не перерозподіл світу, а залучення Китаю до певних проектів, пов’язаних з безпекою, з економічним зростанням, зі сталим розвитком і так далі.
Проте в Китая є певні політичні амбіції, з якими Сполучені Штати в умовах неконфліктного світу, в умовах створення багатополюсної системи вимушені рахуватися. Тому Китай залучається до певних проектів безпеки. США шукають шляхи залучити Китай до миротворчих місій і врегулювати ряд конфліктів. У той же час Сполучені Штати не забувають нагадувати Китаю про певні реферні точки, які розмежовують інтереси Китаю і США. В першу чергу мова йде про права людини, про свободу слова та інші болючі для Сполучених Штатів проблеми, які потребують взаємної допомоги і співробітництва між Пекіном і Вашингтоном.
Бі-Бі-Сі: Пане Віталію, як Ви собі уявляєте таку допомогу чи співробітництво? Важко уявити, що Китай з таким вже ентузіазмом відгукуватиметься на пропозиції допомогти, наприклад, з Тібетом, чи з правами людини. Ось і зараз, під час візиту Обами до Китаю постало питання про свободу Інтернету, про цензуру в Китаї. І Президент Обама відповів, що США і Китай мають різні традиції – досить таки обтічна відповідь. Так само США зацікавлені в китайській економіці, яка стрімко зросла у минулому році на відміну від інших західних економік. Наскільки тут насправді може бути взаєморозуміння і зацікавленість у співпраці?
Віталій Кулик : Обама доволі помірковано, дипломатично підшуковував слова, які могли би бути розглянуті як критика з боку Вашингтона внутрішньої політики Китаю, у тому числі питання свободи слова і прав людини. Проте, варто відзначити, що в Сполучених Штатів, - зокрема, в Демократичної партії, - вже нема тієї алергії на той комуністичний Китай, на контакти з політичним істеблішментом Китаю, які були під час Президента Буша. В першу чергу, це технологічна і торгівельна співпраця, а другий етап, другий рівень співпраці – це пошук неконфліктних точок, де можлива співпраця США та Китаю з врегулювання певних спільних питань, певних спільних викликів. В першу чергу, це питання Ірану і питання Північної Кореї.
Бі-Бі-Сі: Чи це не нагадує дещо співпрацю Радянського Союзу зі Сполученими Штатами, які в багатьох питаннях так само співпрацювали – і в економічних питаннях, і в питаннях безпеки навіть була деяка співпраця? Чи це не викликає у Вас якісь певні ностальгійні паралелі?
Віталій Кулик : Навпаки, це більш за все нагадує співпрацю Китаю та Сполучених Штатів за часів Президента Ніксона, коли було запропоновано Китаю відкрити двері у відносинах між США та КНР. Тобто це повернення до ніксоновської моделі співпраці, до товарування Сполученими Штатами певних, не зовсім демократичних з погляду Вашингтона внутрішньополітичних проблем Китаю, і в той же час – створення певних ситуативних альянсів з вирішення тих чи інших тактичних завдань як в регіоні Тихого океану, так і, скажімо, в Африці і на Близькому Сході.
Бі-Бі-Сі: Ви згадували про можливу форумулу «великої двійки»: США-Китай – два лідери світу. Зараз і в Європейського Союзу є також потужні амбіції стати потужним світовим гравцем в сфері міжнародної політики після ухвалення Ліссабонського договору. Втім, це була б уже не двійка, а «велика трійка». Як Ви думаєте, чи це можливо, чи це практично і чи це реально?
Віталій Кулик: Я думаю, що ні «велика двійка», ні «велика трійка» не є реалістичними. Скоріш за все, світ рухається в напрямі багатополюсної системи, де буде, скажімо так, «велика трійка» + БРІК + Японія + ПАР – це ті найбільш динамічні економіки і найбільш впливові держави, які зараз стрімко розвиваються.
Бі-Бі-Сі: Тобто Ви бачите багатовекторний світ?
Віталій Кулик: Так, багатовекторний світ, який рухається в бік хаотизації міжнародних відносин.
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/indepth/story/2009/11/091117_obama_china_ie_im.shtml
