Дністровська гідроакумулююча електростанція: ризики проекту

Виталий КУЛИК

Досвід Міжнародних Фінансових Інституцій у фінансуванні проектів енергетичного сектору України, в яких гарантом виступає держава потребує ретельного аналізу, бо він показує неефективність вкладання грошей, що лягає тягарем на державний зовнішній борг

Грудень 2006

Ця доповідь підготовлена Національним екологічним центром України /
CEE Bankwatch Network.

Автори: Надія Шевченко, Віктор Мельничук, Олексій Пасюк

За додатковою інформацією звертайтеся до Надії Шевченко.
nadia@bankwatch.org. тел. 8 044 4940354.

www.bankwatch.org

www.necu.org.ua
Зміст

1 ВСТУП

2 Історія проекту Дністровської ГАЕС

2.1 Історія довгобуду

2.2 Стан будівництва ГАЕС

2.3 Плани добудови

2.4 Звернення по кредит до Світового Банку

2.5 Що таке ГАЕС, і нащо вони потрібні

2.5.1 Піки навантаження у мережі

2.5.2 Як працює ГАЕС

2.6 ГАЕС у контексті Енергетичної стратегії України

2.6.1 Енергетична стратегія України

2.6.2 Недоліки Енергетичної стратегії України до 2030 року

2.7 Неефективна організація енергосистеми України

3 Проблемні питання проекту ДГАЕС

3.1 Низька ефективність технології ГАЕС

3.2 Економічний аспект

3.3 Фінансова непрозорість

3.4 Законодавчий аспект

3.4.1 Маніпулювання процедурами та вимоги законодавства

3.4.2 Протиріччя у висновках державної екоекспертизи

3.4.3 Консультації з громадськістю

3.4.4. Порушення положень конвенції про ОВНС у трансграничному контексті (Еспо)

3.5 Політичні ризики

3.5. Техногенні ризики

3.5.1 Сейсмічні, геологічні та конструктивні ризики

3.5.2. Гідродинамічні ризики

3.6. Ризики для навколишнього середовища

3.5.2 Вплив на водний баланс

3.6.2. Вплив на біорозмаїття пониззя Дністра

3.6.3. Вплив на іхтіофауну

3.6.4. Соціальні наслідки

4. РЕКОМЕНДАЦІЇ

4.1. Відмовитися від підтримки проекту ДГАЕС

4.2. Розв’язання проблеми пікових навантажень

4.2.1. Реформування енергетичного сектору

4.2.2. Економічні важелі

4.2.3. Продаж електроенергії за кордон

4.3. Енергозбереження

4.4. Децентралізація

5. Висновки

1 ВСТУП

Україна це незалежна держава, що динамічно розвивається та поступово зміцнює свої економічні та політичні позиції. На сучасному етапі розвиток енергетичного сектора є життєво важливим для економіки країни.

У березні 2006 р. Кабінет Міністрів України затвердив „Енергетичну стратегію України на період до 2030 року” . Стратегія, передбачає зростання виробництва електроенергії здебільшого за рахунок пріоритетного використання атомної енергії. Оскільки, АЕС не є маневреними генеруючими потужностями, то виникає проблема регулювання пікових навантажень у мережі. Для цього Стратегія передбачає введення регулюючих потужностей — ГАЕС, будівництво яких було розпочато раніше: Ташлицької, Канівської та Дністровської.

Добудова Дністровської ГАЕС є сумнівним рішенням проблем українського енергетичного сектору та матиме низку негативних впливів. Необхідно звернути увагу на наступні фактори:
сумніви щодо реалістичності стратегії розвитку енергетики, частиною якої є ГАЕС;
надзвичайна невизначеність тенденцій розвитку економіки та енергетичного сектору;
порушення процедур прийняття рішеннь, визначених українським законодавством;
порушення конвенції Еспо;
значні ризики техногенної аварії;
негативні впливи на населення у зоні будівництва та у пониззі Дністра;
негативний вплив на водний баланс Дністра;
негативні впливи на навколишнє середовище.

Проект має протиріччя з рекомендаціями розвитку енергетичного сектору, наданими фахівцями Світового банку. Банк має зосередити свої зусилля на розвитку енергетики України у відповідності з сьогоденними європейськими тенденціями, і звернути особливу увагу на незалежності української енергетики. Це в першу чергу зниження енергоємності економіки, в чому Світовий банк має відігравати провідну роль.

2 Історія проекту Дністровської ГАЕС
2.1 Історія довгобуду

Проект Дністровського гідроенергокомплексу розроблявся у 1970-і роки та включав у себе комплекс гідроенергооб’єктів — ГЕС-1, ГЕС-2, ГАЕС, АЕС та допоміжних споруд. Згодом, з ряду причин, від будівництва АЕС відмовилися і проект будівництва АЕС було вилучено з плану гідроенергокомплексу. Генпроектувальником ДГАЕС виступало відкрите акціонерне товариство «Укргідропроект».

У 1983 році було завершене будівництво основної греблі Дністровської ГЕС (ГЕС-1), що знаходиться у 8 км від новобудови ГАЕС. У 1985 — 1988 рр. проект будівництва Дністровської ГАЕС був погоджений усіма зацікавленими республіканськими міністерствами і відомствами, у 1988 р. був відкритий титул на будівництво та розпочалось спорудження основних об’єктів ГАЕС.

Будівництво було фактично припинено у 1991 році, після розпаду СРСР через відсутність бюджетних коштів та інвесторів, і відновлено лише у 2000-2001 р. У 1993 р. проект був перезатверджений Міністерством енергетики і електрифікації України. Несистематичне державне фінансування на підтримку вже побудованих споруд було недостатнім для підтримання будмайданчика у належному стані та виплати зарплати персоналу. Повноцінне бюджетне фінансування добудови ДГАЕС поновилося з початку 2005 року.

Фінансування побудови ДГАЕС було розпочато у 1984-1985 рр., після першого затвердження проекту. У 1991 році будівництво було фактично припинено, після розпаду СРСР, і продовжено лише у 2000-2001 р. За час відсутності фінансування адміністрація ДГАЕС виконувала зобов’язання у частині піттримання безпеки будівництва. Повноцінне бюджетне фінансування добудови ДГАЕС поновилося лише з початку 2005 року. Значна частина коштів витрачається на реконструкцію вже збудованих (у 1984-1991 рр.) гідроспоруд — штолень, дамб, шахт гідроагрегатів, тощо, які втратили свої первісні технічні характеристики під впливом часу, коли ГАЕС не будувалася.

Восени 2004 р. частка державного майна у статутному фонді ВАТ “Дністровська ГАЕС” складала 87,4%, та знаходилася у статутному фонді Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України». Ще 11, 48 відсотка акцій ГАЕС контролювала афільована особа НАК „ЕКУ” — ВАТ «Укргідроенерго», що разом становить 98, 88%. Наприкінці 2005 року Радою акціонерів ВАТ “Дністровська ГАЕС” було прийнято рішення про його ліквідацію та передачу активів ВАТ на користь ВАТ “Укргідроенерго”, з метою прискорення діяльності з добудови ДГАЕС та покращення системи управління будівництвом. На теперішній час у м. Новодністровськ замість ліквідованого ВАТ “Дністровська ГАЕС” функціонує Новодністровська філія ВАТ “Укргідроенерго”.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України з 1999 року, до тарифу Дністрогідроенерго було додано 1 копійку до вартості кіловат-години для накопичення коштів для добудови ДГАЕС. У 2006 році ця надбавка була збільшена до 2 копійок. Крім того використовуються накопичення спеціального фонду бюджету, що утримують від надбавки на тариф електроенергії, виробленої іншими компаніями.

2.2 Стан будівництва ГАЕС

На даний час Дністровська ГАЕС знаходиться в стадії будівництва. За офіційною інформацією, загальна будівельна готовність об’єкта наразі становить 68%. На думку громадських організацій, які здійснювали натурне дослідження будівництва відсоток готовності є значно нижчим.

На 10 травня цього року на будівництво Дністровської ГАЕС усього профінансовано та освоєно 40 903 456 грн, з яких 2 600 000 грн – бюджетні кошти, 14 903 456 грн – цільова надбавка. Інформацію про сучасний стан речей від керівництва ВАТ «Укргідроенерго» отримати не вдалося.

Тільки у 2005 та 2006 р.р. з спеціального фонду передбачалося вкласти у будівництво 150 та 207,047 млн гривень.Згідно з проектною документацією, на добудову ДГАЕС та введення в експлуатацію пускового комплексу, а згодом усіх 3-х гідроагрегатів необхідно буде витратити до 2007 р. ще 5,6 млрд. грн.

2.3 Плани добудови

Пуск першого агрегату станції планується у грудні 2007 року, другого – у вересні 2009 року, а третього – у вересні 2010 року. Проектна потужність: 2268 МВт (сім блоків номінальною потужністю 324 МВт кожний).

Сьогодні будівництво ДГАЕС потерпає від нестачі людських ресурсів та висококваліфікованих фахівців, з огляду на визначені терміни введення в експлуатацію пускового комплексу у 2007 р. Вже залучаються і надалі будуть залучатися гідротехніки, енергетики та будівельники з Ташлицької ГАЕС

2.4 Звернення по кредит до Світового Банку

Перемовини із Світовим Банком щодо можливості фінансування добудови ДГАЕС тривають вже кілька років, але лише нещодавно вони прийняли конкретні форми. З веб-сайту Кабінету Міністрів України відомо, що 2 листопада 2005 р. Мінпаливенерго України, у особі першого заступника Міністра палива та енергетики України (пана Юрія Продана) почало обговорювати зі Світовим Банком перспективи кредитування добудови ДГАЕС у 2006 році. Надалі, Мінпаливенерго України звернулося до Світового Банку з проханням підтримати проект добудови Дністровської ГАЭС кредитом у розмірі $200-250 млн. Банк запропонував подати заявку та очікує отримати проектні документи до кінця 2006 року. При тому, що проект очевидно має значний потенційний вплив на навколишнє середовище, замовник сподівається що проект буде віднесений до категорії „В”, що не передбачає процесу консультацій з громадськістю. Таким чином, українська громадськість буде позбавлена можливості належним чином впливати на прийняття рішень.

Тим часом, 7 грудня 2005 р. Рада акціонерів ВАТ “Дністровська ГАЕС” у закритому режимі прийняла рішення про ліквідацію ВАТ та передачу його активів ВАТ “Укргідроенерго”. Мотивацією прийняття такого рішення було вдосконалення фінансових схем та структури управління добудовою ДГАЕС.

Маючи сподівання, що прийняття Банком рішення по ДГАЕС буде йти за тим самим сценарієм, що й інші проекти ВАТ „Укргідроенерго”, які мають значно менший вплив на довкілля, 2 вересня 2006 ВАТ «Укргідроенерго» були проведені громадські слухання. Зважаючи на практичну відсутність анонсуваня, незручний час та місце проведення, зацікавлені громадські організації відмовились від участі в консультаціях, а натомість направили своїх спостерігачів, які могли лише підтвердити неприйнятність процедури організації та проведення слухань. Рішення та інші матеріали слухань, незважаючи на численні письмові запити громадських організацій до ВАТ „Укргідроенерго”, і досі широко не оприлюднено. Зокрема, громадським організаціям залишилася невідомою мета слухань – розгляд власне проекту чи обговорення перспектив отримання кредиту.

У 2005 році ВАТ «Укргідроенерго» вже отримав від Світового Банку кредит у розмірі $106 млн. на проект реабілітації гідроелектростанцій, який передбачає відновлення дев‘яти гідроелектростанцій, включаючи укріплення семи гребель — шести Дніпровських та однієї Дністровської, а також ряд заходів з технічної та адміністративної модернізації, спрямованих на реформу оптового ринку електроенергії. Окрім реабілітації, метою цих заходів є покращення умов для створення в Україні ринку електроенергії. Розробники проекту також сподіваються отримати додаткові 5,5 млн. дол. США за рахунок зниження викидів парникових газів.

Ще один проект вартістю 300 млн. дол. США зараз знаходиться на стадії розгляду Банком і передбачає будівництво ліній електропередач, що будуть вести до ДГАЕС.

2.5 Що таке ГАЕС, і нащо вони потрібні

2.5.1 Піки навантаження у мережі

Попит на електроенергію не є стабільнім, він коливається протягом доби та відповідно до пори року. Виробництво електроенергії теж має коливатися відповідно до графіку споживання.

Постійна зміна потужності видобутку електроенергії електростанціями ускладнює виробництво, а на АЕС взагалі неможлива. Тому необхідно або мати достатньо маневрових потужностей, або вдаватися до заходів для коригування попиту. Маневрові потужності, такі як ГЕС або ТЕС на газу можуть швидко змінювати режим генерації видобутку відповідно до зміни обсягу попиту. Вважається що обсяги цих маневрених потужностей мають становити 16-17% усієї енергосистеми, виходячи із звичайного коливання попиту протягом доби та протягом року, за умови відсутності заходів з коригування попиту. В Україні частка маневрових потужностей скорочувалась у зв’язку з ростом частки АЕС у загальному обсязі генерації електроенергії (яка сягнула 52%) і зараз становить близько 10%.

Вирішення проблеми пікових навантажень можливе різними шляхами. По-перше, можливим і необхідним є керування попитом на електроенергію, тобто створення умов коли коливання попиту протягом доби щонайменше. По-друге, можливе використання електростанцій де є технічна можливість швидко змінити обсяг виробництва електроенергії і відповідно споживання сировини. Проте, згідно з енергетичною стратегією країни, цю проблему планується вирішити третім шляхом – за рахунок будівництва до 2030 року черги гідроакумулюючих станцій, що працюють як акумулятор.

2.5.2 Як працює ГАЕС

ГАЕС – це не самостійне джерело енергії, а лише акумулятор, що зберігає енергію, вироблену іншими джерелами. Спочатку ГАЕС закачує воду у басейн, що знаходиться на певній висоті, таким чином створюючи запас потенційної енергії. Потім спускаючи воду через турбіну нижнього отримують електрику як на звичайній ГЕС. При цьому ГАЕС споживає більше електроенергії для закачування води в басейн, ніж виробляє, спускаючи воду назад до водоймища.

Використовуючи електроенергію з об‘єднаної енергосистеми ГАЕС повертає усього близько 70-75%, а 25-30%, електроенергії втрачається. У Дністровської ГАЕС повна проектна потужність у турбінному режимі складає 2268 МВт, у насосному — 2947 МВт.

Економічну доцільність ГАЕС намагаються обґрунтувати різницею тарифів на електроенергію, що діють вночі та протягом дня, яка виникає внаслідок зниження попиту вночі. Окрім покриття піку навантажень попиту в енергосистемі ГАЕС виконують роль аварійного резерву.

2.6 ГАЕС у контексті Енергетичної стратегії України

2.6.1 Енергетична стратегія України

У березні 2006 р. Кабінет Міністрів України затвердив „Енергетичну стратегію України на період до 2030 року” . Стратегія, на основі прогнозу зростання обсягів виробництва ВВП майже втричі, планує зростання виробництва електроенергії у 2,22 рази. До 2030 року планується будівництво 22 нових блоків АЕС.

Як зазначають експерти розробленої рядом українських неурядових організацій “Концепції „неатомного” шляху розвитку енергетики України”, при підготовці Стратегії не проводилося досліджень з визначення фактичного об’єму втрат енергоресурсів у різних галузях народного господарства, тому цей показник не відображає реального потенціалу енергозбереження країни.

Оскільки АЕС є найменш маневровими генеруючими потужностями, а частку електроенергії, що вони будуть виробляти, планується зберегти на рівні близько 52 % то виникає проблема регулювання пікових навантажень у мережі. Для цього Стратегія передбачає введення регулюючих потужностей — ГАЕС, будівництво яких було розпочато раніше за радянських часів: Ташлицької, Канівської та Дністровської. Очікується «введення протягом 2007-2010 років гідроенергетичних потужностей на Ташлицькій та Дністровській ГАЕС та в період 2020 – 2030 рр. — Канівської ГАЕС”. Існують також технічно застарілі проекти 1970-х років побудови ще декількох ГАЕС на Верхньому Дністрі та на р. Дніпро. У 2005 році обсяги виробництва електроенергії ГАЕС склали 0,2 млрд. кВтг У перспективі вони мають досягти: у 2010 році – 2,2 млрд. кВтг; у 2015 р. – 3,2 млрд. кВтг; у 2020 р. – 3,9 млрд. кВтг у 2030 р. – 4,5 млрд. кВт/г.» (Енергетична стратегія України на період до 2030 року”).

2.6.2 Недоліки Енергетичної стратегії України до 2030 року

Аналіз основних показників Стратегії показує, що всі вони взаємопов’язані та підпорядковані основній ідеї документу – розвитку енергетики України за рахунок пріоритетного використання атомної енергії та ТЕС, що працюють на вугіллі. Розробники Стратегії виходили з сьогоденного завдання різкого зменшення використання газу, недооцінюючи інші небезпеки пов’язані з запропонованим планом.

Стратегія не передбачає різкого підвищення енергоефективності економіки України. Сьогодні Україна є серед лідерів використання енергії на одиницю ВВП у світі, маючи надзвичайний потенціал для зменшення потреб у енергоресурсах. Для прикладу, рівень енергоефективності, якого має сягнути Україна у 2030 році, що закладено до Стратегії, досягнуто у сусідній Польщі вже сьогодні.

Стратегія не розглядає проблеми, пов’язані з атомною енергетикою. Зокрема, повну залежність від Росії по паливу та устаткуванню, значні ризики аварій та терористичних атак, забруднення навколишнього середовища під час видобутку урану, невирішеність питання з радіоактивними відходами. І, головне, необхідність надзвичайно великих інвестицій.

Стратегія передбачає зростання видобутку вугілля у два рази до 2030 року. Важко оцінити можливості такого росту видобутку в Україні. Проте, ще важче зрозуміти логіку авторів які сподіваються, що при такому зростанні попиту та необхідності добувати більше вугілля в складних умовах, це призведе до зменшення вартості вугілля.

Закладені у Стратегію надмірні виробничі потужності виробництва електроенергії намагаються виправдати переведенням опалення з газу на електрику. Не кажучи про те що така зміна не має нічого спільного з енергозбереженням, бо передбачає значне збільшення втрат енергії (частина якої все одно буде виробляться з газу), ми звертаємо увагу на необхідність надзвичайних капіталовкладень в систему транспортування електроенергії. Раціональність таких інвестиції особливо сумнівна з огляду на досить розвинену систему постачання газу.

У відповідь на затвердження „Енергетичної стратегії України на період до 2030 року” низкою неурядових організацій та незалежними експертами була створена Концепція «неатомного» шляху розвитку енергетики України, в якій обґрунтовується, що існує альтернатива «атомному» сценарію розвитку енергетичного комплексу України. Полягає вона, в першу чергу, у впровадженні енергозберігаючих і енергоефективних технологій та реальному використанні потенціалу нетрадиційних, відновлюваних та позабалансових джерел енергії, хоча також передбачає перегляд сценарію стрімкого скорочення використання природного газу.

Аналіз існуючої та прогнозованої Стратегією структури споживання первинних ресурсів показує, що частка нетрадиційних, відновлюваних та позабалансових джерел енергії в загальному споживанні первинних енергоносіїв в Україні не тільки не збільшується, а навіть дещо зменшується в 2030 р. у порівнянні з 2005 р. У Концепції обґрунтовується також, що прогноз споживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) у 2030 р. завищено на 213,1 млн. т у. п., що говорить про низьку якість Стратегії, і дає підстави сумніватися в усіх інших даних і висновках.

Стратегія наполягає на необхідності ГАЕС для регулювання пікових навантажень створених специфікою функціонування АЕС. Тобто замість того, щоб відмовитися від джерела проблеми, автори пропонують сумнівне технічне рішення цієї проблеми. Це відповідає українським традиціям коли старі двері підпирають граблями, аби не міняти петлі дверей.

Необхідність введення значних потужностей ГАЕС стає особливо незрозумілою вважаючи на твердження керівництва Енергоатома про те, що нові реактори в Україні будуть маневровими. Використання теплових електростанцій на вугіллі у маневровому режимі так само можливо за умови технічного переобладнання. Нащо тоді спочатку виробляти електрику, спалюючи обмеженні паливні ресурси щоб потім зберігати її на ГАЕС, втрачаючи значну частину, коли можна просто цей надлишок не виробляти.

Твердження про те, що функціонування нових ГАЕС сприятиме роботі об’єднаних енергосистем України та Росії, створить умови для інтеграції об’єднаної енергосистеми з Європейським союзом, та дозволить збільшити експорт електроенергії за рахунок дефіцитної «пікової» потужності, викликає подив, бо для збільшення експорту, а також уникнення втрат при передачах, достатньо створення «ліній короткого зв‘язку», або ліній постійного струму, з країнами — імпортерами.

Крім того, як розбудова атомної енергетики (зокрема, 22 нових енергоблоки на водяному охолодженні), так і пропонована базова для України технологія вирішення проблеми пікових навантажень (ГАЕС), потребують значної кількості додаткових вільних водних ресурсів, яких просто немає в Україні.
2.7 Неефективна організація енергосистеми України

Найбільш серйозною проблемою Української енергетичної системи є успадкований радянський підхід до організації енергетичного господарства. Це включає централізованість за принципом етапів виробництва, та орієнтація на великомасштабні та низькоефективні об‘єкти.

Неефективна організація електроенергетичного сектору призводить до того, що енергетичне господарство є роздробленим, поділеним за принципом належності до окремого етапу виробництва і тоді відсутні необхідні зв’язки, спільні споживачі та спільне диспетчерське управління. Несучасні методи управління обтяжені ще й корупцією у галузі. АЕС, що, виробляють близько 50% електроенергії, та мають найгіршу маневреність, мають пріоритетний доступ до електромережі, решта ж працює у хаотичному режимі, не в останню чергу в залежності від особистих контактів. Це зумовлює коливання навантажень у мережі та необхідність у додаткових заходах з регуляції навантажень.

3 Проблемні питання проекту ДГАЕС

У цьому розділі ми спробуємо проаналізувати ряд проблемних питань пов’язаних з перспективою добудови ДГАЕС, що полягають у сферах енергоефективності технології ГАЕС, економіки, стану енергетичного сектору, дотримання вимог законодавства та міжнародних конвенцій, техногенних, гідрологічних геологічних та сейсмічних ризиків, впливу на навколишнє середовище та соціальних наслідків проекту.

3.1 Низька ефективність технології ГАЕС

Україна є однією з найбільш енергоємних країн світу, навіть більш ніж багата на енергоресурси Росія, та має втричі нижчу енергоефективність ніж мають промислово розвинуті країни у середньому. У той самий час технологія ГАЕС передбачає великі втрати електроенергії – близько третини від того, що забирається із об‘єднаної енергосистеми ГАЕС із ціллю акумулювання — закачування води. До об‘єднаної енергосистеми ГАЕС повертає усього близько 70-75%, а 25-30%, електроенергії використовує на власні потреби.

У Дністровської ГАЕС повна проектна потужність у турбінному режимі складає 2268 Мвт, у насосному — 2947 Мвт. Тобто ГАЕС при відсутності надлишкової електроенергії, споживатиме більше електроенергії для закачування води в басейн, ніж вироблятиме. А якщо додати втрати на передачу струму, то ефективність використання ГАЕС буде ще меншою. Враховуючи віддаленість Дністровської ГАЕС від основних неманеврених енергогенеруючих потужностей, можна очікувати, що такі втрати будуть значними.

Зауважимо, що зважаючи на очікуваний баланс енерговиробництва, частина електроенергії, яку використовуватимуть для закачування води буде вироблятися з викопного палива (вугілля та газу). І використання технології ГАЕС означатиме значні втрати енергії і, таким чином, надзвичайно неефективне використання цього палива.

3.2 Економічний аспект

Замовником будівництва ДГАЕС є ВАТ „Укргідроенерго” – структура, що об‘єднує тільки гідроенергетичні об’єкти, що самі по собі являються маневровими і не потребують додаткового регулювання. Тобто Укргідроенерго не є мотивованим замовником регулювання навантажень у системі за допомогою гідроакумулюючої технології.

Однак, сьогодні генеруючі потужності розділені по різним структурам, жодна з яких не може бути мотивованим замовником. Мабуть тому для проекту ДГАЕС не робилося повних економічних та енергетичних розрахунків її ефективності. Тоді як мотивований замовник, вибираючи проект регулюючої потужності мав зробити розрахунки ефективності існуючої енергосистеми, і, виходячи з цього, зробити аналіз енергетичної та економічної ефективності чисельних альтернатив проекту. У випадку існуючої ситуації ДГАЕС вбачається надуманим проектом без жодних обґрунтувань, націлений лише на освоєння коштів.

Економічний розрахунок вигідності ДГАЕС з точки зору „Укргідроенерго” будується на тому, що ДГАЕС купуватиме дешеву електроенергію під час падіння споживання та продаватиме під час піків споживання, що коштує дорожче. Проте, наразі тарифи на електроенергію поділяються на нічний та денний, що не завжди коректно відображає реальний попит.

Також, ДГАЕС знаходиться на значній віддалі від основних не маневрених енергопотужностей (Рівненська, Хмельницька та Південно-Українська АЕС). Отже, у собівартість проекту повинні входити і будівництво додаткових ЛЕП. А під час розрахунку прибутків від ДГАЕС – мають бути вирахувані втрати на передачу. Очевидно, такі розрахунки відсутні.

Враховуючи непередбачуваність ситуації в енергосекторі України, розвитку ринку електроенергії, та орієнтацію на інтеграцію до USTE ціни на електроенергію можуть радикально змінитися. Наприклад, інтеграція до європейського енергетичного ринку призведе до росту нічного тарифу на електроенергію за рахунок можливості експорту, що підірве економічні засади функціонування ДГАЕС. З огляду на великий строк окупності ДГАЕС економічні ризики пов’язані з проектом зростають, і тому постає ще одне важливе питання у зв’язку з тенденцією до приватизації об’єктів українського гідроенергокомплексу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України у квітні 2006 з метою прискорення завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС рекомендовано НКРЕ здійснити перегляд тарифу на електричну енергію, що реалізується ВАТ «Укргідроенерго», врахувавши інвестиційну складову у розмірі 2 коп. за 1 кВт. та акумулювати ці кошти у спеціальному фонді фінансування ДГАЕС.

Незрозуміло чому населення повинно сплачувати за ще недобудовану ДГАЕС, тоді, коли витрати на будівництво мали б бути повернені з прибутків від роботи станції. У той самий час, сучасні дослідження (International Energy Agency, “Ukraine: Energy policy review”, 2006) показують, що Україна має величезний потенціал для підвищення енергоефективності, що є значно вигіднішим економічно та енергетично.

3.3 Фінансова непрозорість

У 2006 р. перевірку аналізу формування та використання коштів спеціального фонду державного бюджету, передбачених Міністерством палива та енергетики України на будівництво Дністровської ГАЕС здійснювала Рахункова Палата України, але результати перевірки отримати наразі не вдалося.

Документально підтверджено перевіркою обласного КРУ ще у 2003 році, що таке „вигідне” будівництво може тривати не менше за спорудження Великого китайского муру. Як повідомив начальник обласного КРУ Іван Дребот, остання ревізія фінансової діяльності об’єкта виявила завищення обсягів робіт 14 підрядниками на суму трохи більше 321 тис. грн. (Юрій ЧОРНЕЙ, Чернівці, BukNews, 07.09.2006).

На сьогодні не існує або не оприлюднено повних комплексних економічних розрахунків по вигодах від ДГАЕС та видатках на її добудову, враховуючи питання часткової реконструкції гідроспоруд, втрачені внаслідок будівництва природні ресурси, оцінку ролі ДГАЕС у об’єднаній енергосистемі України та соціально-економічному розвитку регіону будівництва. Додаткового вивчення потребує питання власності Дністровського гідроенергокомплексу та його окремих споруд, питання впливовості місцевої влади на процеси, пов’язані з добудовою ДГАЕС, питання розподілу прибутків (якщо такі реально очікуються) від уведення в експлуатацію ДГАЕС та з’єднання її з об’єднаною енергосистемою України.

3.4 Законодавчий аспект

3.4.1 Маніпулювання процедурами та вимоги законодавства

Проект добудови ДГАЕС, починаючи з 1997 р., залишається об’єктом постійної уваги громадських природоохоронних організацій України. Будівництво ДГАЕС було розпочато, і велося задовго до того, як, згідно з сучасними вимогами було підготовлено документацію ОВНС та проведена комплексна державна експертиза проекту. Перша екологічна експертиза проекту ДГАЕС була здійснена в 1984 році, за часів СРСР, і вона не відповідає вимогам чинного законодавства України.

В 1996 році ВАТ “Укргідропроект” було підготовлено додаткові дослідження та матеріали ОВНС, які по суті є базовими. А у 1997 р. Мінприроди було підготовлено та підписано Висновок державної екологічної експертизи №10-3/2-877 (від 15.11.1997), який містив 17 суттєвих зауважень по різних аспектах проекту. Навесні 2005 року, з ініціативи Уряду України було здійснено перезатвердження проекту ДГАЕС та здійснено нову державну екологічну експертизу, згідно з вимогами нових Державних будівельних норм (ДБН А.2.2-1-2003 „Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд”). Після перезатвердження проекту Висновок державної екологічної експертизи № 10-3/2-3-877 від 05.11.97 вважається таким, що втратив чинність.

З метою прискорення фінансування добудови ДГАЕС відбулося авральне ініціювання підготовки нового висновку держекоекспертизи. Для цього Інституту геохімії навколишнього середовища НАНУ у 2005 р. було замовлено підготовку Науково-експертної оцінки проекту, у якому більшість принципових зауважень до проекту було знято. Також, у м. Новодністровськ 21 листопада 2005 р. були зімітовані „громадські слухання”, що стало підставами для підписання позитивного Висновку держекоекспертизи без зауважень (№307 від 23.11.2005).

До даного часу не існує Висновку державної екологічної експертизи стосовно основної греблі Дністровської ГЕС ( ГЕС 1) та буферної греблі (ГЕС-2). Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про екологічну експертизу» ( 1995 р.) та пункту 15 «Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», затвердженого Постановою Кабміну від 27.07.95 за No 554 що відносить об’єкти гідротехнічних споруд до екологічно небезпечних, ці об‘єкти підлягають здійсненню обов’язкової державної експертизи.

Позитивний Висновок державної екологічної експертизи” №307, обсягом на 1 сторінку, був підписаний заступником Міністра навколишнього природного середовища України А. Гриценком 23.11.2005, через три дні після надходження усіх необхідних документів, і не містив зауважень. Будь-які згадування про попередні зауваження до проекту, зокрема щодо його техногенної безпечності, у тексті Висновку не відображені. Здійснення процесу підготовки Висновку держекоекспертизи №307 було здійснено усього за 20 днів – з 3 по 23 листопада. За цей час встигли між собою обмінятися офіційними листами та відповідними матеріалами з цього питання, а також відповідними дорученнями влада Новодністровська, народні депутати від Буковини, Голова ВРУ, Прем’єр-міністр України, Інститут геохімії НАНУ, Мінприроди. Основне листування відбулося між 16-м та 23 листопада. Половина Висновку №307 присвячена так званим „громадським слуханням”, проведеним 21 листопада 2005 р., у м. Новодністровськ, куди не були належним чином запрошені ні представники обласних громадських рад, ні представники всеукраїнських громадських організацій, ні представники місцевих природоохоронних громадських організацій, діяльність яких поширюється на басейн р. Дністер, і чисельність яких сягає бл. 50. Інформацію та документи по „слуханнях” керівництво ДГАЕС надало в Мінприроди листом від 23.11.2005, і в той же день було підписано позитивний висновок держекоекспертизи. Якщо взяти до уваги бюрократичні процедури, то неможливо це було зробити без попередньої змови учасників процесу.

3.4.2 Протиріччя у висновках державної екоекспертизи

Висновки експертизи 1997 р. (понад 30 стор.) містили текст, який протирічив власне заключній частині, бо у ній стверджувалося, що будувати можна, хоча у тексті були зазначені є 17 суттєвих зауважень, без врахування яких будувати не можна. У першу чергу, не було проведено належної геологічної експертизи. З тексту Науково-експертної оцінки Інституту геохімії навколишнього середовища НАНУ та МНС України (2005 р.) не зрозуміло, на підставі чого найбільш суттєві зауваження до проекту були зняті.

3.4.3 Консультації з громадськістю

На жодних стадіях до листопада 2005 р. громадськість до обговорення проекту належним чином не залучалася. Двадцять першого листопада відбулася імітація „громадських слухань”, про що керівництво ДГАЕС доповіло листом від 23.11.2005 в Мінприроди, і вже 23 в той же день було підписано позитивний висновок. Якщо взяти до уваги бюрократичні процедури, то неможливо це було зробити без попередньої змови учасників процесу.

16 лютого 2006 р. Громадська Рада направила Міністру ОНПС листа з вимогами щодо відкликання Висновку №307 як підготовленого непрозоро, та щодо подальших процедур погодження проекту добудови ДГАЕС, зокрема і процедури влаштування нових громадських слухань. Однак, належної відповіді на цей лист, по суті піднятих питань, члени Громадської Ради не отримали – зацікавлена громадськість і досі не має широкого доступу до матеріалів ОВНС, оскільки вони є доступними лише у м. Новодністровськ, і лише у паперовому вигляді. Висновок №307 Міністерством відкликано не було під приводом відсутності підстав та відповідного подання до „Укрінвестекспертизи”. До обговорення формату нових громадських слухань 2 вересня 2006 р. громадськість належним чином залучена не була.

3 серпня 2006 р., аж через 8 місяців після підписання позитивного висновку держекоекспертизи, електронним листом члени Громадської Ради при Мінприроди були повідомлені про влаштування 1 вересня 2006 р., нових громадських слухань з питань добудови ДГАЕС. Жодної іншої інформації про слухання, ні у письмовому, ні в електронному вигляді, Громадська Рада та інші зацікавлені громадські організації та об’єднання, а також незалежні експерти не отримували, у тому числі і письмові запрошення на слухання. Влаштовувачі слухань так і не спромоглися або не мали бажання скласти змістовний перелік зацікавлених громадських організацій та незалежних експертів. Про перенесення терміну слухань з 1-го на 2-е вересня 2006 р. переважна більшість зацікавлених громадських організацій дізналася лише 30-31 серпня та лише з усних джерел, так і не отримавши ні письмових запрошень ні матеріалів для обговорення на слуханнях.

Незважаючи на позицію Громадської Ради при Мінприроди, у частині підготовки і проведення громадських слухань (лист від 16 лютого 2006 р.), попереднього обговорення з громадськістю мети та формату громадських слухань, а також належного узгодження організаційних питань не відбулося, як і під час підготовки попередніх слухань. Слухання було призначено на час літніх відпусток та наукових експедицій, а також в черговий раз не у м. Києві або у м. Чернівцях, а у м. Новодністровську, до якого досить складно дістатися. Адреса місця проведення та програма слухань не були оприлюднені, а також влаштовувачами слухань не були заздалегідь розповсюджені матеріали по проекту. На думку зацікавлених громадських організацій та незалежних експертів, все це обмежило можливості участі громадськості у слуханнях, і знову поставило у незручне становище керівництво ДГАЕС перед експертами Світового Банку.

Зважаючи на те, що проблематика добудови Дністровської ГАЕС стосується мешканців усього басейну Дністра (у першу чергу жителів Вінницької, Чернівецької, Одеської, Тернопільської, Хмельницької областей України, Республіки Молдова та Придністров’я), а також з огляду на необхідність попереднього ознайомлення з інформаційними матеріалами слухань, рядом неурядових організацій були направлені до Мінприроди та Мінпаливенерго листи з проханням надати додаткову інформацію щодо слухань. Відповіді отримано не було. 18 серпня 2006 р. Національним екологічним центром України до ВАТ „Укргідроенерго” та в Управління ДГАЕС було надіслано листа (№125-1/78) з проханням перенести термін проведення слухань на більш зручний для представників зацікавленої громадськості час, а також змінити місце проведення. Відповіді не отримано.

Незважаючи на багаторазові запити Громадської Ради при Мінприроди та окремих неурядових організацій, матеріали результатів громадських слухань і досі не надані. Установи та організації, які мали причетність до влаштування слухань, протягом останніх 2-х місяців уникають спілкування з зацікавленими НУО.

Спостерігається алогічна послідовність процедур, які здійснювалися протягом 2005-2006 рр. під час прийняття рішень щодо добудови ДГАЕС та консультацій з громадськістю. Підписання позитивного висновку держекоекспертизи ні за яких обставин не може передувати додатковим дослідженням впливу ДГАЕС на довкілля, ознайомленню громадськості з ОВНС проекту, а тим більше – проведенню громадських слухань. Така послідовність протирічить вимогам чинного законодавства України, а також положенням Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція), Закону України „Про екологічну експертизу”, Постанови Кабінету Міністрів України №1378 від 15 жовтня 2004 р. У процесі взаємодії влади та громадськості щодо ДГАЕС неодноразово порушувалися положення Законів України „Про інформацію” та „Про звернення громадян”.

У зв’язку з викладеним вище, інформування громадськості про слухання та процес їхньої підготовки ми оцінюємо вкрай незадовільно.

3.4.4. Порушення положень конвенції про ОВНС у трансграничному контексті (Еспо)

Урядом України також не визнається транскордонний характер проекту. Таким чином, проект добудови ДГАЕС офіційно не визнано таким, що є у сфері дії Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному аспекті (Еспо) та Протоколу про стратегічну екологічну оцінку (СЕО).

Незважаючи на безумовно транскордонний характер проекту, Україна офіційно не інформувала Молдовську сторону про заплановану потенційно небезпечну діяльність, тому громадських слухань з цього приводу у Молдові не проводилось, громадськість до процесів прийняття рішень належним чином не залучалася, інформування про процеси добудови ДГАЕС в Україні та Молдові відбувалося не належним чином.

Це являє собою порушення Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному аспекті та Протоколу про Стратегічну екологічну оцінку, що передбачають громадську участь у екологічній оцінці проектів, які мають такі впливи. За нашими даними, Уряд Республіки Молдова також не розглядав на офіційному рівні питання транскордонних впливів ДГАЕС на довкілля і не ініціював жодних консультацій з громадськістю на тему ДГАЕС.

3.5 Політичні ризики

В районі Дністровського гідроенерговузла до тепер не визначено на місцевості чинні межі державного кордону України з Республікою Молдова. Частина буферної греблі Дністровської ГЕС (ГЕС-2) перебуває на правому березі Дністра. Ця земельна ділянка ще в 1981 році була виділена Урядом МРСР безкоштовно й у безстрокове користування під будівництво ГАЕС (Постанова РМ МРСР №372 від 22 вересня 1981 р. і Державний акт №000347, виданий на його основі). 3 серпня 1990 р. даний енергетичний комплекс перейшов у підпорядкування України. Відтоді Україна повністю управляє станцією (у т. ч. будівництво, фінансування і т. п.). Однак, у 2000 р. Республіка Молдова нотою повідомила, що акт виділення землі Урядом МРСР втратив дію. 17 липня 2003 р., без узгодження з українською стороною, Молдова встановила на території зони безпеки Дністровської ГАЕС свій прикордонний пост. У відповідь на дії прикордонників Молдови на ГЕС-2 було виставлено український прикордонний пост.

Питання подальшого функціонування Дністровського гідровузла та його екологічного або техногенного впливу на ділянку р. Дністер, розташовану нижче за течією на міждержавному рівні не розглядалося, і молдовською стороною такий розгляд не ініціювався. Водночас, Молдова не визнає суттєвість сучасного (з 1991 р.) внеску України в розбудову Дністровського гідроенергокомплекса, а також має плани претендувати на 20% електроенергії, яка вироблятиметься гідровузлом. Компенсаційних заходів з боку Молдови не передбачається, і це питання на міждержавному рівні також не обговорюється. Молдовська сторона мотивує свої дії та прагнення тим, що Дністровський гідровузол розпочинав будуватися на кошти СРСР, а не України. Однак, Молдова ніколи, у тому числі в часи колишнього СРСР, не фінансувала і не брала участь у будівництві станції.

Така ситуація перешкоджає нормальній експлуатації станції й не дає можливості забезпечити надійну охорону від можливих терористичних і диверсійних нападів. На думку керівництва Дністровського гідроенергокомплексу, оскільки вчасного та рішучого втручання з боку Президента України та Міністерства закордонних справ України не відбулося, питання претензій Молдови на гідрооб’єкти України (ГЕС-2 і частина буферного водосховища ДГАЕС) набуває довготривалого характеру, а також неприпустимої невизначеності. За інформацією керівництва ДГАЕС, була створена міждержавна галузева комісія з цього питання, однак її робота є неефективною.

Проектом ДГАЕС (7 гідроагрегатів) передбачено відчуження 9,6 га земель на території Республіки Молдова. Однак, це питання не обговорювалося і не погоджувалося на рівні органів влади. Будівельники стверджують, що для введення в експлуатацію пускового комплексу ДГАЕС це питання не є нагальним, тому від його вирішення тимчасово відмовилися.

Окремою проблемою є конфлікт, пов’язаний з плановими попусками на ГЕС-2. Обсяги води, яка скидається може сягати понад 3 млн. м3. На думку енергетиків, такі попуски сприяють нормальному функціонуванню Дубосарської ГЕС (Молдова). Водночас, місцеві органи влади Молдови вимагають від енергетиків зменшити обсяги до 1,6 млн. м3, з огляду на процеси підтоплення надмірно забудованої заплави ріки Дністер на ділянці нижче від ГЕС-2 до Дубосарської ГЕС.

3.5. Техногенні ризики

Будівництво та експлуатація великомасштабних гідроспоруд завжди були пов’язані з техногенними ризиками – конструктивними, гідродинамічними, геологічними та, інколи, сейсмічними. На жаль все це відноситься також до комплексу ДГАЕС.

З точки зору техногенної безпеки, незважаючи на висновки та рекомендації представлених для вивчення 7-и додаткових досліджень, проведених з 2004 по 2006 рр. спеціалізованими науковими установами Львова, Києва, Харкова та Москви, основними питаннями, які хвилюють громадськість залишаються:

3.5.1 Сейсмічні, геологічні та конструктивні ризики

Проект ДГАЕС передбачає 150 метровий перепад рівнів води між верхньою та нижньою технічними водоймами, при об’ємі верхньої водойми – 32,7 млн. кубометрів. Верхня водойма ГАЕС облаштовується в районі активного карсту на вапнякових підстилаючих породах. Будівельний майданчик розміщено на ділянці з надзвичайно складними інженерно-геологічними умовами. Ложе верхньої технічної водойми знаходиться на карстових порожнинах, де відбуваються також і новітні процеси карстоутворення (карстові лійки). Згідно висновку держекспертизи 1997 року, ложе та стінки водойми мають невеликий запас стійкості та високу здатність до фільтрації водних мас. За свідченнями місцевого геолога п. В. Коржика (Західно-Українська регіональна спілка горизонтальної спелеології) під котлован веде одна з текто-карстових порожнин, а також ним особисто було описано там дві карстові лійки.

Для ізолювання впливу води на підстилаючи породи у попередні роки було виконано попереднє бетонування ложа верхньої водойми. Для підвищення надійності гідроспоруди передбачається влаштування глиняно-плівкового екрану її дна та цоколя. Однак, надійність таких технологій, а також ефективність реконструкції вже збудованих у 1980-і – 1990-і роки минулого століття та пошкоджених під впливом часу гідроспоруд,, викликають деяку стурбованість. Всі гідроспоруди на комплексі, які збудовані раніше, вже мають тріщини у той час, як ГАЕС ще недобудована. Існує досить реальна загроза, що навіть без сейсмічної активності в горах Вранча (Румунія) можливий розмив обвалування чаші верхнього басейну Дністровської ГАЕС.

Висока природна, до 6-8 балів, та наведена сейсмічна активність в зоні будівництва може призвести до руйнування зовнішніх та підземних гідроспоруд, зміщення водоводів, руйнування ложа верхньої технічної водойми ДГАЕС тощо.

При управлінні ГАЕС на сьогоднішній день постійно працює служба геосейсмологічного супроводу, яка здійснює моніторингові спостереження штолень та верхньої водойми раз на півроку. В перспективі, планується налагодження постійно діючої системи автоматизованого моніторингу стану гідроспоруд та агрегатів ГАЕС.

Згідно з проектною документацією, а також на думку всіх керівників ДГАЕС, включаючи технічні служби, будь-яка, навіть сама страшна техногенна аварія на ГАЕС (руйнування підземних та наземних гідроспоруд внаслідок землетрусу, старіння матеріалу або свідомої диверсії, зсувів, ерозійних процесів, обвалу карстових порожнин під ложем верхньої технічної водойми) не позначиться на руслі Дністра нижче ГЕС-2 та прилеглих територіях. Наслідки техногенної аварії будуть знівельовані за рахунок значного об’єму води у буферному водосховищі ДГАЕС та завдяки значній його довжині, а також за рахунок надійності дамби ГЕС-2. Аварія або витік води (фільтрація) з верхньої технічної водойми через карстові порожнини, на думку фахівців та керівництва ДГАЕС, також не позначаться і на долині р. Сокирянка, бо, згідно з розрахунками всі вивільнені водні маси спрямуються у буферне водосховище.

Такі твердження викликають сумніви, особливо якщо прийняти до уваги досвід експлуатації Ташлицької ГАЕС де, незважаючи на значно надійніші ґрунти та гранітної платформи, не вдалося уникнути підтоплення сусідній територій, зокрема колодязів що є джерелом питної води для місцевого населення.

Перевірку надійності ложа та цоколя верхньої водойми ДГАЕС, а також ефективності облаштування глиняно-плівкового екрану планується поєднати з запуском першого гідроагрегату ДГАЕС. При цьому, верхня водойма буде перегороджена тимчасовою дамбою. Обсяг води у водоймі біля водоприймача буде достатнім для функціонування пускового комплексу. У той же час, одразу після наповнення одамбованої частини верхньої водойми, будуть проводитися ретельні спостереження за дном. У разі виявлення посиленої фільтрації, руйнування глиняно-плівкового екрану тощо буде здійснена зупинка ДГАЕС, осушення ложа та нова реконструкція верхньої водойми.

В такому місці взагалі не можна було будувати комплекс. Проект у першу чергу техногенно небезпечний.

3.5.2. Гідродинамічні ризики

Будь які спроби регулювати гідродинаміку великих водойм несуть у собі ризик катастрофічних непередбачуваних процесів. Гідродинаміка течій, а саме поведінка води в каналах та взаємодія води із стінками та дном водосховищ та дамб, являє собою дуже складні процеси у складних системах, які сучасний математичний апарат не у змозі надійно прорахувати в силу їхньої складності. У цій області також існує маса невивчених проблем та феноменів, такі як самоорганізація процесів (хвиль та течій) такі як, зокрема так звана «пам’ять води» — здатність води самостійно відтворювати процеси, що колись вже були викликані штучно.

3.6. Ризики для навколишнього середовища

3.5.2 Вплив на водний баланс

За класифікацією ООН, Україна належить до малозабезпечених водними ресурсами країн, до того ж вони розподіляються нерівномірно. Великі гідрооб’єкти передбачають будівництво водосховищ, що змінюють гідрологічний режим басейну рік завдяки штучній регуляції рівня води, та додатковому випаровуванню води з дзеркала водосховища таким чином ще погіршують становище з водними ресурсами.

Ріку Дністер, більша частина стоку якої утворюється притоками з гірських схилів Карпат, донещодавна називали рікою чистої води. Її водні ресурси забезпечують водою великі промислової та аграрні території, міста, у тому числі мільйонну Одесу, виробляють електроенергію, містять рибні запаси та нерестилища, та утворюють природні заповідники міжнародного значення.

Але за останні роки становище Дністра та якість води значно погіршилося за рахунок хімічного забруднення та штучної регуляції води, що не співпадає з природними циклами.

За свідченнями фахівців Державного комітету з водного господарства, вже існуть великі негативні впливи гідроенергокомплексу Дністровського водосховища, на екологію середнього і нижнього Дністра, що ще збільшаться з введенням в експлуатацію ДГАЕС:

Інтенсивне замулення ложа Дністровського водосховища у його верхній частині, в районі р. Хотина і діючих водозаборів, відкритого або поверхневого типу, що значно – в 3-4 рази перевищує розрахункові темпи. Внаслідок цього і різких коливань рівня води тут, в одному з головних реакреаційно-туристських центрів Подністров’я незабаром сформуються трясовинні ділянки – марші з місцем масового виплоду кровососів. Все це повністю позбавить береги водойми і саму водойму будь-якого рекреаційно-господарського значення.
Різкі коливання рівня води внаслідок попусків чи спрацювання запасів води. Незважаючи на щорічні спроби налагодити організацію екологічних попусків води у нижній Дністер регулярно фіксуються масові факти обсихання і загибелі величезної кількості ікри, що негативно позначається на видовому складі іхтіофауни та її запасах.
Деформація повеневого ритму в пониззях Дністра — несинхронізовані з кліматичними умовами і біологічними ритмами санітарні попуски води з Дністровського водосховища негативно впливають на нерестові процеси та гідрохімічний режим лиману.
Акумуляція плаваючого сміття і утворення запасів забрудників-звалів на берегах.
Активізація карсту по берегах та в глибині Прут-Дністровського межиріччя спричинена підземним перетоком із водойми в русло р. Прут.
Зарегулювання стоку р. Дністер призвело також до зміни гідрологічного і температурного режиму в екосистемах Дністра нижче греблі Дністровської ГЕС, що негативно впливає на стан плавневої системи пониззя Дністра, що має міжнародне значення за критеріями Рамсарської конвенції.

Незважаючи на 20 років існування комплексу, ми не знайшли правил експлуатації існуючої Дністровської гідроелектростанції і це зумовлює зокрема те, що нестача води у дельті Дністра стала регулярним явищем. З будівництвом ДГАЕС ситуація ще погіршиться. Передбачувані піратські забори води з молдавської сторони для зрошування сільгоспугідь, що зазнають дефіцит зрошувальної води, ще знизять рівень води на ділянці нижнього Дністра.

3.6.2. Вплив на біорозмаїття пониззя Дністра

У критичні маловодні роки, а це раз на 12 років, можуть розвинутись катастрофічні екологічні явища вимирання видів, різке скорочення ресурсів таких як вода, риба, дичина. В результаті будівництва Дністровської ГЕС у 1986 році відбулося пересихання дельти Дністра що призвело до цвітіння синьо-зелених водоростей в усіх водоймах дельти, включаючи Дністровський Лиман та внутрішні озера, та спричинило масове вимирання молюсків та інших видів. Крім того, відбувалося інтенсивне вторгнення морської води до дельтової частини ріки, що також мало катастрофічний вплив на екосистему.

З введенням в експлуатацію ДГАЕС на цій ділянці Дністра зникає неперервність гідроекосистеми – у буферному водосховищі, довжина якого складає 20 км. Після введення в експлуатацію ДГАЕС спостерігатиметься висока смертність гідробіонтів внаслідок циркуляції значних мас води через гідроспоруди ГАЕС, повна зміна гідробіологічних умов та відповідна зміна типу гідроекосистеми. Щодобовий перепад рівня води в буферному водосховищі буде складати 7,2 м. Якість води та стан гідроекосистеми на цій ділянці буде невизначеною. Водночас, за рахунок турбулентних процесів каламутність води в буферному водосховищі збільшиться. Спеціальний том ОВНС 1996 року підтверджує очікувані негативні впливи на руслову гідроекосистему, але незрозумілим чином припускає їх компенсацію додатковою аерацією води та покращанням температурного режиму. Таким чином можна запропонувати розробникам ОВНС жити у квартирі без вікон, проте з додатковими обігрівачами.

Згідно Закону України «Про виконання Загальнодержавної Програми формування національної екомережі у 2000-2015 рр.», на Дністрі буде створений Національний природний парк «Нижньодністровський», що включить дельту Дністра — ключову територію екомережі загальнодержавного та міжнародного значення та увійде до складу Дністровського міжнародного екокоридору в рамках формування Всеєвропейської екомережі. Незрозуміло, як буде з правової та екологічної точки зору поєднуватись розбудова комплексу та розбудова парку? Яким буде вплив Дністровського гідроенергокомплексу, та зокрема ДГАЕС на створюваний НПП? ОВНС та експертиза проекту ніяк не враховують це питання через те, що відповідні документи готувалися задовго до прийняття рішення про створення парку. Тобто, такий вплив ніхто не досліджував.

3.6.3. Вплив на іхтіофауну

Вплив гідрокомплексу на іхтіофауну в районі ГАЕС не вивчався експертами, але існування іхтіофауни як в водосховищі ГАЕС, так і в буферному водосховищі є досить проблематичним у зв’язку із майже повним знищенням кормової бази бо планктон винищується в результаті експлуатації ГАЕС на 99 %.

Експертиза проекту передбачила загальні збитки рибному господарству від створення ГАЕС в обсязі 61 т. З метою їх відшкодування за кошторисом проекту передбачена дольова участь у реконструкції форелевого господарства “Лопушно” і будівництві Чернігівського рибоводного господарства по відтворенню лососевих видів риб.

За словами керівників ДГАЕС, майданчик вибраний так, що немає жодної технічної можливості щодо забезпечення безперервного переносу через гідроенергокомплекс (від ділянки вище ГЕС-1 до ділянки нижче ГЕС-2) водних мас (а відповідно і гідробіонтів), які були б ізольовані від впливу ДГАЕС, Можливим є окреме проектування та будівництво обвідного каналу або труби, проте цим питанням ніхто не займався. У разі здійснення таких додаткових заходів це значно збільшить вартість будівництва.

3.6.4. Соціальні наслідки

Проектом ДГАЕС передбачене переселення декількох населених пунктів, які розташовані в зоні впливу ДГАЕС. У зоні впливу Дністровської ГАЕС розташовані населені пункти Вінницької та Чернівецької областей: Ожево, Василівці, Волошково, Бернашівка та Козлов. Всього у цих пунктах підлягає перенесенню у зв’язку з будівництвом об’єктів ГАЕС 271 двір. Через зношеність будівель в усіх випадках відселення передбачене будівництво нових будинків. При цьому 191 будівля будується будівельниками ГАЕС і 80 сімей будують власними силами з отриманням відповідних компенсацій.

Про точну кількість осіб, що зазнають збитків в результаті побудови ЛЕП, що буде вести до ДГАЕС (приватних та державних власників землі та орендарів) не буде відомо до завершення технічного проекту. Якщо виходити з припущення, що побудова однієї опори може завдати збитків одному власнику (81 м2 для натяжних опор і 52 м2 для проміжних опор), то збитків можуть зазнати 280 осіб.

Внаслідок замулення ложа Дністровського водосховища та різких коливань рівня води одному з головних реакреаційно-туристських центрів Подністров’я незабаром сформуються трясовинні ділянки – марші з місцем масового виплоду кровосисних комах. Все це повністю позбавить береги водойми і саму водойму будь-якого рекреаційно-господарського значення та погіршить загальну санітарно-епідеміологічну ситуацію в регіоні.

У наслідок штучного зниження рівня води у руслі, у пониззі Дністра морська вода може сягнути рівня Одеського водозабору, що викличе додаткові проблеми з питною водою, які і так існують не лише у мільйонному місті Одесі а і в усьому регіоні.

Значна кількість публікацій на користь ДГАЕС акцентує увагу на повній залежності Новодністровська від будівництва станції. Дійсно, містечко значною мірою у зв’язку з будівництвом Дністровського комплексу і більшість населення очікує з відновленням будівництва створення робочих місць та збільшення міського бюджету. Проте такий зріст відбувається за рахунок бюджету держави та збільшення тарифів на електрику, тобто за рахунок інших громадян України. Навіть безпосереднє субсидування міста коштувало б решті українських громадян дешевше, ніж створення робочих місць за рахунок будівництва об’єкта економічна доцільність якого сумнівна.

4. РЕКОМЕНДАЦІЇ
4.1. Відмовитися від підтримки проекту ДГАЕС

У 2006 році уряд України почав системну роботу задля розбудови ефективного та максимально незалежного енергетичного сектору країни. На жаль прийнята Енергетична стратегія розвитку енергетики до 2030 містить ряд принципових недоліків. Стратегія ігнорує залежність від Росії у ядерній галузі, економічні аспекти видобутку вугілля в Україні, не зважає на екологічні впливи та ризики аварій. І головне, необ’єктивна в оцінці фінансових можливостей галузі.

Всесвітній банк мав би надати критичну оцінку планам уряду, перш ніж активно братися до реалізації стратегії починаючи з одного з найбільш сумнівних об’єктів. Українська енергетика потребує значних інвестицій в організаційну та структурну перебудову – питання в яких банк вбачає своє головне завдання. Крім того очікуване використання вугілля ставить нагальне завдання переобладнання теплових електростанцій для підвищення їх ефективності.

Державна експертиза проекту ДГАЕС у якості альтернативи розглянула побудову нових ТЕС та визнала таку альтернативу економічно недоцільною. Незрозуміло, чому експертиза проігнорувала наявність великої кількості вже існуючих ТЕС, що простоюють, так само як і можливість модернізувати ТЕС для поліпшення їх динамічних характеристик.

Наразі ТЕС становлять 60% встановлених енергетичних потужностей України. Це маневрові потужності, лише 20% з яких працюють покриваючи пікові навантаження, а 80% простоюють. Це зумовлено, надлишком генеруючих потужностей в Україні з одного боку, та нечесною конкуренцією у доступі до мережі з боку АЕС. Експерти також називають корумпованість галузі однією з суттєвих причин ситуації.

Якщо ТЕС будуть повноцінно функціонувати, то в силу своїх маневрових якостей зможуть регулювати навантаження у електромережі. Хоча ТEC у порівнянні з іншими краще тримають базове навантаження, якщо на вихлопі з турбіни добудувати так звані пікові приставки, що їх підключають у часи пікових навантажень, то вони будуть виробляти додаткових 30% електроенергії.

4.2. Розв’язання проблеми пікових навантажень
4.2.1. Реформування енергетичного сектору

За думкою незалежних експертів вирішити проблему пікових навантажень у мережі може реформа енергетичного сектору України, необхідність якої з багатьох причин вже давно назріла. Навіть елементарна автоматизація управління енергосистемами за сучасними принципами може повністю усунути проблему пікових навантажень. Ефективна організація енергетичного підприємства передбачає що воно об‘єднує весь цикл виробництва, збуту, розрахунків та управління, тоді, як при існуючій системі відсутні необхідні зв’язки, спільні споживачі та спільне диспетчерське управління.

У електроенергетичного сектора України існує значна перевага, що дозволяє забезпечити її стабільність — це існування єдиної електричної енергосистеми яка об‘єднує усі системоутворюючі мережі ЛЕП — магістральні лінії , розподільчі та місцеві побудовані таким чином що дозволяли мати єдину енергосистему що забезпечує сталість роботу енергосистем. Така система була побудована за часів Радянського Союзу, коли думали не про споживача, а про збереження системи, що має надійно передавати енергію на великі відстані. Така система могла б добре функціонувати за умови існування автоматизованого диспетчерське управління. Тоді, як тепер система диспетчерського управління носить скоріше моніторинговий характер і не здатна реагувати на зміни у мережі через відсутність виконавчих пристроїв.

Потребує змін ситуація з обмеженим хаотичним графіком доступу ТЕС до об’єднаної мережі. Саме ТЕС, завдяки своїй маневреності, можуть виконувати регулюючі функції для пікових навантажень у мережі.
4.2.2. Економічні важелі

Ефективним економічним механізмом, що може допомогти розв‘язати проблему пікових навантажень, за досвідом країн Заходу є погодинна тарифікація електроенергії, коли у години пікових навантажень тарифи вищі ніж під час спаду споживання. Таким чином споживчому сектору стає вигідніше згладжувати перепади у графіку споживання електроенергії, що зменшує необхідність у заходах з регуляції пікових навантажень у мережі.
4.2.3. Продаж електроенергії за кордон

Продаж надлишків електроенергії за кордон під час спаду споживання, також може виконувати регулюючі функції. Можливість експорту електроенергії зазвичай пов’язують з синхронізацією енергосистем.

Однак, експорт та імпорт можливий через так звані „лінії постійного струму” з сусідніми країнами, що дозволять у будь-який час здійснювати обмін електроенергією без синхронізації та з мінімальними втратами. Лінія прямого зв‘язку, або лінія постійного струму – це система що об’єднує власне ЛЄП, пристрій що на вході до ЛЕП перетворює змінний струм у постійний для передачі по ЛЕП, та конвертор на другому кінці ЛЕП, що перетворює постійний струм у змінний з тією частотою, з якою працює енергосистема споживача.

У таких системах зазвичай менше втрат завдяки специфіці постійного струму. Крім того у ЛЕП, при тих самих технічних характеристиках більше пропускна спроможність для постійного струму, та, найголовніше, що лінії прямого струму не потрібно синхронізувати з енергосистемою країни, з якою відбувається обмін електроенергією. В Україні існує єдина лінія постійного струму — ЛЕП Волгоград — Михайлівське на 800 кВ, але з часів Радянського Союзу вона так і не запрацювала.

У жовтні 2006 Україна та Росія вже досягли домовленостей щодо відновлення експорту української електроенергії до єдиних електромереж Росії, щодо сумісного експорту української електроенергії до Молдови та транзиту з Молдовської ГРЕС до Росії через Україну. Також було вирішено продовжити роботу з об‘єднання енергосистем країн СНД, Балтії з Європейкою UCTE.

4.3. Енергозбереження

Вважаючи на значний потенціал, українська економіка мала б орієнтуватися на енергозбереження замість будівництва нових потужностей виробництва енергії. Підвищення енергоефективності декларується серед пріоритетів розвитку енергетики України, але не підтверджується діями урядів що можна пояснити зовсім іншими планами які пропанується міністерством енергетики під впливом операторів електростанцій.
4.4. Децентралізація

Малі електростанції, незалежно від їх типу, є більш маневреними, надійними, екологічнішими та дешевшими. Зокрема, можливість розташовувати виробництво у безпосередній близькості до місць споживання електроенергії дозволяє відмовитись від практики перегонів електроенергії на великі відстані, при яких втрачається до 20% електроенергії.

Якщо розвивати малі та маневрові генеруючі потужності, задіяти та реконструювати вже існуючі ТЕС, і, за рахунок цього зменшувати частку великомасштабних та неманеврових потужностей, то навантаження у мережі будуть регулюватися безпосередньо на електростанціях і зникне потреба у побудові додаткових акумулюючих станцій.
5. Висновки

Будівництво Дністровської ГАЕС аргументується необхідністю вирішення проблеми виробництва енергії в години пікового навантаження. Проте розробники „Стратегії розвитку енергетичного сектору України до 2030 року” не намагаються вирішити проблему принципово, а тільки пропонують коштовне технічне рішення для її пом’якшення.

Стратегія пропонує збереження існуючого неефективного балансу джерел електрики, що утворилася за дуже специфічних обставин переходу української економіки до незалежної, в умовах надзвичайно сприятливих для атомної енергетики. Автори стратегії виявилися неспроможними оцінити тенденції розвитку енергетики і запропонували шляхи підготовлені ще в радянські часи.

Вивчення, проекту ДГАЕС його економічних, екологічних, соціальних, правових та політичних аспектів виявило ряд його негативних наслідків. Зокрема, проект базується на низькофективній технології тому викликає сумнів його економічна доцільність та здатність принести прибуток достатній для повернення кредиту. Окрім того проект має ряд техногенних ризиків, найбільшими з яких є підвищена сейсмічність у районі будівництва та нестійкі ґрунти а також конструктивні та гідрологічні ризики.

Щодо екологічних наслідків, то проект загрожує збезвожуванням пониззя Дністра, що призведе до катастрофічних наслідків для екології регіону, зокрема для плавневої системи Дністра, що охороняються Рамсарською конвенцією, а також викличе проблеми з питною водою у регіоні а через це можливі епідемії.

Нарешті, проект не відповідає вимогам законодавства України, порушує конвенцію Еспо, та Протокол про Стратегічну Екологічну Оцінку.

Досвід Міжнародних Фінансових Інституцій у фінансуванні проектів енергетичного сектору України, в яких гарантом виступає держава потребує ретельного аналізу, бо він показує неефективність вкладання грошей, що лягає тягарем на державний зовнішній борг

Фінансування проекту добудови Дністровської ГАЕС не є ефективною інвестицією в український енергетичний сектор, бо підтримує помилковий напрямок його розвитку. Всесвітній банк має направити свої зусилля на реформування енергетичного сектору, створення належної системи управління енергоринком та підтримку проектів підвищення енергоефективності української економіки.

4 Додаток 1

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 12 квітня 2006 р. N 204-р
Київ

Деякі питання щодо завершення будівництва
першої черги Дністровської ГАЕС

{ Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ
N 439-р ( 439-2006-р ) від 01.08.2006 }

З метою прискорення завершення будівництва першої черги
Дністровської ГАЕС:

1. Рекомендувати НКРЕ здійснити в установленому порядку
перегляд тарифу на електричну енергію, що реалізується ВАТ
«Укргідроенерго», врахувавши його інвестиційну складову у розмірі
2 коп. за 1 кВт.г, для фінансування завершення будівництва першої
черги Дністровської ГАЕС у складі трьох гідроагрегатів згідно із
затвердженим графіком.

2. Взяти до відома, що ВАТ «Укргідроенерго»:

відкриває відповідно до законодавства рахунок в установі
визначеного на конкурсних засадах банку для акумулювання коштів,
отриманих як інвестиційна складова тарифу на електричну енергію,
що рекомендована до встановлення згідно з пунктом 1 цього
розпорядження;

забезпечує цільове використання коштів для виконання робіт,
закупівлі обладнання, комплектувальних виробів і послуг,
необхідних для завершення будівництва та введення в експлуатацію
першої черги Дністровської ГАЕС у складі трьох гідроагрегатів;

завершує у 2010 році будівництво об’єктів виробничого
призначення Дністровської ГАЕС та об’єктів соціальної
інфраструктури у м. Новодністровську згідно із затвердженим
проектом;

забезпечує разом з Чернівецькою облдержадміністрацією цільове
та ефективне використання коштів, що виділяються для будівництва
об’єктів соціальної інфраструктури. { Пункт 2 доповнено абзацом
згідно з Розпорядженням КМ N 439-р ( 439-2006-р ) від 01.08.2006 }

Прем’єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ

5 Додаток 2

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 30 вересня 1999 р. N 1810
Київ

( Постанова втратила чинність на підставі
Постанови КМ
N 1098 ( 1098-2003-п ) від 17.07.2003 )

Про фінансове забезпечення будівництва першої черги
Дністровської ГАЕС

З метою забезпечення фінансування завершення будівництва
першої черги Дністровської ГАЕС, утримання споруд електростанції в
безпечному стані, запобігання техногенній катастрофі, що може бути
спричинена зсувом схилів річок Дністер і Сокирянка, Кабінет
Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Рекомендувати Національній комісії регулювання
електроенергетики здійснити перегляд тарифів на електричну
енергію, що реалізується Державною акціонерною енергогенеруючою
компанією «Дністрогідроенерго» (ДАЕК «Дністрогідроенерго») та
Державною акціонерною гідроенергогенеруючою компанією
«Дніпрогідроенерго» (ДАГК «Дніпрогідроенерго»), з метою
встановлення цільової надбавки до діючих тарифів у розмірі 1
коп/кВтг для забезпечення державної частки у фінансуванні
будівництва першої черги Дністровської ГАЕС.

2. Міністерству енергетики:

забезпечити відкриття ДАЕК «Дністрогідроенерго» та ДАГК
«Дніпрогідроенерго» транзитних рахунків для розподілу виручених
грошових коштів, що надходять за відпущену електричну енергію, з
урахуванням встановленої пунктом 1 цієї постанови цільової
надбавки;

забезпечити контроль за перерахуванням з транзитних рахунків
ДАЕК «Дністрогідроенерго» та ДАГК «Дніпрогідроенерго» частини
виручених грошових коштів за реалізовану на енергоринку
електроенергію на спеціальний рахунок відкритого акціонерного
товариства «Дністровська ГАЕС», а також за їх цільовим
використанням.

3. Фонду державного майна, відкритому акціонерному товариству
«Дністровська ГАЕС» зараховувати кошти, що спрямовуватимуться на
будівництво Дністровської ГАЕС за рахунок зазначеної цільової
надбавки, як державну частку в статутному фонді відкритого
акціонерного товариства «Дністровська ГАЕС» під час наступної
емісії його акцій.

4. Призначити відповідальними за будівництво першої черги
Дністровської ГАЕС Міністра енергетики Плачкова І. В. та голову
Державного комітету з енергозбереження Меркушова В. Т.

5. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Першого
віце-прем’єр-міністра України Кінаха А. К.

Прем’єр-міністр України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

6 Додаток 3

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 29 березня 2006 р. N 376
Київ

Про затвердження переліку енергоблоків
атомних, гідроакумулюючих, інших
електростанцій і магістральних ліній
електропередачі, будівництво яких
здійснюється у 2006 році за рахунок
коштів спеціального фонду державного бюджету

Відповідно до пункту 4 статті 43 Закону України «Про
Державний бюджет України на 2006 рік» ( 3235-15 ) Кабінет
Міністрів України п о с т а н о в л я є:

Затвердити перелік енергоблоків атомних, гідроакумулюючих,
інших електростанцій і магістральних ліній електропередачі,
будівництво яких здійснюється у 2006 році за рахунок коштів
спеціального фонду державного бюджету ( 3235-15 ), що додається.

Прем’єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ

Інд. 37

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 29 березня 2006 р. N 376

ПЕРЕЛІК
енергоблоків атомних, гідроакумулюючих,
інших електростанцій і магістральних ліній
електропередачі, будівництво яких здійснюється
у 2006 році за рахунок коштів спеціального
фонду державного бюджету ( 3235-15 )

——————————————————————
|Замовник |Найменування |Рік почат-|Проектна|Будівель-|Перед- |
| |об’єкта та |ку і |потужні-|на готов-|бачено |
| |його місце- |закінче- |сть (за-|ність пу-|капі- |
| |знаходження |ння будів-|лишок на|скового |тальних |
| | |ництва |1 січня |комплексу|вкладень |
| | | |2006 р.)|на 1 січ-|на |
| | | |відсот- |ня |2006 рік,|
| | | |ків |2006 р. |тис. гри-|
| | | | |відсотків|вень |
| | | | | | |
|———-+————-+———-+———+———+———|
|Державне |добудова |1983-2006 | |99 |10000 |
|підприє- |енергоблока | | | | |
|мство НАЕК|N 2 Хмель- | | | | |
|»Енерго- |ницької АЕС | | | | |
|атом» |(м. Нетішин) | | | | |
| |————-+———-+———+———+———|
| |добудова |1985-2006 | |99 |10000 |
| |енергоблока | | | | |
| |N 4 Рівненсь-| | | | |
| |кої АЕС (м. | | | | |
| |Кузнецовськ) | | | | |
| |————-+———-+———+———+———|
| |будівництво |1983-2010 |302 МВт |85 |250000 |
| |пускового | | | | |
| |комплексу | | | | |
| |Ташлицької | | | | |
| |ГАЕС (м. | | | | |
| |Южноукраїнськ| | | | |
| |Миколаївської| | | | |
| |області) | | | | |
| |————-+———-+———+———+———|
| |завершення |1988-2007 | |87 |10000 |
| |будівництва | | | | |
| |Запорізької | | | | |
| |АЕС та введе-| | | | |
| |ння її в | | | | |
| |експлуатацію | | | | |
| |в цілому (м. | | | | |
| |Енергодар) | | | | |
|———-+————-+———-+———+———+———|
|ВАТ |будівництво |1983-2010 |972 МВт |65 |207047 |
|»Укргідро-|першої черги | | | | |
|енерго» |Дністровської| | | | |
| |ГАЕС у складі| | | | |
| |трьох | | | | |
| |гідроагрега- | | | | |
| |тів (м. | | | | |
| |Новодністро- | | | | |
| |вськ Черні- | | | | |
| |вецької | | | | |
| |області) | | | | |
|———-+————-+———-+———+———+———|
|Державне |Лінії |2005-2007 |транс- | |150000 |
|підприєм- |електропере- | |формато-| | |
|ство НЕК |дачі 750 кВ | |ри 1 | | |
|»Укр- |для видачі | |млн. кВА| | |
|енерго» |потужностей | |протяж- | | |
| |Рівненської | |ність | | |
| |та Хмельниць-| |ліній | | |
| |кої атомних | |заходів:| | |
| |електростан- | |750 кВ- | | |
| |цій: підстан-| |1,6 кі- | | |
| |ція 750 кВ | |лометра,| | |
| |»Київська» із| |330 кВ- | | |
| |заходами, | |110 кі- | | |
| |повітряна | |лометрів| | |
| |лінія 750- | | | | |
| |330 кВ (Мака-| | | | |
| |рівський | | | | |
| |район Київсь-| | | | |
| |кої області) | | | | |
|———-+————-+——————————+———|
| | |Усього по Мінпаливенерго |637047 |
——————————————————————

7 Додаток 4

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 8 червня 2005 р. N 420
Київ

Про затвердження переліку енергоблоків атомних,
гідроакумулюючих та інших електростанцій
і магістральних ліній електропередачі,
будівництво яких здійснюється у 2005 році
за рахунок коштів спеціального
фонду державного бюджету

Відповідно до пункту 4 статті 45 Закону України «Про
Державний бюджет України на 2005 рік» ( 2285-15 ) Кабінет
Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити перелік енергоблоків атомних, гідроакумулюючих
та інших електростанцій і магістральних ліній електропередачі,
будівництво яких здійснюється у 2005 році за рахунок коштів
спеціального фонду державного бюджету ( 2285-15 ), що додається.

2. Міністерству палива та енергетики вжити відповідно до
законодавства заходів для збільшення державної частки у статутному
фонді відкритого акціонерного товариства «Дністровська ГАЕС».

Прем’єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

Інд. 37

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 8 червня 2005 р. N 420

ПЕРЕЛІК
енергоблоків атомних, гідроакумулюючих та інших
електростанцій і магістральних ліній електропередачі,
будівництво яких здійснюється у 2005 році
за рахунок коштів спеціального фонду
Державного бюджету ( 2285-15 )

—————————————————————————
Замовник |Найменування |Рік |Проектна |Будівельна|Передба-
|об’єкта та його |початку і|потужність |готовність|чено
|місцезнаходження |закін- |(залишок на|пускового |капіта-
| |чення |1 січня |комплексу |льних
| |будів- |2005 р.) |на 1 січня|вкладень
| |ництва | |2005 р., |на 2005
| | | |відсотків |рік, тис.
| | | | |гривень
—————————————————————————
Державне добудова 1983-2005 1000 МВт 99 40000
підприємство енергоблока N 2
НАЕК Хмельницької АЕС
«Енергоатом» (м. Нетішин)

добудова 1985-2005 1000 МВт 99 40000
енергоблока N 4
Рівненської АЕС
(м. Кузнецовськ)

будівництво 1983-2005 302 МВт 83 250000
пускового
комплексу
Ташлицької ГАЕС
(м. Южноукраїнськ
Миколаївської
області)

ВАТ будівництво 1983-2008 325 МВт 63 150000
«Дністровська першої черги
ГАЕС» Дністровської ГАЕС
(м. Новодніст-
ровськ
Чернівецької
області)

Державне завершення 1988-2005 85 17000
підприємство будівництва
НАЕК Запорізької АЕС
«Енергоатом» та введення в
експлуатацію
атомної
електростанції в
цілому
(м. Енергодар)

Державне заходи повітряної 2005-2006 протяжність 22000
підприємство лінії 330 кВ 8 кіло-
НЕК Мелітополь — метрів
«Укренерго» Сімферополь на
підстанцію 330 кВ
«Джанкой» з
розширенням і
реконструкцією
відкритої
розподільної
споруди 330 кВ
підстанції
«Джанкой»

лінії 2005-2007 76000
електропередачі
750 кВ для видачі
потужностей
Рівненської та
Хмельницької
атомних
електростанцій:

підстанція 750 кВ два транс-
«Київська» із форматори
заходами по 1 млн.
кВА
повітряна лінія протяжність
750-330 кВ ліній: 750
(Макарівський кВ — 2
район Київської кілометри
області) 330 кВ —
100 кіло-
метрів

повітряна лінія 2005-2007 протяжність 5000
750 кВ 450
Рівненська АЕС — кілометрів
Київська з
розширенням
підстанції 750 кВ
«Київська» та
заходами
повітряної лінії
750 кВ
________________________________
Усього по Мінпаливенерго 600000

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 20 березня 2006 р. N 156-р
Київ

Про затвердження проекту
завершення будівництва першої
черги Дністровської ГАЕС

Затвердити поданий Мінпаливенерго проект завершення
будівництва першої черги Дністровської ГАЕС у складі трьох
гідроагрегатів (м. Новодністровськ Чернівецької області),
розроблений ВАТ «Укргідропроект» (м. Харків) та рекомендований до
затвердження Центральною службою Укрінвестекспертизи Мінбуду, з
такими основними технікоекономічними показниками:

проектна потужність:

у генераторному режимі — 972 МВт

у насосному режимі — 1263 МВт

загальна вартість робіт із завершення будівництва, — 3547094,4
тис. гривень

у тому числі:

будівельно-монтажних робіт — 1012948,766

обладнання — 922547,545

пусконалагоджувальних робіт — 8223,549

вартість об’єктів соціального призначення, — 205347,931
тис. гривень

Прем’єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ

Коментувати



Читайте також

Це майданчик, де розміщуються матеріали, які стосуються самореалізації людини, проблематики Суспільного Договору, принципів співволодіння та співуправління, Конституанти та творенню Республіки.

Ми у соцмережах

Напишіть нам

Контакти



Фото

Copyright 2012 ПОЛІТИКА+ © Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених користувачами.