Генеральний директор СОТ Паскаль Ламі: КАПІТАЛІЗМ НАС НЕ МОЖЕ ЗАДОВОЛЬНИТИ Daniel FORTIN & Mathieu MAGNAUDEIX

Паскаль Ламі – генеральний директор Світової організації торгівлі, тобто, по суті, головний «відповідальний за капіталістичну глобалізацію» у світі. 60-літній француз, він отримав престижну освіту й швидко розпочав підйом кар’єрною драбиною, «дослужившись» до радника прем’єр-міністра, помічника голови Єврокомісії, банкіра, єврокомісара з питань торгівлі. Очолив СОТ він у травні 2005 року, після чого офіційно призупинив провалений Дохійський раунд переговорів – спробу пом’якшити наслідки глобалізації для найбідніших, відкрити ринки й змусити багаті країни знизити субсидії для своїх фермерів. Кар’єру в «найменш прозорій з міжнародних організацій», до якої так прагне Україна, Ламі суміщає з членством у Соціалістичній партії. Тим цікавіше дізнатися, що думає апостол неоліберальної глобалізації про Маркса, екологію, права робітників, соціальний захист, капіталістичний Китай і європейських лівих. http://www.livasprava.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=478&Itemid=1 PDF | Друк |
Автор
13.12.2007 р.

Чи дійсно Маркс, як вважає низка сучасних авторів, залишається найкращим мислителем, який розкрив сутність сучасного капіталізму?

Не найкращим, тому що історія довела, що він не пророк, як дехто вважав. Але в плані пояснювальної здатності він незрівнянний. Тому, хто хоче аналізувати сьогоднішній глобалізований ринковий капіталізм, слід шукати інструментарій у спадщині Маркса й тих, хто його надихав. Звичайно, не все ідеально. Проти Маркса можна навести купу критики, і, мабуть, він був кращим філософом і економістом, ніж політичним мислителем...

Що ви зберігаєте від Маркса?

Передусім, ідею того, що ринковий капіталізм – це система, заснована на певній теорії вартості, та динаміка й дисфункції, які вона може породжувати. Система, в якій є власники капіталу, що купують працю, і власники своєї робочої сили, які її продають. Ці відносини передбачають теорію доданої вартості, яка випливає з відчуження: при цій системі багаті багатішають, акумулюючи капітал, а бідні біднішають, не маючи нічого, крім своєї робочої сили. Все це, за великим рахунком, залишається правдою. Ніхто після Маркса не винайшов настільки ж значного аналізу. Навіть глобалізація – це лише історичний етап ринкового капіталізму, передбачений Марксом.

Але що хорошого в критиці капіталізму? Хіба він не приймається всіма?

Ринковий капіталізм – це система, що має чесноти й недоліки: ефективність, нерівність, інновації, короткозорість... Її недавня фінансіалізація грубо змінила ретельно налагоджений баланс між капіталом і працею. Інституції, створені для захисту робітників, виявились дедалі неадекватнішими й неефективнішими. Звідси – пріоритет, який я надав меті опанувати глобалізацію, будучи єврокомісаром з питань торгівлі. Тоді, в 1999 році, це здивувало людей. Ми повинні слухати тих, хто говорить про альтернативні моделі зростання, тих, хто виступає проти величезної консюмеристської ваги, яка матеріалізує, коммодифікує все навколо, хто виступає проти системи, яка ставить людей у відносини з символами, які їм продають через ЗМІ та Інтернет, так, що по суті вони не купують нічого, крім свого власного образу. В цьому є певний психічний канібалізм, який провокує розбещену поведінку. Багато людей є нещасними через те, що їх постійно порівнюють із їхніми сусідами, і вони не можуть досягнути сфальсифікованого образу самих себе. Я належу до тих, хто вважає, що ми повинні шукати альтернативи й що в цих питаннях має обговорюватися політика.

Альтернативи капіталізму чи альтернативи способу, в який він діє?

Альтернативи капіталізму. Капіталізм нас не може задовольнити. Це – засіб, який має бути на службі в людського розвитку. Не кінцевою метою. Один приклад: якщо ми не поставимо під сильний сумнів динаміку капіталізму, чи зможемо ми, на вашу думку, впоратися з кліматичними змінами?

Хіба це не утопічно?

То й що? З теоретичної точки зору, я думаю, ми не можемо обмежувати історичний горизонт і говорити, що ринковий капіталізм – це стабільна модель, внесіть лише кілька правок. Він існує завдяки багатьом несправедливостям. Але ми можемо бути реалістами й бачити, що на сьогодні жодна альтернатива капіталізму, яку обдумували, описували, застосовували, не спрацювала. Перевірка на реальність має бути важливою.

Але все одно, ми не хочемо викидати все, що є в капіталізмі...

Звичайно, ні. Я б хотів, щоб ми вийшли за межі цієї взаємної анафеми. Берлінська стіна впала майже 20 років тому. Настав час бути здатними обговорювати реальність, не перетворюючись на карикатуру. Капіталізм – дуже навіть ефективна система. Тим паче зараз, коли він глобалізований. З таким самим капіталом можна використовувати більше робочої сили в більших обсягах. Звичайно, це породжує нерівність, але також це створює купівельну спроможність і зростання. Капіталізм позбавив бідності від 300 до 500 мільйонів людей протягом останніх 20 років. Це стосується Індії й Китаю, дещо менше – Африки; це реальність, і її не можна заперечувати. Потрібно достатньо тверезо мислити, щоб визнавати недоліки, але також і переваги цієї системи.

Підйом Китаю – чи не є це прикладом сублімації капіталізму перед його самознищенням згідно з марксистською теорією?

Якби Маркс аналізував сьогоднішній Китай в реальності і в планах, і розмовляв про це з Токвілем, він би сказав йому, що Америка – вкрай соціал-демократична порівняно з моделлю, яку розвиває Китай. У США є певна соціальна допомога для найбідніших; є харчова допомога; звичайно, переважно це приватні системи, але є й деякі публічні для найбідніших. Нічого з цього не існує в Китаї.

Китайські лідери говорять про перехідний період...

Коли я розмовляю з китайськими лідерами, вони говорять мені, що для них ця фаза економічної трансформації включає в себе ризики соціального, регіонального та екологічного дисбалансу. І вони стурбовані. Вони кажуть: «Ми маємо дати цьому раду, але ми змогли позбавити бідності мільйони людей, і робимо це послідовно протягом більш як 30 років. Ніхто інший цього не зробив (і це правда); віддайте нам належне в тому, що це – лише точка на нашій траекторії».

Ви їм вірите?

Я їх розумію.

Але продовжуйте: ви часто з ними спілкуєтесь?

Я вважаю, що вони дуже стурбовані розв’язанням цих питань, але також я вважаю, що розв’язання цих питань, по суті, необхідне для розвитку китайської системи. Якщо цим соціальним питанням соціального, екологічного й регіонального дисбалансу не дати раду, на кону стоятиме сама система. Китайці забагато заощаджують і недостатньо споживають. Це – одне з джерел незбалансованості глобальної торгівлі.

Чому, як ви думаєте?

Тому що вони заощаджують на старість, на освіту для дітей, на хворобу. І ось ми знову повертаємось до ринкового капіталізму. Зовсім не випадково Бісмарк винайшов соціальний захист, Форд його підтримував, а Беверідж удосконалив. Це необхідно для функціонування самої системи, якщо не шукати альтернативу.

Де знаходяться французькі ліві відносно Маркса?

Давайте говорити про лівих на глобальному рівні. На фазі, коли ринковий капіталізм більш ефективний і менш егалітарний, ніж раніше, нинішня політична реальність, з певного погляду, значно сприятливіша для лівих. Більш того, є події, які підтверджують найменш терпимі аспекти моделі: її необхідні дисфункції, такі як кредитна криза, або феномени, дати раду яким нам не дозволяє капіталізм з його цінностями – наприклад, глобальне потепління.

Але все ж, чи є французькі ліві занадто марксистськими?

Так, але не в їх аналізі капіталізму, а скоріше в сенсі того, що Маркс писав про Комуну. Французькій Лівиці подобається в Марксі, що «Революція буде завтра; пролетарі всіх країн, єднайтеся, бийте, ламайте хребет капіталізму й капіталістам і захоплюйте владу». Це – міф французької Лівиці. Це – Марксова редакція Гракха Бабьофа в французькій політичній думці, тому що Бабьоф був одним із тих, хто надихав Маркса.

Чому, на вашу думку, соціал-демократична модель ніколи не процвітала у Франції?

Тому що французька Лівиця залишається захопленою рівністю й має часто теоретичне бачення, яке дистанціює її від, наприклад, робітничого руху, який є більш практичним і динамічним у своєму підході. Три чверті соціал-демократів світу визнають теорію Джона Роулза, але французька Соцпартія відкидає її. Вони кажуть: «Роулз – правий філософ». А чому? Тому що він говорить про справедливість, а не рівність. Це заслуговує на дискусію. Тому що якщо конкретне втілення рівності – це справедливість, тоді відкидання справедливості через те, що це правий термін, є просто відкиданням реальності, якщо вона не відповідає чиємусь аналізу.

Якщо я соціал-демократ, то це тому, що я глибоко вірю в необхідність і можливість змінити світ, а також тому, що я вважаю, що вся політика ґрунтується на фактах.

"Challenges", 6 грудня 2007

Переклад з англ. master_genie за публікацією truthout

Коментувати



Читайте також

Це майданчик, де розміщуються матеріали, які стосуються самореалізації людини, проблематики Суспільного Договору, принципів співволодіння та співуправління, Конституанти та творенню Республіки.

Ми у соцмережах

Напишіть нам

Контакти



Фото

Copyright 2012 ПОЛІТИКА+ © Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених користувачами.