Антон ФІНЬКО експерт Київського центру політичних досліджень та конфліктології,

Пересторога, що Україні загрожує авторитарний популістський режим, не є підіграванням жодній політичній силі, тому що харизматичний чинник використовується усіма політиками. Ясна річ, найсильніший харизматичний “вождистський” чинник представлений у блоці Юлії Тимошенко. Проте “Наша Україна — Народна самооборона” також прийшла до влади на авторитеті конкретного лідера. Так само є поширеними очікування харизматичного лідера у Партії регіонів. Усі політичні сили ставлять на лідера, і виборці також орієнтуються на конкретну особу. І це небезпечно для демократії, тобто для самих виборців.
http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3209/art/1198009492.html

Партії великого капіталу, використовуючи ліву риторику, приходять до влади, і вже при владі значною мірою змінюють лінію своєї поведінки у протилежному напрямку. Отже, йдеться про загрозу саме правого авторитарного режиму, котрий цілком базуватиметься на експлуатації лівих гасел.
Типовий приклад. В Україні продали “Криворіжсталь” транснаціональному капіталу — британсько-голландській компанії, а цю оборудку легітимізували закликами до чесної приватизації — потребою скасувати результати безчесної приватизації. Тобто хоча 68 відсотків українських виборців негативно ставляться до великої приватизації, проте така оборудка все ж відбулася. Незадоволення українців праволіберальною політикою — приватизацією великих підприємств — було успішно використано для втілення тієї ж праволіберальної політики в інтересах великого транснаціонального капіталу, проте під гаслами справедливості.

Найпершим наслідком диктатури буде та обставина, що справді ліві партії будуть остаточно витиснуті з українського політикуму псевдолівими. В цьому зацікавлені усі три політичні політзагони великого капіталу, представлені у Верховній Раді. Ми перебуваємо нині впритул до небезпечної межі через те, що в суспільстві постійно підтримується ситуація штучного хаосу, яка поширює серед виборців відчуття втоми від демократії. Посилює і без того значні сподівання, що може прийти якась сильна постать, яка одноосібно наведе лад. Друга критична обставина — в Україні значною мірою підірваний авторитет легальних інститутів влади. Навіть “нашоукраїнець” Юрій Єхануров вже визнав, що дострокові вибори не сприяли стабілізації політичної ситуації. Тим часом тривалий період недієздатності парламенту лише посилює ризик скочування до авторитаризму.

Припускаю, що ймовірною є залаштункова угода великого капіталу, за якою ліві партії взагалі не будуть представлені у парламенті, а всі економічні рішення цілковито монополізують представники великого капіталу. Власне таку угоду вже значною мірою втілюють. Але поки що є противага, бо зберігається конкуренція політичних сил і групи великого капіталу так чи інакше змушені йти на поступки виборцям, обіцяючи їм будь-що. Якщо постане автократичний режим, потреби у таких обіцянках не буде.