Позиція неурядових організацій стосовно будівництва Канівської ГАЕС. Липень 2008

Перший проект будівництва Канівскої ГАЕС був розроблений у 1985р. згідно зі «Схемою розміщення ГЕС та ГАЕС на території європейської частини СРСР до 1990р». Проект обґрунтовував доцільність спорудження ГАЕС у центральній частині Об‘єднаної Енергосистеми СРСР. Роботи по будівництву ГАЕС, що почалися у 1984 р., були призупинені під час економічної кризи 1992 р. Мораторій на будівництво Канівської ГАЕС був відмінений у 1999 р.
Новим проектом будівництва КГАЕС заплановано спорудження 4-х енергоагрегатів загальною потужністю 1000 МВт. Період запроектованого будівництва складає 9 років. Для введення в експлуатацію комплексу ГАЕС потрібно близько $5 млрд. грн. (за відповідною постановою КМУ, але у різних джерелах дані вартості будівництва різняться – нещодавно деякі ЗМІ називали цифру у $1,5 млрд.) з яких $250 млн. Україна мала намір залучити у вигляді кредиту від Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР). У 2006 році Міністерство палива та енергетики звернулося з проханням підтримати проект побудови Канівської ГАЭС, але у травні 2008 році ЕБРР відмовився. Після чого у червні того ж року Мінпаливенерго звернулося за кредитом до Світового Банку. Який свого часу, в грудні 2007 року, відмовився фінансувати добудову Дністровської ГАЕС.

Неефективність технології
ГАЕС — це не самостійне джерело енергії, а лише акумулятор, що зберігає енергію вироблену іншими джерелами. У години надлишку електроенергії у мережі ГАЕС закачує воду у верхній басейн, що знаходиться на певній висоті, таким чином створюючи запас потенційної енергії, яка потім перетворюється в електричну пропусканням цієї води через турбіну під час спускання її з верхнього басейну до нижнього. Таким чином ГАЕС постачає електроенергію до мережі під час підвищеного попиту на електрику. Технологія ГАЕС передбачає великі втрати електроенергії. До об’єднаної енергосистеми ГАЕС повертає усього близько 70-75%, а 25-30% електроенергії використовує на власні потреби. А якщо додати втрати на передачу струму, то енергоефективність ГАЕС виявиться ще меншою.

ГАЕС — частина сумнівної стратегії
У березні 2006 р. Кабмін затвердив „Енергетичну стратегію України на період до 2030 року”. Стратегія передбачає ріст виробництва електроенергії здебільшого за рахунок розвитку атомної енергетики. Оскільки на АЕС неможливо регулювати видобуток електроенергії, вникає проблема невідповідності виробництва енергії попиту. Проте, замість зменшення частки АЕС до розумного рівня розробники Стратегії передбачили введення регулюючих потужностей — ГАЕС, будівництво яких було розпочато раніше за радянських часів: Ташлицьку, Канівську та Дністровську. Стратегія викликає багато нарікань: не передбачає управління споживанням, передбачає завелику роль атомної енергетики, повністю залежної від Росії, та дуже низьку енергоефективність — у 2030 року ми маємо досягти рівня, на якому сусідня Польща знаходиться вже зараз.

Негативні наслідки проекту
Вивчення економічних, екологічних та соціальних аспектів проекту ДГАЕС виявило ряд його негативних наслідків.

• Головною небезпекою є радіоактивний вплив на дніпровську воду, який очікується внаслідок того, що процес закачування-скидання води ГАЕС викличе міграцію радіоактивних речовин (зокрема стронцію-90 та цезійю-137), що накопичились на дні Канівського водосховища після Чорнобильської аварії. Це означатиме радіоактивне забруднення джерел питної води для багатомільйонного населення нижче по Дніпру аж до Чорного моря.

• На попередній стадії будівництва місцеве населення було примусово відселене з прилеглого району без належних компенсацій та згоди. Крім того, при реалізації проекту решта місцевого населення буде змушена змінити звичний ритм життя внаслідок підтоплення сільськогосподарських земель, зміни рівня води в колодязях, а також опиниться під небезпекою техногенної катастрофи, ймовірною через особливо небезпечні геологічні умови району будівництва.

• В результаті регулярного скидання води буде також руйнуватися берегова зона Канівського водосховища. Частково ця руйнація вже здійснюється навіть без діяльності ГАЕС. Це загрожує, зокрема, розмивом берегів аж до повного зникнення Зміїних островів, що є частиною Канівського природного заповідника, де вже зараз спостерігаються процеси розмиву.
• Буде знищено низку унікальних археологічних пам`яток часів пізнього енеоліту, трипільскої культури, ранніх слов`ян, — вони потрапляють в зону будівництва. Деякі з них, наприклад Бабину гору, городище Лисуха, спеціалісти відносять до рівня національних пам`яток.

Техногенні ризики

Найбільший техногенний ризик буде спричинений розташуванням ГАЕС в районі особливо небезпечних екзогенних геологічних процесів. Адже проект Канівської ГАЕС передбачає будівництво водойми об‘ємом 46,5 млн. м3, та греблі висотою від 20 до 90 м. на висоті 140-150 м вище рівня Канівського водосховища. Крім того, ГАЕС буде діяти в зоні каскаду дніпровських гребель, які зберігають гігантський обсяг води, — все це разом дає підстави очікувати непрогнозованих наслідків з можливою великомасштабною техногенною катастрофою.
Ігнорування рекомендацій Всесвітньої Комісії по Греблях
Під час розробки проекту порушені майже всі рекомендації Всесвітньої Комісії по Греблях, включаючи отримання згоди населення шляхом консультацій з громадськістю та здійснення всебічного аналізу різних сценаріїв розвитку енергетичного сектору України.

Альтернативи проекту КГАЕС
Цей проект має альтернативи, що можуть бути більш ефективними з економічної, енергетичної, екологічної та стратегічної точок зору і розв‘язати проблеми пікових навантажень в об’єднаній електромережі України. Найпростіший з них — не створювати проблему. Цього можна досягти комбінацією заходів з управління попитом та створення системи виробництва енергії з достатньою кількістю маневрових потужностей. Такий підхід також зекономить дефіцитне в країні пальне, виробляючи з нього енергію тільки тоді, коли на неї є попит, без додаткових втрат на зберіганні електрики. Шістдесят відсотків встановлених генеруючих потужностей України складають ТЕС, які можуть експлуатуватися у маневруючому режимі, проте 80% з них простоюють. Їх не потрібно будувати, але їх потрібно реконструювати за новими технологіями для функціонування на сучасному рівні ефективності.
Уряд України постійно висловлюється за необхідність підвищення рівня енергозбереження та розвиток відновлюваних джерел енергії. Але даний проект має чимало вад та є частиною «Енергетичної стратегії України», що не відповідає вимогам сучасності. Держава має докласти зусиль до розробки більш прогресивної енергетичної стратегії та розвивати проекти, спрямовані на підвищення енергоефективності та незалежності української економіки.

За додатковою інформацією звертайтеся до Надії Шевченко,
Тел: 8 050 446 8036, mail: nadiyka@mail.ru,

Коментувати



Читайте також

Це майданчик, де розміщуються матеріали, які стосуються самореалізації людини, проблематики Суспільного Договору, принципів співволодіння та співуправління, Конституанти та творенню Республіки.

Ми у соцмережах

Напишіть нам

Контакти



Фото

Copyright 2012 ПОЛІТИКА+ © Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених користувачами.