АдН, Маск та компанія: чому правопопулістські концепції набирають популярності.

Радикальні праві політичні сили набирають обертів на глобальному рівні. Їх основні принципи — націоналізм, популізм та протидія міграційним процесам. Сьогодні ці рухи формують міжнародну мережу, що прагне досягти культурного домінування на світовій арені.

На свою інавгурацію в січні 2025 року Дональд Трамп запросив до Вашингтона прихильників з різних країн, серед яких були президент Аргентини Хав'єр Мілея та прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні. Ультраправі опозиційні політики, зокрема британський діяч Найджел Фарадж, вітали це запрошення, а також представники частково праворадикальної партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН) були задоволені участю у заході.

Навколо інавгурації об'єдналися радикальні праві з усього світу. А за день до події колишній головний ідеолог Трампа Стів Беннон, син колишнього президента Бразилії Жаїра Болсонару, депутат Бундестагу від АдН та численні інфлюенсери зустрілися задля обміну думками. Правий інфлюенсер з Німеччини зазняв себе на камеру під час зустрічі та радів тому, що отримав запрошення від посла Сальвадору. Цей популістський рух дуже прагне міжнародності як ніколи раніше.

Феноменом є те, що Дональд Трамп з його програмою "Америка передусім" став магнітом для ультранаціоналістів у всьому світі, хоча чимало з них раніше виступали з антиамериканських ідеологічних позицій. Але цей глобальний альянс антиглобалістів лише на перший погляд виглядає парадоксом.

Читайте також: Прихід Австрійської партії свободи до влади може посилити ультраправих у ЄС

"Їх спільна риса полягає в запереченні міграційних процесів, націоналістичних поглядах, підтримці традиційної родинної структури та антиглобалістських настроях", - зазначає у бесіді з DW професор соціології Катрін Фанген з Університету Осло в Норвегії. Фанген є авторитетною фахівчинею в сфері транснаціональних мереж радикальних правих.

Їхня мета виходить за межі простого прагнення до збільшення політичної сили. Основна задача - трансформація світового ідеологічного порядку. Вони відстоюють націоналізм і соціальний консерватизм, виступаючи проти ліберальної демократії.

І радикальні праві швидко вчаться одне в одного. Стратегії та успіхи в одній країні незабаром переймаються іншими рухами, аналізує політолог Томас Ґревен (Thomas Greven) з Вільного університету Берліну. Він вважає безпрецедентним в історії масштаб такого мережевого зв'язку радикальних правих. У своїй книзі "Міжнародна мережа радикальних правих" він описує цю тактику. "Наприклад, стратегія Беннона "залити зону лайном" дуже успішна на міжнародному рівні: тобто політичний опонент потрапляє під тиск постійних провокацій, постійної брехні, постійних нових ідей та ворожнечі", - пояснює Ґревен у бесіді з DW. "Ця комунікаційна стратегія зараз використовується радикальними правими гравцями скрізь".

Їхнє ставлення до демократії має інструментальний характер: вона служить їм засобом для досягнення влади. "Головна мета полягає в тому, щоб стверджувати, що обрана особа повинна мати можливість діяти без жодних обмежень", - зазначає Томас Ґревен. Він вводить термін "гіпермажоритарна демократія", що означає систему, яка фокусується виключно на уявній більшості. "Наприклад, Віктор Орбан заявляє: 'Я отримав чіткий мандат захистити Угорщину від міграції, і не хочу, щоб європейські інституції, суди, активісти громадянського суспільства чи будь-які ЗМІ з іноземним фінансуванням заважали мені виконувати свої обов'язки'".

Протести і компромісні рішення, а також усе, що стримує подальше укріплення їхніх позицій, викликає у них жах, зазначає Ґревен.

Ознайомтесь також: Вибори до Бундестагу: чому Ілон Маск стабільно підтримує ультраправі рухи в Німеччині?

Радикальні праві мають значні фінансові ресурси для реалізації своїх ідеологічних цілей. Серед найвідоміших фінансистів цієї течії можна назвати Ілона Маска з США та братів Кох, багатих підприємців, які активно підтримують подібні кампанії. Маск, як технологічний мільярдер, не лише фінансує, але й активно бере участь у праворадикальних ініціативах. На своїй платформі X (колишній Twitter) він пропагує партію АдН у Німеччині, підтримує радикалів у Великобританії та виступає проти ліберальних політичних сил.

Праві мережі підтримують не лише донори приватні. Так Росію та Китай також неодноразово критикували за підживлення правих популістських мереж з метою дестабілізації ліберальних суспільств.

Проте фінансові ресурси тих, кого радикальні праві вважають своїми противниками, також є суттєвим джерелом підтримки. Мається на увазі фінансування з боку Європейського Союзу та ліберальних демократій. Наприклад, у Німеччині, де партія "Альтернатива для Німеччини" (АдН) часто вважається ненависною, ліберальна держава є найбільшим джерелом фінансової допомоги для цієї організації: у 2021 році приблизно 45% її бюджету надійшло з державних фондів, що становить понад 10 мільйонів євро.

У демократичних системах уряд активно сприяє діяльності політичних партій, оскільки чим більше вони досягають успіху, тим ширша їхня підтримка. Це створює можливості для радикально правих партій розширити свою присутність. Наприклад, Європейський парламент надає їм платформу для міжнародної співпраці, забезпечуючи додаткові ресурси, що сприяють зміцненню їхніх мереж, – зазначає Фанген з Університету Осло.

На початку 2025 року стратегія праворадикальних мереж, схоже, ефективна: Дональда Трампа переобрали в США, а в таких країнах, як Німеччина, Франція, Сполучене Королівство та Австрія, правопопулістські партії стають дедалі популярнішими серед виборців. Чи їхній успіх вже й не спинити?

Політолог Томас Ґревен так не вважає, адже їм ніколи не доводилося бути при владі, а роль політичної опозиції виконувати легше. І їхній успіх прикриває численні тріщини в цих рухах, яких об'єднує досить хиткий фундамент, пояснює вчений.

Ґревен вважає: "Якщо в суспільстві панує незадоволення та нехтування від низів, це може стати на заваді їхньому успіху. Проте для досягнення цього необхідна одна умова: ефективність демократичних інститутів".