Міф про "народну єдність" в Росії та стосунках з нею: як телеграм викриває його ілюзії.
Незважаючи на те, що державна пропаганда в Росії активно підтримує ідеї толерантності та захисту прав етнічних меншин, мережа пропагандистських телеграм-каналів постійно розповсюджує матеріали, які підживлюють міжетнічні суперечки та сприяють зростанню ксенофобських настроїв.
Росія намагається просувати на міжнародну аудиторію тезу, що вона захищає народи, які були "під гнітом Заходу", та піклується про "слабші держави". Ба більше, навіть усередині федерації вона нібито старається вберегти всі її етнічні групи, придушує дискримінацію за етнічною ознакою. Пропаганда постійно намагається показати, що на контрасті з Росією саме Україна нібито дискримінує різні групи, а Європа лише поглиблює "русофобію". Однак ці тези є здебільшого "продуктом на експорт", а основною їхньою цільовою аудиторією є жителі країн Близького Сходу, Африки та Південної Америки.
Замість того, щоб визнавати, Росія ігнорує свою активну взаємодію з націоналістичними угрупованнями всередині країни, які проводять агресивну інформаційну кампанію проти мігрантів з Центральної Азії та активно сприяють розпалюванню міжетнічної ненависті. Ці рухи також впливають на тимчасово захоплені українські території.
Команда "Детектор медіа" провела аналіз контенту телеграм-каналу "Многонационал", який поширює відповідну риторику серед своїх понад 300 тисяч підписників. Виявилося, що інші пропагандистські телеграм-канали, які входять до стандартної вибірки Центру досліджень, регулярно та систематично публікують матеріали з цього каналу, зазначаючи його як першоджерело. У цій статті ми детально розглянемо, як такі матеріали стають частиною російської пропаганди і яким чином ця риторика спростовує міф про "дружбу народів" у самій Росії.
"Русскій мір" на захисті "дружби народів"
Росія давно використовує концепцію "дружби народів" як засіб реалізації своєї зовнішньої політики, починаючи ще з часів, коли вона існувала під маркою "СРСР". Однією з основних цілей радянських лідерів було поширення комунізму на всій планеті. Кремль втілює цю ідею "дружби" різноманітними способами — від масштабних урочистостей до зображення представників різних національностей на пропагандистських плакатах.
Плакат радянського виробництва, випущений у 1959 році. Джерело: Terry Posters.
Росія продовжує використовувати ці інструменти й у наш час, прагнучи позиціонувати себе як справжню "колиску народів". Після розпаду Радянського Союзу країна намагалася поширити цей меседж через різні організації та альянси, які вона створила, такі як СНД, Євразійський митний союз, а в даний час — БРІКС. Дослідники з Ośrodek Studiów Wschodnich, Bard College та LGT зазначають, що ці ініціативи мають більше політичний характер, а не економічний. Росія активно працює над тим, щоб переконати міжнародну спільноту в своїй стурбованості "пригнобленими Заходом" народами.
У Північній Африці підтримка Росії продовжує залишатися на високому рівні, а в деяких країнах навіть зростає. Наприклад, згідно з даними ArabBarometer, у 2024 році більшість населення Тунісу (60%) і Марокко (58%), а також близько половини жителів Кувейту (49%) і Йорданії (47%) виявили позитивне ставлення до Росії. Натомість, менше людей дотримувалися такої ж думки у Лівані та Мавританії (по 43%), а також у Палестині (29%). Протягом 2022-2024 років позитивні погляди на Росію зросли на 8% в Йорданії, на 17% у Тунісі та на 20% у Марокко. Водночас, у Палестині та Мавританії ставлення залишилося незмінним, тоді як у Лівані підтримка Росії знизилася на 9%.
Результати проведених соціологічних досліджень вказують на те, що, незважаючи на відсутність змін у ставленні населення країн Близького Сходу та Північної Африки до Росії після її повномасштабного вторгнення в Україну, більшість опитаних не підтримують агресивні дії Росії в Україні. Більше того, спроби Росії використати конфлікт між Ізраїлем та ХАМАС у Газі з метою просування своїх інтересів проти США і "колективного Заходу" не отримали значної підтримки серед мешканців цих регіонів.
У Субсахарській Африці немає свіжих соцопитувань на цю тему. Але опитування Afrobarometer, проведене у 2021 -- 2022 роках, показало, що 25% жителів ПАР позитивно оцінюють економічний і політичний вплив Росії, тоді як 22% -- негативно. Позитивне сприйняття впливу Росії за цей період знизилося на 5%. Крім того, 42% респондентів вважають, що їм не вистачає інформації для оцінки впливу Росії.
Опитування Ipsos, проведене у 2023 році в Південній Африці, Кенії, Нігерії, Сенегалі, Уганді та Замбії, показало, що більшість респондентів у цих державах вважає, що вторгнення Росії в Україну є порушенням міжнародного права і що російські війська повинні піти з України. Наприклад, у Кенії та Південній Африці більшість респондентів висловили підтримку Україні, а не Росії. Однак багато респондентів також погодилися, що їхній континент повинен залишатися нейтральним у цій ситуації, наголошуючи на негативних наслідках війни для постачання продовольства та цін на енергоносії в Африці.
Росія має добрий імідж у країнах Центральної Азії, але сприйняття російської агресії щодо України в цих державах має свої особливості. Згідно з опитуванням, проведеним Demoscope у листопаді 2022 року, 22% казахстанських респондентів висловили підтримку Україні, тоді як 13% підтримали Росію, що є зниженням у порівнянні з березнем 2022 року, коли цей показник становив 39%. Додатково, опитування 2023 року виявило, що 15% учасників з Казахстану вважають, що Росія може здійснити вторгнення в їхню країну, що є зростанням в порівнянні з 8,3% у попередньому опитуванні. За даними Carnegie Endowment і The Diplomat, у соціологічному дослідженні, проведеному в травні та червні 2022 року, 86% респондентів з Киргизстану та 76% з Узбекистану висловлювали позитивне ставлення до Росії. Тим не менше, 70% киргизстанців і 30% узбекистанців пов'язують економічні труднощі своїх країн із діями Росії в Україні.
Невдовзі після початку війни в Україні в 2022 році, за даними опитування CSIS, 56% мексиканців висловили думку, що їхня країна повинна уникати участі у конфлікті, включаючи відмову від надання гуманітарної допомоги. У той же час, 65% аргентинців висловили протест проти війни, проте 25% з них все ще мали позитивне ставлення до Путіна.
Зовнішня політика Росії в цих регіонах характеризується поєднанням незначних стратегічних досягнень та чималих викликів. Упродовж останніх років Росія активно нарощує свій вплив в Африці, зокрема в країнах, таких як Судан, Нігер, Лівія, Буркіна-Фасо, Малі та Центральноафриканська Республіка. Вона використовує свої історичні зв’язки та заповнює прогалини, які залишили західні країни. Проте економічні позиції Росії в Африці залишаються досить скромними в порівнянні з Китаєм та західними державами. Додатково, діяльність російських "приватних військових компаній", таких як група Вагнера, не виявилася настільки ефективною, як сподівалося, зазначає Le Monde.
Протягом історії Росія прагнула розширювати свій вплив у Латинській Америці. Незважаючи на зусилля щодо зміцнення відносин з країнами цього регіону через економічні та військові зв'язки, її вплив залишається досить обмеженим. У той же час, Росія займає важливу позицію на Близькому Сході та в Північній Африці, зокрема, через свою військову присутність у Сирії. Проте нещодавні події, такі як падіння режиму Башара Асада, викликали сумніви щодо стабільності російського впливу. Втрата стратегічних військових баз у Тартусі та Хмеймімі, а також потреба адаптуватися до нових умов з новим керівництвом, створюють додаткові ризики для ролі Росії в цьому регіоні.
Центральна Азія відіграє важливу роль у стратегіях Росії, і її зовнішньополітичні амбіції в цьому регіоні здебільшого зосереджені на військово-технічному та безпековому співробітництві. Росія підтримує свою присутність у даній території, спираючись на історичні зв'язки та інтереси, пов'язані з регіональною безпекою. Проте ефективність її зовнішньої політики підпорядкована складним взаємозв'язкам регіональної політики та інтересам інших країн.
Хоча Росія змогла досягти певних стратегічних успіхів у цих регіонах, зокрема отримавши результати у вигляді голосувань проти або утримання від голосування за резолюції Генеральної асамблеї ООН, які засуджують її агресію проти України, ефективність її зовнішньої політики в контексті ініціатив, що виходять за межі "м'якої сили" та інформаційного впливу, виявляється досить обмеженою. Тож, аби компенсувати ці труднощі, Росія активізує свої зусилля в інформаційних пропагандистських кампаніях у зазначених регіонах, підкреслюючи образ країни, яка "славно бореться" за своїх "слабших братів" у всіх куточках світу, про що неодноразово повідомляв "Детектор медіа".
Проте, у країнах колишнього Радянського Союзу пропагандисти поширюють альтернативні наративи, що суперечать концепції "дружби народів". У вибірці, яку досліджував Центр, постійно фігурує контент, що негативно ставиться до мігрантів з цього регіону та різних етнічних спільнот у Росії. Ці канали часто посилаються на одне й те ж джерело – телеграм-канал "Многонационал", на який ми вирішили звернути особливу увагу.
Мігранти як інструмент російської пропаганди
Доступ до телеграм-каналу "Многонационал", який налічує понад триста тисяч підписників, заблоковано в країнах ЄС, зокрема в Польщі, Литві та Німеччині. Проте його контент активно репостять численні пропагандистські телеграм-канали. Серед них є канали, пов'язані з "вагнерівською групою", що веде діяльність в Африці та інших регіонах "глобального Півдня". Крім того, матеріали "Многонационала" поширюються й на каналах, які орієнтовані на українську та іноземну російськомовну аудиторію. Іноді такі канали публікують більше трьох дописів на день, а загальна кількість репостів на деяких каналах, які аналізує "Детектор медіа" у своїх дослідженнях, перевищує десять на тиждень. Це свідчить про те, що такий контент не є випадковим, а свідчить про систематичну інтеграцію відповідної риторики в російську пропаганду.
Творці цього каналу впроваджують метод фреймінгу, що означає, що вони поширюють лише ту інформацію, яка висвітлює конкретний аспект теми в манері, що відповідає інтересам особи, яка стоїть за цим медіа. У описі каналу зазначено "Ми за дружбу народів", проте його контент свідчить про протилежні погляди. Канал зосереджується виключно на негативних матеріалах щодо мігрантів, представляючи їхню присутність у Росії як серйозну проблему, яку необхідно вирішувати на державному рівні. Інколи навіть найменші ініціативи держави, спрямовані на підтримку мігрантів, піддаються гострій критиці.
Наприклад, у одному з коментарів до посту обговорюється ініціатива Міністерства праці Росії щодо збільшення виплат для матерів, які виховують кількох дітей.
"Нова шкідлива ініціатива, яка може заохотити сім'ї мігрантів приїжджати до Росії та користуватися нашими соціальними благами... Що ж нас чекає? Прибудуть тисячі 'матерів-героїнь' з країн, що постачають героїн, і почнуть отримувати соціальну допомогу в РФ..."
Це типовий приклад пропаганди, що використовує низку технік і тактик для формування негативного ставлення до певної соціальної групи та політичного рішення. Зокрема, демонізацію -- опис мігрантів як паразитів, що "присмоктуються" до соціальної системи, натяки на їхню злочинність. Негативно забарвлені слова викликають обурення та страх. Тут також є фальшива дилема -- протиставлення підтримки багатодітних сімей серед росіян і допомоги мігрантам, хоча ці процеси можуть відбуватися паралельно. У такий спосіб пропагандисти також апелюють до страху перед "навалою" мігрантів, а також до узагальнень і стереотипів.
У цьому каналі періодично трапляються окремі публікації, які критикують будь-які спроби підтримки України. Проте основна його суть полягає в антимігрантській кримінальній хроніці — матеріали про злочини, які вчиняють мігранти щодо "корінних росіян", становлять домінуючу частину контенту. Наприклад, лише за січень можна виявити такі публікації на цю тематику:
Канал не лише фокусується виключно на злочинах, вчинених мігрантами, але й ігнорує ті випадки, коли правопорушення скоюють місцеві жителі. Особливо виділяються злочини, вчинені групами осіб з Таджикистану, Азербайджану та інших країн, які подаються так, ніби це характерно для всіх представників цих націй. Мігрантів представляють не лише як злочинців, а й як членів "банд", "радикалів" чи "шахраїв". Для цього автори навіть вигадали термін "ОПГ-діаспора" (організоване злочинне угрупування). Таке подання створює враження, що мігранти не є просто індивідуальними правопорушниками, а становлять системну загрозу. Таким чином, російські пропагандисти формують образ зовнішнього ворога, що слугує для згуртування суспільства та виправдання агресії. Цей процес розпалювання міжетнічної ненависті відвертає увагу від реальних проблем у країні. Створення атмосфери страху та недовіри, в свою чергу, сприяє радикалізації настроїв у російському суспільстві.
Якщо в Росії не буде мігрантів, то й "колективний Захід" залишиться без них.
Автори каналу вибірково висвітлюють новини, пов'язані зі злочинами мігрантів як в Україні, так і за її межами. Наприклад, у січні на їхньому супутньому каналі "Многонационал. Экономика", що має понад 16 тисяч підписників, з'явилася публікація про слова генерального директора BlackRock Ларі Фінка, який нібито заявив, що "дефіцит робочої сили негативно впливає на економіку, але країни з 'ксенофобною міграційною політикою' (такі як Китай, Корея, Японія) доводять протилежне". Однак, переглядаючи відео, яке надають пропагандисти, можна зрозуміти, що ці слова вирвані з контексту. Автори статті свідомо наголошують на тому, що BlackRock є найбільшою інвестиційною компанією, що демонструє маніпулятивний підхід через апеляцію до авторитету, створюючи враження, що висловлена думка є беззаперечною та не підлягає сумніву. Канал також фокусується лише на країнах з низьким рівнем імміграції та успішною економікою, аби створити враження, що саме сувора міграційна політика є запорукою їхнього успіху. При цьому ігноруються численні фактори, такі як демографічні кризи, що особливо стосуються Японії та Південної Кореї. Це є яскравим прикладом фальшивої дилеми, що пропонує лише два варіанти без альтернативи, разом з категоричними твердженнями: "Наша країна або зрозуміє це і проведе правильну політику стимулювання (бо без дій нічого не відбудеться), або залишиться поза світовим розвитком, коли інженери стають кур'єрами". Таким чином, автори каналу прагнуть переконати громадськість, що "ксенофобна політика" є економічно доцільною, а отже, росіяни повинні готуватися до посилення контролю в майбутньому. Це типовий приклад пропаганди, яка намагається видаватися за економічний аналіз, але насправді має ідеологічні цілі.
На каналі активно обговорюються випадки зґвалтувань у Великій Британії, пов’язані з вихідцями з Пакистану. Ці матеріали застосовують різноманітні пропагандистські методи, щоб маніпулювати емоціями глядачів і створити негативний імідж мусульман-мігрантів, а також скомпрометувати західні уряди та медіа. Зокрема, спостерігається використання гіперболізації та перебільшення — пропагандисти заявляють, що "250 000 білих молодих дівчат стали жертвами зґвалтувань в Англії від чоловіків з мусульманських країн", хоча ця цифра не має підтвердження в офіційних джерелах і є завищеною для створення шокуючого ефекту. У цьому контексті також застосовується метод "жахливого сюжету", що передбачає драматичне описання насильства з метою емоційної маніпуляції. Пропагандисти також підкреслюють відчуття "змови" з боку британського прем'єра та інших високопосадовців, які, на їхню думку, ігнорують ці злочини. Таким чином, російські сили прагнуть підривати довіру до західних урядів і медіа, формуючи уявлення, що лише "правильні сили" (зокрема, Росія) можуть відкрити справжню правду.
На каналі також поширюють риторику таких європейських політичних рухів як "Альтернатива для Німеччини" з його антиміграційними поглядами. 2 січня автори цього каналу писали про "новорічний настрій у Берліні", натякаючи, що у місті нібито небезпечно через те, що в ньому надто багато мігрантів із Близького Сходу. У відповідному повідомленні їх представляють як джерело хаосу, насильства та руйнування. Використання фрази з виступу лідерки політичної сили "АдН" Аліси Вайдель про те, що у Берліні нібито запанували "умови, схожі на громадянську війну", є гіперболою, яка перебільшує рівень насильства, а її слова в цілому використовується авторами як підтвердження загальної тези.
Пропагандисти навмисно створюють враження, що ситуація має лише два варіанти: або хаос і насильство через мігрантів, або повний порядок без них. Немає згадки про складніші соціально-економічні чинники, які можуть впливати на рівень насильства. Останнє речення проаналізованого допису "Головне не забути, що поруч із мігрантами жити найбезпечніше" використовує сарказм, щоб висміяти ідею про безпечне співіснування з мігрантами.
"В'язниця народів" сучасної епохи
Автори "Многонационала" не тільки висловлюють свої негативні погляди на мігрантів, але й на різні етнічні спільноти, що проживають на території Росії. Вони підтримують ідею моноетнічності країни, пропагуючи концепцію "Росія тільки для росіян". Для досягнення своїх цілей вони використовують аналогічні методи, як і в контексті мігрантів.
У одному з повідомлень про "педофіла з Кабардино-Балкарії" термін "педофіл" повторюється шість разів, що створює потужний емоційний резонанс і викликає відразливе ставлення до особи. Текст містить численні деталі кримінальної справи засудженого, хоча основна тема повідомлення не пов'язана з сексуальними злочинами. Насправді, воно розповідає про те, як, перебуваючи у в'язниці, ця людина отримувала підряди за державними контрактами з допомогою своїх родичів. Замість того, щоб акцентувати увагу на корупційній схемі, основний акцент ставиться на особисті риси злочинця, зокрема його сімейні зв'язки. Хоча сама історія є правдивою, подача матеріалу посилює суспільне обурення, зміщуючи фокус з корупції на особистість злочинця та його оточення.
В іншому повідомленні йшлося про шістьох атлетів з Карачаєво-Черкесії, які відмовилися підніматися під російський гімн під час одного з змагань і за це отримали адміністративні санкції. Їх називають "абу-бандитами", що наводить на думку про зв'язок із тероризмом або злочинністю. Це намагається створити образ небезпечних і нелояльних до держави осіб. Автори цього допису свідомо акцентують на їхній етнічній приналежності, що підсилює негативні стереотипи щодо народів Кавказу в цілому. Вчинки цих шести людей подаються як характерні для всіх мешканців Кавказу або мусульман. Це підкріплюється фразами на кшталт "Про подібний інцидент у Нальчику ми згадували рік тому" та "ввімкніть гімн і подивіться, скільки ваххабітів на нього встане".
Посилання на інші події використовується для створення ілюзії повторюваності таких випадків, хоча не наводяться конкретні дані чи статистика щодо масштабності явища. Замість того, щоб аналізувати причини відмови вставати під гімн (протест, особисті переконання, технічні причини), повідомлення одразу робить висновок про нелояльність та екстремізм учасників. Допис створює враження систематичної неповаги з боку представників певної етнічної чи релігійної групи та підштовхує читачів до обурення. Це повідомлення є прикладом ксенофобної та пропагандистської риторики, що спрямована на розпалювання міжнаціональної напруженості.
В іншому матеріалі, що стосується обвинувачення у хуліганстві з насильством проти 14-річного підлітка на ім'я Мусліман Мурдієв з Чечні, знову підкреслюється його національність, хоча це не має прямого відношення до суті інциденту. Таке підкреслення створює стереотип, що подібні дії притаманні лише чеченцям. Хлопець описується не лише як правопорушник, а як "член банди", що відразу викликає асоціації з організованою злочинністю. Використання фрази "нападав на випадкових людей" без конкретних деталей справи формує враження про жорстокість і безпідставну агресію. У повідомленні також згадується Рамзан Кадиров, який нібито "домовився" про те, що підлітка не покарають ув'язненням, що підкреслює "безмежний чеченський вплив" на російське правосуддя. Омбудсмен Чечні, котрий висловлюється на захист прав Мурдієва, піддається критиці через сарказм, що знецінює його позицію і виправдовує можливі порушення прав дитини, адже, мовляв, він сам у цьому винен. Згадування "чеченського підлітка" в контексті "банди", підтримки Кадирова та впливу на слідство формує негативне сприйняття всіх чеченців, особливо молоді. Це повідомлення є маніпулятивним, оскільки воно свідомо експлуатує етнічні стереотипи, демонізацію та іронію для створення образу "чеченської загрози".
У іншому пості не уточнюється, про які конкретно етнічні групи йдеться, лише зазначається, що "кавказці тероризують житловий комплекс" у Красногорську Московської області. Автори вживають терміни "нарковахабіти" та "покидьки" стосовно представників "кавказької національності", що має на меті їх дегуманізувати і нав'язати помилкову асоціацію з ісламським екстремізмом. Цитата "А раптом він вдень вийде, коли ми гуляємо із дітьми?!" створює образ загрози для жінок і дітей, викликаючи страх. Опис ситуації, де "ночами виходять під наркотою" та "реально ледь не до різанини дійшло", малює картину небезпеки. Основна ідея цього повідомлення полягає не в кримінальності загалом, а в тому, що злочинці є саме представниками народностей Кавказу, а поліція нібито "покриває" їх. Це формує враження про існування системної змови. Вислів "Місцеві організувались і взяли ситуацію під контроль" легітимізує ідею самосуду. Заклики на кшталт "треба виселяти їх зараз!" підбурюють читачів до термінових дій, які можуть включати насильство.
Як російська влада протистоїть мігрантам, які їй необхідні.
Наведені вище приклади є лише частиною російської пропаганди, орієнтованої на внутрішню аудиторію. Це складова більш широкої стратегії, що має на меті приниження мігрантів та підтримку моноетнічної політики Росії. Така політика передбачає асиміляцію менших етнічних груп і зникнення ознак етнічної самоідентифікації в ім'я єдиної "російської ідентичності". Особливо під удар потрапили мігранти з Центральної Азії, які відіграють ключову роль в економіці Росії, особливо в умовах економічних санкцій, накладених міжнародною спільнотою у відповідь на агресивні дії проти України.
За інформацією Центру "Сова", влітку та восени 2023 року ультраправі групи, зокрема "Народное ополчение", активізували свою роботу, спрямовану проти мігрантів. Вони не лише ініціювали інформаційні кампанії, але й брали участь у спільних із поліцією рейдах, а іноді діяли самостійно, виконуючи функції "блюстителів порядку". Ці групи організовували патрулі, виявляли та затримували осіб, яких вважали правопорушниками, залучаючи правоохоронні органи лише на завершальному етапі. До рейдів також залучені ФСБ, державна міграційна служба та локальні відділи російського МВС.
Антиміграційні кримінальні хроніки, подібні до "Многонаціонала", стали невід'ємною складовою російського інформаційного середовища, незважаючи на те, що зменшення числа мігрантів негативно впливає на економічні показники країни.
Наприклад, за інформацією видання "Коммерсантъ", у 2023 році у Свердловській області (Урал) спостерігався дефіцит робочої сили на промислових підприємствах, що пов'язано з відтоком мігрантів і демографічними проблемами. Але місцеві уряди та підприємства продовжують посилювати цю політику своїми діями. У 2023 році в Якутії було запроваджене обмеження на працевлаштування мігрантів у галузі пасажирських перевезень та інших 33 видах підприємницької діяльності. У Дагестані та Осетії у 2024 році звільнення мігрантів з комунальних служб призвело до проблем із вивезенням сміття. Тоді уряд Узбекистану започаткував державну програму підтримки альтернативних шляхів поїздок на заробітки, зокрема до Південної Кореї, та профінансоване повернення додому, організоване посольством Узбекистану в Росії.
Демонізуючи Україну та представляючи її в спотвореному світлі як агресивну націоналістичну державу, Росія намагається приховати свій власний націоналізм. Одночасно, виправдовуючи свою агресію проти України термінами на кшталт "денацифікація", Москва принижує численні етнічні групи як у своїй країні, так і в сусідніх регіонах. Таке ставлення свідчить про те, що всі її заяви про "краще життя для українців" під російським контролем є лише черговою маніпуляцією пропаганди.
Росія намагається сформувати образ багатонаціональної та толерантної країни на світовій арені. Водночас вона звинувачує Україну в прояві ультранаціоналізму і нетерпимості. Проте реальна ситуація всередині Росії свідчить про зворотне. Ця риторика, навіть на рівні окремого телеграм-каналу, є яскравим підтвердженням. У країні проживають різні етнічні меншини та мігранти, які стикаються з дискримінацією та ворожістю. Згідно з інформацією від Minority Rights Group International, ці групи регулярно піддаються агресії, що підживлюється націоналістичною риторикою в політичному і суспільному дискурсі, що призводить до розділення між етнічними росіянами та іншими народами.
Офіційні представники Росії та державні ЗМІ малюють Україну як країну, що поринула в ультранаціоналістичні настрої. Проте дослідження, проведене CIDOB, свідчить про те, що сучасна Україна демонструє значний рівень космополітизму, терпимості та поваги до різних етнічних груп, які на протязі століть проживають на її території. Російська пропаганда, спрямована на країни Глобального Півдня, часто акцентує увагу на нібито расизмі та ксенофобії Заходу, позиціонуючи Росію як більш толерантний вибір. Однак реальність внутрішніх проблем, пов'язаних з дискримінацією етнічних меншин і мігрантів, розкриває іншу картину. Це підкреслює розбіжність між офіційною риторикою та дійсністю, що може спонукати міжнародну спільноту до детальнішого вивчення та переосмислення ролі Росії.
