Наталія Гусак, керівник Національної служби здоров'я України.

Існує безліч міфів і чуток про те, що численні чиновники 25 лютого, а також 22 і 23 числа, евакуювали свої сім'ї на західну частину України. Де ж ви перебували в той час? Яким чином вдалося адаптувати систему охорони здоров'я, зокрема діяльність НСЗУ, для військових потреб?

- Я була на своєму робочому місці, як і більшість команди Національної служби здоров'я України. Я мала план А, план Б, бо розуміла, що може бути. Це можуть зупинитися платіжна, електронна системи. А всі платежі в нас і весь облік фінансовий ведуться через електронну систему охорони здоров'я. І 24 лютого ми мали вже напрацьовані всі нормативно-правові акти, які були подані, щоб змінити процес і забезпечити стабільність оплат надавачам. Я знаю, що ми і 24, і 25, і 26 лютого здійснювали платежі надавачам за договорами, які вже були укладені на 2022 рік. І, що важливо, згадайте ті часи, наскільки ми всі були згуртовані. Патріотичність проявилася тоді ще більше, і зокрема в українських лікарів. Важко й уявити, знати, розуміти, як це - працювати під час бомбардувань, коли до тебе заходить рашистський окупант в лікарню і каже: будеш працювати за нашими правилами. Я знаю, що і через 3-4 місяці після повномасштабного вторгнення з'явилися чутки, що все, реформа зупинилася, тому що дещо призупинилася оплата за пацієнта.

Час від часу з'являються подібні чутки.

- Насправді це виключно чутки. Подивіться, якщо реформа працює, а вона і далі працює, що "гроші ходять за пацієнтом", і від цього залежить фінансовий, зокрема, успіх закладу охорони здоров'я, то в чому винні тоді були заклади Харкова, чи лікар первинки з Харкова, чи із Запорізької області, чи з Херсона, що його пацієнти вимушені були тимчасово переселитися на більш безпечні місця? Водночас вони залишалися на телефонному зв'язку, виписували електронні рецепти, наприклад, за програмою "Доступні ліки". І ось ми вирішили у той час на пів року заморозити і сказати: дивіться, у нас є на перший день повноомасштабного вторгнення всі договори, які вже сформовані, "гроші ходять за пацієнтом", але далі ми сплачуємо рівними частинами те, що у вас вже сформовано, щоб підтримати лікарів Харкова, Чернігова, Київщини. І в нас було декілька таких зустрічей з усіма лікарями, ми пояснювали, що це зараз наш внесок, солідарний внесок всієї системи для того, щоб вона вистояла. І вона вистояла.

Ми вже 1 липня 2022 року відмотали все назад, залишивши тільки деякі механізми оплат для тих областей, що їх потребували. А всі інші повернулися до звичайної системи, яка була до повномасштабного вторгнення і точно не повернула субвенційний принцип фінансування. Тобто як і наші міжнародні партнери, а це можна побачити в усіх звітах ВООЗ спільно зі Світовим банком. Я впевнена, що реформа не тільки не зупинилася, вона розвивається і йде за тим планом, який був визначений.

- Але чому реформу, спрямовану на поліпшення отримання медичних послуг, часто критикують за недоступність медицини, наприклад, у сільській місцевості?

Якими були наші реалії до впровадження реформи? Це було безліч цифр і управлінських рішень, заснованих на цих даних, які існували лише на папері, створюючи ілюзію стабільності, в яку ми хотіли вірити.

Я родом із села і маю власний досвід: під час реформ лікар, усвідомлюючи, що його заробіток залежить від декларацій моїх батьків, почав частіше відвідувати наше село. Проте, оскільки все було побудовано на паперових звітах, які можна було легко відкоригувати, політика формувалася на основі цих маніпуляцій. Коли в електронній системі охорони здоров'я ми почали систематично збирати дані, ми також працювали над їхньою повнотою та якістю, оскільки їх можна було маніпулювати під час внесення. Але з часом це стало дедалі складніше, адже в умовах великих обсягів даних алгоритми можуть швидко виявити проблеми, наприклад, в Чернігівській області, де насправді існують перешкоди для доступу сільських мешканців до медичних послуг. У таких випадках ми повинні оперативно реагувати. Аналогічні ситуації спостерігаються в Миколаївській та Рівненській областях, де доступ ускладнюється через перехід надавачів первинної медичної допомоги з комунальної на приватну власність, що ускладнює заміну сімейного лікаря. Тому я не можу стверджувати, що доступ у сільській місцевості є загальною проблемою; скоріше, є конкретні райони, де цей доступ ускладнений. У 2024 році разом із Всесвітньою організацією охорони здоров'я ми провели аналіз тарифів на первинну медичну допомогу. Спочатку вважалося, що тарифи для села та міста мають бути однаковими, проте витрати лікарів у містах виявилися вищими, що потребувало корекції. В результаті нашого дослідження виявилось, що чинний тариф не стимулює лікарів працювати в сільській місцевості. Тому цього року ми вперше запроваджуємо сільський коефіцієнт у програмі медичних гарантій для первинної медичної допомоги.

І ще Міністерство охорони здоров'я запроваджує декілька своїх політик, щоб залучити лікаря у село, якщо ми говоримо про первинну медичну допомогу. Це тільки перший крок. Тобто ми відстежуємо далі, що відбуватиметься. Наприклад, у 2023 році ми проаналізували на основі наших даних, що відбувається з доступом лікарських засобів до пацієнтів. І побачили, що у нас є програма реімбурсації абсолютно успішна "Доступні ліки", де пацієнти, а це вже 5 млн українців, можуть отримати безоплатно або з невеликою доплатою майже 600 торгових найменувань лікарських препаратів.