100 днів президентства Трампа: як у 2025 році трансформувалась підтримка України з боку Сполучених Штатів.
У світлі "ювілейної" річниці президентства Дональда Трампа, видання Фокус досліджувало, яку підтримку отримує Україна від Сполучених Штатів, а також оцінювало, наскільки стійкими є позиції Києва та його європейських партнерів у контексті прагнень Вашингтона зупинити, а можливо, й завершити конфлікт між Росією та Україною.
У рамках виборчої кампанії 2024 року Дональд Трамп рішуче стверджував, що зможе завершити війну в Україні всього за 24 години після свого обрання. Проте, через сто днів стало очевидно, що про будь-яке припинення конфлікту не може бути й мови. В інтерв'ю виданню Time сам Трамп зізнався, що це було "перебільшенням" і "жартом", підкресливши, що його мета - досягнення миру, хоча конкретні терміни залишаються невизначеними.
Наскільки жартівливими були слова американського президента, судити складно, але Білий дім продовжує переговорний трек з українського питання, використовуючи важелі тиску, зокрема й на Київ. Наприклад, після подій в Овальному кабінеті Трамп у березні розпорядився призупинити надання військової допомоги Україні в її оборонній війні проти Росії доти, доки українське керівництво не продемонструє йому "прихильність миру".
Утім, за деякий час і постачання озброєння, і надання розвідувальних даних американці відновили, про що заявила директорка Національної розвідки США Талсі Габбард, посилаючись на розпорядження Трампа.
У 2025 році військова допомога Україні з боку США опинилася в центрі міжнародної політики та внутрішньої боротьби за пріоритети зовнішньої стратегії Вашингтона. Рік ознаменувався різкою зміною підходів до підтримки українського опору -- від нарощування поставок високотехнологічного озброєння на початку року до їхнього призупинення та політичних умов для продовження.
Однак програма Ukraine Security Assistance Initiative (USAI) та Presidential Drawdown of Security Assistance (PDA) залишаються основними механізмами постачання сучасного озброєння для Збройних Сил України.
Так 30 грудня 2024 року Джо Байден оголосив про виділення двох нових великих пакетів військової допомоги Україні на загальну суму 2,47 млрд доларів. Один пакет на суму 1,25 млрд доларів був наданий за розпорядженням президента США в рамках його адміністративних повноважень (PDA) і є оперативним виділенням майна з Міністерства оборони США. Другий пакет на суму 1,22 млрд доларів було виділено в рамках Ініціативи з надання безпекової допомоги Україні (USAI).
Раніше представник Державного департаменту США Метью Міллер повідомив, що обсяги наданої підтримки будуть достатніми для забезпечення українських військових до завершення 2025 року.
"Ми вважаємо, що ті ресурси, які ми їм уже надали і які ми продовжуватимемо надавати до кінця терміну повноважень адміністрації, забезпечать їхнім обладнанням і матеріалами, необхідними для боротьби до кінця 2025 року", -- заявив він.
Таким чином у рамках цієї допомоги Україна має отримати:
Водночас загальна тенденція військової підтримки з боку Сполучених Штатів свідчить про скорочення допомоги, хоча Україна все ще залишається в пріоритеті. Нижче наведено порівняльний аналіз іноземного фінансування згідно з ресурсом Foreign Assistance.
Зазначимо, що за даними ABC News, близько 90% обсягу допомоги, виділеного за цією лінією PDA, вже доставлено на територію України. Агентство також повідомило, що найближчими роками Україна отримає додаткові військові поставки за контрактами з приватними американськими оборонними компаніями, багато з яких уже оплачено.
У 2025 році українські військові активно застосовують супутниковий інтернет Starlink для підтримки зв'язку на передовій, управління безпілотниками та координації своїх дій. Проте, у зв'язку з політичними змінами та можливим тиском з боку Сполучених Штатів, Україна розпочала пошук альтернативних варіантів.
Незважаючи на те, що Ілон Маск заперечив наміри відключити Starlink, українські чиновники почали вивчати інші можливості зв'язку, включаючи європейські супутникові системи та радіорелейні станції. Проте жоден з цих варіантів не здатний забезпечити таку ж ефективність і надійність, як Starlink.
"Ми не можемо поки що розголошувати деталі, але незабаром разом з Мінцифри, Мінстратпромом та іншими нашими колегами з Міноборони та Збройних сил оголосимо про наші рішення. Вже є певні альтернативи", — зазначив міністр оборони України Рустем Умеров.
У 2025 році оборонна промисловість України зазнає помітного розвитку та оновлення, ставлячи за мету досягнення більшої самостійності у задоволенні військових потреб держави.
Міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Герман Сметанін повідомив, що країна рішуче просувається до мети досягнення виробничих потужностей на рівні $35 млрд, що в 35 разів перевищує обсяги виробництва до широкомасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року.
За словами міністра, напередодні вторгнення Україна мала в своєму розпорядженні оборонний потенціал у розмірі $1 млрд на рік. Протягом першого року війни цей показник потроївся і сягнув $3 млрд. До 2024 року українська промисловість уже функціонувала на рівні $20 млрд, а 2025 року прогнозується зростання до $35 млрд. Причому загалом поточного року на виробництво озброєння і військової техніки в бюджеті України передбачено понад 55 млрд грн.
Сметанін також анонсував наміри залучити до 20 мільярдів доларів для розширення виробництва високоточних озброєнь, зокрема:
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль підкреслив, що Україна має можливість повністю покривати свої потреби в артилерії за допомогою власного виробництва.
"Сьогодні в Україні відбувається виробництво власної артилерії. Цього року ми зможемо повністю покрити всі потреби в артилерійських системах завдяки внутрішньому виробництву," – підкреслив прем'єр-міністр.
Повернувшись до Білого дому, Дональд Трамп акцентує увагу на "агресивній політиці" та активізує тиск на партнерів по НАТО. Однією з ключових вимог американського уряду стало суттєве підвищення витрат на оборону країн Альянсу – до 5% від їхнього валового внутрішнього продукту.
"Одна з проблем, і я говорив про це відкрито, і президенту Зеленському, що на Європу припадає лише крихітний шматочок від тих грошей, які йдуть на цю війну зараз. Подобається вам це чи ні, але Європа набагато більше зачеплена, ніж США. Ми відокремлені від них океаном. Чому ми платимо за них на мільярди і мільярди доларів більше, ніж Європа?" -- сказав він.
Радник з національної безпеки Майк Волтц висловився про те, що до червневого саміту НАТО кожна держава повинна виконати давно озвучене, але часто ігнороване зобов'язання витрачати 2% свого ВВП на оборону. Держсекретар Марко Рубіо підкреслив, що в умовах наземного конфлікту в Європі цього буде недостатньо.
Пізніше на адресу європейських лідерів віцепрезидент США Джей Ді Венс висловився більш категорично. У контексті підтримки України європейськими союзниками він фактично дорікнув лідерам у подвійних стандартах.
Слід визнати: основна загроза для Європи не походить ані від Росії, ані від Китаю. Найбільші ризики криються у внутрішніх викликах, таких як міграційна політика, що підриває культурний фундамент континенту, економічна стратегія, яка зменшує конкурентоспроможність, та питання безпеки. Лідери Європи стверджують, що Росія є найбільшим викликом у глобальному контексті. Проте, в той же час, вони імпортують російський газ на мільярди і виділяють лише 1% свого ВВП на оборону, тоді як ми інвестуємо 3-4%. У Європі часто спостерігається розрив між словами та реальними діями, — зазначив віцепрезидент США.
Ця ініціатива викликала широкий резонанс у Європі, де експерти, політики та військові аналітики оцінюють її як стратегічно амбітну, але фінансово малореалістичну в короткостроковій перспективі. Тим часом, за даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), тільки у 2024 році витрати зросли більш ніж на 11%, а за останні десять років -- на 50%.
Аналітики IISS вказують, що за умови збереження нинішніх темпів зростання, європейські країни НАТО можуть досягти середнього рівня витрат на оборону в 3% від ВВП протягом наступних п'яти років. Однак, для досягнення бажаного показника у 5% знадобиться вже близько десяти років. Це можливо лише в тому випадку, якщо бюджети зможуть витримати таку фінансову напругу, адже в умовах інфляції, зростання соціальних витрат і політичної нестабільності це зовсім не є гарантованим.
Підсумовуючи, варто акцентувати увагу на тому, що в умовах зміни риторики Вашингтона щодо конфлікту, Україна та країни Європейського Союзу посилили свої зусилля в напрямку укріплення оборонних спроможностей. Європейські держави не лише підвищують обсяги фінансування, але й акцентують увагу на розвитку оборонної промисловості України та реалізації спільних стратегічних проектів.
Наприклад, у березні 2025 року половину з 2 мільярдів євро, отриманих від заморожених активів Росії, було інвестовано в розвиток артилерійського виробництва в Україні. Наразі Україна вже виготовляє близько 40% військової техніки для фронту та займає провідні позиції у виробництві безпілотних літальних апаратів. Крім того, великі європейські оборонні компанії, такі як Rheinmetall, BAE Systems та Thales, почали співпрацювати з українськими підприємствами, що сприяє інтеграції оборонних секторів України та Європи.
Крім того, у березні 2025 року Європейська комісія презентувала стратегічну ініціативу Readiness 2030, яка спрямована на досягнення стратегічної автономії Європи в галузі оборони, підтримку України та підготовку до можливих змін у трансатлантичних відносинах. У рамках цієї стратегії передбачено, що щонайменше 65% компонентів військової техніки, що фінансується за новими програмами, повинні вироблятися в країнах ЄС, Норвегії або Україні.
