Затримання в Китаї: "Ніхто не застрахований"
Як у Китаї борються з корупцією та які причини стоять за реформами в збройних силах країни.
Антикорупційна кампанія, розпочата Сі Цзіньпіном у Китаї, пройшла через декілька стадій, починаючи з протидії масштабним фінансовим зловживанням і закінчуючи централізацією політичної влади та військового контролю в руках одного лідера країни.
Укрінформ раніше піднімав питання протидії корупції в Азії, зокрема розглядав досвід Сінгапуру. Там прозора антикорупційна стратегія з чітко визначеними правилами є однією з ключових складових високого добробуту населення.
Цього разу пропонуємо поглянути на Китай із його понад десятилітньою масштабною, але прихованою від громадськості антикорупційною кампанією, останній інтригуючий епізод якої повністю змінив систему контролю над армією.
МАРШ ПРОТИ ЗЛОЧИННИХ ДІЙ У ВЛАДІ
Тривала боротьба з корупцією в Китаї триває вже багато років і активізувалася на початку 1980-х, коли країна переживала швидкий перехід до ринкової економіки. Це дало можливість комуністичним чиновникам заповнювати свої кишені державними коштами. Проте в той час, незважаючи на кілька резонансних справ, корупціонери в основному залишалися непокараними, а зловживання лише посилювалися.
Зміни розпочалися восени 2012 року, коли Сі Цзіньпін зайняв керівну посаду в Комуністичній партії, а згодом і в країні. Вже через місяць після свого приходу до влади новий лідер звернувся до партійців з закликом відмовитися від розкішного життя, щоб відновити довіру та підтримку громадян. Очевидно, що масштаб зловживань був настільки великим, що вимагав термінових дій, аби обурені китайці не скинули правлячу Компартію з історичної арени.
Незабаром Сі запровадив національну кампанію проти корупції, відому як полювання на "мух" і "тигрів". Під "мухами" маються на увазі незначні чиновники, тоді як "тигри" символізують впливових політиків, провінційних лідерів та високопосадовців, включаючи керівників партій і держави.
Про настання нових часів стало зрозуміло навесні 2014-го, коли заарештували члена постійного комітету (ПК) Політбюро ЦК КПК (найвищого органу керівництва партії із семи осіб) та ексміністра громадської безпеки Чжоу Юнкана, а також заступника голови Центральної військової ради (ЦВР, найвищого органу військового управління у складі семи осіб) Сюй Цайхоу і ще кількох колишніх високопосадовців, загалом 10 "тигрів", за звинуваченнями в незаконному збагаченні на суми від $10 мільярдів. Перші двоє були правою рукою Сі як голови ПК Політбюро і ЦВР у партійно-державній владі (Чжоу) та командуванні армією (Сюй).
На той час топчиновники такого рангу вважалися мало не небожителями, всесильними й абсолютно недоторканними, тому їхнє падіння стало шоком для всієї країни. Тоді, аби уникнути заколоту проти себе, Сі замінив склад антикорупційного органу КПК на відданих особисто йому кадрів, які ретельно збирали докази зловживань підозрюваних та їх оточення.
Під слідство потрапили також усі, хто мав зв'язок із злочинними діями високопосадовців, що призвело до хвилі резонансних кампаній викриття та судових процесів у Китаї. Це підтверджується статистичними даними: в період з 2012 по 2017 рік у КНР було покарано понад 1,5 мільйона державних службовців з правлячої партії, які були викриті в корупційних схемах. Хоча більшість із них були причетні до незначних правопорушень, близько 440 осіб зарахували до категорії "тигрів", серед яких 43 члени Центрального комітету КПК. Загальна сума, що фігурувала в ході розслідувань, перевищила трильйон доларів.
Боротьба з корупцією в політичній сфері
Кампанія проти чиновницьких зловживань першої п'ятирічки Сі за вмілого пропагандистського супроводу у ЗМІ отримала широке схвалення і підтримку в китайському суспільстві, авторитет КПК і її лідера стрімко зріс. Це визначило курс на наступні п'ять років - боротьбу з корупціонерами треба посилювати.
І колесо репресивного механізму закрутилося з новою потужністю. Центральна комісія з перевірки дисципліни (ЦКПД), орган, що підпорядковується Центральному комітету КПК, відіграла вирішальну роль у забезпеченні партійної чистоти. Цей орган, наділений структурними підрозділами в державних інституціях усіх рівнів, а також у великих державних компаніях і підприємствах, здійснює контроль над усім і всіма в Китаї, так само як і її материнська організація — Комуністична партія.
Проте, на відміну від поліції та прокуратури, діяльність Центральної комісії з перевірки дисципліни (ЦКПД) не підпорядковується жодним законодавчим нормам КНР. Її функції та відповідальність визначаються лише рішеннями генерального секретаря Комуністичної партії Китаю - Сі Цзіньпіна. ЦКПД не має жодних обмежень у виборі методів і прийомів розслідування, орієнтуючись виключно на досягнення результатів.
З початку кампанії стало звичним явищем раптове зникнення чиновників різних рівнів, після чого протягом кількох місяців з’являлися повідомлення про відкриття слідства та судових справ проти них за порушення партійної дисципліни, зокрема за корупційні дії. Під час судових засідань більшість обвинувачених визнавали свою провину, каялися у вчинених злочинах, повертали державі всі отримані незаконно кошти та отримували, як правило, довгі терміни ув'язнення або ж вирок про смертну кару з відстрочкою на два роки, яку замінювали на пожиттєве ув'язнення. Як саме ЦКПД вдається "переконати" підозрюваних щиро визнавати провину — залишається загадкою. Існують чутки, що використовуються найрізноманітніші методи, включаючи залякування, шантаж та навіть тортури для особливо непокірних.
Та повернімося до другого п'ятирічного терміну Сі і його походу проти зловживань чиновництва. Велика корупція на мільярди була в основному розгромлена у 2012-2017 роках із падінням впливових партійців та ліквідацією їхніх клік. То на кого ж була направлена друга п'ятирічна кампанія?
По-перше, повністю здолати прагнення чиновників до нечесного збагачення у Китаї не вдасться ніколи через систему влади й розподілу ресурсів, де рішення приймаються одноосібно, що генерує величезні корупційні ризики. По-друге, за мільярдними хабарниками йдуть ті, хто набрав мільйони, і з ними ЦКПД теж потрібно "працювати".
Останнє, що варто зазначити: якщо лідер нації користується величезною підтримкою півторамільярдного населення, це слід використати для зміцнення його особистої влади. Скасування внутрішніх фракцій у партії та нейтралізація опозиційних сил в Комуністичній партії Китаю, а також зосередження партійно-урядової влади в руках популярного керівника, здається, стало основною метою кампанії 2017-2022 років. Хоча подібні процеси мали місце й раніше, у другій п'ятирічці акцент на консолідації влади в руках Сі Цзіньпіна та його команди став більш вираженим.
Відтак, за десятиліття, 2012-2022 роки, за корупційні дії в Китаї покарано більше 4,7 мільйона партійних кадрів і держслужбовців, а паралельно пройшла зачистка КПК від конкурентів Сі. До партійного з'їзду в 2022 році чинний генсек партії підійшов, маючи повний контроль над політичною владою в країні, і з легкістю переобрався на безпрецедентний третій термін на чолі партії і держави. Незгодні з таким зневажанням партійних традицій, певно ж, були, однак усі голосували "за".
Контроль над політичною владою дав можливість Сі призначити своїх надійних союзників і лоялістів на ключові посади в Комуністичній партії та уряді країни. Однак боротьба з корупцією повинна тривати, щоб підтримувати довіру населення. Але хто ж тепер стане об'єктом антикорупційних заходів?
Залишилась одна важлива соціальна група з високим рівнем довіри та значними ризиками корупції — армія. Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) продовжує бути одним із основних опор комуністичної влади і з моменту свого створення користується великою автономією. У період нового ринкового Китаю вона фактично перетворилася на державу в межах держави. НВАК володіє власними землями, підприємствами, торговими мережами, засобами масової інформації та багатьма іншими ресурсами, що дозволяє її керівникам накопичувати величезні статки і почуватися впевнено.
Так відбувалося до приходу Сі, але протягом наступного десятиріччя його керівництва НВАК позбавили компонентів цивільного управління, передавши їх під контроль уряду, що викликало невдоволення у частини генералів. У 2015 році розпочалася масштабна військова реформа, яка змінила структуру армії. З підстави цієї реформи та під гаслом очищення від корумпованих елементів, незадоволені офіцери та генерали були замінені на "правильних" людей.
В результаті, з початку 2022 року військове керівництво опинилося під контролем лояльних до Комуністичної партії командирів, які діяли під особистим керівництвом Сі. Таким чином, всі генерали в оновленому складі Центрального військового ради були відданими партії та її лідеру, не маючи наміру грати за власними правилами.
Аж раптом навесні минулого року за підозрою у зловживаннях затримують заступника голови ЦВР і члена Політбюро ЦК КПК генерала Хе Вейдуна (третя особа в командуванні НВАК) та члена ЦВР, керівника ідеологічного й кадрового управління НВАК генерала Мяо Хуа. Ці двоє більшість своєї кар'єри провели у південно-східній провінції Фуцзянь, де Сі обіймав різні керівні посади, й мали давні зв'язки з нинішнім очільником Китаю, та це їх не врятувало.
У жовтні на черговому пленумі ЦК КПК цих генералів разом зі ще сімома, серед яких командувач відповідального за Тайвань Східного командування Лінь Сян'ян, виганяють із партії за "порушення партійної дисципліни та скоєнні серйозні злочини, пов'язані з виконанням своїх службових обов'язків" - обидва варіанти є евфемізмами для позначення корупції.
"Зазначені суми є вражаючими, а характер правопорушень надзвичайно серйозний, і наслідки від цього вкрай негативні," - повідомило тоді Міністерство оборони. У відомстві також підкреслили, що жорстке покарання для Хе, Мяо та інших свідчить про рішучу позицію Центрального комітету КПК і ЦВР у прагненні завершити боротьбу з корупцією, наголошуючи, що корупційні елементи в армії не зможуть знайти притулок.
Державні медіа та видання Міністерства оборони виступили з різкою критикою на адресу високопосадових генералів, звинувачуючи їх у повному падінні їхніх переконань як членів Комуністичної партії та виявленій нелояльності до партії. У відповідь на це, генерал Чжан Юся, один із заступників Сі в Центральному військовому комітеті та член Політбюро КПК, написав статтю, в якій понад двадцять разів згадував лідера, аби підтвердити свою відданість Сі. Він також попереджав військових про небезпеку "псевдолояльності" та "дволикості". Проте вже через три місяці з'ясувалося, що всі його зусилля були даремні — його також спіткала та ж доля.
24 січня Міноборони Китаю виступило із короткою сенсаційною заявою про розслідування за підозрою у серйозних порушеннях дисципліни та закону щодо Чжана Юся та ще одного члена ЦВР і голови її Об'єднаного штабу генерала Лю Чженьлі. На увагу заслуговує особа Чжана, який обіймав високі партійні і військові пости під керівництвом Сі дев'ять років і вважався одним із найближчих військових союзників голови КНР та однією з ключових і недоторканних фігур у військовому керівництві.
Невизначеність навколо підозр щодо Чжана викликає безліч чуток і спекуляцій, з яких найпоширенішою є версія про зловживання владою. Згідно з нею, генерал нібито через свого сина отримував великі хабарі, сприяв непрозорим тендерам в сфері військових закупівель і отримував відкати, а також контролював будівництво елітної нерухомості на території Пекінського військового округу.
The Wall Street Journal представив ще одну версію, посилаючись на свої джерела, які стверджують, що Чжана звинуватили у передачі США критично важливих технічних даних, пов'язаних із китайською ядерною програмою. Хоча реалістичність цих звинувачень стане зрозумілою згодом, незаперечним є той факт, що в керівному органі для всіх збройних сил Китаю залишилися всього дві особи (колишній міністр оборони Лі Шанфу, сьомий член ЦВР, був заарештований ще у 2023 році). Всі повноваження щодо управління військом зосереджені в руках однієї людини - Сі Цзіньпіна. Його необмежена влада над двомільйонною, добре озброєною армією та її ядерним арсеналом викликає тривогу та небезпеку.
Які мотиви могли спонукати Сі до усунення відданих генералів? Серед експертів, як місцевих, так і західних, існує поширена думка, що цей рішучий крок пов'язаний із бажанням китайського лідера зміцнити свій контроль над армією та її керівництвом. Вважається, що Сі розчарований повільними темпами реформування НВАК, які він наказав здійснити з метою підготовки до протистояння американському домінуванню в Індо-Тихоокеанському регіоні до 2027 року.
Лідер КНР вважає, що темпи модернізації та переозброєння збройних сил є недостатніми, і вважає, що основною причиною цього є корупція на високих рівнях військового керівництва. Внаслідок цього, у 2023 році пішли у відставку Лі Шанфу, який багато років відповідав за постачання озброєння для Народно-визвольної армії Китаю, а також кілька інших експертів, як з активної служби, так і з числа відставників, що працювали над програмою розробки ракетної техніки.
Більш тривожним є припущення, що Пекін може готуватись до раптової військової ескалації проти Тайваню, і лідеру країни потрібна повна свобода самому віддавати накази військам без проміжної ланки у вигляді ЦВР. Хоча дуже малоймовірно, аби хтось із усунутих генералів міг хоча б подумати заперечити Сі, якби він захотів вирішити тайванське питання силою.
Раптове усунення двох впливових військових лідерів викликало значний резонанс серед противників комуністичного режиму в Китаї та стало каталізатором чуток про можливий зв'язок цієї чистки з наміром військових поставити під сумнів владу Сі. У соціальних мережах активно обговорювалися повідомлення про можливе захоплення музею "Заборонене місто" в центрі Пекіна, переміщення військових колон у бік столиці та навіть арешт президента КНР.
Та ажіотаж навколо "перевороту" вказує на надуманість і безпідставність "сенсації". У Пекіні та Китаї загалом у дні "смути" життя текло у звичному ритмі, державні установи працювали у штатному режимі, китайські ЗМІ публікували буденні новини, а акаунти Міноборони у соцмережах інформували про навчання та іншу повсякденну діяльність армії.
Ніяких новин щодо тривожних подій у столиці Китаю не з'явилося, навіть у провідних західних ЗМІ, які мають численний штат місцевих кореспондентів. Якби в центрі міста відбувалися якісь події, вони б негайно випустили термінові репортажі.
Лідер Китаю також працював як зазвичай, зустрічався у Будинку народних зібрань на площі Тяньаньмень із прем'єр-міністрами Фінляндії і Великої Британії Петтері Орпо та Кіром Стармером, які у ці дні були в Пекіні. На фото з переговорів він виглядав як завжди, жодних ознак занепокоєння чи втоми через безсонні ночі на його обличчі не було.
Крім того, автор цього тексту в дні "перевороту" відвідував центр столиці і не помітив жодних аномалій. Навколо площі Тяньаньмень та "Забороненого міста" було чимало поліцейських та охоронців, проте посилені заходи безпеки в центральних районах Пекіна – це звичайна практика. Як і раніше, площа і музейний комплекс залишалися відкритими для відвідувачів, які традиційно формували черги для проходження безпекового контролю, щоб потрапити на Тяньаньмень та в палацовий комплекс. Все відбувалося так, як завжди.
І нарешті, варто зазначити, що авторитет Комуністичної партії Китаю та її генерального секретаря сьогодні є надзвичайно високим у китайському суспільстві, а особливо в армійських колах. Це стало можливим завдяки реальним економічним успіхам, досягнутим під керівництвом Сі, а також ефективній партійній і державній пропаганді. Крім того, не варто забувати про тривалу антикорупційну кампанію, яка триває вже понад десять років. В її рамках китайські власті активно очищують свої ряди від недостойних елементів і одночасно усувають навіть найменші можливі прояви нелояльності.
Арешти високопосадовців свідчать про те, що "недоторканних не існує". У контексті авторитарної системи Китаю, такий підхід може виявитися найефективнішим способом запобігання зловживанням. Проте внутрішня боротьба за владу, що супроводжується такими заходами, викликає недовіру та невпевненість, ставлячи під загрозу стабільність правлячої партії. Сувора позиція лідера та його ліві погляди дедалі більше суперечать економічним умовам у Китаї, що призводить до нових внутрішніх криз. Таким чином, сам Сі може стати не каталізатором відновлення Компартії, а її занепаду.
