Археологи виявили 5000-річний хліб на території Туреччини.
Під входом до оселі, що належала бронзовій епосі, у пухкій землі знайшовся шматок хліба, готовий до свого призначення. Його розламали, піддали вогню та закопали, замурувавши у підмурівок будівлі, яка колись існувала на території нинішньої центральної Туреччини.
Понад п'ять тисячоліть потому археологи викопали його на розкопках Кюллюоба поблизу Ескішехіра та спричинили відродження, якого ніхто не передбачав: не лише стародавнього рецепта, а можливо, й нового сільськогосподарського майбутнього.
Хліб мав круглу, плоску форму, нагадуючи млинець, з діаметром всього 13 сантиметрів. На відміну від багатьох інших стародавніх харчових залишків, він не розпався на частини. Дивно, але цей шматок хліба зберіг свою первісну форму, зафіксований вогнем та землею приблизно з 3300 року до нашої ери.
"Цей хліб, який виявили під час археологічних розкопок, є найстарішим з усіх, і йому вдалося зберегти свою форму в значній мірі," -- зазначив Мурат Тюрктекі, археолог, що очолює роботи в Кюллюобі. "Знахідка хліба є унікальною, адже зазвичай ми натрапляємо лише на дрібні залишки."
Один шматок було відірвано. Потім його спалили. Потім поховали під порогом новозбудованого будинку. "Це наводить нас на думку про ритуал достатку", -- додав Тюрктекі.
Буханець, викопаний у вересні 2024 року, з березня експонується в Археологічному музеї Ескішехіра. Він сухий і почорнілий, але безперечно це хліб.
Коли Айше Юнлюдже, мер Ескішехіра, натрапила на стародавню буханку, в її голові виникла цікава ідея. "Це відкриття дійсно вразило нас. Під час бесіди з керівником нашої археологічної команди я запитала, чи можемо спробувати відтворити цей хліб", — поділилася вона.
Ці зусилля призвели до відкриття муніципальної пекарні Халк Екмек, що в перекладі означає "Народний хліб", яка пропонує доступну їжу для місцевих жителів. Завдяки археоботанічному аналізу хліба, дослідницька команда виявила, що його виготовляли з грубо подрібненої полби і насіння сочевиці. Також було виявлено, що листки невизначеної рослини, ймовірно, використовувалися як природні дріжджі.
Проте насіння полби більше не вирощується в Туреччині. В результаті пекарі вирішили скористатися пшеницею кавілджа — давнім сортом, що все ще зустрічається в окремих районах Анатолії. Вони поєднали її з булгуром і сочевицею — інгредієнтами, які продовжують залишатися основою місцевої гастрономії.
Результатом став міцний хліб з низьким вмістом глютену без консервантів. За словами Серап Гюлер, менеджера пекарні, "поєднання борошна з прадавньої пшениці, сочевиці та булгуру дає багатий, ситний хліб з низьким вмістом глютену без консервантів".
Громадська реакція виявилася надзвичайно швидкою. Хлібці почали розходитися за лічені години. Наразі пекарня виробляє по 300 буханців Кюллюоба щодня, кожен з яких важить близько 300 грамів і продається всього за 50 турецьких лір — приблизно 1,30 долара.
"Я квапилася, адже переживала, що все розкуплять," -- поділилася враженнями одна з покупців, Сузан Куру. "Мене дуже цікавить, як смакує цей древній хліб."
Регіон Ескішехір, який раніше славився своїми водними ресурсами, тепер переживає період посухи. Незважаючи на це, чимало фермерів продовжують вирощувати культури, що потребують багато води, зокрема кукурудзу та соняшник. На відміну від них, пшениця кавілджа виявляється більш витривалою до посушливих умов і хвороб.
"Наші предки навчають нас," – зауважила мер Юнлюдже. "Як і вони, ми маємо прагнути до менш водоємних агрокультур."
Місто наразі прагне стимулювати місцевих аграріїв повернутися до вирощування кавілджи, вживаючи це як метод адаптації до змін клімату. "Необхідно розробити ефективну політику в цій сфері. Відновлення вирощування давньої пшениці стане важливим символічним кроком у цьому напрямку," — зазначила Юнлюдже.
Поки археологи продовжують вивчати Кюллюобу -- поселення хаттів, анатолійського народу, який передував хеттам -- кожен артефакт оживляє минуле. Місто було скромним центром життя бронзової доби, залученим до сільського господарства, ремесел, торгівлі та гірничої справи.
Але саме хліб захопив уяву громадськості. Збережений протягом 5000 років, він говорить не лише про пропитання, а й про ритуали, пам'ять та винахідливість.
"Ці території охороняли цей хліб протягом п'яти тисяч років і дарували нам цей безцінний дар", — зазначила мер Юнлюдже. "Наша відповідальність полягає в тому, щоб зберегти цю культурну спадщину та передати її наступним поколінням".
Стародавній хліб з Кюллюоби став більше, ніж просто археологічною знахідкою; він став символом з'єднання між минулим і майбутнім. Цей хліб ілюструє, як стародавні знання можуть бути корисними для сучасного суспільства, допомагаючи вирішувати важливі проблеми, такі як зміна клімату і продовольча безпека. Відтворення рецепту показало, що традиційні аграрні методи не лише мають історичне значення, але й можуть мати практичну цінність для нашого часу.
