Військо, Мовлення, Віра (і не лише): чи впливають соціальні показники на наше сприйняття оточуючих?
Початок повноцінного політичного циклу в майбутньому може стати каталізатором посилення поляризації між різними групами в українському суспільстві
"Росія провокує розмежування між тими, хто залишився в Україні, та тими, хто виїхав", "Бронювання сприяє загостренню соціальних протиріч", "Українське суспільство не слід ділити, воно вже є розділеним" - подібні фрази часто з'являються в українських ЗМІ, особливо після початку повномасштабної агресії Росії проти України.
Українське суспільство дійсно відзначається великою різноманітністю: кожен має свої власні погляди на події та явища, які можуть не співпадати з думками інших. Часом це призводить до невдоволення одних українців вчинками чи висловлюваннями інших. Але чи можна стверджувати, що таке невдоволення вже перетворилося на відкрите антипатію між українцями?
Аби спробувати відповісти на це запитання, Громадянська мережа "ОПОРА" спільно із Київською школою економіки провели дослідження поляризації між різними групами суспільства, які нерідко протиставляються в українському медійному просторі. Науковці вивчають різні прояви поляризації. В цьому дослідженні ми зосередились на афективній поляризації, яка характеризує ступінь антипатії до представників іншої групи, що виражається через негативні оцінки цієї групи, недоброзичливість до неї, бажання дистанціюватися (McMurtrie et al., 2024). Розуміння рівня афективної поляризації важливе, оскільки неприязнь між соціальними групами може з часом трансформуватися у дії, що поглиблюють соціальні розколи. Якщо негативні установки одних українців щодо інших посиляться, вони можуть вплинути на їхню поведінку і рішення, призводячи до конфліктів і відчуження.
З 11 по 30 вересня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології здійснив опитування за допомогою онлайн-інтерв'ю. У рамках цього дослідження було проведено 2055 інтерв'ю, з яких 1855 були здійснені з українцями, що проживають на території України (за винятком тимчасово окупованих територій), а 200 інтерв'ю відбулися з громадянами, які виїхали за кордон після початку повномасштабного вторгнення Росії.
Дослідження стикалося з кількома обмеженнями. По-перше, учасники онлайн-опитувань, ймовірно, представляють більш соціально активну, освічену та технологічно підготовлену частину суспільства. По-друге, етап збору даних співпав із періодом інтенсивних обговорень щодо законопроєкту №8371, який пізніше було ухвалено і який стосується заборони релігійних організацій, пов'язаних із російською православною церквою. Це активне політичне середовище могло вплинути на думки та реакції респондентів на згадки про вірян православних церков під час опитування.
Для отримання детальнішої інформації про методологію дослідження та її складові, ви можете перейти за наведеним посиланням.
Цей текст складається з двох частин. У першій частині розповідаємо, як за допомогою шкали афективної поляризації ми тестували взаємне ставлення представників різних груп одне до одного. У другій частині ми намагалися зʼясувати, чи впливає належність до певної соціальної групи на ставлення до людини. Для цього було застосовано віньєткове дослідження (різновид експерименту, що дає змогу вивчати оцінки респондентами гіпотетичних ситуацій або персонажів).
ВІДСТАНЬ, ВРАЖЕННЯ, ЖОРСТКІСТЬ: ЯК МИ БАЧИМО ОДНЕ ОДНОГО
Афективна поляризація визначає рівень емоційного відторгнення до іншої групи, що виявляється через небажання спілкуватися, негативні судження, а також ворожість і неприязнь. Важливо зазначити, що поляризація не обмежується лише односторонніми почуттями; вона є взаємною, оскільки обидві сторони відчувають негатив до одна одної.
Застосовуючи концепцію афективної поляризації, ми дослідили рівень недоброзичливості між п'ятьма парами груп: 1) українці, які проживають в Україні, та українці за межами країни; 2) особи, що жили на тимчасово окупованих територіях або в зонах бойових дій, і ті, хто не мав такого досвіду; 3) представники Православної церкви України та Української греко-католицької церкви в порівнянні з представниками Української православної церкви Московського патріархату; 4) військовослужбовці та їх родичі в порівнянні з цивільними особами і тими, хто не має військових в родині; 5) носії української мови проти російськомовних. Учасники дослідження оцінювали свою згоду з 28 запитаннями за пʼятибальною шкалою. Кожне запитання стосувалося таких аспектів афективної поляризації: 1) соціальна дистанція (небажання взаємодії з іншою групою); 2) неприязнь (негативні оцінки на адресу іншої групи); 3) жорстокість (вороже, але ненасильницьке ставлення до іншої групи). Один і той же респондент міг бути віднесений лише до однієї з груп і оцінювати свою згоду з твердженнями лише один раз. Розподіл учасників по групах здійснювався випадковим чином.
Малюнок 1. Загальна поляризація між різними групами
Рис. 2. Поляризація між групами за окремими вимірами (соціальна дистанція, неприязнь та жорстокість)
Як демонструють Рисунки 1 і 2, середні показники загального рівня поляризації та трьох його компонентів здебільшого залишаються на низькому рівні. На п'ятибальній шкалі середні значення коливаються в межах від 1.5 до 2.5, причому жоден з вимірів не перевищує 3, що могло б свідчити про помітну або навіть серйозну антипатію. Отже, респонденти в цілому не виявляють схильності до неприязні або відрази до представників інших груп. Водночас, показник жорсткості виявляє нижчі середні значення, ніж показники соціальної дистанції і неприязні.
Найбільша дистанція за всіма критеріями спостерігається між групами "представники ПЦУ та УГКЦ" і "представники УПЦ МП". Варто зазначити, що представники ПЦУ та УГКЦ виявляють значно негативніше ставлення до УПЦ МП у порівнянні з їхнім ставленням зворотно, демонструючи одні з найвищих показників дистанційованості, неприязності та агресії щодо інших груп. Рівень дистанційованості та неприязні представників ПЦУ та УГКЦ до вірян УПЦ МП наближається до позначки 3, що свідчить про досить виражену ворожість до них. Оскільки час проведення опитування збігся з активними обговореннями можливості заборони релігійних організацій, пов’язаних із російською православною церквою, можна припустити, що політичні процеси та медіа-скандали мали вплив на думки та реакції респондентів. Існує ймовірність, що афективна поляризація може поглиблюватися під впливом медіа, хоча цю гіпотезу слід досліджувати окремо.
Натомість найближча дистанція спостерігається між категоріями "українці в Україні" та "українці за межами країни". Українці, що живуть за кордоном, демонструють дещо вищий рівень загальної поляризації, а також трохи більшу відчуженість і нелюбов до українців, які залишилися в Україні, ніж ті, хто перебуває в Україні, відчувають до своїх співвітчизників за кордоном.
Серед різних груп населення військові та їхні сім'ї виявляють трохи менше прихильності до цивільних, ніж цивільні особи до них. Аналогічна тенденція спостерігається і серед україномовних, які демонструють дещо негативніше ставлення до російськомовних. Крім того, ті, хто не пережив досвід життя в тимчасово окупованих територіях або зонах бойових дій, виявляють більшу відстороненість від людей, які мають таку практику.
Таким чином, ми часто спостерігаємо певну асиметрію у ставленні одних груп до інших, де одна група ставиться до іншої групи дещо гірше, ніж навпаки. Також видно досить виражену дистанційованість та неприязнь представників ПЦУ та греко-католиків до УПЦ МП. Проте загальні показники поляризації та окремих її вимірів навряд чи можна назвати настільки значними, щоб це сигналізувало про ненависть чи свідоме бажання завдати шкоди іншій групі.
Афективна поляризація виникає, коли індивіди ізолюються у своїх соціальних групах і проявляють вороже ставлення до представників інших груп. З теоретичної точки зору, для виникнення антипатії між цими групами не має значення, на яких підставах будується їхня ідентичність (Billig and Tajfel 1973) — навіть якщо це стосується, до прикладу, того, яка сторона яєць вважається "правильною". Важливо лише, щоб людина відчувала значущість належності до групи, що "правильно" розбиває яйця, і дистанціювалася від тих, хто чинить інакше.
У повсякденному житті ми є частинами різних соціальних спільнот: можна бути одночасно фанатом "гостроконечників", читати VoxUkraine та пишатися своїм українським походженням. Незважаючи на те, як багато з нас цінують "гостроконечників", ми оцінюємо кожного з них індивідуально, спираючись на певні риси: деякі з цих рис нам імпонують, а інші – ні.
Щоб проілюструвати цю концепцію, звернімо увагу на іншу частину нашого дослідження. У цій секції ми досліджували, як належність до певної соціальної групи впливає на ставлення до її представників, коли вони водночас належать до кількох груп. Респондентів просили оцінити вигаданих персонажів, які могли б бути сусідами, за трьома аспектами: наскільки їм подобається ця особа (симпатія), чи бажали б вони, щоб ця людина стала їхнім сусідом (дистанція) та як вони реагували б, якщо з цим персонажем сталося б щось неприємне (зловтіха). Всі відповіді оцінювалися за шкалою від 1 до 10.
Описи гіпотетичних персонажів (їх іще називають віньєтками) складалися з набору характеристик (див. Таблицю 1), за якими різні групи випадково відібраних респондентів оцінювали персонажів. Це дало змогу оцінити вплив кожної характеристики окремо та дослідити реакцію на суперечливий образ, коли одна характеристика може викликати симпатію, а інша - неприязнь (методологію і загальні результати детальніше див. у звіті).
Ми провели аналіз ставлення респондентів, які у першій частині дослідження оцінили УПЦ МП (група, що отримала найнижчі оцінки за шкалою афективної поляризації), до її прихожан, враховуючи додатковий контекст. На Рис. 3 представлені оцінки, здійснені прихожанами ПЦУ та УГКЦ в різних ситуаціях. Хоча спостерігається певний зсув у розподілі значень симпатії та дистанції вліво, результати залишаються суттєво різними (медіанний показник ставлення до персонажів за шкалами симпатії та дистанції дорівнює 5 із 10). Водночас більшість респондентів не виявили б задоволення від нещасть персонажів (медіанне значення за шкалою зловтіхи становить 1).
Рис. 3. Розподіл оцінок ставлення до описаних у віньєтках персонажів (залежні змінні)
Крім того, ми проаналізували, як характеристики вигаданих персонажів впливають на ставлення до них прихожан ПЦУ та УГКЦ. Ці ж особи також оцінювали своє ставлення до УПЦ МП за допомогою шкали афективної поляризації, де залежною змінною виступала симпатія. Для проведення аналізу ми використали дворівневу лінійну регресію, результати якої представлені в Додатку 1. Як показує аналіз, приналежність вигаданого сусіда до УПЦ МП, навіть з урахуванням ряду інших характеристик, в середньому негативно впливає на ставлення до нього серед прихожан ПЦУ та УГКЦ.
Проте, інші характеристики також впливають на ставлення представників ПЦУ та УГКЦ до даного персонажа. Зокрема, служба в Збройних Силах України, використання української мови в спілкуванні та відмова від російського медіаконтенту позитивно позначаються на ставленні до особи. На основі отриманих даних ми змогли спрогнозувати ставлення до умовних "україноцентричних" та "більш проросійських" персонажів з різних конфесій. Як показано в Таблиці 2, прогнозовані середні значення симпатії до "україноцентричних" персонажів є досить високими, тоді як до "більш проросійських" - залишаються на низькому рівні, незалежно від їх конфесійної належності.
Таблиця 2. Очікувані середні показники симпатій у різних групах.
Наше дослідження не виявило істотних ознак афективної поляризації між згаданими групами. Проте старт повноцінного політичного циклу в майбутньому може виступити каталізатором для посилення такої поляризації серед різних верств українського суспільства, що підтверджується даними щодо релігійних груп. Втручання як внутрішніх, так і зовнішніх акторів, зокрема з боку російської федерації, може ще більше загострити цей процес. Використовуючи маніпулятивні методи в інформаційному просторі, Росія та інші зацікавлені сторони здатні впливати на політичні та соціальні процеси в Україні, що може призвести до збільшення розбіжностей і викликати нові конфлікти між різними соціальними групами. Водночас наразі ці розбіжності не є настільки глибокими, щоб спровокувати серйозні конфлікти.
Результати дослідження дозволяють сформулювати декілька рекомендацій. Перша з них стосується виявлення причин напруги та превентивної роботи з конфліктами. Важливо зрозуміти причини, які формують у суспільстві негативне ставлення до деяких українців. Держава має працювати над усуненням цих причин, зокрема через превентивні дії та моніторинг "точок напруги" у суспільстві.
По-друге, необхідно змістити акцент з міжгрупового конфлікту на конструктивне обговорення політики. Політичні конфлікти - це природна частина демократії, але важливо, щоб вони не перетворювались на емоційне відторгнення та ненависть до іншої сторони. Замість підживлення протистояння слід зосереджуватися на суті політичних пропозицій, що дозволяє обговорювати розбіжності у поглядах без ескалації поляризації.
По-третє, важливо підтримувати спільну українську ідентичність. Державна інформаційна політика має зміцнювати українську ідентичність, підкреслюючи спільні цінності та досягнення. Важливо уникати поділу на "правильних" і "неправильних" українців, а замість цього наголошувати на спільності цілей. Це допоможе не лише зменшити відчуття розмежування, але й розбавити негативний образ позитивними прикладами, що підкреслюють єдність і прагнення до спільного блага.
Додаток 1. Симпатія до персонажа залежно від його характеристик
Аналіз проведено в R з використанням lme4 для багаторівневої лінійної моделі. Модель: Симпатія ~ Церковна приналежність + Служба в ЗСУ + Мова + Факт переміщення + Зв'язок з рф + (1∣ІD респондента). Референтні категорії: ПЦУ (Церковна приналежність), відстрочка від служби (Служба в ЗСУ), українська мова (Мова), місцевий (Факт переміщення), дивиться опозиційних блогерів (Зв'язок з рф).
Додаток 2. Зауваження стосовно дискусій, пов'язаних з дослідженням
Наше дослідження привернуло багато уваги, особливо після допису Валерія Пекаря. Дослідження отримало багато позитивних коментарів, його навіть закріпив Євген Клопотенко у себе в Instagram.
У своєму пості Валерій Пекар висловив думку про відсутність розколів в українському суспільстві, що викликало широкий спектр реакцій. Деякі люди підтримали цю точку зору, тоді як інші вважали, що поділи в суспільстві все ж мають місце. Наше дослідження не охоплювало всі соціальні групи, а зосереджувалося лише на п’яти зазначених парах. Тому ми можемо стверджувати, що поляризація між цими парами груп є відносно невеликою, і це стосується лише моменту, коли проводилося дослідження, адже ситуація може змінюватися досить швидко. Крім того, ми зосередилися виключно на вивченні афективної поляризації, не враховуючи інші аспекти соціальних розбіжностей, які могли б вказати на різні форми соціальної напруги.
Професійна спільнота висловила кілька зауважень щодо методології проведеного дослідження (з деякими коментарями можна ознайомитися тут, тут і тут). Ці зауваження можна підсумувати в три ключові категорії: вибірка, вимірювання та подання результатів.
● Вибірка. Колеги звернули увагу на помилку у звіті, де зазначено, що вибірка для українців в Україні є репрезентативною, хоча рекрутинг відбувався через онлайн-панель, що не забезпечує репрезентативності. В цьому матеріалі під час опису вибірки даний момент було враховано. Разом з тим, навіть побудова репрезентативної вибірки для українців в Україні не розв'яже питання зі зміщеннями в оцінках респондентів. В ідеалі нам потрібно було б мати репрезентативні вибірки для кожної з 10 груп, для яких визначався рівень афективної поляризації (що досить складно реалізувати). Для забезпечення статистичної надійності оцінок для нас важливо було мати достатню наповненість цих груп. Саме тому ми пішли на компроміс і скористалися цільовим відбором через онлайн-панель. Ми вітаємо будь-які майбутні дослідження, які врахують більше можливих загроз зміщення оцінок, в тому числі пов'язаних із вибіркою.
● Вимірювання. Ми не робили валідизації шкали афективної поляризації. Водночас ми розрахували альфу Кронбаха для шкали афективної поляризації в цілому та її окремих субшкал і виявили, що вони мають високий рівень узгодженості (в усіх випадках α > 0.9), що дає нам підстави будувати загальний показник поляризації й показники для окремих субшкал. Не всі погодилися з обраним нами способом вимірювання поляризації. Наш підхід є одним із можливих способів вимірювання афективної поляризації, хоча, безумовно, існують інші підходи.
● Презентація результатів. Ми переконані, що формат представлення результатів слід адаптувати в залежності від цільової аудиторії. Науковцям і фахівцям у конкретній галузі доцільно надавати більш детальну інформацію, застосовуючи складніші аналітичні методи та різноманітні способи візуалізації даних. Натомість для загальної аудиторії рекомендується уникати зайвої методологічної складності — цього принципу ми дотримувалися в нашому звіті. Ми з радістю відповімо на будь-які запитання, які можуть виникнути щодо окремих аспектів методології або аналізу даних нашого дослідження.
Ми віримо, що дискусії навколо досліджень, навіть критичні, можуть бути конструктивними й корисними для всіх, якщо вони проводяться з повагою та орієнтовані на покращення якості результатів досліджень. Сподіваємося, що обговорення результатів і порівняння підходів у різних дослідженнях сприятиме підвищенню якості соціологічної науки в Україні. Також запрошуємо читачів цікавитись іншими дослідженнями українських соціологів.
Даниїл Каракай є аспірантом на факультеті соціології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та працює менеджером соціологічних досліджень у Київській школі економіки.
