Європейська фортеця. Чи здатна Україна знайти альтернативу американським озброєнням, і яку підтримку надасть Європейський Союз?
Після зупинки військової підтримки з боку США, зрозумілий шлях для її заміщення полягає у нарощуванні власного виробництва в Україні та Європі. Як це реалізується вже сьогодні, які переваги має "данська модель" та які можливості для співпраці українського оборонного комплексу з європейськими партнерами - дізнайтеся з матеріалу журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Змістовий огляд:
Напруга між Україною та США досягла нової стадії. Після конфлікту між президентом України Володимиром Зеленським та його американським колегою Дональдом Трампом, Сполучені Штати вирішили призупинити військову підтримку Україні. Це є частиною стратегії Трампа, спрямованої на примушення України до ведення переговорів на неприйнятних умовах. У політичному контексті ще потрібно знайти відповідь на цей виклик.
Разом з тим, очевидно, що мова йде не про всю суму допомоги. "Навіть Трамп не може повністю зупинити всю допомогу, оскільки деякі програми регулюються рішеннями Конгресу. Незалежно від того, які рішення ухвалює Трамп, ця допомога продовжить надаватися, адже ігнорування цих рішень означатиме порушення закону", - зазначив в інтерв'ю РБК-Україна керівник аналітичного відділу мережі АНТС Ілля Несходовський.
Перш за все, мова йде про значний пакет підтримки для України, який перевищує 60 мільярдів доларів і був затверджений у квітні 2024 року. Відповідно до доступних даних, приблизно третина цієї суми ще не була використана. Однак, незалежно від цього, рішення Трампа знову піднімає важливе питання — як забезпечити компенсацію за військову допомогу, яку надають Сполучені Штати.
Україна здатна витримати ще близько шести місяців без системної підтримки з боку США, як зазначив народний депутат і член оборонного комітету Верховної Ради Федір Веніславський у коментарі для РБК-Україна. Проте, ситуація ускладнюється, тому наразі триває пошук альтернативних джерел для забезпечення критично важливими засобами озброєння.
"В даний момент усі задіяні - команда президента, Верховна Рада та наш комітет - активно шукають можливості для компенсації обсягу та якості озброєння, яке США можуть перестати надавати або вже припинили", - зазначив Веніславський.
Хоча деякі види озброєння, зокрема системи протиповітряної оборони та високоточні РСЗВ великої дальності, можуть поставити лише США, більшість необхідної зброї Україна та Європа могла б виробляти сама.
Проте існує проблема з обсягами. Як зазначає РБК-Україна, Європа все ще залишається "сплячим гігантом", який починає прокидатися. Хоча оборонні бюджети зростають, потужностей для масового виробництва зброї не вистачає. Для подолання цієї ситуації вже впроваджуються декілька механізмів, що мають на меті підтримати Україну в її актуальних потребах, а в довгостроковій перспективі — допомогти самій Європі.
На четвертому році конфлікту в Україні виникла незвичайна ситуація: кількість виробників зброї, особливо серед приватних підприємств, різко зросла. Завдяки ряду факторів вони змогли швидше налагодити виробництво, ніж це вдається європейським компаніям. Проте, незважаючи на цей прогрес, існують труднощі з отриманням замовлень.
За даними асоціації "Технологічні сили України", у 2024 році приватні оборонні компанії були спроможні виготовити понад 2,7 мільйона одиниць зброї, але на замовлення держави та благодійних фондів виготовили лише понад 1 мільйон. Це складає лише 37% від загальних можливостей. Ситуацію ускладнює і заборона на експорт зброї з України. Тож більшість потужностей де-факто простоює.
За інформацією, отриманою РБК-Україна від Мінстратегпрому, глобальний фандрейзинговий проект ZBROYARI вже демонструє певні результати в короткостроковій перспективі.
"Український оборонно-промисловий комплекс вже здатний функціонувати: наявні виробничі бази, сучасне обладнання, ефективні технології та кваліфіковані інженери. Однак, наразі критично важливими є фінансові ресурси," - зазначено у відповіді Міністерства стратегічних галузей промисловості на запит журналістів.
Проект передбачає, що європейські союзники розпочали закупівлю озброєння безпосередньо у виробників України. Першою такою країною стала Данія, яка у квітні 2024 року виділила приблизно 28,5 мільйона доларів. Пізніше до ініціативи Данії приєдналися інші держави, зокрема Нідерланди, Швеція, Норвегія, Канада та країни Балтійського регіону.
Президент України Володимир Зеленський та прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен (фото: Офіс президента України)
Через "данську модель" профінансовано виробництво критично важливого озброєння, зокрема самохідних артилерійських установок "Богдана". Загалом, закупівлі фокусуються на тому, що може бути швидко вироблено і застосовано на фронті - дрони та артилерія. Перевагу надають техніці, яка повністю або переважно виробляється в Україні, щоб економічний ефект був максимальним.
"Це можна назвати своєрідним 'експортом', проте з важливою відмінністю: зброя залишається на території України, а ми отримуємо фінансування для розвитку," - зазначив Тарас Ємчура, керівник секції "Оборонна політика" Офісу ефективного регулювання BRDO, в коментарі для РБК-Україна.
"Для здійснення фінансування сторони погоджують перелік озброєнь та суму фінансування на основі наданих українською стороною пропозицій, які визначаються на основі потреб Сил безпеки і оборони України та спроможностей українських зброярів", - пояснили виданню принцип роботи "данської моделі" в Мінстратпромі.
Протягом 2024 року в рамках "данської моделі" було витрачено понад 500 мільйонів доларів з загального фонду в 1,5 мільярда, як повідомили в міністерстві. Наразі тривають зусилля щодо можливого розширення функціоналу цієї моделі.
"Сьогодні 'Данська модель' є дієвим і досить ефективним інструментом підтримки," - зазначили в компанії "Українська бронетехніка", яка займається виробництвом бронеавтомобілів, дронів, боєприпасів та інших видів техніки, у коментарі для РБК-Україна.
Вона здійснюється у двох варіантах, в залежності від способу фінансування.
Перший варіант передбачає, що фінансування для придбання зброї здійснюється нашими партнерами, такими як Данія, Норвегія та інші держави. У другому варіанті закупівля зброї фінансується за рахунок доходів від заморожених російських активів. Кожен з цих форматів має свої унікальні характеристики.
"Наприклад, ресурси, отримані від заморожених російських активів, можуть бути використані для фінансування товарів, які доставляються в період з квітня по жовтень. Як зазначено в компанії, традиційна 'данська модель', за якою кошти акумулюються країнами, не має таких обмежень."
Пряме фінансування у цьому контексті надає нашим європейським партнерам можливість обирати вид продукції, який підлягає контрактуванню, а також фінансувати її закупівлю в необхідних обсягах. Проте сам контракт укладається Міністерством оборони або Агентством оборонних закупівель (АОЗ), які також встановлюють пріоритети відповідних потреб. Західні партнери беруть на себе фінансування цього контракту. Важливо зазначити, що кошти, які надходять у рамках цього контрактування до бюджету МО або АОЗ, не можуть бути використані для інших цілей.
"Ця модель доступна для використання будь-якою людиною. Це дійсно позитивно, оскільки забезпечує значну економію, в тому числі для наших партнерів. Наприклад, ціна нашої 'Богдани' в порівнянні з тим, що постачається з Франції, суттєво відрізняється", - зазначив Ілля Несходовський у коментарі РБК-Україна.
За його словами, це допомагає вирішити питання довгострокового оборонного планування в Європі, оскільки оборонні компанії відчувають невпевненість щодо тривалих контрактів і не прагнуть запускати нові виробничі потужності.
"Якщо для збільшення обсягів виробництва необхідно запустити ще одну виробничу лінію, це свідчить про те, що компанія повинна отримати інвестиції та забезпечити замовлення не лише на поточний рік. Щоб окупити витрати на цю лінію, знадобиться від 5 до 7 років. Якщо ви впевнені, що у вас буде потреба у продукції, наприклад, у снарядах на цей термін, доцільніше замовити їх у себе. Однак, якщо виникла термінова необхідність у забезпеченні потреб, варто звернутися до українських виробників," – зауважив експерт.
Що важливо, таким чином закладаються підвалини співпраці на майбутнє. "Далі можуть з'являтися гібридні формати: тристоронні договори, де частина продукції йде країні-партнеру, а решта - Силам оборони України; або спільні підприємства, що допоможуть виробляти компоненти в різних юрисдикціях і знижувати ризики", - зазначив у коментарі виданню Тарас Ємчура.
Також перспективними є трансфер технологій і ліцензійне виробництво української зброї в інших країнах, аби захистити виробництво від "прильотів", а також постачати європейським країнам зброю. Звісно, вже після закінчення війни.
Збройні сили України володіють найбільшим в Європі досвідом у застосуванні сучасних оборонних технологій у всіх сферах бойових дій, що підтверджується на найвищому рівні в Євросоюзі.
"Українська оборонна промисловість продемонструвала надзвичайні можливості адаптації до нових потреб. Це особливо очевидно в сферах безпілотних систем, включаючи повітряні, наземні та морські дрони. Наприклад, кількість БПЛА, наземних та надводних дронів, що виробляються та використовуються щороку в Україні, ймовірно, вища, ніж у всіх країнах ЄС разом узятих, що дає їм величезний досвід масового ефекту", - йдеться у відповіді Єврокомісії на запит РБК-Україна.
Додатково, засоби електронної боротьби, які підтримують безпілотні технології та протидію їм, зокрема безпілотникам, формують надзвичайно важливу комбінацію інформації для будь-яких збройних сил.
Як підкреслюють представники Єврокомісії, український оборонно-промисловий комплекс отримує винятковий досвід. "Європейський Союз забезпечить підтримку українській промисловості, щоб вона могла використовувати наш досвід та стати повноправним учасником європейського промислового середовища в цій сфері", - зазначили в Єврокомісії.
На думку Ємчури, найбільшого розвитку можна очікувати в галузі цифрових технологій та військового штучного інтелекту.
"На мою думку, вигода для ЄС очевидна: перевірені бойовою практикою рішення та унікальні українські розробки. Натомість нам це дає доступ до їхніх ресурсів, обміну технологіями та інтеграцію у ланцюжки постачання. Такий сценарій цілком узгоджується з європейською стратегією посилення оборонних спроможностей", - зазначив експерт.
У той же час, багато європейських держав вимагають сертифікацію озброєнь відповідно до технічних стандартів НАТО. Також, західні виробники, наприклад, з Франції або Німеччини, можуть бути не зацікавлені у сприянні виходу української зброї на європейський ринок. Тому Україні важливо зосередитися на розвитку оборонного партнерства з певними компаніями в цій сфері.
Інший аспект, в якому Україна та Європа можуть взаємно підсилити свої позиції, — це формування спільних оборонних підприємств (СП). На сьогодні Німеччина займає провідну роль у цій сфері, як зазначили в Містратпромі.
Ось кілька варіантів такої співпраці:
Проте, інші нації також демонструють активність. Норвезька компанія Kongsberg Defence & Aerospace, що розробляє зенітно-ракетні комплекси NASAMS, наразі засновує нову фірму для виробництва ракет, призначених для своїх систем.
Французька компанія Thales має намір заснувати спільне підприємство з "Укроборонпромом", яке буде фокусуватися на розробці інноваційних технологій для зміцнення систем протиповітряної оборони, радіолокаційних систем та радіоелектронної боротьби.
"Українська бронетехніка" ще до початку повномасштабного вторгнення реалізовувала спільні проекти. У 2023 році, у співпраці з західними партнерами, було розпочато виробництво боєприпасів у кількох країнах НАТО. У 2024 році компанія підписала угоду з чеським холдингом Czechoslovak Group щодо спільного виготовлення снарядів стандартів НАТО.
В Україні планується розширення виробництва боєприпасів на нових потужностях, які вже частково запущені в роботу. Передбачається виготовлення та постачання близько 100 тисяч боєприпасів у 2023 році, а також понад 300 тисяч у 2026 році.
Існують також проекти, щодо яких не дозволено публічне обговорення через потенційні загрози безпеці та специфічні вимоги партнерів.
Спільні підприємства починають працювати як ремонтні хаби, однак це лише перший етап, кажуть у Мінстратегпромі. Надалі вони перейдуть до виробництва готової продукції. Крім того, українські виробники отримують доступ до технологій компаній-партнерів. У довгій перспективі це посилює зв'язки між українською та європейською оборонними галузями промисловості, а також між українськими виробниками та урядами країн-партнерів.
"Після нашої перемоги Україна зможе створити потужний оборонно-промисловий комплекс з великими обсягами виробництва, що, в свою чергу, вимагатиме наявності покупців. В даний час активно встановлюються необхідні партнерські зв'язки. Партнери звикають до покупки української зброї, яка пройшла випробування на реальному полі бою та адаптована до актуальних вимог," - повідомили РБК-Україна в міністерстві.
Виробництво боєприпасів компанії BAE Systems (фото: Getty Images)
Окремо варто виділити інтерес до приватного сектору української оборонки, з яким часто простіше працювати. До того ж він гнучкіший і краще адаптується до змін, порівняно з державними підприємствами.
"Приватні компанії займають провідні позиції на ринку безпілотних літальних апаратів, радіоелектронної боротьби, броньованих автомобілів та інших напрямків. Вони активно розширюють свої можливості, відкривають нові виробничі потужності та набувають нових навичок," - зазначили в "Українській бронетехніці".
Кожен гравець перед тим як вийти на ринок, збирає інформацію, аналізує ризики, шукає партнерів, які б мали потрібні виробничі спроможності. І якщо приватний виробник відповідає запиту - він цілком може стати таким партнером щодо спільного виробництва.
Усі ці механізми вже активно функціонують на практиці. Головна проблема полягає в недостатньому фінансуванні замовлень, що не завжди є стабільним. 4 березня Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн представила довгостроковий план модернізації збройних сил ЄС, що має бюджет у 800 мільярдів євро. Серед інших ініціатив, планується залучення 150 мільярдів євро у вигляді кредитів для систем протиповітряної оборони в межах ЄС та виробництво озброєння для України.
Згідно з інформацією від Politico, у пропозиції фон дер Ляйєн передбачалося включення пункту про новий пакет військової допомоги Україні на суму 20 мільярдів євро. Однак Угорщина виступила проти і наклала вето на цей план. Очікується, що подальше обговорення підтримки Україні відбудеться на саміті Європейського Союзу, який запланований на 6 березня.
Загалом, ряд спільних ініціатив між Україною та Європейським Союзом може суттєво пом'якшити негативний вплив обмежень, введених Трампом. Це, в свою чергу, надає Україні більше можливостей для ведення переговорів.
