Богдан Данилишин: Как изменение учетной ставки влияет на экономику? Влияние решения НБУ на стоимость товаров, кредитные условия и банковские доходы – Блоги | OBOZ.UA

12 декабря Совет Национального банка принял решение увеличить учетную ставку до 13,5% в год, что в реальном выражении (после учета инфляции) составляет 2,3% в год. Это решение было обусловлено ростом инфляции и ухудшением ситуации на валютном рынке.

Вот текст на языке оригинала:

Так, за 11 місяців 2024 р. дефіцит іноземної валюти (інтервенції НБУ) збільшився на 20% проти попереднього року, зокрема нетто-попит з боку населення збільшився в 3 рази. Річна інфляція в листопаді підвищилася до 11,2%, при цьому по окремих товарах і послугах фіксується річна дефляція (одяг, взуття, цукор), тоді як по інших - приріст цін сягає понад 60% (електроенергія, овочі).

Рішення, ухвалене Національним банком України, навряд чи суттєво посилить стабільність.

Зазначу, що в Україні вже більше двох років триває цикл з реально позитивною ключовою процентною ставкою, проте це не завадило інфляції безперервно зростати починаючи з березня 2024 року.

З початку військового конфлікту кумулятивний показник облікової ставки досяг 65%, в той час як реальна інфляція за аналогічний період становила лише 44%. Це свідчить про те, що Україна тривалий час оперує в умовах суворої монетарної політики.

Суттєва частина чинників, що сприяють інфляції в Україні, виходить за межі впливу монетарних засобів Національного банку.

Більше того, нездатність монетарної політики справляти вплив на інфляцію пояснюється суттєвою слабкістю її каналів. На сьогоднішній день у Національного банку України немає жодного ефективного механізму монетарної трансмісії. Сучасна ситуація на кредитному, фондовому, валютному та депозитному ринках не дозволяє ключовій процентній ставці генерувати продуктивні імпульси, які могли б викликати зміни в споживчому попиті. Ці імпульси або застрягають у процентній маржі банків, або ж мають незначний вплив на самі ринки.

Єдиним інструментом, яким НБУ міг стримувати інфляцію був режим фіксованого обмінного курсу. З жовтня 2023 року цей режим було скасовано, що не дало очікуваної валютної стабілізації, а навпаки, призвело до дестабілізації валютних очікувань, надмірних розтрат валютних резервів і, як наслідок, до прискореної девальвації гривні та виникнення девальваційно-інфляційної спіралі.

Різноманітні чинники спричинили порушення функціонування облікової ставки в Україні як механізму для стабілізації економічної ситуації, а саме:

Українська інновація, спрямована на залучення вільних гривневих ресурсів до банківської системи без удосконалення кредитних механізмів, зазнала невдачі.

Протягом року війни банки змогли залучити лише 106 мільярдів гривень у вигляді строкових вкладів від населення (з них 24 мільярди гривень за 10 місяців цього року). У той же час, з початку війни громадяни витратили понад 581 мільярд гривень на купівлю іноземної валюти (з яких 385 мільярдів гривень припадає на 10 місяців поточного року). Якщо в попередньому році співвідношення між валютними та гривневими вкладеннями становило 3 до 1, то у період з січня по жовтень 2024 року це співвідношення зросло до 16 до 1!

Довіра населення до гривневих активів стрімко зменшується. Штучні заходи для стимулювання гривневих активів без відповідного зростання продуктивності в економіці не приносять бажаних результатів, оскільки дефіцит зовнішньої торгівлі можливо подолати лише через активізацію внутрішнього виробництва. До того ж, поспішні кроки Національного банку України щодо лібералізації валютного ринку та відмови від фіксації курсу валюти ще більше ускладнили ситуацію, призвівши до дестабілізації валютних очікувань як у бізнесу, так і серед населення, що, в свою чергу, викликало різкий зріст попиту на валюту.

З початку цього року Національний банк України витратив 30 мільярдів доларів на підтримку гривні, з яких 37% становить валютний попит від населення. Загалом, з моменту початку війни, НБУ витратив понад 82 мільярди доларів США. Основним джерелом фінансування валютних інтервенцій є зовнішня допомога від Уряду, без якої валютні резерви могли б вичерпатися ще в листопаді 2022 року.

Таким чином, висока облікова ставка НБУ суттєво не вплинула на привабливість гривневих депозитів, стабільність валютного ринку чи цінову ситуацію на товарних ринках. Більше того, помилки в реалізації процентної та валютної політики призвели до неефективного використання валютних резервів для підтримки курсу гривні. Водночас зовнішня фінансова підтримка компенсувала як дефіцит валюти на ринку, так і нестачу товарів на споживчих ринках. Іншими словами, як зниження інфляції, так і стабільність гривневого курсу в значній мірі зумовлені зовнішньою допомогою, а не діями НБУ.

Висока ключова ставка НБУ справила значний вплив на зростання прибутків банків. Завдяки збільшенню процентних доходів від державних цінних паперів (ОВДП), депозитних сертифікатів та пільгових кредитних програм, банківський сектор вже другий рік поспіль показує безпрецедентні результати у прибутковості, ліквідності та капітальній адекватності. Протягом перших десяти місяців 2024 року банки отримали 163 мільярди гривень прибутку до оподаткування. Більше 50% від цих процентних доходів надходить від держави. За прогнозами, у 2024 році банки отримають близько 200 мільярдів гривень процентних доходів від держави. Ці вражаючі доходи є прямим наслідком процентної політики НБУ, що реалізується протягом останніх років.

А що ж по ринку кредитування України? Рівень кредитування в Україні в чергове скоротився і станом на кінець листопада становить 14,7% ВВП, що є природним наслідком жорсткої монетарної політики НБУ та ризиків невизначеності.

Головний причина падіння кредитного ринку - зависока ціна позикових ресурсів, яка не дозволяє виробникам залучати позикові ресурси без погіршення ризиків власної фінансової стабільності. В 2024 р. реальна процентна ставка гривневих кредитів для бізнесу становить 10% річних, в минулому році вона становила 6,5% річних.

Кредити потрібні не тільки на відновлення та нарощування продуктивності реальної економіки. Кредитний канал - це ключовий канал монетарної трансмісії, який власне і дає змогу центральному банку зберігати спроможність ефективно досягати своїх інфляційних цілей в майбутньому.

На жаль, Національний банк України не акцентує увагу на відновленні кредитного ринку в країні. НБУ знову зосередився на аналізі стабільності фінансових установ, впровадженні нових (посилених) норм щодо капітальної структури банків, а також на розвитку спеціалізованих кредитних продуктів, таких як ESG-кредитування.

Ресурси банківської системи та її посередницька роль повинні виконувати нову, більш прогресивну функцію в контексті підтримки воєнної економіки. Тривалі жорсткі монетарні умови перешкоджають залученню банківських кредитів для інвестиційних проектів і створення нових робочих місць, затримують повернення біженців та ускладнюють перспективи відновлення. Високі процентні ставки на кредити негативно впливають на зовнішньоторговельне сальдо, оскільки обмежують можливості виробників отримувати фінансування для конкуренції з імпортом або для експорту продукції. Політика Національного банку України продовжує завдавати негативних впливів на реальний сектор економіки, і тільки значна зовнішня фінансова підтримка допомагає уникнути економічної кризи та валютної нестабільності.