Чеперіс про сучасні виклики атомної енергетики | Еспресо

У Парижі відбувся другий міжнародний саміт, який був присвячений значенню атомної енергетики для майбутнього глобальної енергетичної системи.

Захід зібрав уряди, фінансові інституції та ядерну індустрію. Але відкрився він не аплодисментами, а скандалом: активісти Greenpeace з банерами проти атомної енергетики блокували прибуття учасників і поставили незручне питання президенту Франції Еманюелю Макрону : чи може атом бути символом енергетичної незалежності, якщо частина ядерного палива все ще пов'язана з Росією?

Цей епізод підкреслює головну дискусію навколо атомної енергетики в Європі: це не ідеальний варіант, але на тлі геополітичних криз він починає здаватися європейцям меншим із зол.

Перед початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну енергетична стратегія Європи мала чіткі орієнтири. Основним акцентом було на відновлювальних джерелах енергії, таких як сонячна, вітрова енергія та водень. Проте атомна енергетика залишалася предметом гострих дискусій: деякі країни, зокрема Німеччина, обрали шлях поступового відходу від неї, що призвело до значного збільшення викидів вуглецю.

Війна кардинально змінила ситуацію. Європа несподівано зрозуміла, що енергетика – це не тільки екологічна проблема, а насамперед питання безпеки. Залежність від російських постачань газу стала серйозним політичним викликом. Саме в цей момент у дискусіях про енергетику почало дедалі частіше звучати поняття, яке набуло популярності у французькій політиці: енергетичний суверенітет.

У цьому зв'язку Париж прагне знову поставити атомну енергетику в центр європейської енергетичної політики.

Франція вирізняється своєю особливою ситуацією: основна частина електрики в країні генерується на атомних електростанціях. Через це президент Емманюель Макрон у 2022 році ініціював програму відновлення ядерної галузі.

Мова йде про зведення нових реакторів покоління EPR2, які планується встановити, зокрема, на території АЕС Penly. Загальні витрати на реалізацію програми складають близько 70 мільярдів євро, що робить її одним з найбільших інфраструктурних проектів Франції за останні десять років.

Але для Парижа це не лише питання внутрішньої політики. Франція прагне повернути собі статус одного зі світових лідерів атомної індустрії на рівні Китаєм, Росією, США.

У XX столітті основою геополітичних відносин були нафтові та газові ресурси. Проте в XXI столітті все більше уваги приділяється новому важливому стратегічному матеріалу – урану.

Саме з цієї причини під час саміту в Парижі активно обговорювали питання диверсифікації джерел постачання ядерного пального. Світовий ринок збагачення урану все ще в значній мірі знаходиться під контролем російської компанії Rosatom, що формує новий тип залежності в енергетичній сфері.

Європейські країни прагнуть зменшити залежність від зовнішніх джерел, розвиваючи свої можливості збагачення та шукаючи нові джерела постачання урану з Казахстану, Канади, Австралії та африканських держав.

Інакше кажучи, атомна енергетика переводить геополітичну боротьбу на новий рівень.

Атом у боротьбі з кліматичними змінами та страхами.

Прихильники ядерної енергетики висувають потужний довід: атомні електростанції практично не створюють викидів вуглецю. З цієї причини багато фахівців у галузі клімату вважають, що без використання атомної енергії досягнення цілей декарбонізації стане надзвичайно важким завданням.

Опоненти звертають увагу на ще одну важливу проблему — це небезпечні ядерні відходи. Франція намагається знайти рішення цієї проблеми шляхом переробки відпрацьованого пального на ядерному заводі La Hague, розташованому в Нормандії, а також шляхом реалізації проєкту Cigéo, який передбачає створення глибокого геологічного сховища для ядерних відходів.

Однак навіть ті, хто підтримує атомну енергетику, повинні визнати: ідеального виходу з цієї ситуації не існує.

На завершення сьогоднішніх європейських обговорень можна зауважити, що вони мають цілком прагматичний характер. Атомна енергетика, хоча й має свої переваги, не є ідеальним рішенням. Вона вимагає значних фінансових вкладень, має складну технологічну основу і супроводжується екологічними занепокоєннями.

Однак у контексті енергетичних криз, геополітичних викликів та термінової потреби у зменшенні викидів CO₂, багато європейських урядів дійшли висновку, що відмова від атомної енергетики в даний момент є занадто небезпечною.

З особливою увагою для Еспресо.

Про авторку. Альбіна Чеперис – українська журналістка та фахівчиня в галузі комунікацій, яка працює у Франції.