Чи є сенс шукати справедливість у державі, де правлять чиновники?
Щодо оплати праці працівників державного сектору.
За даними нещодавніх соціологічних досліджень, одним із найактуальніших запитів в українському суспільстві є прагнення до справедливості. Цю тему піднімають не лише пересічні громадяни, а й високопосадовці, зокрема Президент Зеленський, який у своїх виступах регулярно підкреслює важливість справедливості для України та її народу. Це свідчить про наявність чіткого запиту з боку суспільства. У країні, яка пережила численні руйнування та людські втрати, потреба у справедливості є цілком обґрунтованою та зрозумілою. Саме тому українське керівництво постійно донесло цей запит до західних партнерів. Однак виникає питання: чи дійсно справедливість панує всередині України?
Серед нас є багато людей, чиї близькі, родичі та друзі зараз беруть участь у бойових діях. На жаль, деякі з них віддали свої життя, і їм буде вічна пам’ять та шана. Запитайте у тих, хто перебуває на фронті: яка у них зарплата, чи стикаються вони з затримками виплат, чи є командири та начальники, які маніпулюють фінансуванням, чи доводиться їм підтверджувати, що вони дійсно перебували на передовій, а не в тилу? Ви, напевно, почуєте безліч цікавих, але переважно неприємних оповідок. Після таких розмов уявлення про те, що всі на передовій отримують по 100 тисяч гривень на місяць, можуть видатися вам значним перебільшенням.
В Україні активно обговорюють необхідність надання особливого статусу військовим у післявоєнний період. Я підтримую цю думку, адже загроза російської агресії залишиться актуальною, і ми повинні бути готові до оборони. Проте, українські посадовці, здається, мають іншу позицію. За даними останнього моніторингу Міністерства фінансів, середня зарплата в державних установах склала близько 80 тисяч гривень. Цей показник майже вдвічі перевищує рівень 2023 року. Де ще в економіці можна знайти галузь, де зарплата під час війни зросла вдвічі?
На відміну від військових, які ризикують своїм життям на фронті, чиновники не стикаються з небезпекою кулеметного вогню, артилерійських обстрілів або ворожих дронів. Представники державних органів влади працюють в досить комфортних умовах, і більшість з них не підпадає під жодні показники ефективності. Вони мають можливість робити перерви для куріння, користуватися обідньою перервою, а також мають право на два вихідних, лікарняні та відпустки. В результаті, наприкінці місяця на їх рахунки надходять значні суми: 80 тисяч гривень для багатьох, а окремі, як працівники Міністерства культури, отримують 134 тисячі гривень, дипломати з МЗС – 125 тисяч гривень, а співробітники Державної служби з етнополітики – 122 тисячі гривень.
Бійцям на передовій, щоб отримати зарплату, потрібно пройти через справжнє пекло, вижити, уникнути поранень і не стати "двохсотими". Чи бачите ви в цьому справедливість? Особисто мені такий підхід чинної влади виглядає цинічним, особливо в умовах повномасштабної війни. А що вже казати про керівництво державних органів, для яких ця війна, схоже, не більше ніж формальність: керівники Держслужби експортного контролю заробляють 370 тисяч гривень на місяць, НКРЕКП - 367 тисяч, НАЗК - 355 тисяч, Держагентство з питань мистецтва - 345 тисяч, а Держслужба якості освіти - 319 тисяч.
Виходить, що в перші два роки війни чиновники "поскромнішали", а потім, коли в Україну десятками мільярдів пішла міжнародна допомога, вони вирішили, що пора таки взяти своє. Тільки по факту взяли вони не зі своїх, а з податків, які сплачують громадяни та бізнес. Роздуми про справедливість мабуть варто проілюструвати ще двома важливими цифрами. У 2024 році середня зарплата в Україні становила 20,6 тис грн (зросла за рік на 22%), а середня пенсія - 5,8 тис грн (зросла за рік на 16%). Тобто, середня зарплата чиновника державного органу влади майже в 4 рази (!) більша за середню зарплату по країні й в майже в 14 (!!!) разів більша за середню пенсію.
Ось вам факти про справедливість в Україні. Коли говоримо про збільшення заробітних плат державних службовців, не слід звинувачувати в цьому інфляцію. Згідно з даними Національного банку України, у 2024 році вона становила 12% (фактично - 14%), тоді як зарплати чиновників зросли майже на 100% (!). Перефразовуючи відомий вислів українського політика, можна запитати: "Якої ще справедливості вам бракує?!". А це ще не враховує річні зарплати керівників деяких державних компаній, які насправді перевищують річну плату президента США Дональда Трампа. Цікаво, що б він і його команда подумали, дізнавшись про це?
Ми часто прагнемо знайти справедливість у західних країнах, при цьому забуваючи, що самі втратили її в Україні. Уявіть, в якій ситуації опиняться військові, які повернуться з фронту, коли порівняють свою мізерну пенсію з середньою зарплатою чиновника, що швидко наближається до 100 тисяч гривень — суми, яка дивує, враховуючи їхній досвід у самому епіцентрі бойових дій. Чи може така держава, яка допускає подібні несправедливості, вважатися справедливою для них? Ще одне питання: як ми можемо відновлювати економіку в умовах такої великої різниці в доходах, коли найпривабливішою кар'єрою для середнього українця стає робота в державних структурах?
На наступних виборах більшість українців голосуватимуть за лідерів і політичні сили, які, на їхню думку, забезпечать в Україні насамперед справедливість. Проте, хто б у підсумку не переміг, добитися справедливості буде вкрай важко, адже численна українська бюрократія не захоче поступатися своїми комфортними позиціями. Нам конче потрібний свій, "український лідер", який скоротить принаймні удвічі кількість чиновників. Та тільки де ж його взяти?!
