Чому політика репатріації може стати важливим чинником у поверненні українців та відновленні держави.

Олег Вишняков — бізнесмен та Почесний консул Ізраїлю у західному регіоні України.

Декілька днів тому Україна отримала інформацію, яка могла залишитися непоміченою: тепер чисельність населення України складає близько 35 мільйонів осіб.

Ця статистика є більше, ніж просто демографічний показник. Вона слугує економічним рентгеном, що виявляє масштаби втрат, ризики для відновлення і, що найважливіше, вказує на напрямок, у якому Україні слід почати рухатись вже зараз.

Поки ми говоримо про відбудову інфраструктури, мільярди донорської допомоги чи інвестиційні форуми, економіка натякає нам на інше: найцінніший актив -- люди. І саме їх нам не вистачає.

В Україні вже загинули мільйони людей через війну, міграційні процеси та окупацію. Навіть за умови рекордної підтримки з боку партнерів, жодна економічна стратегія не може функціонувати без населення, яке формує попит, сплачує податки, народжує нові покоління, започатковує підприємства та створює додану вартість.

В Україні важливо звернутися до досвіду країни, яка протягом багатьох років формувала свою економіку, спираючись на повернення громадян – Ізраїлю.

Ізраїль є унікальним прикладом. Ця країна, що існує в умовах постійних загроз, економічних викликів та демографічних змін, змогла досягти того, що іншим виявилося майже неможливим: вона перетворила міграцію на важливий стратегічний економічний актив.

У 90-х роках Ізраїль прийняв понад мільйон репатріантів з пострадянських країн. Для невеликої держави це становило близько 20% всього населення. Проте замість того, щоб розглядати це як "перевантаження", уряд вирішив вкласти ресурси в цих людей.

Програми адаптації, фінансова допомога, спрощене визнання дипломів, центри інтеграції, інтенсивні мовні курси та доступ до ринку праці — все це не стільки соціальні ініціативи, скільки економічні заходи. В результаті було досягнуто так зване "економічне диво": формування основи ізраїльського сектору високих технологій, бум інновацій, різкий ріст експорту, приплив інвестицій та прихід технологічних гігантів.

Ізраїль підтвердив: репатріація громадян – це не просто акт гуманітарної допомоги, а стратегічна інвестиція у валовий внутрішній продукт, податкові надходження та перспективи розвитку держави.

Україна стикається з ситуацією, яка є більш екстремальною, ніж та, що спостерігається в Ізраїлі. Наш демографічний виклик – це не поступовий процес, а різкий та несподіваний.

З України емігрували мільйони людей. В Європейському Союзі, за різними даними, проживає від 4 до понад 5 мільйонів українців, переважно жінок і дітей. Багато родин вже успішно адаптувалися до європейського життя, знайшли школи, медичні заклади та соціальні послуги.

Повернення цих осіб не відбудеться без активних дій.

Не існує аналогічних історичних випадків — люди повертаються не в момент завершення конфлікту, а тоді, коли з’являються умови, що роблять повернення економічно та соціально вигідним.

Яке це має значення для України?

Це не лише соціальне питання — це основа для економічного стратегічного розвитку.

Україні не потрібна копія ізраїльської моделі, але потрібні її принципи:

Ізраїль взаємодіяв із діаспорою, розглядаючи її як мережу інвесторів, лобістів і джерел знань.

Україна також має системно розвивати цей канал: це не лише "громади за межами країни", а й економічні представництва.

У 90-х роках Ізраїль активно підтримував стартапи, засновані репатріантами.

Україна здатна здійснити аналогічні дії:

Всі ефективні програми репатріації включають елемент забезпечення житлом.

Після війни Україна все одно будуватиме житло -- важливо, щоб частина цього ринку була скерована саме на тих, хто повертається.

По-перше, вікно можливостей коротке. Після трьох-п'яти років за кордоном люди інтегруються настільки, що повернення стає менш імовірним.

По-друге, в даний момент – це етап, коли мобільність досягла свого максимуму.

Люди все ще зберігають зв'язок з Україною настільки, що не можуть повністю переключитися на іншу країну.

По-третє, Україна вже формує економічні плани відновлення, і політика репатріації має бути частиною цих планів, а не окремою темою.

Без людей економіка не існуватиме. А без економічного розвитку не відбудеться відновлення.

Ізраїль має унікальну експертизу:

Україна здатна не лише навчатися, але й розробляти партнерські програми.

Ізраїльська система демонструє:

Незважаючи на те, що країна може бути невеликою і уразливою, з численними викликами, вона здатна створювати інновації, розвивати ринки, залучати інвестиції та формувати своє майбутнє, якщо зуміє підтримати своїх громадян.

Україна зараз стоїть на перехресті.

Число 35 мільйонів – це не остаточний вирок, а скоріше попередження:

Ми зіштовхнулися з великими втратами, і те, чи розпочнемо планувати наше повернення вже сьогодні, має вирішальне значення для всього.

Економіка бере свій початок від індивідів. Так само і відновлення.

Політика репатріації є не просто емоційним рішенням, а стратегічним кроком, необхідним для побудови заможної, потужної та конкурентоспроможної держави в умовах післявоєнного часу.