Чому політичні погляди Трампа співпадають з інтересами Путіна?
Багато людей, які слідкують за політикою, вже помітили, що рішення Дональда Трампа, особливо під час його другого терміну, часто відповідають інтересам Володимира Путіна.
Це можна повʼязувати із кількома ключовими факторами:
1. Трамп розглядає зовнішню політику як серію ділових угод. Його основною метою є припинення конфліктів будь-якою ціною для скорочення витрат США. Це призводить до тиску на Україну з метою прийняття російських умов заради отримання швидкого результату.
2. Друга адміністрація Трампа проводить політику "Америка перш за все", яка передбачає часткову відмову від лідерства у західному світі та послаблення трансатлантичних зв'язків (НАТО, ЄС). Це збігається з стратегічною метою кремля по підриву єдності Заходу.
3. Трамп схильний довіряти особистим контактам із авторитарними лідерами більше, ніж офіційним каналам розвідки чи дипломатії. Регулярні контакти та особисті зустрічі (наприклад, саміт на Алясці у 2025 році) сприяють формуванню порядку денного, який часто виявляється вигідним для росії.
4. Нова стратегія національної безпеки США фокусується на протистоянні Китаю та вирішенні внутрішніх проблем (міграція), що робить росію "другорядною загрозою" або потенційним партнером у стримуванні Пекіна.
Трамп не один раз підкреслював, що вважає Росію "сильною державою", і що її інтереси в сусідніх країнах, зокрема в Україні, повинні братися до уваги для забезпечення світової стабільності.
Однак ця відповідність не завжди стабільна. Наприклад, на початку 2026 року виникли повідомлення про роздратування Трампа діями путіна через небажання останнього йти на компроміси, що ставить під загрозу імідж Трампа як "ефективного переговорника".
Давайте спробуємо розібратися, чому рішення Трампа, які часто співпадають з інтересами Кремля, зумовлені не лише його власними переконаннями, а й впливом близьких радників, які дотримуються підходів "прагматизму" та ізоляціонізму.
Хто є основними особами, які впливають на Трампа в період 2025-2026 років?
Стів Віткофф. Став фактично "довіреною особою № 1" у зв'язках із росією. У листопаді 2025 року він разом із -- Джаредом Кушнером відвідав москву для секретних переговорів, зміст яких не розголошувався навіть союзникам.
Джей Ді Венс, віце-президент, виступає ключовим архітектором стратегії зменшення фінансової підтримки Україні.
Ілон Маск. Впливає через призму скорочення державних видатків (DOGE) і виступає за якнайшвидше припинення конфлікту в Україні за будь-яку ціну, що активно вітається російською пропагандою.
Марко Рубіо, хоча зазвичай його сприймали як "яструба", на посаді державного секретаря втілює в життя політику Трампа, спрямовану на відновлення всього спектра відносин з Москвою, ініціюючи зустрічі з Сергієм Лавровим.
Крім того, Трамп розглядає геополітику з бізнесової точки зору. Наприклад, його представники часто підходять до територіальних питань України як до угод у сфері нерухомості. Він вбачає в Росії не супротивника, а можливого торгового партнера і об'єкт для інвестицій. Однією з цілей відновлення відносин з Путіним у 2025 році є відновлення спільних енергетичних проектів, таких як співпраця між ExxonMobil та "Роснефть" на Сахаліні, в обмін на прогрес у мирних переговорах.
Нова оборонна стратегія Трампа (NDS 2026) змінює акцент США з протидії Росії на забезпечення безпеки власних кордонів та збереження лідерства в Західній півкулі. Консультанти Трампа пропонують план, що передбачає поступове скасування санкцій і фактичне визнання територіальних захоплень агресора в обмін на укладення мирної угоди.
У серпні 2025 року на Алясці відбувся історичний саміт між Трампом і Путіним, на якому лідери встановили новий вектор для економічного співробітництва. Ця угода суттєво трансформувала зовнішню політику США в порівнянні з попередніми урядами.
Досить несподіваним стало спільне зображення Трампа та Путіна у білому домі, зроблене в нещодавно оновленому "Пальмовому залі". Це фото, помічене журналістами наприкінці січня 2026 року, має як символічне, так і стратегічне значення для мирних переговорів, що тривають у даний час.
Цю світлину було зафіксовано під час саміту в Анкориджі (Аляска) в серпні 2025 року. Її присутність в офіційних приміщеннях президента США підкреслює акцент Трампа на безпосередні контакти з Кремлем як ключовий метод у вирішенні конфлікту в Україні.
Трамп використовує дане зображення, аби показати виборцям і світовій спільноті "досягнення" в налагодженні контактів між учасниками цих переговорів. Речниця Білого дому Ганна Келлі охарактеризувала саміт на Алясці як "історичний момент", що зблизив сторони на шляху до укладення угоди.
Розміщення портрета російського лідера поруч із сімейними фотографіями Трампа (наприклад, з онуком) свідчить про спробу зняти токсичність із контактів із путіним у внутрішньоамериканському дискурсі.
Як уже зазначалося, поява фото збіглася з активною фазою переговорів у січні 2026 року, зокрема після зустрічі в Абу-Дабі (24-26 січня):
Росія активно просуває усну угоду, яка, за її словами, була укладена на Алясці (звана "формула Анкоріджа"). Ця угода передбачає виведення українських військових з усіх районів Донецької та Луганської областей як умову для встановлення миру.
Трамп стверджує, що "відбуваються позитивні зміни" і що сторони "досить близькі" до досягнення угоди. Сполучені Штати презентують 28-елементний план, який передбачає створення демілітаризованої зони для вільної торгівлі в Донбасі, а також надання Україні американських гарантій безпеки (аналогічних 5-й статті НАТО) в обмін на територіальні поступки з її боку.
Наступний етап переговорів між делегаціями України та Росії намічено на 1 лютого 2026 року. Це фото свідчить про те, що адміністрація Білого дому готова вжити рішучих дипломатичних заходів для якнайшвидшого завершення конфлікту, навіть якщо це передбачатиме безпосередні угоди з Москвою поза звичними форматами союзників.
А що ж буде з гарантіями, про які так багато розмов? Щоб вони не перетворились у ще один папірець, який не має жодної ваги, як це було з Будапештським меморандумом, який теж гарантував Україні суверенітет і територіальну цілісність і який, до речі, теж підписав президент США.
Обставини, що стосуються безпекових гарантій для України під час президентства Трампа, нагадують заплутану дипломатичну гру, де інтереси США, України та Росії взаємодіють один з одним.
Згідно з інформацією, опублікованою в Financial Times, Сполучені Штати пов’язують видачу цих гарантій з готовністю України укласти мирну угоду, яка, ймовірно, передбачатиме поступки у контролі над територією Донбасу.
Запропоновані формулювання можуть бути "занадто неясними" для України та "занадто загальними" для Росії, що підвищує ймовірність їх недотримання в майбутньому.
Трамп має тенденцію висувати пропозиції гарантій, які формально не отримують схвалення з боку Путіна (наприклад, військова підтримка України), але фактично вони вписуються в його стратегію, оскільки пов'язані з відмовою України від вступу до НАТО та втратою територій. Він намагається знайти компроміс між своєю політикою "Америка на першому місці" та необхідністю уникнути повної поразки України, оскільки це може суттєво зашкодити його репутації.
Разом з тим, питання чому росія не йде на мирну угоду і чи загрожує це Європі, є ключовим у сучасній геополітиці. На основі аналізу останніх подій та заяв експертів станом на початок 2026 року можна виділити кілька основних причин:
1. Для путіна війна перетворилася на засіб утримання влади. Аналітики підкреслюють, що він не має змоги прийняти мир, який виглядав би як поразка, оскільки це може призвести до загрози внутрішньої політичної нестабільності. Його офіційні завдання залишаються без змін: забезпечити повний контроль над Україною, провести її "демілітаризацію" та запобігти її вступу до НАТО.
Кремль покладається на те, що людські та економічні ресурси Росії дозволять їй продовжувати військові дії протягом десятиліть. Путін сподівається на "виснаження" Заходу та можливу трансформацію політичної ситуації в Європі та США, що, у свою чергу, може призвести до зменшення підтримки України.
Навіть якщо буде укладено офіційний мир, європейські керівники та експерти, включаючи аналітиків ISW та президента Польщі, впевнені, що Росія продовжуватиме становити небезпеку для Європейського континенту.
Не слід забувати, що мілітаризація Росії, яка перенаправила економічні ресурси на військові потреби, може призвести до серйозних соціальних потрясінь, і зупинити цей процес буде досить складно.
путін уже заявив про готовність до протистояння з Європою, використовуючи енергетичний шантаж та кібератаки.
Які ймовірності досягнення миру в 2026 році?
Адміністрація Трампа (згідно з даними на січень 2026-го) ставить за мету досягнення мирної угоди до середини травня 2026 року.
Однак ключовою перешкодою залишається відсутність довіри: Україна та Захід побоюються, що будь-яке перемир'я путін використовує як паузу для підготовки до нового нападу.
Нам невідомо, чи справді Трамп чинить тиск на Україну щодо територіальних поступок, але одне можна стверджувати з упевненістю: саме під його керівництвом Сполучені Штати змусили Україну відмовитися від третього у світі ядерного арсеналу або ж його знищити. Цей арсенал включав стратегічну наступальну зброю, таку як міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) РС-22 (SS-24 Scalpel), РС-18 (SS-19 Stiletto), а також стратегічні бомбардувальники Ту-160 і Ту-95МС. Особливо значущою була МБР, яка мала код НАТО SS-24 Scalpel (РС-22) і була оснащена роздільними бойовими частинами з індивідуальним наведенням, потужність кожної з яких становила приблизно 550 кілотонн. Ця ракета могла нести до 10 термоядерних боєголовок, призначених для ураження надміцних цілей. Уявіть собі, яку силу представляла ця зброя — одна МБР могла носити 10 термоядерних зарядів потужністю 550 кт кожен (10×550 кт). Якби Україні залишилося хоча б 46 таких МБР, які на той момент були найсучаснішими твердопаливними, вони могли б стати надійною гарантією в разі певних обставин.
Тому найкращою гарантією безпеки для України є крилаті ракети "Томагавк" ( або їх аналоги), в достатній кількості, щоб забезпечити ці гарантії.
