Де ж вихід? Трамп опинився у пастці переговорів з найпідступнішим супротивником.

Давати обіцянки значно легше, ніж виконувати. Особливо - коли ці обіцянки стосуються речей, на які ти не маєш впливу. Тож після інавгурації президенту Трампу доведеться або серйозно домовлятися з Китаєм, з яким він ворогує від першої своєї каденції, або - відмовлятися від обіцянки?

Новий президент Сполучених Штатів, здається, потрапив у власну пастку, зосередившись не на важливих внутрішніх політичних ініціативах, а на стрімкому вирішенні конфлікту між Росією та Україною, для якого не існує відомого рішення у світі.

Звичайно, ще можна відкрутити назад, пояснюючи пріоритети перших тижнів після інавгурації запитом з боку виборців (яких традиційно внутрішня політика цікавить набагато більше зовнішньої). В протилежному випадку є лише один шлях - глибокі та всеохопні переговори з Китаєм, на яких Китаю треба пообіцяти достатньо багато, щоб він погодився сильно натиснути на Путіна. Китай поки сидить тихо й потирає руки в очікуванні великих виграшів.

Якщо китайські вимоги виявляться занадто високими, доведеться чинити тиск на Путіна в ситуації, коли Китай продовжить його підтримувати (адже не бажатиме втрачати свої вигоди). Тим не менш, Трамп завжди може зупинити переговори, звинувативши в усьому Росію, Україну або Європу, або ж одразу всіх трьох. Проте залишається питання, хто в такому випадку буде вважатися найкращим переговорником у світі. Усі ці ймовірні сценарії я вже аналізував у статті, яку опублікував місяць тому.