Святкування дня народження генерала Буданова та передача влади в Україні
Моя ціль полягає в тому, щоб сформувати такі умови, при яких бізнес стане двигуном прогресу нашої країни, а не жертвою існуючої системи. Я впевнений, що свідоме підприємництво та ефективна державна політика є запорукою кращого майбутнього для кожного з нас.
День народження генерала Кирила Буданова став приводом для роздумів. На шостому році правління президента Зеленського дедалі активніше обговорюється тема транзиту влади.
Очевидно, що сьогодні президент Володимир Зеленський стоїть перед вибором: або й надалі залишатися при владі, або піти з неї під гарантії безпеки. Це завдання не з легких.
Власне, в історії пострадянського простору існує лише один прецедент, коли гарантії безпеки були дійсно дотримані з боку наступника. Мова йде про передачу влади в Росії, коли Борис Єльцин залишив свій пост і передав керівництво Володимиру Путіну.
Транзит 2008 року від Путіна до Медведєва не рахується, оскільки Володимир Путін став головою уряду й продовжив контролювати силовий блок.
У цьому контексті це можна розглядати як "рокіровку". Натомість Єльцин залишив пост остаточно, висловивши побажання Путіну "зберегти Росію" та передавши йому в спадок політичну фігуру – голову Адміністрації президента Олександра Волошина, який був близьким до "єльцинського клану" і зятем самого Єльцина, Валентином Юмашевим.
В Україні ситуація виглядає інакше. У той час як Єльцин сам прагнув залишити пост та через проблеми зі здоров'ям не був у змозі виконувати свої обов'язки, нинішній президент України молодий і абсолютно готовий залишатися на своєму місці ще принаймні один термін.
Окрім цього, Конституція України, на відміну від російської, встановлює, що в разі дострокового складання повноважень президентом, влада переходить до голови Верховної Ради, а не до прем'єр-міністра.
Отже, навіть якщо припустити, що посада керівника Офісу президента є тимчасовою для генерала Кирила Буданова на шляху до крісла прем'єр-міністра, юридично це не забезпечує передачі йому президентських повноважень.
При цьому президентські вибори в будь-якому разі відбудуться раніше за парламентські, з огляду на те, що стаття 83, частина 4 Конституції України прямо говорить: у разі запровадження воєнного стану повноваження Верховної Ради продовжуються до дня першого засідання парламенту, обраного після скасування воєнного стану.
Окрім того, не варто ігнорувати зовнішні обставини, які, до речі, мали місце і в Росії наприкінці 1999 - початку 2000 років. Тоді ефективні дії російських військ були використані державними медіа для створення іміджу Путіна як лідера, який дотримується своїх обіцянок "знищувати ворога" та проявляє рішучість у прийнятті складних рішень.
У випадку з російською агресією проти України сили очевидно нерівні і, судячи з динаміки на полі бою, навряд чи скоро зрівняються. До того ж Росія, так само як і США, прагне впливати на політичні режими сусідніх держав, і після подій, пов'язаних із Мадуро, у США їй, по суті, не залишають іншого вибору.
На сьогодні чимало агресивної російської пропаганди зосереджено на підтримці цього твердження. В результаті, перспектива майбутнього залишається невизначеною.
У цьому контексті президент Зеленський може керуватися принципами Дейла Карнегі, котрий зазначав: "Наша основна мета — не заглядати в невизначене майбутнє, а активно діяти в тому напрямку, який перед нами відкривається".
Проте, як стверджує відома приказка, "учора було зарано, завтра - пізно — відкладання неминуче подібне до смерті". Якщо вже й варто розмірковувати про передачу влади, то не слід зволікати, інакше може виникнути ситуація, коли жоден з політичних акторів не виявить бажання надати президенту Зеленському жодних гарантій.
З приводу інших політичних фігур варто зазначити, що нещодавно розповсюдилася інформація про потенційне повернення генерала Залужного в Україну, але його колеги швидко спростували ці чутки.
Залужного часто сприймають як супротивника президента Зеленського. Якщо це справді так, варто задуматися: чому президентська команда не використовує найуразливіше місце генерала Залужного — уявлення про перші місяці війни?
Сформувалася усталена думка, що саме Залужний став тим, хто "врятував Україну", але цей наратив можна було б оскаржити. При цьому не настільки важливо, що насправді відбувалося, – вирішальне значення має те, як інформація висвітлюється в медіа та яка перспектива стає панівною.
Або існує неофіційна угода про ненапад, або ж генерал Залужний насправді не має амбіцій щодо президентського поста.
Ще одним значним політичним діячем є Петро Порошенко, котрий не лише має досвід на посаді президента, а й є народним депутатом. Це теоретично відкриває перед ним можливість зайняти пост спікера Верховної Ради або виконувати обов'язки президента.
За певних обставин його кандидатура могла б отримати підтримку в парламенті. Мінусом у контексті таких перспектив є його особистий конфлікт із президентом Зеленським.
Отже, багато аспектів будуть залежати від розвитку подій. Якщо президент Зеленський вирішить покинути свою посаду, зберігши при цьому створену ним систему, його вибір зосередиться на кандидатах, які вже інтегровані у структуру влади.
У цьому контексті важливою особою є генерал Буданов, який нещодавно став керівником Офісу президента України. У такій ситуації можливий сценарій, коли монобільшість, що контролюється, організовує вибори, на яких виграє генерал Буданов. У результаті президент Зеленський може передати свої повноваження новому лідерові, що дозволить зберегти стабільність політичного курсу.
