Обговорення теми "Госпітальєрів": час зупинитися (Богдан Буткевич)
Бачить Господь - до останнього не хотів влазити в срач щодо "Госпітальєрів".
На жаль, я не зможу вписатися у цю ситуацію. Хоча я маю багато важливих думок з приводу волонтерства, адже вже 12 років займаюся цією справою, з них 4 роки – активно. Мені вдалося мобілізувати десятки мільйонів гривень від донорів.
Проте ні - я не маю наміру роз’яснювати нічого ні про звітність, ні про етичні аспекти журналістики в умовах війни, ні про політичний контекст, ні про саму концепцію цькування людини з інвалідністю, яка присвятила свою молодість війні, ні про що інше.
Бо наразі все, що відбувається - це вже не про звітність, правильність адміністрування коштів чи доцільність витрат.
Це - вже про те, що як завжди чвари між українцями ідеально навчився використовувати наш ворог. Який не здатен придумати реально діюче ІПСО. Проте, філігранно вміє використовувати ті конфлікти та сварки, які ми влаштовуємо самі.
Історія з "госпіками" на жаль слугує чудовим фоном для інформаційно-пропагандистських операцій, спрямованих проти волонтерського руху в цілому. У той час, коли ця ініціатива вже переживає непрості часи, люди втрачають сили як на донати, так і на волонтерство. Практично не залишилося й самих волонтерів.
Таким чином, у нашій власній навколовій військовій спільноті ми ще й розпалюємо конфлікт, який не просто зменшує бажання людей жертвувати кошти. Насправді ситуація ще гірша. Вона розділяє людей на ворожі групи. Тепер донати сприймаються не стільки як підтримка Збройних Сил, скільки як спосіб висловлення політичних або особистих поглядів.
Можливо, я тепер просто волаю у безодню, але, незважаючи на це.
Стоп, будь ласка!
Адже це саме те, чого так бажає супротивник.
Хоча б на мить зупиніться на цю тему. Припиніть підживлювати емоційно цю ситуацію.
Бо рашисти вже активно беруть участь у розпалюванні конфлікту, намагаючись налаштувати одних проти інших.
Я відслідковую, як у справу включилися великі ботнети, які завжди з'являються на дуже важливих темах. Типу "свавілля ТЦК", "не оголошення війни" і решти ядучих думковірусів, запущених ворогом в наше суспільство. Точніше, тих проблем, які ми породили самі. Й які наш ворог майстерно роздуває і використовує в потрійному розмірі від реальних масштабів.
З єдиною метою – як завжди, посіяти розбрат серед українців. А потім по одному їх знищити.
Я не пропоную зам'яти питання, ні. Пропоную свідомо й чітко знизити градус дискусії та агресії. Чітко сказати всім сторонам - ок, ми згодні чекати термінів, виставлених самими "госпіками" в плані звітностей і всього позосталого. І до цього моменту тема закривається й йде з суспільного дискурсу.
Це може статися, якщо лідери думок, які несуть відповідальність, візьмуться за цю справу. Можливо, я є ідеалістом і романтиком, але все ж вірю, що українці здатні усвідомити, коли потрібно зробити паузу. Принаймні заради власного виживання.
Бо для кулі нема різниці, яку саме голову дірявити. А саме це з нами всіма зробить ворог. Якщо ми продовжимо й надалі жерти одне одного. Буча та Ізюм не дадуть збрехати.
Втрата волонтера - це втрата для всіх Сил Оборони. Немає значення, які фонди чи прізвища згадуються. Я говорю про загальний контекст.
Не впевнений, що можна сказати більше. "Астанавітєсь" (с)
