Дмитро Гелевера: Жанна в світі обманщиків – Блоги | OBOZ.UA
Назва / автор: Біла ворона / Юрій Рибчинський, Галина Татарченко
До 80-річчя поета Юрія Рибчинського Національна оперета України знову представила в своєму репертуарі першу українську рок-оперу "Біла ворона". Це музично-поетичне дослідження життя Жанни д'Арк зосереджується на її основному конфлікті — боротьбі між свободою і неправдою. Постановка Максима Голенка вражає своєю візуальною оригінальністю та енергією, що наповнює зал і надихає глядачів.
Якщо ж ціль є величною, подібно до свободи, тоді натовп завжди перетворюється на народ.
Юрій Рибчинський
Жанна д'Арк, без сумніву, є однією з найглибше вивчених історичних фігур п'ятнадцятого століття. Окрім загальновідомих фактів, які не викликають суперечок серед дослідників, існують також альтернативні версії її життя, які підкріплюються хроніками. Наприклад, одна з теорій стверджує, що Жанна не походила з бідних селян, а мала королівське походження. Інша версія говорить про те, що національна героїня була врятована від страти, а також існують чутки про те, що її отруїли екзотичними травами, внаслідок чого її серце залишилося неушкодженим. Дивовижна поява і зникнення в бібліотеці Ватикану протоколів допиту Жанни перед зустріччю з майбутнім королем ставлять "Книгу Пуатьє" на один рівень з такими міфами, як оригінал "Велесової книги" або золоті таблички Мормона. Проте навіть ця "альтернативна" інформація має свої документальні заперечення від академічних істориків.
Для французів історія Жанни д'Арк є настільки ж знаковою, як і шлях Ісуса. Її здатність виявити серед натовпу переодягненого дофіна, майбутнього короля Карла VII, а також зняти облогу з практично безнадійного Орлеану, сприймається ними як таке ж диво, як і ходіння босоніж по водах річки Йордан чи воскресіння Лазаря. Це є підтвердженням того, що Франція під покровом Бога!
Хоча жанр "рок-опери" вважається легким, авторам було важливо з максимальною повагою підійти до сценічної біографії канонізованої святої. У "Білій вороні" відчуваються значні зусилля як композитора Геннадія Татарченка, так і поета Юрія Рибчинського. Здається, вони усвідомлювали, що працюють над своїм власним Magnum opus — твором, який стане для них визначальним.
У "Білій вороні" музика Татарченка виступає як невичерпне джерело, що наповнює сюжетні вітрила. Режисер Максим Голенко та сценограф Володимир Ковальчук влаштовують над сценою оркестрове вікно, яке "підвішують" у повітрі. Його ідеальна округла форма може бути асоційована з небесними світильниками, а для глядачів це відкриває можливість спостерігати за створенням звукової магії. Музика стає головним двигуном для персонажів, які відчувають, як ритми переміщують їх з бійки у відчай. Так, в художньому контексті, вищі сили взаємодіють із героями.
Самі ж мелодії викликають лампове ностальжі. Геннадій Татарченко довгий час працював аранжувальником в Будинку звукозапису при Держтелерадіокомітеті України. Тому в "Білій вороні" не раз проскочать обриси радіозаставок з вісімдесятих. Ретро-лаунж з обов'язковою, але ненав'язливою партією металевих ударних та дзвінкою перкусією. В рок-оперу також увійшла й найвпізнаваніша робота Татарченко - "Віват, король!" Музика, що створює оркестр під керівництвом диригента Сергія Нестерчука, вже виправдовує час та гроші на похід до оперети.
Лібрето Рибчинського, за змістом, співзвучне хроніці Жоржа Шателена, який був сучасником Жанни д'Арк та першим біографом Карла VII. У "Білій вороні" відзначаються голоси святих, які юна Жанна чула ще в підлітковому віці; бургундці, що були французькими колабораціоністами, спалили її рідне село Домремі; зустріч у Шеноні з майбутнім королем, котрий сам сумнівався у своєму праві на трон; дивовижне визволення Орлеана; коронація Карла VII в Рейні; невдалий наступ на Париж, який підірвав віру в божественність місії Діви; зрада в Комп'єні; продаж англійцям та жахливі вогнища катувань у Руані. Очевидно, що поет не ставив за мету історичну реконструкцію: персонажі рок-опери більше нагадують сучасників, аніж французів XV століття. Однак пан Рибчинський не ігнорував історичні канони та не піддавався спокусам містифікацій криптоісториків.
До речі, саме за "літературність" біографії д'Арк існують прихильники альтернативної теорії, що історія Орлеанської Діви - політичний проєкт "операція Пастушка", організований матір'ю Карла VII задля легалізації влади сина. Дійсно, життєпис Жанни д'Арк містить в собі всі чотири борхесівські сюжети. По-перше, це історія про осаду та оборону фортифікованих міст. По-друге, тут є декілька ліній про пошук: чи то меча Карла Великого за вказівками зверху, чи то справжнього короля Франції. По-третє, це - безперечно - історія про самопожертву бога. Навіть розуміючи, що наражає себе на небезпеку, сподіваючись лише на вищі сили, Жанна продовжує визвольний похід. Як Ахіллес, який - за Борхесом - знав, що не дочекається падіння стін Трої, так і Жанна відчувала, що не побачить визволення Батьківщини від англійців. Але без цих жертв не було б ні перемоги над троянцями, ні визволення Франції.
Рибчинський створює рок-оперу, основану на темі повернення додому, використовуючи вже четвертий сюжет. "Біла ворона" написана за мотивами гоголівських традицій: від комічного до космічного - всього один свистячий звук. Події починаються, коли юна Жанна (заслужена артистка України Тамара Ходакова) піддається спокусі свого нареченого Жульєна (заслужений артист України Олексій Кириллов). Оскільки Жанна чує голоси святих, вона звертається до них за благословенням на любовні утіхи. На перший погляд, Діва виглядає як наївна, побожна сільська дівчина. Однак з часом стає все більш очевидним, що Жанна істотно відрізняється від свого оточення, її "біловоронність" та близькість до духовного світу стають помітними. Кожна нова сцена - це ніби сходинка, що веде до вищих висот. І врешті-решт вона потрапляє на вогнище, звідки її попіл здіймається в небо. Жанна стає знаряддям вищих сил і повертається до рук свого Творця.
У своєму унікальному прочитанні "Білої ворони" режисер Максим Голенко акцентує увагу на візуальному аспекті вистави. У його трактуванні присутні вражаючі та масштабні декорації Володимира Ковальчука, серед яких вирізняються великі сходи та драбини, що символізують шлях до злету. Режисер пропонує цікаве переосмислення персонажів. Яскраво показано французький Орлеан і американський Новий Орлеан: так, персонаж Сторічної війни (заслужена артистка України Ася Середа-Голдун) та її спільник набувають рис, що відсилають до луїзіанського вудуїзму - Маман Бріджит та Барон Субота. Яскраві костюми, створені Оленою Левченко, перетворюють другорядних героїв на персонажів з картин Брейгеля, а в образах бургундців легко впізнати елементи з "Механічного апельсина" Стенлі Кубрика.
Але для того, щоб візуал грав на розкриття історії, глядач повинен або бути знайомим з наративом "Білої ворони", чи хоча б пам'ятати життєпис Жанни з підручника за 5-й клас. Ті самі дрібниці, про голоси святих у голові, про випробування Карла VII , який ховався серед придворних, про зрадницькі опущений міст в Комп'єні... На жаль, голенківська версія не розширює лібрето, не додає пояснень чи підказок для тих, хто не дуже сумлінно вивчав історію в школі. Скоріше перед нами оживлені відеокліпи до арій Рибчинського. Тут варто похвалити солістів Національної оперети - і спів у них чистий, і текст чути добре. Та історія передається лише через поезію, за якою потрібно пильно слідкувати, щоб порозумітись на невеселому карнавалі на сцені.
Лібрето "Білої ворони" пронизане іронією. Рибчинський створює героїв, які нагадують сучасних людей, щоб глядач міг легше ідентифікувати себе з ними. Лише Жанна виглядає іншою – вона обрана, свята. Ефект відсторонення персонажів, а також зали від головної героїні, в лібрето розкривається поступово. У тих моментах, де я бачу ще "комічне", Голенко вже переходить до "космічного". З першої сцени намагаються підтримувати епічний і піднесений настрій. Проте, завдяки нав'язливій пафосності в поєднанні з яскравими костюмами та декораціями, іноді складається враження, що ми спостерігаємо не за середньовічною Францією, а за революцією "за все добре проти всього поганого", що могла б бути написана в дитячих творах Джанні Родарі.
На думку Рибчинського, центральний конфлікт вистави полягає у протистоянні свободи та брехні. Вибір саме цієї дихотомії автором стає зрозумілим, якщо взяти до уваги час, коли була написана рок-опера. Кінець вісімдесятих років, епоха "гласності", коли журнал "Огонёк" під керівництвом Коротичева публікує дослідження істориків про голодомор і сталінські репресії... Прем'єра в 1991 році, як і очікувалося, увінчалася успіхом. Відомий поет точно влучає у пульс епохи: українці звільняються від московських пропагандистських маніпуляцій та здобувають інформаційну незалежність.
У 2019 році Національна оперета представила новий погляд на "Білу ворону" від Голенка. Тематика боротьби за свободу та проти брехні є надзвичайно актуальною. Сьогодні ми, вільні українці, стоїмо на захисті правди проти обману, що йде з боку росії.
У 2025 році - коли дві основні поради з інфогігієни на монополізованому телебаченні звучать "Не дивіться вгору" та "Навіщо це транслювати в публічному полі?" - арія "Так жити нам не можна, люди" сприймається вже не так щиро. А неодноразові підспівування зали "Свобода! Свобода!" додають в атмосферу дійства щось не тільки від непосидючого ТЮГу Родарі, а й від патріотичних кінопоказів Ріфеншталь... "Закінчиться війна, закінчиться вистава. Мир, злагода - які п'янкі слова" - і ця рок-опера при незмінності постановки, певно, буде нести інші змісти та посмак. А зараз доречність повернення "Білої ворони" на сцену Національної оперети легко пояснюється круглою річницею Юрія Рибчинського, якому в цьому році виповнилося 80 років.
Десятихвилинні овації в фіналі цілком зрозумілі. Цей глибокий витвір, створений геніями Татарченком і Рибчинським, вражає своєю основою, а бездоганна музична складова доповнює враження. Виступи акторів вражають майстерністю як у грі, так і в співі, а розкішні декорації та костюми створюють незабутнє видовище. Атмосфера завжди залишається піднесеною і екзальтованою, немов магніт, що притягує. Важко встояти перед загальним настроєм, який захоплює, наче мелодія сопілки гамельнського щуролова. Якщо ви прагнете підзарядитись героїчно-епосним духом, ця версія рок-опери стане ідеальним вибором для цього.
