В Україні до трьох голодоморів XX століття голодуване явище практично не спостерігалося. — Кабачій 23.11.2024
Свічка біля Меморіалу жертвам політичних репресій та Голодомору у Дніпрі. Фото: Суспільне Дніпро
1921-1923 роки: "продрозверстка"
В останні роки ми значно більше уваги приділяємо Голодомору, який стався в 1932-1933 роках, і, без сумніву, маємо певні знання про нього. Водночас голоди, що відбулися в 1921-1923 та 1946-1947 роках, зазвичай обговорюються менш детально, і інформації про них не так багато. Тому давайте розширимо наш погляд і розглянемо всі три великі голоди, які вразили український народ у першій половині ХХ століття. Ви родом із південних регіонів України, де, наскільки мені відомо, є посушливі зони, які першими потерпали від голоду під час засухи. Проте посуха не була єдиною причиною голоду в 1921-1923 роках. Тож спочатку давайте зосередимося на цих роках. Що стало причинами цього голоду? Які території він торкнувся?
Найбільше від голоду на українських територіях постраждав південний регіон. Це явище, відоме як "продрозверстка", фактично стало формою грабунку. Воно вплинуло не лише на Україну, але й на південні райони Росії та Північний Кавказ, зокрема Кубань. Незважаючи на те, що голод вражав як нас, так і їх, згодом акцент було зроблено на тому, що більшовики зверталися до Заходу по допомогу для голодуючих у Поволжі. Цей факт став настільки відомим, що в українському фольклорі з'явився вислів "ти такий голодний, як голодуючий Поволжя", що свідчить про недостатню інформацію про голод на півдні. Проте, наприклад, Микола Куліш порушував цю тему у своїх творах, написавши кілька п'єс, присвячених голоду 1921 року. Серед іноземців, які звертали увагу на цю трагедію, слід згадати німецького колабораціоніста Квіслінга, який, виявляється, перебував у Харкові та Херсоні в рамках гуманітарної місії і написав один з найзначніших звітів про голод 1921 року.
Розкажіть більше про цю політику "продрозверсток". Більшовики в 1919-му році захопили владу в Україні і їм потрібно було збирати хліб, щоб годувати всю Росію і, в тому числі, щоб експортувати зерно. Перед тим були непрості роки: Перша світова війна, далі в Україні постійно змінювалася влада. Тобто, це не були стабільні роки...
Люди часто втрачали свої заощадження.
Проте голоду не спостерігалося. Але ось 1921 рік настає, і разом із ним приходять жахи голоду.
Так, у той рік дійсно була посуха, але не настільки сильна, щоб не вистачило хліба. Натомість оце грабування через продрозкладку і вивезення на північ Росії передовсім цього хліба призвело до того, що стався масовий голод. Зрозуміло, що потім більшовики, зустрівшись із опором, впровадили політику Нової економічної політики (НЕП), дали селянам землю. І 20-ті роки вже після 1923-го року стали більш-менш стабільні. Але це все було ненадовго. Коли я навчався в Херсонському університеті на істфаку, я працював із архівними матеріалами Херсонського обласного архіву, дуже багато яких зараз окупанти вивезли. І там йшлося про те, що коли почалась колективізація в 1929-1930 році, то селяни говорили про те, що "дати б нам Махна, то ми всі начисто пішли в повстанські загони". Тобто, вже було розуміння, що гайки закручені, що організувати такі повстання ніхто не зможе, але і так вони були в 1929-1930 році. Були так звані "бабські бунти", коли жінки виходили, а серед них -- перебрані на жінок чоловіки, бунтувати проти створення колгоспів, забирання коней, корів у колгоспи. Фактично підґрунтям до голоду 1923 року було те, що селяни не мали взагалі вдома нічого.
Як проходила ця "продрозверстка"?
Військові загони приходили, з бідних верств населення формувалися допоміжні підрозділи, і фактично з кожного господарства забирали зерно.
Перед трьома голодоморами XX століття в Україні не спостерігалося голоду.
Фермери ходили з довгими списами, обстежуючи місця, де селяни могли приховати своє зерно, і забирали його. Отже, в Україні відбулося три великі голодомори — на початку 20-х, в 30-х і в середині 40-х років. Це країна, яка насправді відома як житниця Європи. Якщо розглянути періоди, що передували цим трагічним подіям, чи можна сказати, що Україні властиві були голоди, чи таких випадків не було?
Більше для нас характерні моровиці -- інфекційні епідемії. На тому ж півдні, коли внутрішня колонізація почалася, дуже часто були епідемії різного характеру. Натомість щодо голоду, то Україну голод обходив. Найбільш відомий голод поза Україною -- це Ірландія середина ХІХ-го століття.
1932-1933 роки: Україна - "чорна дошка"
Отже, можна зробити висновок, що голоди були тісно пов'язані з порядком, встановленим радянським режимом, зокрема більшовиками. Голодомор 1932-1933 років сьогодні визнано геноцидом у багатьох країнах. Це була частина політики Сталіна, спрямованої на придушення України, чи не так?
Отже, цей Голодомор мав явні ознаки геноциду, оскільки Україна була повністю ізольована. Вся територія країни стала своєрідною "чорною дошкою", з якої продукти забиралися, а нові не надходили. Найбільше від цього голоду постраждали чорноземні регіони, що простягалися від західного кордону, зокрема Хмельницької області, до Харківської. Саме ця центральна частина країни зазнала найбільших втрат. Полісся ж змогло вижити завдяки риболовлі, збору грибів та інших природних ресурсів. Тим часом чорноземна Україна зазнала найсильніших страждань. Відомо, що щонайменше 3,5 мільйона людей стали жертвами цього жахливого голоду.
"Сімейний альбом": у кіно виходить фільм про австрійця, що документував голод.
Голодомор 1932-1933 років переслідував дві ключові цілі. По-перше, його метою було знищення основ української нації — селянства, яке складало її фундамент. По-друге, паралельно з цим було завдано удару і по інтелігенції, по освіченому класу, щоб ідея України перестала існувати. Пане Романе, наскільки сьогодні світ визнає, що цей геноцид був спрямований саме проти українського народу? Я пам’ятаю, як у 90-х роках Росія активно поширювала наративи, що голод також торкнувся Казахстану і Північного Кавказу, стверджуючи, що це не було виключно націлене на українців.
Є численні свідчення, що людей знімали з поїздів, ускладнюючи спроби виїзду в інші республіки. Хоча деяким все ж вдавалося це зробити, зокрема до Білорусі. В Білорусі зафіксовано багато свідчень, де українці приходили, щоб обміняти щось на продукти. Нещодавно вийшов у прокат документальний фільм "Сімейний альбом", присвячений австрійському інженеру Александру Вінербергеру, який працював у Харкові. Він зафіксував на камеру голод у місті та його околицях. Після повернення Вінербергер таємно передав свої фотографії через австрійську дипломатичну службу до Австрії. Наразі збереглося два альбоми його робіт: один в Австрії, а інший — у його правнучки в Лондоні. Після повернення він також написав спогади, в яких наводив цитати про те, що українців "треба винищити".
Дитина, що демонструє ознаки голоду, на вулицях Харкова в 1933 році (тодішній Союз Радянських Соціалістичних Республік). Фото надано Архівом Віденської Дієцезії. Автор зображення: Александр Вінербергер.
А звідки ці цитати?
Йому передавали їх, вочевидь, ті, хто його опікував, тому що це досить незначна особа. Він був під крилом НКВД, але, з іншого боку, йому вдалося передати ці фотоальбоми. Ті свідчення є дуже важливими, фільм насичений його цитатами, тому дуже раджу сходити подивитися.
Це зараз він якраз розпочав свій шлях в нашому прокаті, так?
Це документальний фільм тривалістю 80 хвилин, який доступний п'ятьма мовами. Дубляж був профінансований Держкіно або іноземними мовними фондами.
"Ви допомагали петлюрівцям? Будете на "чорній дошці"
Я маю інформацію, що ваша родина, хоча ви й з'явилися на світ у Херсонській області, походить переважно з Вінниччини. Ви також згадували, що ваш дідусь, здається, родом із села, яке потрапило до "чорного списку"...
Так, це село Соболівка перед укрупненням Теплицького району. Це величезне село, і зазвичай в таких величезних селах було багато колгоспів, тобто не так, як на кінець 80-х років, коли одне село - один колгосп. Є більше 400, здається, колгоспів, які були внесені на "чорні дошки". Вносили їх туди навіть із політичного приводу. "Ви допомагали петлюрівцям? Будете на "чорній дошці".
Що означає опинитися на "чорному списку"?
Блокували рахунки колгоспів і приватних господарств, зовсім не постачали товари. Таким чином, не було можливості купити навіть найнеобхідніше, як-от цвях або сіль. Ситуація ставила людей на межу виживання, поки не виконають план з хлібозаготівель. Але деяким все ж вдавалося вижити, і я сьогодні зрозумів, що коли ти виконував план, то тебе змушували допомагати іншим у зборі, перевезенні та вантаженні. Тобто, якщо ти виділявся в очах радянської влади, від тебе очікували, що ти будеш підтримувати інших у цій важкій ситуації.
Роман Кабачій. Зображення: facebook.com/roman.kabachiy
1946-1947 роки: половина врожаю на задобрювання східноєвропейських сателітів СРСР
Давайте поговоримо ще про голод 1946-1947-го років, про який, мабуть, найменше інформації. Знову ж таки, перед ним -- війна і якось люди жили. Але голод приходить саме в 1946-1947 роках. Які були причини?
Причини полягали в тому, що Радянський Союз прагнув завоювати прихильність тих держав, які планував включити до своєї зони впливу.
Європейські держави?
Отже, країни Східної Європи, зокрема Угорщина, Польща, Чехословаччина, Болгарія та Румунія, отримували зерно з України. Поставлено було завдання експортувати 5 мільйонів тонн, з яких близько 2,5 мільйона тонн було відправлено до зазначених країн. Найбільших втрат зазнав південний регіон, зокрема Бесарабія в Одеській області, яка тоді мала назву Ізмаїльська область, або ж етнографічно відома як Буджак. Там загинуло близько 10% місцевого населення, особливо серед таких спільнот, як болгари та гагаузи. Внаслідок цих подій, гагаузька громада в Молдові та Україні скоротилася на 40%. Це фактично становить геноцид цього народу.
Досить цікаво спостерігати за політичними переконаннями представників гагаузької громади в Молдові, оскільки вони виявляють значну прихильність до проросійських позицій. Це свідчить про незасвоєні уроки минулого.
Це теж політика Молдови, яка дозволяє далі працювати російським каналам. І з цих російських каналів так само їх слухають в українській частині Бессарабії, і це велика проблема. У них забрали певною мірою тотожність: мовою спілкування між собою для них є російська, тому що болгари говорять слов'янською мовою, а гагаузи -- тюркською мовою. І це такий регіон, який Україна занехаяла. Тобто, там треба втручання дуже сильне, культурного плану і так далі.
Визначити точну кількість жертв голодоморів в Україні є надзвичайно складним завданням.
Наостанок хочу запитати стосовно обліку кількості жертв. Що ми знаємо про Голодомори 1921-1923 і 1946-1947 років? Скільки там кількісно було жертв?
У період 1946-1947 років говорять про півтора мільйона втрачених, а в 1921-1923 роках цифра, здається, досягає приблизно 2,5 мільйона. Навіть щодо 1933 року існують суперечки, адже обчислити ці втрати вкрай складно. У селі моєї матері на "чорній дошці" зафіксовано 30 прізвищ. Я не раз відвідував це місце, і бабусі, які пережили ті часи, в 2018 році ділилися спогадами про те, як вимирали цілі вулиці. То ж чи можуть бути лише 30 родин?
