Аналітичне інтернет-видання

Доповідачка Європейського парламенту з питань Грузії заявила, що Іванішвілі не звертає уваги на Європейський Союз.

Одна з постійних доповідачок Європейського парламенту по Грузії, литовська депутатка та екс-міністерка оборони Раса Юкнявічене в інтерв'ю DW оцінила поточні політичні події в Грузії. Вона пояснила, чому парламент цієї країни вважається нелегітимним, навіщо необхідні нові вибори, а також висловилася про потенційні загрози з боку Росії та про помилки, які допустив ЄС у стосунках із Грузією.

DW: Чи буде проведена інавгурація Михаїла Кавелашвілі, якого парламент Грузії обрав новим президентом країни? Варто зазначити, що опозиційні депутати вирішили бойкотувати ці вибори.

Раса Юкнявічене: Це, перш за все, залежить від людей. Адже нинішні протести дуже потужні, навіть потужніші за літні, коли громадяни виступили проти репресивних законів. А ще все залежатиме від позиції ЄС - як він підтримає проєвропейські сили в Грузії, чи запровадить додаткові санкції проти тих грузинських політиків, які наказують застосувати силу проти демонстрантів. Ідеться не про долю президентського крісла, а про майбутнє країни - чи стане Грузія частиною так званого "русского міра", як, схоже, хоче нинішнє керівництво країни, чи піде в ЄС.

Як ви ставитеся до висловлювання президентки Саломе Зурабішвілі, в якому вона зазначила, що не залишить свою посаду, поки в державі не відбудуться нові парламентські вибори?

Важливо зрозуміти, чому президентка Зурабішвілі так вчинила. Парламентські вибори в листопаді не були вільними. Це, до речі, офіційна позиція Європейського парламенту. Ми не визнаємо легітимність цих виборів. Це означає, що парламент Грузії сьогодні нелегітимний. Опозиційні сили до нього не увійшли. Це, по суті, парламент однієї партії - "Грузинської мрії", яка є власністю олігарха Бідзіни Іванішвілі. Цей парламент висунув одного кандидата в президенти і його обрав. Це не вибори, а призначення. Зурабішвілі, яку обрали чесно, сьогодні єдиний грузинський політик, що має легітимність.

Європейський парламент вважає, що Грузії необхідно організувати нові, прозорі вибори для депутатів, що дозволить їм обрати нового президента в умовах чесності та свободи.

Як організувати справедливі вибори, які будуть визнані усіма учасниками?

Сьогодні виборчі комісії в Грузії фактично стали винятковим інструментом впливу "Грузинської мрії". Їх потрібно сформувати на основі представництва як цієї партії, так і опозиції. Опозиційні сили мають отримати рівний із правлячою партією доступ до ЗМІ. За виборами мають стежити спостерігачі Євросоюзу та БДІПЛ ОБСЄ.

Представники "Грузинської мрії" нещодавно заявили, що готові доопрацьовувати ухвалений влітку закон про іноземний вплив, аналогічний російському закону про "іноагентів", у співпраці з Радою Європи. Це реальна поступка?

Сьогодні дискусія вже не зосереджена на внесенні поправок. Ситуація зайшла занадто далеко. Від моменту прийняття закону про іноземний вплив відбулося безліч інших подій. Для протестувальників вже недостатньо просто змінити чи скасувати цей закон. Тепер його подальше існування не є найважливішим аспектом політичної ситуації в державі.

Чи поділяєте ви думку, що наразі Євросоюз не має достатніх інструментів для впливу на обставини в Грузії?

Я можу погодитися і не погодитися одночасно. Погоджуюсь з тим, що ані у структур управління ЄС, ані у урядів країн немає чіткої політичної стратегії стосовно Грузії, а також бажання реалізувати такі стратегії. Однак не погоджуюсь з тим, що Іванішвілі та його підконтрольна партія приділяють увагу ЄС – їм насправді байдуже на це. Вони діють за зовсім іншими принципами. У цій ситуації дійсно важко щось змінити.

Чи вважаєте ви, що Євросоюзу протистоїть не тільки і не стільки Іванішвілі, скільки Росія?

Звичайно, я сама відвідала Грузію на початку грудня. Основна причина протестів там проста: люди не бажають повернення під вплив Росії. Саме тому Європейський Союз повинен максимально підтримати Саломе Зурабішвілі та проєвропейські сили, а також ввести серйозні санкції. Хоча прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан блокує це на європейському рівні, інші країни Союзу, такі як Литва, Латвія та Естонія, вже продемонстрували, що можуть вживати заходів на національному рівні. Коли санкції стануть реальністю, необхідно буде вести переговори з Бідзіною Іванішвілі щодо нових виборів.

Наскільки великий вплив Росії в Грузії і як він практично реалізується?

Грузія - наочний приклад того, що в політології називається state capture, захоплення держави зсередини. Ця операція Кремля почалася 2012 року, коли "Грузинська мрія" вперше потрапила до парламенту. В Україні те саме хотіли провернути з Януковичем, але не вийшло. У Молдові теж намагалися. Кремль завжди шукає людей, які вже сидять, або яких можна посадити на фінансовий гачок. У Грузії успіх Путіна, мабуть, найзначніший. Усі інститути в країні опинилися під повним контролем однієї сили.

Ознайомтеся також з наступним: Аналіз: Вибори в Молдові та Грузії - Росія не відступить.

Яким чином ви бачите можливість військового втручання Росії в Грузії, якщо ситуація для "Грузинської мрії" стане складною?

На фоні війни в Україні та невдачі в Сирії, ймовірність гібридних дій здається більш реальною, ніж пряма агресія. Проте, повністю виключати можливість останньої не варто. Хочу підкреслити: емоції людей, з якими я спілкувалася на вулицях грузинських міст, однозначні: "Ми готові загинути, але назад у Росію не повернемося".

Які недоліки були допущені Європейським Союзом у своїй стратегії стосовно Грузії?

Ситуація, що склалася з Росією перед її вторгненням в Україну в лютому 2022 року, нагадує події навколо Грузії. Це явище, відоме як політика "взаємодії" або "залучення", передбачає, що обидві сторони демонструють, наче поділяють однакові цінності та прагнуть до спільної мети. Випадок з Грузією давно показав, що ця стратегія зазнала невдачі, і ми, як члени Європарламенту, це добре усвідомлюємо. Нещодавно соціалістична група в парламенті вирішила виключити "Грузинську мрію" з числа асоційованих членів, адже європейські ліві усвідомили, що Іванішвілі та його команда не мають наміру рухатися у напрямку Європейського Союзу.

Однак Єврокомісія продовжувала наполягати на взаємодії з Тбілісі, пояснюючи це тим, що європейської інтеграції хоче грузинський народ. Виходячи з цього, Грузії дали у 2023 році статус кандидата в члени ЄС. Я тоді говорила і досі вважаю цей крок помилковим. Іванішвілі та "Грузинська мрія" використовували кандидатський статус для маніпуляції громадською думкою: мовляв, дивіться, ми все робимо правильно, у Брюсселі нашу політику схвалюють. Адже вони не говорили народу, що після виборів відмовляться від курсу на євроінтеграцію.

Деякі дипломати з Європи висловлюють думку, що ряд ініціатив ЄС у Грузії, Вірменії та Молдові, зокрема підтримка гендерної рівності та прав ЛГБТ, викликають змішані реакції в консервативних та традиційних суспільствах. Водночас, промосковські сили активно використовують ці питання для антиєвропейської пропаганди. Яка ваша думка з цього приводу?

По-перше, важливо усвідомлювати, що Кремль використовує будь-яку можливість для підсилення антизахідних настроїв. Я обговорювала цю тему з колегами з партійних груп "зелених" і лібералів. У подібних ситуаціях слід проявляти більшу обережність та терпіння. Представники мого покоління реагують на ці питання інакше, ніж молодь. Це можна помітити навіть у Литві, яка вже давно є частиною ЄС. Тому важливо працювати з людьми та громадською думкою з терпінням і увагою.

Яке ваше бачення політики розширення Європейського Союзу в контексті сучасної геополітичної обстановки?

До 2022 року офіційні представники ЄС майже не згадували про можливе розширення Союзу, за винятком, можливо, країн Західних Балкан. Натомість, у Західній Європі відчувалася втома від ідеї розширення, що було помітно і в контексті НАТО. Однак, завдяки опору України проти агресії з боку Росії, країна змусила Брюссель переосмислити цю тему та відкрити нові горизонти. Україна, а тепер і Грузія, продемонстрували, що громадяни країн "Східного партнерства" прагнуть інтеграції до Євросоюзу. Тепер ЄС має реагувати на цей їхній запит.

Читайте також