"Два злочинці — одна ціль": журнал Der Spiegel випустив номер з Трампом і Путіним на обкладинці.
В авторській статті, яка проілюстрована похмурим портретом Путіна, який шматує Європу за підтримки Дональда Трампа, відверто заявляється, що президент США не приховує свого презирства до "старого континенту", а Європа не може знайти стратегію проти цього альянсу лиходіїв.
У статті, яка стала обкладинкою Der Spiegel, прямо зазначається, що президент США Дональд Трамп веде переговори з російським лідером Володимиром Путіним, і обидва проявляють нехтування до Європи. У свою чергу, Європа не здатна виробити узгоджену стратегію для протистояння двом таким загрозам. Фокус виділяє ключові моменти з критичного аналізу німецького журналу, що ілюструє всю серйозність політичної кризи.
Поки працюють камери, європейські лідери слухняно хвалять посередницькі зусилля Трампа.
"Я вітаю роботу, яку проводить американський уряд під керівництвом президента", -- сказав Емманюель Макрон під час зустрічі з Володимиром Зеленським у Парижі на початку грудня. Але щойно лідери залишаються наодинці, вони не приховують того факту, що бачать у Трампі та його оточенні не союзників, а суперників, які відчувають більше симпатії до Володимира Путіна, ніж до своїх колишніх партнерів.
"Вони ведуть свої ігри, як з вами, так і з нами," -- зазначив канцлер Мерц під час відеоконференції, звертаючись до українців та керівників Європейського Союзу.
Не можна стверджувати, що європейці останнім часом мали якісь ілюзії стосовно американської адміністрації. Принаймні з моменту, коли став відомий мирний план для України, що виглядав як перелік побажань Кремля, у середині листопада стало зрозуміло, яку позицію займає Трамп. "Ми самі", -- зітхнув пізніше один високопоставлений французький дипломат, який протягом кількох місяців докладав зусиль до формування європейської коаліції, щоб забезпечити постійну підтримку Україні.
Однак з моменту, коли Трамп 4 грудня представив свою нову стратегію національної безпеки, стало очевидним, що американська політика щодо України є набагато складнішою, ніж просто небажання інвестувати мільярди у віддалену війну. Це результат певної школи думки, яка не вважає агресію потужних держав проти сусідніх країн чимось поганим: "Вплив більш сильних, багатших і впливових держав є невід'ємною частиною міжнародних відносин", -- зазначено у документі обсягом 33 сторінки.
Документ виглядає як інтелектуальна основа для політики, яка пориває з усім, за що виступали Сполучені Штати протягом десятиліть після Другої світової війни. Трамп і його прихильники неодноразово заявляли про цей розрив у минулому, але вперше це тепер фігурує як офіційна урядова політика в центральному стратегічному документі. Це гімн національному егоїзму і відмова від міжнародних організацій, у створенні яких Сполучені Штати брали участь: Організація Об'єднаних Націй, Світовий банк, НАТО -- в очах уряду США це не інституції, що сприяють миру і процвітанню, а в кращому разі -- прикрий обов'язок. А в гіршому -- паразити в глобальній системі.
Тон, який Трамп задає стосовно Європи, коливається між жалістю, презирством і відвертою ворожістю. Президент і його оточення описують старий континент як "дисфункціональний", такий, що перебуває в "повному занепаді" або вже "мертвий". У кращому разі це гарний музей просто неба, що слугує фоном у Венеції для весільних фотографій надбагатих американців, таких як засновник Amazon Джефф Безос. У гіршому випадку це місце "знищення", наповнене неконтрольованою імміграцією. "Ваші країни котяться в пекло", -- сказав президент США у своїй промові перед Організацією Об'єднаних Націй у вересні.
Адміністрація Трампа інколи висловлює свою критику в доброзичливому ключі. Розділ, присвячений старому континенту в новій стратегії безпеки, отримав назву "Сприяння величі Європи". Вашингтон запевняє, що прагне допомогти Європі змінити свій курс. Проте на практиці це означає, що уряд США офіційно підтримує правопопулістські рухи від Стокгольма до Мадрида. У документі фігурує термін "культивування опору", який викликає підозри щодо можливості зміни режиму в європейських країнах.
Європейці швидко висловили своє невдоволення щодо цього "документа про розлучення", але наразі їм залишається лише переживати гнів. Втручання у політичні справи Європи є неприйнятним, підкреслив голова Європейської ради Антоніу Коста. "Не бачу сенсу в тому, щоб американці намагалися рятувати демократію в Європі в цей момент", -- зауважив канцлер Мерц.
Проблема в наступному: європейці, як і раніше, залежать від США -- від їхньої зброї, розвідувальних служб, ядерної парасольки. Жителі Берліна і Парижа можуть із презирством ставитися до таких постатей, як Піт Хегсет, який тепер називає себе "міністром війни" і написав у листуванні, яке просочилося у ЗМІ, з віцепрезидентом Джей Ді Венсом: "Я повністю поділяю вашу огиду до європейського паразитизму. Це шкода". Але поки Європа не вирішить стати на власні ноги, вона беззахисна перед глузуванням.
З одного боку, очевидно, що Трамп, подібно до Путіна, розглядає Європейський Союз як противника, з яким слід вступити в боротьбу. Для президента США ЄС не виступає як вирішення проблем, що виникли внаслідок кривавих конфліктів XX століття. Скоріше, він сприймається як історичне виключення, яке прямо суперечить націоналістичним принципам руху MAGA, підтримуваного Трампом.
Станом на сьогодні, Сполучені Штати Америки забезпечують близько 50% військових ресурсів, включаючи танки та винищувачі. Інша частина цих можливостей розподіляється між країнами Європи та Канадою. Проте зараз мова йде не про "розподіл відповідальності", а про "перекладення зобов'язань". Це означає, що європейські держави повинні поступово взяти на себе повну відповідальність за конвенційну оборону свого континенту.
Європейські країни поки що відкладають ухвалення рішень і не оголосили жодних конкретних планів щодо впровадження нової моделі. Натомість Сполучені Штати демонструють серйозний підхід. Пентагон висловив бажання отримати перші результати розподілу оборонних зобов'язань до 2027 року, лише через два роки. У противному випадку США можуть вийти з процесу спільного оборонного планування альянсу. Це повідомлення викликало тривогу в європейських столицях, адже його сприйняли як загрозу. Очевидно, що відмова від спільного оборонного планування призведе до руйнування альянсу в його нинішньому вигляді.
Однак ніде ставлення до європейців не виявляється так явно, як у перемовинах щодо України. На цих переговорах не керує держсекретар Марко Рубіо, який також виконує обов'язки радника з національної безпеки, а спеціальний посланець Трампа Стів Віткофф, його давній товариш по гольфу, що, як і президент, здобув статки в сфері нерухомості в Нью-Йорку. Крім того, тут присутній і зять Трампа, Джаред Кушнер, який навіть не займає жодної офіційної посади в адміністрації.
Обидва поділяють переконання, що росіян можна заманити в угоду обіцянкою вигідного бізнесу. Між Вашингтоном і Москвою існує "величезний торговий потенціал", заявив президент США в середині листопада. Згідно з розслідуванням Wall Street Journal, парламентер Путіна, Кирило Дмитрієв -- колишній інвестиційний банкір Goldman Sachs -- уже відвідав віллу Віткоффа в Майамі та розробив плани з розроблення мінеральних ресурсів в Арктиці. Кажуть, що Дмитрієв навіть запропонував запустити спільну місію на Марс, щойно буде відновлено мир в Україні.
Але поки що багато що вказує на те, що росіяни водять американців за ніс. Якби Путін керувався грошима, він ніколи б не розпочав дорогу і кровопролитну війну, яка значною мірою відрізала російську економіку від західного ринку. Ба більше, економічні сподівання, ймовірно, перебільшені: експерт з Росії Олександр Габуєв із Центру "Росія-Євразія" Карнегі в Берліні каже: "Навіть у найкращі часи російсько-американського співробітництва -- 2011 року -- двостороння торгівля становила всього 30 мільярдів доларів. З Китаєм минулого року вона сягнула 245 мільярдів доларів. Економіки Росії та США не дуже добре доповнюють одна одну".
Кремлівський лідер оперує імперськими, а не бізнесовими поняттями. Єдиним у США, хто усвідомлює це, є держсекретар Рубіо, що підтримує стосунки з європейськими партнерами. Однак переговори з Путіним веде Віткофф, який, як спеціальний посланець, вже шість разів відвідував Москву і демонструє своє глибоке розуміння ситуації з Путіним. Віткофф і Кушнер планують і далі тримати Європу в темряві. Всі відомості, які мають європейці, надходять від Рустема Умерова.
Довірені особи Дональда Трампа ведуть таємні переговори з росіянами. Без участі європейців, але й без участі українців. Повну картину знають тільки Вашингтон і Кремль.
Трамп здійснює значний тиск на досягнення мирної угоди до Різдва, оскільки його первісний план на День подяки в листопаді виявився малореалістичним. Невідомо, чи зможе Зеленський витримати цю напругу в довгостроковій перспективі. Головна мета полягає в тому, щоб дипломатичними методами досягти того, чого Росія не змогла реалізувати військовими засобами за останні чотири роки. І, здається, Трамп прийняв ці російські вимоги як свої власні.
Основний переможець трансатлантичного розколу вже не викликає сумнівів: це Володимир Путін. Він проводить діалог з Трампом на рівноправних умовах, без жодного настирливого втручання з боку європейських країн. І характер нової американської стратегії безпеки звучить досить знайомо. Вона не лише заперечує подальше розширення НАТО, а й в значній мірі сприймає погляди Кремля.
У Путіна здійснюються всі його амбіції: він завжди прагнув поділити Європу та Сполучені Штати. Звісно, його оригінальний план був іншим. На початку він мріяв про зближення Європи з Росією, що мало б на меті віддалити її від США – більш незалежна Європа повинна була стати союзником Москви. Проте зараз в Білому домі перебуває президент, який, як і Путін, сприймає Європу як конкурентку.
Європа зможе вижити тільки в тому разі, якщо вона протистоїть Росії і стане більш незалежною від США.
Проте, уряди європейських країн остерігаються застосовувати свою економічну силу. Вони не готові взяти на себе відповідальність за формування безпекової політики і, насамперед, побоюються відкритого протистояння з Вашингтоном. Трамп зможе принизити Європу лише в тому випадку, якщо сама Європа допуститься до самої приниження. У довгостроковій перспективі Сполучені Штати не зможуть утримати свої позиції без підтримки союзників у Європі.
Нагадаємо, Сполучені Штати Америки оголосили країнам Європи-членам НАТО, що вони повинні взяти на себе власну оборону, оскільки після 2027 року Вашингтон цим більше не займатиметься.
5 грудня Білий дім представив оновлену стратегію національної безпеки США, в якій розглядаються питання, що стосуються Європи, НАТО, України та Росії. Зокрема, документ підкреслює готовність США постачати зброю європейським країнам, в той час як інші аспекти взаємодії планується вирішувати виключно через дипломатичні канали.
Генеральний секретар НАТО, виступаючи в Берліні, зазначив, що Путін має намір загрожувати Європі. Проте, коментуючи участь США в Альянсі, Марк Рютте поки що не готовий обговорювати можливість розпаду цього союзу.
