Джон Кеннеді сьогодні: яким би був світ і конфлікт в Україні.

В цей день, 8 листопада 1960 року Джон Ф. Кеннеді став президентом США. А майже в ті ж дні, 5 листопада 2024 року, Дональда Трампа було вдруге обрано лідером Сполучених Штатів. Дві дати, два президенти -- і дві абсолютно різні моделі американського лідерства. Про те, які паралелі між ними можна провести і як могла б виглядати війна в Україні, якби сьогодні в Білому домі сидів Кеннеді, Фокусу розповів кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.

Джон Кеннеді був видатним діячем епохи Холодної війни. Його основною метою було зберегти рівновагу: не поступатися суперникам, проте й уникнути масштабного конфлікту. Виріс у впливовій політичній родині і будучи ветераном Другої світової війни, він усвідомлював ціну рішень та відповідальності. Для нього уряд був спільним підприємством, а союзники — партнерами, що сприяють довгостроковій стабільності. Це стало основою його політичного підходу, який поєднував силу з дипломатичними зусиллями.

"Яскравим прикладом виступає рік 1962, коли відбулася Карибська криза. Тоді Джон Кеннеді не піддався на тиск військових і не завдав превентивного удару. Він обрав шлях, поєднуючи силу з дипломатією, продемонструвавши рішучість, холодний розум і прагматичний підхід. Цей стратегічний крок допоміг уникнути ядерної катастрофи, а зусилля в дипломатії принесли суттєві результати — налагодження прямого зв'язку між Вашингтоном і Москвою", — ділиться думкою Станіслав Желіховський у інтерв'ю для Фокусу.

Дональд Трамп представляє собою унікальний тип політика. Без військового бекграунду та державного досвіду, він прийшов у політичну арену з бізнес-середовища та завдяки медійному визнанню. Його підхід базується на прагматизмі, орієнтуючись на миттєві вигоди та результати, які можна досягти в короткостроковій перспективі. Для нього союзники не є стратегічними партнерами, а скоріше учасниками угод, з яких можна витягнути вигоду чи отримати сприятливі умови.

Протягом свого президентства Трамп уклав ряд угод із Європейським Союзом, Японією, а також державами Південно-Східної та Центральної Азії.

Велися навіть дискусії про його наміри укласти угоду з Росією не лише щодо припинення бойових дій, але й стосовно економічних аспектів, зокрема, ресурсів. Москва активно прагнула досягти таких угод, проте Україні вдалося укласти стратегічну угоду зі Сполученими Штатами, а спроби Кремля вплинути на розвиток подій зазнали невдачі.

"Трамп діє прямолінійно й імпульсивно. Згадаймо інцидент у Білому домі, коли делегація України залишила переговори після провокативних заяв. Для Кеннеді така ситуація була б неможливою. Він надавав великого значення іміджу союзників і зберігав повагу навіть у складних кризах.

На думку політолога, Трамп, в контексті міжнародних відносин, часто використовує підхід, схожий на торг. Це призводить до того, що його позиція стосовно України виглядає суперечливою: він коливається від активної підтримки до висловлювань про потребу у "мирних угодах", які передбачають поступки з боку Києва.

На думку, Желіховського, якби Джон Кеннеді був президентом США у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення Росії, його реакція, ймовірно, була б швидшою та чіткішою. Він би ініціював мобілізацію колективного Заходу й активну роботу з союзниками та міжнародними інституціями для координації допомоги Україні.

Кеннеді, як лідер Холодної війни, чітко розрізняв "друзів" і "ворогів", тому діяв би послідовніше. Він поєднував би точкову військову допомогу з активною дипломатією -- у тому числі через закриті канали зв'язку, щоб запобігти ескалації. Його дипломатія була б прагматичною, а не популістичною, як у Трампа, який часто керується бажанням подобатись виборцям або отримати політичні дивіденди.

Кеннеді, ймовірно, міг би діяти рішучіше за Джо Байдена у військовому плані -- демонструвати готовність до дій, але в межах раціональної стратегії, яка мінімізує ризики прямої конфронтації з Росією. Його принцип -- "сила через стриманість".

Політолог вважає, що якби Кеннеді залишався на посаді, він би забезпечив Україні постійний потік військової допомоги, проте з більшим акцентом на співпрацю з європейськими країнами. Це дозволило б уникнути виснаження ресурсів і не дало б Росії підстав звинувачувати Захід в ескалації конфлікту. Крім того, він би сприяв створенню міжнародних альянсів у галузі виробництва озброєнь і логістики, водночас підтримуючи відкритими дипломатичні канали з Москвою, щоб зменшити ризик ядерного шантажу.

"Трамп відповідає в аналогічній манері — обговорює можливість відновлення ядерних тестів та демонстрацію військової міць, але робить це більше для ефекту, аніж як складову чітко спланованої стратегії. Це підвищує рівень напруги, нагадуючи про риторику епохи Холодної війни, проте без тієї холодної раціональності, що була притаманна Кеннеді", — зазначає експерт.

Під час президентства Джона Кеннеді Сполучені Штати зіткнулися не лише з Карибською кризою, а й зі стартом В'єтнамської війни. Ця війна мала більш ідеологічний характер, ніж територіальний, але стала ареною протистояння між Радянським Союзом та США. Сьогодні можна провести аналогії з нинішньою ситуацією в Україні, де Росія, наслідуючи СРСР, знову постає у ролі "імперії зла".

"Навіть помилки Кеннеді -- як-от провал операції в затоці Свиней -- мають свої уроки. Невдала спроба вторгнення на Кубу показала, що навіть аналітична політика може дати збій, якщо бракує координації. Сьогодні подібна ситуація може повторитись із Венесуелою, яка для Трампа потенційно може стати "новою Кубою", якщо він спробує силові сценарії впливу на режим Мадуро", -- продовжує Желіховський.

Кеннеді функціонував у двополярному світі, де існували чітко визначені "червоні лінії" і зрозумілі правила взаємодії. Натомість, сучасний світ має значно складнішу структуру: гібридні загрози, питання кібербезпеки та інформаційні війни. Його підхід до управління вимагав би певних змін, але основний принцип — досягнення балансу та відповідальності — залишався б незмінним.

Аналізуючи ситуацію в контексті Трампа, можна помітити, що особистість лідера та його спосіб спілкування мають значний вплив на реакцію союзників. Чинний президент, завдяки своїм неоднозначним висловлюванням, зокрема про ракетні системи "Томагавк" і "мирні угоди" з Росією, сприяє виникненню політичної невизначеності. У відповідь європейські партнери намагаються знайти способи для подолання цієї нестабільності.

Кеннеді ж був передбачуваним у кризах, прагнув створювати коаліції й посилювати трансатлантичну єдність. Саме така стратегія могла б зміцнити обороноздатність України у нинішніх умовах", -- вважає політолог.

Джон Кеннеді та Дональд Трамп представляють два протилежні напрямки в американській політиці. Перший є уособленням стриманості, дипломатичних зусиль і відповідальності перед міжнародними партнерами. Другий, навпаки, втілює в собі імпульсивність, прагматизм і елементи політичного шоу. Якби Кеннеді сьогодні займав президентську посаду, можливо, світ би відчував більшу стабільність, але водночас зростала б і відповідальність за прийняті рішення.

Нагадаємо, 6 листопада спецпосланець Трампа Віткофф заявив, що США займуться припиненням війни в Україні, але після війни в Газі.