Експерт висловив думки щодо причин, чому Путін раптом почав обговорювати питання миру.
Президент Росії Володимир Путін раптово висловив бажання організувати прямі переговори з Україною в Стамбулі. Це його спроба відновити формат угод, який був вигідний Кремлю в 2022 році.
Таку позицію озвучив Ігар Тишкевич, експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру "Український інститут майбутнього" (UIF), на своїй сторінці в Facebook.
Вже вранці після оголошення Путіна стало відомо, що делегація Росії направляється до Туреччини для проведення переговорів. Кремль сподівається, що ця демонстрація "миротворчої ініціативи" допоможе повернути втрачений контроль над переговорним процесом, який Росія втратила за останні місяці. Однак, за інформацією джерел, знайомих із позицією Кремля, йдеться не про реальний пошук компромісу, а про спробу нав'язати умови, зручні для Москви, насамперед ті, що були обговорені ще у 2022 році.
Пропозиція Путіна про Стамбул має кілька важливих контекстів. По-перше, вона виникла у відповідь на реальні кроки Києва й Заходу щодо створення узгодженого мирного плану, який передбачав би, зокрема, 30-денне перемир'я. Водночас Москва рішуче проти такого перемир'я -- бо публічне його прийняття виглядало б як поступка. У Кремлі не готові до офіційного припинення вогню, хоча де-факто прагнули б зупинити бойові дії. Визнання перемир'я з ініціативи Києва чи Заходу стало б інформаційною поразкою для Росії, адже вона втратила би ініціативу.
Отже, Москва вирішила змінити свою стратегію: вона прагне створити враження, що саме вона ініціює переговори, вибираючи при цьому комфортну для себе платформу — Туреччину. Це дозволяє Кремлю представити себе в образі нібито "конструктивної" сторони, яка шукає мир. Однак, водночас, російська влада не має наміру погоджуватися на нові умови, які зараз формуються між Україною та її західними союзниками.
Ідея Кремля -- не починати новий процес, а продовжити старий, з усіма його вигідними положеннями. У Стамбулі 2022 року Росія мала набагато сильніші позиції, і тому саме до тих документів хоче повернутися Москва. У Кремлі вважають, що нав'язавши цей формат, зможуть знову диктувати умови та одночасно звинувачувати Київ у "зриві миру".
Особливо варто зазначити, що дії Москви можуть переслідувати мету інформаційного тиску не лише на Україну, а й на її міжнародних партнерів. Наприклад, у Сполучених Штатах розпочинається президентська виборча кампанія, і Росія намагається сформувати обстановку, в якій адміністрація Джо Байдена виглядатиме "агресивною" на фоні "мирної ініціативи" Путіна. Це може стати політично вигідним для можливого повернення Дональда Трампа, якому Кремль може "піднести" формат мирних переговорів у якості передвиборчого досягнення.
Водночас для Західних країн це стає серйозним випробуванням. Якщо Київ вирішить не брати участі у переговорах у Стамбулі, Москва негайно скористається цим, щоб заявити, що Україна "не прагне миру". З іншого боку, якщо Україна погодиться на участь, то може ризикувати втратою контролю над умовами переговорів та міжнародною підтримкою, яка ґрунтується на принципах суверенітету, а не на поступках на користь агресора.
Отже, ініціатива Путіна не є актом доброї волі, а радше спробою Кремля відновити контроль над мирним процесом, витісняючи США та ЄС з його ключової ролі. Це також має на меті розколоти західну коаліцію та відновити вигідні для Москви угоди, укладені у 2022 році. Крім того, це свідчить про те, що Москва не готова приймати нові правила, які обговорюються без її участі, і прагне будь-якими засобами зберегти свій вплив на порядок денний.
Відповідь України на цю ініціативу є однозначною. Київ стверджує, що переговори можуть розпочатися тільки після досягнення угоди про припинення вогню, з залученням усіх основних партнерів і виключно в рамках міжнародно визнаних норм. Це свідчить про те, що Кремлю буде важко втілити свої наміри без опору, як з боку України, так і з боку більшості західних країн.
