Єрмак — це мініатюрний демон, смуток російських Z-пропагандистів та прояви фемінізму.

Російський відновлення на бієнале, відкриття Вайт Рекса та що турбує Кулебу.

"Друзі, уявіть собі таку картину. Венеція. Все красиво. Травень, тепло. Пливуть гондоли. Пливе найкрасивіша найбільша гондола -- і на ній гігантська фотографія Навального... Паралельно з цим відбувається відкриття російського павільйону на Венеційській бієнале, куди приїдуть справжні фсбшники, і все це буде торжество російської культури, яка, безумовно, поза політикою", -- таке запропонувала уявити глядачам Лєна Чиченіна на початку нового епізоду проєкту "Домогосподарка Антоніна".

Щоб досягти більшої виразності, уявіть собі цей ідилічний краєвид під час чергового масового обстрілу з боку Росії. Я зробила таку спробу, і результати справді вражаючі.

Це вже друге відео Антоніни, яке фокусується на росіянах, і збіг обставин вражає. Після "Оскара" країна-агресор знову спробувала вплинути на важливу культурну подію — Венеційську бієнале, і наш інформаційний простір наповнився емоціями та обговореннями.

У новому випуску Лєна до кісток розібрала ситуацію: хто стоїть за російською "культурною дипломатією", як росіянам вдалося побороти бойкот у Венеції після 2022 року та які шанси завадити їхньому "урочистому" поверненню на виставку й узагалі у міжнародний культурний простір.

Коли мова йде про широку аудиторію, шанси не є значними, оскільки процес скасування російської культури в Європі не приносить бажаних результатів.

Співрозмовниця Лєни, кураторка українського павільйону на бієнале Ксенія Малих пояснила, чому так і як варто на це реагувати українцям.

-- Якщо ми будемо всі сили кидати на те, щоб переконувати європейців кенселити росіян, ми будемо не українцями, а "протиросіянами". Насправді культура кенселінгу в Європі нікому не подобається. Інституції, які хочуть бути прогресивними, налаштовані на налагодження діалогу, створення зв'язків, пошук виходу зі складних ситуацій. Повісити на дверях табличку, що тут ніколи не буде росіян, сильно суперечить їхнім місіям. Я знаю сотні випадків, коли наші художники та художниці відмовлялися брати участь у заході тому, що там є росіяни, і в 99% таких випадків український голос просто втрачається. Ба більше, все це формує наш образ як неготових до миру. Я не кажу, що ми маємо сидіти з ними в одних панелях, але ми маємо бути мудрими і не віддавати їм своє місце, свій час, свій голос, -- закликала Ксенія Малих.

Ось чому цього року Україна, незважаючи на можливе повернення росіян, все ж таки представить на бієнале художній проект, присвячений відомому Будапештському меморандуму. Виявилося, що європейці практично не знайомі з цією знаковою історією.

Щодо появи росіян у Венеції, то питання насправді ще не закрите, адже багато європейських діячів теж проти їхньої присутності через те, що йдеться про пряму участь держави-агресорки у мистецькій події, а не просто абстрактний кенселінг російської культури. Боротьба на цьому полі триватиме, напевно, до відкриття виставки 9 травня. І навіть пізніше, бо вже відомо принаймні про одну заплановану акцію протесту. Але згадана гондола з портретом Навального тут ні до чого -- його послідовники збираються розв'язувати в Італії винятково свої задачі.

Відео на "Антоніні" за три дні набрало близько тисячі переглядів.

Цього тижня росіяни знову потрапили в центр уваги мого YouTube-каналу ще двічі — це справжній рекорд за весь період спостереження.

На каналі ProUA журналіст Денис Казанський провів дискусію з блогером Марком Фейгіним щодо зміни настроїв серед російських пропагандистів. Нещодавно українські аналітики звернули увагу на цікаву тенденцію: російські "воєнкори", які довгі роки з гордістю хвалили досягнення російської армії та передбачали швидке падіння України, раптом опинилися в стані глибокого песимізму і почали передбачати поразку Росії. Найбільш вражаючою метаморфозою стало висловлювання кремлівського пропагандиста Іллі Ремесла, який опублікував критичний пост про Володимира Путіна. У ньому він закликав до відставки російського лідера і вимагав притягнення його до відповідальності як воєнного злочинця. Це виглядає, як справжня діяльність українського агента, а не пропагандиста.

Зараз Ремесло перебуває на лікуванні в психіатричній лікарні в Росії, а Казанський, один із дослідників російської пропаганди, намагається розібратися в тому, що відбувається. Чи можемо ми сподіватися на появу ще одного Пригожина, який рушить до Москви з новими планами?

"Багато хто мав припущення, що цей персонаж відбиває якісь тайні думки та обговорення в апараті чи силовому блоці. Це не так. Якби це був маніфест, була б ще якась підтримка. Це приватна історія. Його використали та викинули, як завжди робить російська влада зі своєю прислугую, а він вирішив отак відповісти", -- вважає Фейгін.

В цілому, співрозмовник Казанського пояснив російську пропагандистську тривогу поєднанням психологічних і політичних факторів. Так звана Спеціальна військова операція вже перевершила за тривалістю Велику вітчизняну війну, а поставлені цілі залишаються недосяжними. Втрати зростають, у військових рядах панує безлад, а доступ до інтернету обмежується… Це справжній глухий кут.

На жаль, за словами Фейгіна, в Росії немає достатньо сил для заколоту, тому сподіватися на бунт поки що не варто. Проте, все ж цікаво дізнатися про труднощі, з якими стикаються проукраїнські блогери.

За чотири дні розмову подивилися 53,4 тисячі глядачів.

Російську тему закрив командир Російського добровольчого корпусу Денис Капустин (White Rex), який дав інтерв'ю російському блогеру Юрію Дудю.

Розмова затягнулася майже на п’ять годин. Як зазначив один з глядачів: "Поки дивився це відео, так і зголоднів, що дружина принесла щось поїсти. А до перегляду я ще не був одружений". Можливо, у когось за цей час навіть з’явилися діти, які виросли під час перегляду. Але в будь-якому випадку, з Дудем і Капустиним нікому не було нудно.

Командир РДК має не лише складне поточне життя, бо очолює військовий підрозділ і воює з Росією, а ще мав вельми бурхливе минуле, де була участь у фанатських спортивних організаціях, бійки, судова справа тощо.

Дудь пригадав гостю купу сумнівних моментів із його біографії, про які відомо з відкритих (але не завжди достовірних) джерел -- від любові Капустина до Дарта Вейдера до розповсюдження наркотиків.

Основна частина інтерв'ю виглядала приблизно так:

-- Ти розповідав у тексті "Гардіан", що в тебе колись стояв у спальні портрет Геббельса у рамці. Коли він там стояв?

Капустин у своїх відповідях чомусь не намагався спростити ситуацію і не висловлювався коротко та чітко, запевняючи, що у його домі не було жодного портрета Геббельса у рамі. Замість цього він занурювався у роздуми про можливі джерела цієї чутки і пояснював, чому його співпраця з "Гардіаном" більше не триває.

Це залишало якесь відчуття, що Капустин щось не договорює, хоча найбільш вірогідне пояснення у тому, що він просто втомився від дурних питань.

За формальними ознаками інтерв'ю нагадувало розмову військового ЗСУ з російським громадянством Петра Рузавіна з російською блогеркою Катериною Гордеєвою, яка сталася у лютому та багатьох вразила через недоречне "біле пальто" ведучої.

Російський боєць Капустин також служить у Силах оборони України і добре усвідомлює військові злочини, вчинені його країною. Тим часом Дудь виступає в ролі "правильного росіянина", у якого ситуація "не така проста". Він, зокрема, зробив зауваження своєму співрозмовнику щодо "негідних методів ведення війни", зокрема під час знищення пропагандиста Владлена Татарського.

Проте, за класичними традиціями, у повторенні трагедія стала комедією, причому ще й чорного відтінку.

Капустін, на відміну від Рузавіна, є представником правого націоналізму. Його висловлювання, які не завжди стосувалися війни, іноді викликали обурення, а інколи навіть змушували усміхнутися та відчути співчуття до Дудя, коли гість часом вмів повернути складні питання блогера проти нього самого.

Наприклад, ведучий згадав про пост Вайт Рекса, який він написав минулого року, в якому автор висловлював своє обурення щодо ЛГБТ-руху, фемінізму та педофілії.

— У тебе фемінізм і педофілія на одній планці. Що тебе бентежить у фемінізмі, як ти його сприймаєш? — запитав Дудь.

Давай розглянемо це з іншого боку. Чи можна вважати рух "мі ту" частиною фемінізму?

-- Фемінізм -- це глобальна історія, а "мі ту" -- якась річ, яка відкололася... Тобто "мі ту" -- це таке явище, яке було, тому що фемінізм працював, -- замислившись, відповів ведучий.

— Як ти особисто розумієш фемінізм? — запитав Капустин у Дудя.

Фемінізм представляє собою право жінки на вибір. Якщо жінка вирішує бути домогосподаркою, охороняти домашнє вогнище та слідувати традиційним цінностям, її рішення приймається без осуду з боку суспільства. Так само, якщо вона обирає бути амазонкою, незалежною та самостійною особистістю, це також не викликає осуду. Безсумнівно, такі думки не завжди легко висловити, зазначив ведучий.

— Я не заперечую, — доброзичливо погодився Капустин, залишаючи свою відповідь без коментарів.

Десь у вишині заплакали вічні матері, що стали основоположницями фемінізму. А Вайт Рекс, у відповідь, вистрілив контрольним пострілом.

— Коли люди виходять і заявляють, що вага або вигляд не мають значення, це виглядає неестетично. А коли вони ще й вимагають певних привілеїв, це зовсім не викликає у мене позитивних емоцій, — підкреслив він, додаючи нові штрихи до образу глобального фемінізму.

Лише за добу інтерв'ю примудрилися подивитися понад 3 млн глядачів.

Приблизно в той самий час у ютубі вийшло ще два епічних "полотна", але вже з українськими політиками. Наталія Мосейчук понад 2,5 години розмовляла на своєму каналі з лідеркою "Батьківщини" Юлією Тимошенко. А Дмитро Гордон на каналі "В гостях у Гордона" 3,5 години розпитував колишнього міністра закордонних справ Дмитра Кулебу.

Шість годин, проведені за переглядом обох відео, виявилися зовсім не марними — це було неймовірно пізнавально.

Почну з Тимошенко. Після появи справи НАБУ щодо ймовірного підкупу депутатів Юлія Володимирівна почала частіше з'являтися у медіа. Минулого місяця, наприклад, вийшло її інтерв'ю з шеф-редакторкою LB.ua Сонею Кошкіною, де Тимошенко, звісно, викрила всі гріхи політичних опонентів.

Мосейчук також звернула увагу на інформаційну діяльність нардепки і відкрито висловила свою думку з цього приводу.

-- Ви стали публічно про це (кризу у парламенті, кнопкодавство, ухвалення "антинародних законів" тощо -- "ДМ") говорити після того, що сталося.

-- Ні! Відкрийте мій ютуб, я кажу про це давно, -- відповіла Тимошенко.

Незважаючи на те, про що б не ділилася гостя "давно", саме в ефірі Мосейчук її звинувачення вперше прозвучали у вигляді чіткої передвиборчої програми. Таким чином:

Початок "конфлікту, що триває", ініціював Віктор Ющенко, призначивши Віктора Януковича на пост прем'єр-міністра.

Тимошенко не програла президентські вибори, а виграла. Якби вибори не були "сфальшовані на користь Януковича, ніякої війни б не було" (Трампу пиріжок за гарну ідею);

"Це не Янукович став причиною мого ув'язнення, а саме Кремль."

В'ячеслав Чорновіл вважається "духовним батьком нації", а його неуспіх на виборах сприймався як "особиста трагедія". Цікаво, що ані Google, ані пошуковик на сайті "Батьківщини" не знайшли жодної інформації про участь Тимошенко в будь-яких заходах, присвячених вшануванню пам'яті цього політика, а також не виявили жодних її висловлювань щодо Чорновола.

зараз Україною керує глобальна олігархія, ми перша країна у світі, де "обкатують" систему зовнішнього керування за допомогою іноземних дорадчих рад;

Антикорупційні установи в Україні використовуються як засіб у політичній боротьбі між олігархами.

в Україні дві війни -- зовнішня та внутрішня;

Необхідно прийняти нову Конституцію, а монобільшість у Верховній Раді "не лише слід усунути, але й притягнути до відповідальності за кожен закон, який йде врозріз з інтересами українського народу".

Ведуча гостю не перебивала, але уточнювальні питання ставила вкрай наполегливо, через що Тимошенко принаймні двічі дала слабину. Здається, це унікальна подія.

— Чи дозволив би вам Путін реалізувати будівництво української України? — запитала Мосейчук, реагуючи на слова Тимошенко про те, що Ющенко "впустив зло в уряд", коли призначив Януковича прем'єром замість неї.

-- Ну, я тоді не балотувалася на президента, -- доволі розмито відповіла гостя, хоча за драматургією мала відповісти ствердно.

Другий інцидент відбувся практично наприкінці бесіди. Народна депутатка висловила припущення, що на прийдешніх виборах "зіткнуться два протилежні табори". Один з них буде представлений "тими, хто залежить від глобальної системи управління", а інший - прихильниками суверенітету України та "права держави на свої ресурси". Тимошенко та її партія, звісно, належать до другого табору. А от хто представлятиме перший - залишається невідомим.

— Чи належить Залужний до першого чи до другого табору? А що щодо Зеленського? Буданова? — запитала ведуча, називаючи лідерів, які можуть стати потенційними кандидатами.

— Пані Наталя, я утримаюся від відповіді на це запитання. Мені відомо, в якому середовищі перебувають усі згадані вами особи, але я не маю бажання обговорювати цю тему. Це не час для політичних баталій, — сказала Тимошенко, ухиляючись від відповіді.

Зрозуміло, цю карту політикиня планує розіграти ближче до виборів. Якщо вона візьме у них участь, адже принаймні Наталія Мосейчук у цьому не впевнена.

"В її політичній кар'єрі настала ще одна 'сіра смуга'. Вона наразі під розслідуванням НАБУ. Кажуть, що ситуація для неї є складною, і існує ймовірність, що в'язниця може стати частиною її майбутнього, а не лише спогадом з минулого", -- зазначила ведуча у описі до відео на YouTube.

Протягом шести днів інтерв'ю переглянули більше 218 тисяч осіб.

Дмитро Кулеба останнім часом також демонструє неабияку медійну активність, але чи має він політичні амбіції, поки незрозуміло.

На пряме питання Гордона з цього приводу гість відповів, що на вибори йти поки не планує, а ставати знову міністром не хоче. Хоча в принципі може, якщо так вирішить президент, "ким би він не був". До речі, згодом Кулеба сказав, що впевнений у перемозі Володимира Зеленського.

Нині деякі колишні міністри закордонних справ і дипломати, такі як Павло Клімкін, Валерій Чалий та Володимир Огризко, набули великої популярності на YouTube, оскільки вони, здається, є єдиними, хто здатний роз'яснити хаос у міжнародній політиці. Дмитро Кулеба не входить до кола улюблених експертів блогерів. Його медійна присутність зростає переважно завдяки активності в соціальних мережах, а також через запуск власного YouTube-каналу восени минулого року, а також через різноманітні плітки і скандали, пов'язані з його нареченою, комунікаційницею Світланою Павелецькою.

На цей раз партнерці, яка 26 травня, згідно з повідомленням Кулеби, стане його законною дружиною, приділили незначну увагу. Загалом інтерв'ю виявилося скоріше детальним звітом про діяльність дипломата на посаді міністра закордонних справ, з кількома закулісними моментами та особистими оцінками різних осіб та подій.

-- Я зараз задам питання, яке згодом стане частиною історії, -- зауважив Гордон на початку.

У принципі, будь що, що Кулеба розповів упродовж наступних 3 годин, може ввійти у підручник, бо йому випало бути міністром МЗС під час початку повномасштабного вторгнення. Багато про що дипломат уже розповідав раніше. Утім, звісно, набагато цікавіше те, що Кулеба або не розповідав, або це залишилося поза широкою увагою.

Наприклад, він згадав про свій конфлікт із колишнім керівником ОП Андрієм Єрмаком через намагання останнього "керувати усім-усім". Кулеба розповів, що взагалі "важко знайти людину, у якої не було б із Єрмаком конфлікту".

Він зазначив, що суспільне негативне ставлення до попереднього керівника Офісу Президента є трохи перебільшеним.

Кулеба висловив думку, що в певний момент його образ значно спотворили, і він не був таким вже й страшним, як його малювали.

Отже, зафіксуємо: Єрмак — це мінімалізований демон.

Кулеба також згадав, що з усіх своїх дій на посаді міністра найбільше шкодує про те, що не висловив критики щодо відомого різкого твіту Володимира Зеленського, стосовно саміту НАТО у Вільнюсі, де Україні знову не надали запрошення до членства. Однак, здається, що коментар міністра закордонних справ щодо публікації цього твіта був би доречним. У будь-якому разі, ця ситуація демонструє різні аспекти проблеми.

— Є один момент, про який я шкодую. Коли ми летіли до Вільнюса, президент вирішив опублікувати твіт, щоб висловити обурення через те, що нас не запросили. Я виступав проти цього, але вирішив не втручатися. І досі відчуваю шкоду з цього приводу, — поділився Кулеба.

Гордон під час бесіди виявив значні знання у закулісних справах, періодично вигукуючи фрази на кшталт "мені так і повідомляли" або "згідно з моїми даними, це сталося так".

Згідно з відомостями пана Дмитра, війна фактично завершилася ще 30 грудня 2024 року. Отже, всі подібності в заявах ведучого та гостя слід розглядати як випадковість.

Протягом 9 днів бесіду Гордона і Кулеби переглянули 922,6 тисячі осіб.

Наостанок згадаю ще два відео, про які варто знати для кращої орієнтації у поточних подіях.

На "Апостроф TV" у новому випуску подкасту "Хід Тузова" журналіст Дмитро Тузов провів бесіду з Ольгою Айвазовською, головою правління Громадянської мережі "Опора". Вона детально розкрила всі труднощі, з якими стикаються вибори під час війни. Якщо вам потрібні вагомі доводи для обговорень на цю тему, інтерв'ю містить усі необхідні аргументи. Крім того, можна знайти кілька цікавих ідей щодо мобілізації.

Журналіст Олексій Ковжун у своєму каналі провів бесіду з польським дослідником Рафалом Берилом, обговорюючи питання українофобії в Польщі та особливості польського менталітету. Тим, хто відчуває біль від конфлікту з цими сусідами, рекомендую послухати цю розмову. Є підстави для надії.