Європейський Союз та Китай: стримане спілкування в умовах стратегічної напруги
Що відбувається у відносинах ЄС і Китаю: основні тенденції останніх років
Стосунки між Європейським Союзом і Китаєм упродовж останніх років зазнали суттєвого охолодження. Поворотною точкою став 2019 рік, коли ЄС уперше офіційно окреслив Китай не лише як стратегічного партнера, а й як економічного конкурента та "системного суперника, який просуває альтернативні моделі управління". Така багатошарова характеристика вказувала на зростання занепокоєння з боку Брюсселя щодо політики Пекіна, передовсім у питаннях торгівлі, але й також дотримання прав людини та геополітичного впливу в Європі.
У 2021 році напруженість у відносинах досягла нового рівня після введення Європейським Союзом санкцій проти китайських чиновників та організацій, які були причетні до репресій у Сіньцзяні. Це сталося на тлі триваючого оприлюднення правозахисними організаціями свідчень порушень прав людини. У відповідь Китай запровадив контрсанкції проти європейських політиків і науковців. У цей же період фактично була призупинена ратифікація інвестиційної угоди CAI, яка колись вважалася амбіційним проектом економічної інтеграції.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну в 2022 році стало причиною нового етапу напруги у міжнародних відносинах. Китай оголосив про нейтралітет, проте на практиці виявляє тісні зв’язки з Москвою, зокрема через збільшення обсягів торгівлі, дипломатичну підтримку та уникнення критики з боку Кремля. Така позиція викликає зростаючу недовіру у європейських столицях, зокрема в країнах Балтії та Центральної Європи. У відповідь Європейський Союз не лише посилив свою риторику, але й розширив санкції, включаючи обмеження на китайські компанії, які сприяли постачанню військових технологій до Росії або допомагали їй уникати фінансових обмежень.
Напруженість досягла свого максимуму напередодні ювілейного 25-го саміту Європейського Союзу та Китаю. ЄС запровадив нові санкції проти китайських банків, які, за даними розвідки, допомагали Росії обходити міжнародні обмеження. У відповідь, Китай запровадив обмеження на експорт рідкісноземельних елементів, які є критично важливими для багатьох європейських секторів, від оборонної промисловості до відновлювальної енергетики. Одночасно, Брюссель посилив розслідування щодо демпінгових практик китайських виробників електромобілів, ввівши тимчасові мита. Ці події стали на фоні зростаючої критики з боку ЄС щодо непрозорості економічної політики Китаю та його геополітичних амбіцій.
Саміт ЄС-Китай, фото: GettyImages
Ювілейний 25 саміт між ЄС і Китаєм у Пекіні, присвячений 50-річчю дипломатії, в цій атмосфері виявився скоріше формальністю. Вже напередодні стало відомо, що замість традиційних двох днів, його скоротили до одного. Попри те, що обидві сторони декларують потребу в діалозі, нині це радше нагадувало дипломатичну гру на випередження, де кожен крок мав на меті не стільки налагодити співпрацю, скільки утримати баланс.
Президент Європейської ради Антоніу Кошта разом із головою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн зустрілися в Пекіні з китайським лідером Сі Цзіньпіном та премʼєр-міністром Лі Цяном.
Теоретично, ці зустрічі могли б стати платформою для позитивного діалогу, але реальність виявилась більш стриманою. Саміт відбувся на фоні зростаючого стратегічного розколу між сторонами: від різних підходів до глобальної торгівлі до суперечливих позицій щодо війни Росії в Україні. Учасники заходу не приховували напруги, і замість нових угод основною темою стало прагнення подолати існуючі розбіжності та знайти безпечні теми для обговорення.
Європейський Союз висловлює очікування щодо створення більш збалансованих економічних зв’язків. Торговий дефіцит з Китаєм для ЄС досяг рекордних 300 мільярдів євро, що викликало зростання обвинувачень на адресу Пекіна за недобросовісну конкуренцію, підтримку власних виробників через субсидії та обмеження доступу європейських компаній до китайського ринку.
"Ми відстоюємо свої інтереси і уважно реалізуємо стратегію для зниження ризиків. Ми працюємо над зміцненням нашої економічної безпеки та конкурентоспроможності. Водночас ми залишаємося вірними відкритому, поважному та чесному діалогу з Китаєм. Сьогоднішній саміт став важливою нагодою для досягнення реальних результатів у ключових напрямках наших двосторонніх відносин. Однак ми також чітко донесли до китайського керівництва наші побоювання, зокрема в питаннях торгівлі та інвестицій," - підкреслила Урсула фон дер Ляєн після зустрічей.
Сторони виявили бажання співпрацювати над обговорюваними темами, проте без чітких рішень. Зокрема, Китай не погодився на структурні компроміси, але висловив готовність обговорити можливість спрощення доступу європейських компаній до рідкісноземельних ресурсів, хоча й без конкретики чи зобов’язань.
На думку Віти Голод, голови Української асоціації китаєзнавців, не слід вважати цю подію невдалою, оскільки учасники змогли вислухати та зрозуміти один одного.
"Кожен висловив свої побоювання, був зроблений спільний коментар щодо кліматичних питань, і вони планують об'єднати зусилля перед кліматичним самітом у Бразилії наприкінці року. Це свідчить про наявність спільних інтересів. Щодо торговельних відносин, обидві сторони зазначили свої занепокоєння," - зазначила вона під час ефіру на Еспресо.
Єдиною областю, в якій учасники змогли показати конструктивний підхід, стала кліматична політика. У результаті було підготовлено спільний документ у формі заяви про співпрацю в боротьбі зі змінами клімату. Президентка Європейської комісії охарактеризувала цю кліматичну заяву як "значний прогрес".
Ще однією важливою темою обговорення стала війна в Україні, адже Європа сподівається на вплив Китаю щодо Росії. У зв’язку з цим лідери ЄС знову закликали Пекін зупинити підтримку російського військово-промислового сектору та використати свої важелі впливу для досягнення миру. В свою чергу, Китай традиційно відкинув ці звинувачення. Сі Цзіньпін також закликав європейських керівників "зробити правильний стратегічний вибір", підкреслюючи, що світ переживає суттєві зміни.
"Те, як Китай продовжить взаємодіяти з війною Путіна, буде визначальним фактором для наших відносин у майбутньому", - своєю чергою заявили європейці.
У результаті саміту ЄС-Китай стало очевидно, що між Брюсселем та Пекіном існують серйозні політичні та економічні розбіжності. Обидві сторони намагаються уникнути відкритого конфлікту, проте вже не приховують готовності до більш жорсткої конкуренції. Така атмосфера на зустрічах може свідчити про продовження обережного діалогу, що ґрунтується на зниженому рівні довіри, а також на прагненні знайти практичні рішення та досягти балансу.
"На цьому саміті я усвідомила, що ми здатні досягти значних результатів спільно. Незважаючи на наші відмінності - а вони безумовно існують - ми можемо виявити практичні рішення. Європа, як і Китай, завжди стоятиме на захисті своїх інтересів. Ми готові зміцнювати двостороннє співробітництво та формувати більш збалансовані й стабільні відносини", - резюмувала Урсула фон дер Ляєн.
Взаємини між Європейським Союзом і Китаєм переходять у нову стадію стратегічного прагматизму, в якій співпраця поєднується із заходами стримування та посилення економічної безпеки. Незважаючи на існуючу напругу, Китай не бажає втрачати можливості для торгівлі з Європейським Союзом. У свою чергу, Європейський Союз також намагається зберегти баланс у цих відносинах.
Експертка з питань Східної Азії, старша аналітикиня Центру "Нова Європа" Наталія Бутирська відзначає, що Європейський Союз залишається ключовим економічним партнером для Китаю. І, якщо повертатися до теми війни Росії проти України, то Китай не вдається до прямої військово-технічної підтримки Росії ще й з огляду на бажання зберігати торгівельні відносини з ЄС.
Оскільки торгівельний баланс між Європейським Союзом та Китаєм перевищує 700 мільярдів євро, ЄС займає позицію головного торгівельного партнера для Китаю. В умовах тиску з боку США та конфлікту з Трампом, для Китаю критично важливо зберігати ці великі ринки. Саме тому Пекін намагається підтримувати діалог і дотримуватися обережної політики щодо Росії. Проте, ця підтримка є достатньою для того, щоб Росія могла продовжувати свою війну на виснаження. На жаль, Пекін також відіграє роль у співпраці між Росією та Північною Кореєю, як зазначила Наталія Бутирська в ефірі Еспресо.
Для України динаміка прагматичного діалогу між ЄС та Китаєм має двоякий ефект. З одного боку, Китай, який не засуджує війну Росії в Україні, не готовий стати посередником у врегулюванні конфлікту. З іншого - розбіжності між ЄС і Китаєм можуть стимулювати Брюссель посилювати підтримку України, а також відкриває нові можливості для інтеграції України у європейські економічні процеси.
Отже, Україні необхідно визначити власний курс у нових геополітичних умовах, активно брати участь у міжнародних процесах у співпраці з Європою, яка змінює свої стосунки з Китаєм, базуючи їх на принципах безпеки та взаємної вигоди.
